П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року
м. Рівне
Справа № 568/680/25
Провадження № 22-ц/4815/1545/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.
секретар судового засідання - Маринич В.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року (ухвалене у складі судді Кондратюка В.В., повний текст рішення суду складено 14 травня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
в с т а н о в и в :
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Радивилівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07.10.2024 відповідач отримав від позивача кошти в сумі 5 000 дол США на придбання автомобіля захисникам з 115 ОМБр ЗСУ для виконання спеціальних завдань на лінії оборони.
Станом на 30.04.2025 відповідач належний автомобіль не придбав, кошти не повернув. Натомість, запропонував автомобіль "Mazda-3", н.з. НОМЕР_1 , у несправному стані, який не може бути використаний для виконання спеціальних завдань на лінії оборони.
У добровільному порядку, відповідач коштів не повертає.
За таких підстав, позивач вважав, що наявні усі правові підстави для стягнення із відповідача на його користь зазначених коштів в порядку ст. 1212 ЦК України.
Просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 5 000 дол. США або 207 823 гривень 50 копійок за офіційним курсом НБУ станом на 30.04.2025 із розрахунку, що курс встановлений на рівні 41,5641 грн за 1 долар США.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 4 900,00 (чотири тисячі дев`ятсот) доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при поданні позову в сумі 2036 (дві тисячі тридцять шість) гривень 36 копійок.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позову.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Вказує, що позивач не надав достатніх і переконливих доказів наявності істотного недоліку у придбаному автомобілі, який би став підставою для повернення коштів за укладеним між ними договором купівлі-продажу транспортного засобу.
Суд попередньої інстанції не встановив, що позивачу надано недостовірну інформацію про товар (автомобіль), і внаслідок неотримання такої інформації, з його вини, позивач придбав продукцію, яка не має потрібних споживачеві властивостей та не може використовуватися з призначенням.
Також, останній не надав жодних доказів придбання транспортного засобу для військових. Спірний автомобіль позивач придбав для власних потреб.
Окрім того, транспортний засіб перебуває у справному стані, оскільки протилежного судом не встановлено.
Позивач продовжує користуватися транспортним засобом, не ініціює його повернення та сплату коштів за користування з 07 жовтня 2024 року по даний час.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини з повернення коштів, переданих позивачем відповідачу на виконання договору купівлі-продажу транспортного засобу марки "MAZDA 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
07.10.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в усній формі, укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу: автомобіля марки "MAZDA 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на виконання якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти у розмірі 5 000 дол. США, з яких невдовзі 100 дол США ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 назад.
Відповідно до копії витягу з ЄРДР № 12024181210000316, в ЄРДР 13.12.2024 зареєстровано відомості за заявою ОСОБА_1 від 12.12.2024, відповідно до якої, 07.10.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 , під приводом купівлі-продажу автомобіля марки "Mazda-3", реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом обману, заволодів грошовими коштами в сумі 4 900 доларів США, які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_2 .
Як вбачається з копії пояснень відібраних 31.02.2025 слідчим СВ ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Наталією Озійчук, у присутності адвоката Сиротюка Романа Михайловича у ОСОБА_2 , останній зазначив наступне: 07.10.2024 він повернувся додому та у нього на подвір`ї був ОСОБА_1 , він вже оглядав автомобіль марки "MAZDA 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який він мав намір продати. ОСОБА_1 запитав у нього чи він продає автомобіль, на що він погодився та пояснив, що на вказаний автомобіль в мережі Інтернет ціна орієнтовно 5 500 - 6 000 дол. США. Оскільки він ОСОБА_1 добре знає та він був військовослужбовцем, вказав йому, що ціна буде 5 000 дол. США. ОСОБА_1 погодився та вони удвох поїхали до м. Радивилова для огляду автомобіля. Він розповів ОСОБА_1 про наявні в автомобілі недоліки, оскільки автомобіль 2008 р.в.. ОСОБА_1 після огляду, вказав, що вказаний автомобіль йому підходить. Після чого вони поїхали до ОСОБА_2 додому, де виклали із автомобіля речі, а потім поїхали до ОСОБА_1 додому. Заїхавши у двір, де стояв батько ОСОБА_1 та вийшла мати, ОСОБА_1 сказав їм, що придбав автомобіль, тоді ОСОБА_1 пішов в хату по гроші, розрахувався із ним, оплативши 5 000 дол. США. В той час, прийшов ОСОБА_4 , якому ОСОБА_1 запропонував поїхати з ними та вони вчотирьох поїхали у м. Радивилів купити зимовий омивач. В той час батько ОСОБА_1 відкрив капот автомобіля та залив омивач для скла у ємність для гальмівної рідини, можливо переплутав. Тоді він намагався відтягнути рідину з того бачка. Витягнувши трубку та перелив ту рідину у ємність для омивача. ОСОБА_2 сказав, що такого не треба було робити. Далі вони поїхали в с. Крупець, де він вийшов, перед тим домовившись, що в середу їдуть перереєстровувати право власності на автомобіль. У вівторок він зателефонував ОСОБА_1 щоб узгодити поїзду на середу, на що ОСОБА_1 повідомив, що передумав купувати автомобіль. В середу ОСОБА_1 із батьком приїхав до нього та сказав, що повертає йому автомобіль та почав перераховувати його недоліки, сказав, що не працюють катафоти, домкрат, ключ, він пояснив, що треба натискати іншу кнопку. Далі батько ОСОБА_1 запропонував йому щоб він повернув 100 дол США для заміни скла, на що він погодився та виніс їм 100 дол США, після чого ОСОБА_1 погодився залишити автомобіль собі та не мав наміру його повертати. Через деякий час ОСОБА_1 подзвонив йому та сказав, що він перевірив технічний стан автомобіля та хоче його повернути. ОСОБА_2 намагався з`ясувати причину. Через тиждень, орієнтовно, до ОСОБА_2 зателефонував ПОГ ОСОБА_5 , після чого вони утрьох зустрілися у приміщенні сільської ради, розповіли про обставини купівлі-продажу автомобіля та ОСОБА_1 , в присутності ПОГ, сказав, що погоджується залишити собі автомобіль. Після цього, через деякий час, він дізнався від слідчого, що зареєстрували кримінальне провадження. Письмового договору купівлі-продажу автомобіля вони не укладали, домовленість була усною. На даний час автомобіль знаходиться у ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 вважає, що технічний стан автомобіля на час передачі ОСОБА_1 повністю відповідав складеній ціні.
Як встановлено в судовому засіданні судів першої та апеляційної інстанцій, транспортний засіб "MAZDA 3", н.з. НОМЕР_2 з жовтня 2024 знаходиться у володінні позивача, однак перереєстрації автомобіля на позивача проведено не було по незалежних від відповідача обставинах.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , з 21.05.2022 власником автомобілю MAZDA 3 ВК 6446 НТ, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 2008 року випуску є ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 , на підставі ст. 1212 ЦК України, звернувся з цим позовом до суду, мотивуючи вимогу про повернення переданих відповідачу коштів своєю відмовою від придбання транспортного засобу, з огляду на технічний стан автомобіля без надання відповідних доказів.
Відповідач позовні вимоги заперечує, вказуючи що позивачем було придбано транспортний засіб у належному технічному стані, відповідно до його вартості; автомобілем він користується та має можливість, в будь-який час, зареєструвати своє право власності на нього.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах: від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. (частини перша та друга статті 205 ЦК України).
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України (згідно з пунктом 3 частини першої статті 208 ЦК України).
За приписами ст. 207 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (абзац перший пункту 7 Порядку
державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371).
Зробивши висновок про неукладеність договору купівлі-продажу, суд першої інстанції обмежив предмет доказування у справі лише встановленням факту відсутності державної реєстрації права власності позивача на придбане ним авто та помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України.
Стверджуючи про неукладеність договору купівлі-продажу транспортного засобу, місцевий суд мав врахувати, що позивач повинен доводити не лише відсутність державної реєстрації права власності на транспортний засіб, а факт відсутності домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов`язків щодо купівлі-продажу рухомого майна, адже між ними відбувся договір купівлі-продажу транспортного засобу.
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 11, ст.ст. 6, 14, ч. 1, 2 ст. 205, 207, п. 3 ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 334, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 639, ч.1 ст. 655, 1212 ЦК України, та керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2026 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.