КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 947/12380/25
Провадження № 8/947/7/26
УХВАЛА
06.10.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л. В.
при секретарі - Швидкій В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Сріжанта Юрія Володимировича, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по цивільній справі №947/12380/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала справа №947/12380/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків.
За наслідком розгляду вказаної заяви, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.12.2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 21.01.2026 року представник ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по справі №947/12380/25.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.09.2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по справі №947/12380/25, постановлено вважати неподаною та повернуто апелянту.
Разом з тим, 19.05.2026 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Сріжанта Юрія Володимировича, сформовано в електронній формі в підсистемі Електронний суд та скеровано до Київського районного суду міста Одеси заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по цивільній справі №947/12380/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків.
В обґрунтування заяви, заявниця посилається на те, що в останніх числах квітня 2026 року позивачка уклала договір оренди із третьою особою. При відвідуванні належної позивачці квартири орендарем та представником позивачки стало відомо про наявність в квартирі інших осіб, за наслідком чого були викликані працівники поліції та встановлено, що в квартирі перебував ОСОБА_3 , який повідомив працівникам поліції, що він є сином відповідачки ОСОБА_2 та патрульним поліцейським. При перевірці вказаних обставин представником позивачки було з`ясовано інформацію про наявність в мережі інтернет на порталі НАЗК декларацій ОСОБА_3 , в яких за 2025 рік та 2026 рік вказано про користування ним та разом із ним його матір`ю ОСОБА_2 квартирою, відомості про яку співпадають із відомостями про квартиру, що належить позивачці.
Заявниця вважає, що вказана обставина є істотною для справи, у зв`язку з чим звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по цивільній справі №947/12380/25.
Вказана заява надійшла та зареєстрована судом 20.05.2026 року.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В. та передано 21.05.2026 року.
Перевіривши заяву на відповідність заяви вимогам ст. 175, 177, 426 ЦПК України, ухвалою судді від 22.05.2026 року вказану заяву ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Сріжанта Юрія Володимировича, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по цивільній справі №947/12380/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, залишено без руху та надано заявникові строк для усунення вищевказаних недоліків поданої заяви, терміном в п`ять днів з дня отримання копії ухвали, та роз`яснено, що в іншому випадку заява буде вважатися неподаною і повернута.
26.05.2026 року до суду від представника ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Сріжанта Юрія Володимировича надійшла заява про усунення недоліків поданої заяви.
Оглянувши подані до суду документи, суддею встановлено, що заявником усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 22.05.2026 року.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 02.06.2026 року заяву ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Сріжанта Юрія Володимировича, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по цивільній справі №947/12380/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
03.09.2026 року від заявника до суду надійшло клопотання, про долучення доказів.
У судове засідання призначене на 01.10.2026 року з`явився представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Сріжант Юрій Володимирович, який заяву підтримав та просив суд останню задовольнити.
Відповідачка до судового засідання не з`явилась, про дату, час та місце якого повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
У судовому засіданні 01.10.2026 року, відповідно до положень ст.244 ЦПК України, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосив перерву в судовому зсіданні для ухвалення та проголошення судового рішення на 06.10.2026 року о 13 годин 30 хвилин.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши заяву та додані до неї докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення даної заяви, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала справа №947/12380/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків.
В обґрунтування позову позивачка посилалась на те, що 31.10.2016 року за нею було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку позасудового звернення стягнення на іпотечне майно. Однак, як зазначала позивачка, вона з моменту реєстрації права власності на вказане майно не мала можливості його використовувати, оскільки квартирою продовжувала користуватись колишній власник - відповідачка. Як стверджувала позивачка, для створення перешкод у користуванні позивачці її майном, відповідачка постійно зверталась до суду з позовами з приводу оскарження переходу права власності на майно до позивачки, та майже в кожній справі відповідачка намагалася забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на майно та в інші способи. Як зазначає позивачка, лише 24.01.2025 року відповідачка втратила можливість і в подальшому зловживати правом на звернення до суду, оскільки Верховним Судом постановлена ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за черговою скаргою відповідачки на рішення про відмову в задоволенні її вимог. Таким чином, позивачка вважала, що з 31.10.2016 року та до цього часу відповідачка безпідставно користується належною їй квартирою, у тому числі здавала її в оренду іншим особам, використовувала її для реєстрації за адресою квартири інших осіб, через що відповідачка майже на 10 років позбавила її - ОСОБА_1 можливості користуватися, володіти та розпоряджатися належним їй майном, оскільки весь цей час саме відповідачка безпідставно використовувала вказану квартиру, вже не перебуваючи в статусі власника майна. На думку позивачки, вона мала право на стягнення з відповідачки збитків, нанесених безпідставним використанням належного їй - ОСОБА_1 майном в порядку ст. 1212-1215 ЦК України.
Як стверджувала позивачка, з метою отримання належної правової допомоги, вона звернулась до адвоката, після чого скерувала відповідачці лист із пропозицією врегулювати відносини в позасудовому порядку, шляхом укладення договору оренди вказаної квартири, та в добровільному порядку погасити збитки, нанесені безпідставним використанням належної їй - ОСОБА_1 квартири. Вказаний лист із вимогою, як зазначала позивачка, 19.02.2025 року було спрямовано через «Нову пошту» та отримано відповідачкою особисто. Однак, станом на день подання цього позову відповідачкою вимога була проігнорована.
На думку позивачки, остання вважала наявними підстави для стягнення з відповідачки розміру втрачених позивачкою доходів, які вона мала б отримати в разі здавання свого майна в оренду третім особам, яка розрахована позивачкою за період з квітня 2019 року по лютий 2025 року у загальному розмірі 781860,00 гривень, використовуючи інформацію наявну в мережі інтернет про середню вартість оренди 3-х кімнатної квартири за АДРЕСА_2 .
22.12.2025 року Київським районним судом міста Одеси за наслідком розгляду вказаної справи ухвалено рішення суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків відмовлено.
У зазначеному рішенні судом в тому числі встановлено, що позивачка 31.10.2016 року набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , в порядку звернення стягнення за договором іпотеки, колишнім власником якої є відповідачка, яка залишається бути зареєстрованою у даному житловому приміщенні. Також з наданих до суду доказів вбачається, що між сторонами тривали багато численні судові спори.
Також судом у зазначеному рішенні суд дійшов до висновку, що позивачка зазначаючи, про те, що ОСОБА_2 починаючи з дня набуття позивачкою права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме з 31.10.2016 року, продовжує проживати у вказаній квартирі і користується нею, не висиляється з житлового приміщення, створює позивачці перешкоди у користуванні власністю, здавала її в оренду іншим особам, використовувала її для реєстрації за адресою квартири інших осіб, в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надала жодних доказів на підтвердження цих обставин, у тому числі доказів що позивачка зверталась до відповідачки з відповідною вимогою про звільнення житлового приміщення, та/або до суду за захистом своїх прав з розгляду питання виселення відповідачки з житлового приміщення, визнання останньою такою, що втратила користування житловим приміщенням.
Судом також було враховано, про що зазначено у рішенні суду, що встановлення вищезазначених обставин лише за наявності реєстрації місця проживання відповідачки у належній позивачці квартири, не є достатнім доказом підтвердження фактичного проживання ОСОБА_2 у житловому приміщенні та користування ним, приймаючи, що відповідно до положень статті 29 ЦПК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, а також фізична особа може мати кілька місць проживання.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.09.2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по справі №947/12380/25, постановлено вважати неподаною та повернуто апелянту.
Як зазначає у цій заяві сторона позивача по справі, представником позивачки ОСОБА_1 після ухвалення вищевказаного рішення суду по справі №947/12380/25, а саме у квітні 2026 року коли позивачка уклала договір оренди із третьою особою, та за наслідком відвідування належної позивачці квартири орендарем та представником позивачки стало відомо про наявність в квартирі інших осіб, за наслідком чого були викликані працівники поліції та встановлено, що в квартирі перебував ОСОБА_3 , який повідомив працівникам поліції, що він є сином відповідачки ОСОБА_2 . Надалі в мережі Інтернет на порталі НАЗК, стороною позивачки, як зазначає представник останньої, були виявлені щорічні декларації ОСОБА_3 , в яких за 2025 рік та 2026 рік вказано про користування ним та разом із ним його матір`ю ОСОБА_2 квартирою, відомості про яку співпадають із відомостями про квартиру, що належить позивачці.
На підтвердження даних обставин, представником позивача надано до суду роздруківки: виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування поданої за попередній 2024 рік, поданої 29.03.2025 року о 18:04 ОСОБА_3 , та щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування поданої за попередній 2025 рік, подану 10.03.2026 року о 17:24 ОСОБА_3 .
У відповідності до вказаних роздруківок щорічних декларацій за 2024рік та 2025рік, судом встановлено, що останні містять зазначені суб`єктом декларування відомості щодо об`єкта нерухомого майна - квартири, загальною площею 76,2 кв.м., дата набуття права на яку виникло 28.09.20078 року, щодо якої у суб`єкта декларування наявне - інше право користування, як члена сім`ї, власником якої є громадянка - ОСОБА_2 .
Будь-яких інших доказів позивачкою до суду не надано.
З приводу заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принцип остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» («Ryabykh v/ Russia»), пункт 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України», пункт 46).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Частиною 1 ст. 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
За положеннями ч.4 ст. 423 ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Відповідно до ч.5 ст. 423 ЦПК України, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано зокрема з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;
Пунктами 3, 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 за № 4 передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Тобто необхідними умовами визначення обставин, передбачених у пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак у поданій заяві ОСОБА_1 , представництво якої здійснюєтсья адвокатом Сіржантом Ю.В., не наведено та не підтверджено належними доказами обставини, які б відповідали критеріям нововиявлених.
Подані до заяви дві роздруківки щорічних декларації поданих громадянином ОСОБА_3 , на підтвердження проживання відповідачки у спірній квартирі, є новими доказами, які надані позивачем на підтвердження обставин, викладених в якості підстав заявлених у позові, які були визнані судом у рішенні суду від 22.12.2025 року недоведеними.
Суд також зазначає, що надана позивачем до суду роздруківка щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування поданої за попередній 2025 рік, подана 10.03.2026 року о 17:24 ОСОБА_3 , отже відповідний доказ не існував на час розгляду цивільної справи №947/12380/25, у тому числі як на момент звернення позивачки до суду з позовом, що мало місце 03.04.2025 року так і станом на час ухвалення рішення суду від 22.12.2025 року, а відтак є новим доказом та не належить до доказів, що підтверджує будь-які нововиявлені обставини.
Щодо наданої до суду роздруківки виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування поданої за попередній 2024 рік, поданої 29.03.2025 року о 18:04 ОСОБА_3 , суд зазначає, що остання за датою її подання існувала станом на час звернення позивачки до суду з позовом в межах цивільної справи №947/1280/25 та станом на час розгляду справи.
Поряд з цим, суд вважає безпідставними доводи позивачки, що вказана роздруківка виправленої щорічної декларації за 2024 рік підтверджує нововиявлені обставини з приводу проживання відповідачки у спірній по справі квартирі - АДРЕСА_1 , оскільки надана до суду роздруківка зазначеної декларації взагалі не містить належних відомостей для ідентифікації, що наявна в ній інформація стосується саме квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, суд вважає безпідставними доводи позивачки щодо інших обставин викладених в обґрунтування доводів про обставини за яких позивачка дізналась про перебування ОСОБА_3 у спірній квартирі, що за доводами позивачки мало місце у квітні 2026 року, під час відвідування цього нерухомого майна та виклику органів поліції, за наслідком чого лише після цього, як зазначає позивачка нею було виявлено в тому числі подану ОСОБА_3 виправлену щорічну декларацію за 2024 рік, оскільки відповідні доводи в порушення приписів ч.1 ст. 81 ЦПК України взагалі не підтверджені жодним доказом.
Будь-яких належних доказів на підтвердження обставин коли саме позивачці стало відомо про існування вказаних обставин, які остання вважає нововиявленими, до суду не надано.
Також позивачкою не обґрунтовано та не доведено, що обставини, які за доводами позивачки є нововиявленими та містяться у вказаній роздруківці щорічної декларації за 2024рік поданій ОСОБА_3 , могли спростувати факти, покладені в основу рішення Київського районного суду міста Одеси ухваленого 22.12.2025 року за наслідком розгляду цивільної справи №947/12380/25, приймаючи, що вказаним рішенням суду, суд дійшов до висновку у тому числі про недоведеність інших викладених позивачем доводів викладених в обґрунтування позову, в тому числі щодо отримання відповідачкою вимоги від ОСОБА_1 з пропозицією укладення договору найму та відшкодування збитків.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Ухвалюючи рішення суду в даній справі, судом враховується, що згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
З огляду на те, що заява про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 423 ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити та залишити рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по цивільній справі №947/12380/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, в силі.
Керуючись ст.ст. 352-354, 423, 429 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Сріжанта Юрія Володимировича, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по цивільній справі №947/12380/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків - відмовити.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року по цивільній справі №947/12380/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 06.10.2026 року.
Головуючий Л. В. Калініченко