Справа № 509/3933/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 р05 жовтня 2026 рокуОвідіопольський районний суд Одеської області в складі :
судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ :
15 червня 2026 року, представниця ОСОБА_1 звернулася до Овідіопольського райсуду Одеської області з названим позовом, в якому просила суд, стягнути з відповідачів ОК «Арт Вілль» на користь позивачки 233 795,22 грн., з яких : сплачені внески у сумі 198700,23 грн., інфляційні втрати у сумі 21860,59 грн., 3% річних у сумі 7719,66 грн., моральну шкоду у розмірі 59610 грн. та судовий збір 4401,08 грн., мотивуючи це тим, що грошові кошти в сумі 198700,23 грн., сплачені позивачкою - відповідачам за Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу № AB-20-09/00017 від 10.02.2021 року, який був розірваний на підставі угоди між сторонами від 18.02.2025 р., п. 2 якої передбачено, що грошова сума в розмірі 198700,23 грн., внесена ОСОБА_1 на рахунок ОК «Арт Вілль» на виконання умов Меморандуму, підлягає поверненню останніми на вказаний в п. 2.1 угоди банківський рахунок на протязі одного календарного року, до 18.02.2026 р., чого відповідачами зроблено не було, і станом на датц звернення до суду за відповідачами рахується вищевказаний борг.
У визначений ухвалою суду від 22.06.2026 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, представник відповідачів, відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову до суду не надіслав, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою судові адресою місцезнаходження відповідачів, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній».
Дослідивши матеріали справи, надані суду відзив на позовну заяву, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст.ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов?язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що 10.02.2021 р. між сторонами провадження - було укладено Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу №АВ-20-09/00017.
Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачами ОК «АРТ ВІЛЛЬ» умов зазначеного договору - не завершення будівництва об`єкта та фактичне припинення будівельних робіт протягом тривалого часу, сторони дійшли згоди про розірвання укладеного меморандуму.
На підставі угоди від 18.02.2025 р. про розірвання Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № АВ-20-09/00017 від 10.02.2021 р. сторони дійшли згоди про розірвання меморандуму та повернення відповідачами ОК «АРТ ВІЛЛЬ» на рахунок позивачки ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 198700,23 грн. протягом року, відповідно у строк до 18.02.2026 р.
Втім, в узгоджений сторонами строк, кошти так і не були повернуті.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідачів, представницею позивачки було направлено претензію з вимогою сплати грошових коштів у сумі 198700,23 грн., а також 3% річних та інфляційних витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання, на що відповідач у своєму листі (вих. № 217 від 17.04.2026 р.) повідомив, що через складну ситуацію у країні повернути кошти, вони не мають можливості, а строки повернення коштів можуть бути пролонговані.
Однак, як стверджується у позові, позивачка не надавала відповідачам своєї згоди на пролонгацію строків повернення грошових коштів, ані письмово, ані усно.
Крім того, угоду про розірвання меморандуму було укладено вже в період дії воєнного стану в Україні, а тому відповідачам були відомі обставини, на які він наразі посилається як на підставу невиконання взятих на себе зобов`язань, враховуючи економічну ситуацію та фінансові можливості на момент укладення угоди,Ю тому суд не бере до їх уваги, як безпідставні.
Суд вважає, що такі дії відповідача порушують права та законні інтереси позивачки ОСОБА_2 з огляду на те, що Персональний меморандум є двостороннім правочином, який регулює відносини між Кооперативом та Асоційованим членом щодо внесення Паю, Вступного внеску та Цільового внеску, а також забезпечення Кооперативом на отримання Асоційованим членом права на об`єкт нерухомості.
В порядку, передбаченому Меморандумом, Асоційований член мав внести Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок в розмірі, визначеному Меморандумом, а Кооператив, в свою чергу, досягти передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задовольнити потребу Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок, шляхом забезпечення виникнення у Асоційованого члена Права Асоційованого члена на Об`єкт нерухомості, зазначений у Меморандумі, після завершення будівництва Об`єкта будівництва і введення його в експлуатацію, в порядку, визначеному Меморандумом.
За умовами меморандуму особа, що вступає до складу Асоційованих членів кооперативу зобов`язана внести повний розмір Вступного внеску у розмірі 0,4% від суми цільового внеску.
10 лютого2021 року позивачкою на рахунок кооперативу було сплачено цільовий внесок у розмірі 150097, 20 грн.
Згідно квитанції від 10.02.2021 р. позивачкою сплачено вступний (пайовий) внесок у сумі 2462,90 грн.
Крім цього, позивачкою на рахунок кооперативу в якості цільового внеску сплачено:
Згідно квитанції від 10 березня 2021 року - 9196 грн.
Згідно квитанції від 03 квітня 2021 року - 9300 грн.
Згідно квитанції від 30 квітня 2021 року - 9200 грн.
Згідно квитанції від 29 травня 2021 року - 9200 грн.
Згідно квитанції від 26 червня 2021 року - 9200 грн.
Згідно квитанції від 31 липня 2021 року - 9200 грн.
Згідно квитанції від 01 вересня 2021 року - 9200 грн.
Згідно квитанції від 28 вересня 2021 року - 9200 грн.
Згідно квитанції від 01 листопада 2021 року - 9200 грн.
Згідно квитанції від 30 грудня 2021 року - 9200 грн.
Згідно квитанції від 01 лютого 2022 року - 9300 грн.
Загальна сума всіх внесків (цільового та пайового) сплачених позивачкою на рахунок відповідачів становить 253956,10 грн.
Суд звертає увагу на те, що Персональний меморандум за своєю правовою суттю є двостороннім правочином, який визначає істотні умови взаємодії Кооперативу та Асоційованого члену, спрямованої на досягнення передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задоволення потреб Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок. Потреби Асоційованого члена задовольняються шляхом виникнення у останнього, за результатами членства у Кооперативі та виконання вимог Меморандуму, Права Асоційованого члена, передбаченого Меморандумом. Відносини між Асоційованим членом та Кооперативом регулюються діючим законодавством України Меморандумом та Статутом Кооперативу.
Меморандум укладений сторонами з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб Асоційованого члена шляхом виникнення у нього Права Асоційованого члена, передбаченого цим Меморандумом, та створення можливості зареєструвати право власності Асоційованого члена на Об`єкт нерухомості у майбутньому.
Предметом Персонального меморандуму є те, що в порядку, передбаченому Меморандумом, Асоційований член зобов`язується внести Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок в розмірі, визначеному Меморандумом, а Кооператив, в свою чергу, досягти передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задовольнити потребу Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок, шляхом забезпечення виникнення у Асоційованого члена Права Асоційованого члена на Об`єкт нерухомості, зазначений у Меморандумі, після завершення будівництва Об`єкта будівництва і введення його в експлуатацію, в порядку, визначеному Меморандумом. З моменту укладання Меморандуму, за Асоційованим членом закріплюється Об`єкт нерухомості. Закріплення за Асоційованим членом Об`єкта нерухомості не надає Асоційованому члену права власності на Об`єкт нерухомості, але забороняє Кооперативу обтяжувати Об`єкт нерухомості правами третіх осіб.
Відповідно до пункту п. 2.1 Персонального меморандуму, він за своєю правовою суттю є двостороннім правочином, який визначає істотні умови взаємодії Кооперативу та Асоційованого члену, спрямованої на досягнення передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задоволення потреб Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок. Потреби Асоційованого члена задовольняються шляхом виникнення у останнього, за результатами членства у Кооперативі та виконання вимог Меморандуму, Права Асоційованого члена, передбаченого Меморандумом. Відносини між Асоційованим членом та Кооперативом регулюються діючим законодавством України Меморандумом та Статутом Кооперативу. Меморандум укладений сторонами з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб Асоційованого члена шляхом виникнення у нього Права Асоційованого члена, передбаченого цим Меморандумом, та створення можливості зареєструвати право власності Асоційованого члена на Об`єкт нерухомості у майбутньому.
Пунктами 3.1. та 3.2 Персонального меморандуму зазначено, що предметом Персонального меморандуму є те, що в порядку, передбаченому Меморандумом, Асоційований член зобов`язується внести Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок в розмірі, визначеному Меморандумом, а Кооператив, в свою чергу, досягти передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задовольнити потребу Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок, шляхом забезпечення виникнення у Асоційованого члена Права Асоційованого члена на Об`єкт нерухомості, зазначений у Меморандумі, після завершення будівництва Об`єкта будівництва і введення його в експлуатацію, в порядку, визначеному Меморандумом. З моменту укладання Меморандуму, за Асоційованим членом закріплюється Об`єкт нерухомості. Закріплення за Асоційованим членом Об`єкта нерухомості не надає Асоційованому члену права власності на Об`єкт нерухомості, але забороняє Кооперативу обтяжувати Об`єкт нерухомості правами третіх осіб.
Пунктом 4.2 Персонального меморандуму передбачено, що строки введення Об`єкта будівництва в експлуатацію: орієнтовний строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію до 31 серпня 2023 року; кооператив має право в односторонньому порядку змінити строк введення Об`єкта будівництва в експлуатацію на строк до 12 (дванадцяти) місяців, і це не буде вважатися порушенням умов Меморандуму.
Кінцевий орієнтовний строк введення в об`єкта будівництва в експлуатацію становить до 30.06.2023 року.
В той же час, відповідачі - не приступили до виконання своєї частини обов?язків, навіть не розпочавши будівництво житлового будинку, в якому позивачка мала намір придбати квартиру, тобто не отримала бажаного, так як об`єкт будівництва не введений в експлуатацію та не будується взагалі, що не заперечується представником відповідачів у відзиві на позов.
На думку суду в даному випадку - мається пряме порушення прав позивачки, як споживача послуг.
Згідно зі ст. 610 ЦК - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ст. 612 ЦК України).
Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Суд зазначає, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність, яка характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 р. у справі № 209/3085/20).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 653 ЦК, якщо договір розірваний у зв?язку з істотними порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Згідно пункту 5.1 Персонального меморандуму пайовий внесок складає 100 грн. і підлягає внесенню на рахунок кооперативу не пізніше 16 лютого 2022 р. цільовий внесок, на момент укладення Меморандуму, дорівнює 1108 733,82 грн., що за домовленістю сторін еквівалентно 39275,02 дол.США, розрахованого по курсу продажу долару США, встановленого на Міжбанківському валютному ринку України, станом на останній день торгів, що передує дню укладання Меморандуму та становить 28,230 грн.
Відповідно до 5.3. Персонального меморандуму в обов`язковому порядку особа (фізична/юридична), що вступає до складу Асоційованих членів Кооперативу, зобов`язана внести повний розмір Вступного внеску не пізніше 16 лютого 2022 р. у розмірі 0,4 відсотка від суми Цільового внеску - яка визначена у пункті 5.1. Меморандуму, що в свою чергу становить 4434,93 грн. без ПДВ.
Пунктом 5.5.1. Персонального меморандуму внесення Цільового внеску здійснюється Асоційованим членом у відповідності до умов Меморандуму та графіку, встановленому у додатку №2 Графік внесення Цільового внеску від 16 лютого 2022 року.
Своє зобов`язання позивачка ОСОБА_3 виконала частково, сплативши частку грошей у розмірі 218516,63 грн., що підтверджується квитанціями та відповідачем не заперечується у відзиві на позов.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України - тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 р. у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня, як національна валюта - є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відповідно до Персонально меморандуму від 16 лютого 2022 року № AB-19-03/00001 - Міжбанківський курс валют для долару США/гривня - це дані про курс продажу, що розміщені на сайті http://minfin.com.ua/ua/currency/mb/ (y випадку збою може використовуватися інше офіційне джерело про курс за погодженням Сторін).
Розрахунковий розмір Цільового внеску - перемінна величина, яка визначає поточний розмір Цільового внеску в гривні станом на відповідну дату в залежності від події, передбаченої Меморандумом, та поточного курсу долару США, і розраховується шляхом переведення розміру Цільового внеску вираженого у дол. США. у гривню за курсом, встановленим на Міжбанківському валютному ринку України, станом на останній день торгів, що передує дню настання передбаченої Меморандумом події, з якою пов`язана необхідність визначення Розрахункового розміру Цільового внеску.
Вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до Кооперативу.
Приписами ст. 629 ЦК закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору.
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання - його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 р. у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Відповідно до ст. 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За загальним правилом - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті).
Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору».
Тобто, критерієм істотного порушення договору Закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК, суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (п.п. 78,82 - 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).
Однією з підстав розірвання договору - є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Позивачка не зможе розраховувати на отримання бажаного, оскільки об`єкт будівництва навіть не почав будуватись відповідачами на протязі тривалого часу з лютого 2022 р.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК).
Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК - сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд встановив, що в добровільному порядку відповідачі не виконують свої договірні зобов?язання.
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.
Отже, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 р. у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)).
Враховуючи, що позивачем були сплачені грошові кошти на користь відповідачів за умовами персонального меморандуму, а відповідачі не приступили до виконання своїх обов`язків, на думку суду, у позивача виникло право повернути свої грошові кошти в повному обсязі.
За змістом статті 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації, яка створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської іншої діяльності задля поліпшення свого економічного стану.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.
Статтею 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
У кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі.
Стаття 21 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.
Цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.
Вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації.
У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.
Так, за умовами Персонального меморандуму, грошові кошти були сплачені позивачем в рахунок оплати вартості будівництва квартири .
Однак невиконання кооперативом взятих на себе зобов`язань за Персональним меморандумом №АВ-20-09/00017 від 10.02.2022 року, стало підставою для укладення угоди від 18.02.2025 про розірвання Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № АВ-20-09/00017 від 10.02.2021.
При укладенні зазначеної угоди сторони погодили усі її істотні умови, зокрема суму грошових коштів, що підлягає поверненню Позивачу, а також строки такого повернення.
Добросовісність (ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб видами діяльності Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ», код за ЄДРПОУ 39803569 є 81.10 комплексне обслуговування об`єктів.
Відповідачем не заперечується факт розірвання персонального меморандуму та відповідно підтверджується той факт, що позивач сумлінно виконувала умови персонального меморандуму, зокрема була своєчасна та повна сплата необхідних внесків, незважаючи на відсутність введеного в експлуатацію об`єкта будівництва.
У постанові від 04 вересня 2019 року по справі № 361/5893/16-ц, провадження № 61-30809св18, Верховний Суд зазначив, що предметом договору про пайову участь у кооперативі є придбання асоційованим членом кооперативу квартири для особистих потреб за рахунок пайового внеску, а позивач є споживачем у розумінні статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів".
У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 10 Закону України "Про захист прав поживачів" передбачено право споживача відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Посилання відповідача щодо неможливості виконувати свої зобов`язання через введений на території України військовий стан не може бути взято до уваги, оскільки саме по собі таке твердження без належного доказового підтвердження є неспроможним.
Про зазначені обставини, а саме настання форс мажорних обставин відповідачем зазначається лише у листі від 17.04.2026 (додається).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").
У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та /чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Однак, варто зазначити, що обставини непереборної сили звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань, однак не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.
Також умовами угоди про розірвання персонального меморандуму сторонами не передбачено підстав для звільнення сторін від відповідальності.
Крім того, звертаю увагу суду, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин так само, а також не надавав документального підтвердження, окрім своїх тверджень у листі.
За правилами ділового обороту у випадку настання у сторони договору форс-мажорних обставин, така сторона якнайшвидше має повідомити про таке іншій стороні. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору, але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Так, персональний меморандум було укладено 10.02.2021 року, тобто до дати початку збройної агресії російської федерації.
Водночас угоду про розірвання Персонального меморандуму сторони уклали 18.02.2025, тобто вже в період дії воєнного стану в Україні та в умовах триваючої збройної агресії російської федерації.
Тобто, на момент укладення угоди про розірвання меморандуму Відповідачу були достеменно відомі обставини воєнного стану, економічної ситуації в державі та можливі ризики здійснення господарської діяльності, а тому посилання на такі обставини як на підставу невиконання взятих на себе зобов`язань є безпідставним.
Таким чином, у зв`язку з істотним порушенням Відповідачем умов угоди про розірвання персонального меморандуму та невиконанням своїх зобов`язань за сплачені позивачем грошові кошти на виконання умов договору, погоджена сума 198700,23 грн. підлягає поверненню позивачу у повному обсязі.
Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми (198 700, 93 грн) за період з 01.03.2024 року по 30.04.2026 року, обґрунтовні та підлягають до задоволення. Інфляційні витрати складають (101,5; 100,7; 101,3; 100,8; 99,8; 99,8; 100,3; 100,9; 100,4; 100,2; 100,7; 101,0; 101,7; 101,4 (сукупний 111,002%) 100,50%)/100 =220561,52 грн.
При чому, 3% річних складає: 2025 рік (220 561,53*3%)/12*5= 5514,04 грн.; 2025 рік (220 561,53*3%)/12*4=2205,62 грн., що разом складає 7719,66 грн.
Дія положень статті 625 ЦК України поширюється на усі грошові правовідносини, якими є зобов`язання виражене у грошових одиницях (ст.524, 533-535, 625 ЦК України), що узгоджується з правовими висновками викладеними в постанові ВП ВС від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15, провадження 14-68 цс18, постанові ВП ВС від 19.06.2019 року №703/2718/16, провадження 14-241 цс19, постанові ВП ВС від 04.02.2020 року №912/1120/16, провадження 12-142 гс19). А постановою ВП ВС від 27.11.2019 року №340/385/17 також визначено поширення дії 625 ЦК України на договірні і недоговірні правовідносини.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Внаслідок протиправної поведінки відповідачів позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає у тривалих душевних переживаннях, почутті невизначеності та розчарування, пов`язаних із неповерненням грошових коштів у встановлений сторонами строк.
Позивач протягом тривалого часу сумлінно виконувала свої зобов`язання за Персональним меморандумом, сплачуючи цільові внески з метою набуття права на квартиру. Проте будівництво об`єкта не було завершене, а після розірвання меморандуму Відповідач не виконав і взяте на себе зобов`язання щодо повернення сплачених коштів.
Особливого морального страждання Позивачу завдав той факт, що фактично при розірванні договору відповідачами було утримано 22 % від внесених нею коштів, унаслідок чого Позивач фактично втратила значну частину власних заощаджень. Незважаючи на це, навіть погоджену сторонами до повернення суму коштів відповідачі у встановлений строк не сплатили.
Неповернення грошових коштів позбавило позивачку можливості вільно розпоряджатися належними їй коштами, використовувати їх для забезпечення житлових потреб, поліпшення матеріального становища та задоволення повсякденних потреб, та вона змушена звертатися з вимогами щодо виконання зобов`язань, витрачати додатковий час та зусилля на захист своїх прав, звертатися за правничою допомогою та перебувати у стані постійного емоційного напруження через невизначеність щодо можливості повернення належних їй коштів.
З огляду на характер порушення прав позивачки, тривалість прострочення виконання зобов`язання, значний розмір неповернутих коштів, а також безпідставне ухилення відповідачів від виконання взятих на себе договірних зобов`язань, суд погоджується з тим, що позивачці завдано моральної шкоди, яка підлягає компенсації у грошовій формі, розмір якою остання оцінює у 30% від суми боргу, а саме 59610 грн, що відповідає характеру та обсягу заподіяних їй моральних страждань, принципам розумності, виваженості та справедливості, з чим також погоджується суд, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства, адже згідно Постанови КЦС ВС від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19 вбачається, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
Таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів заборгованоті, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за період з 01.03.2025 р. по 30.04.2026 р. у загальній суму - 233795,22 грн. (220561,52 + 5514,04 + 2205,62 ), а також моральна шкода у розмірі - 59610 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
В Україні визнається і діє принцип Верховенства Права.
Конституція України - має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безумовне право позивачки вимагати поверненні своїх коштів, які незаконно утримуються відповідачами, а тому позов підлягає задоволенню повністю. При цьому, судом не беруться до уваги хибні посилання представника відповідачів на форс-мажорні обставини, які штучно направлені на затягування повернення грошових коштів позивачці, яка має законне право на їх повернення.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою при подачі даної позовної заяви, яку подано до суду в електронній формі, сплачено судовий збір у розмірі 4401,08 грн., що підтверджено документально, і які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки у зв?язку з задоволенням її позову.
Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК, ст.ст. 3,11,15,526,626,627,615,651,653 ЦК України, практикою ВС та ЄСПЛ, ЕКПЛ, суд, -
ВИРІШИВ :
1.Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» про стягнення коштів - задовольнити ;
2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (код ЄДРПОУ : 398[телефон приховано]) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) борг в сумі 233795,22 грн., моральну шкоду у розмірі 59610 грн. та судовий збір 4401,08 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 05.10.2026 р.
Суддя Гандзій Д.М.