ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 500/3506/26 пров. № А/857/40379/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Валюха В.М.,
суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
за участю секретаря судового засідання Загревої М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 500/3506/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови (суддя Чепенюк О.В., час і місце ухвалення рішення - 29 червня 2026 року, м. Тернопіль; дата складання повного рішення - 29 червня 2026 року),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про: - визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) Батрин Мирослави Петрівни від 29.05.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80980271; - зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження №80980271 та вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) заходів для забезпечення фактичного, належного та повного виконання виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/7327/24 (зокрема, щодо контролю за здійсненням боржником фактичної виплати належних фінансових коштів на рахунок стягувача та коректного відображення боржником кратності 1:3 у підсумкових показниках страхового стажу - у кількості 520 повних місяців з коефіцієнтом стажу 0.43333).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі № 500/3506/26 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 80980271 від 29.05.2026.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.
Судовим рішенням у справі № 500/7327/24 від 15.01.2025 було зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати позивачу період військової служби за час участі у заходах із забезпечення оборони України з 05.07.2022 по 12.01.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці (пільговий стаж УБД). Під час примусового виконання вказаного рішення у виконавчому провадженні ВП № 80980271 державний виконавець прийняв постанову про закінчення провадження у зв`язку з його повним виконанням. Проте, як встановлено судом першої інстанції, ГУ ПФУ в Тернопільській області замість визначеного судом періоду з 05.07.2022 по 12.01.2023 внесло та зарахувало позивачу у програмі «РС-право» вигаданий календарний період з 16.08.1982 по 31.08.1983 (коли позивачу було всього 16-17 років). Суд першої інстанції у рішенні погодився з тим, що вказаний період (1982-1983 рр.) не має жодного відношення до служби позивача у 2022-2023 роках, проте дійшов хибного висновку, що внесення завідомо неправдивих відомостей до Реєстру застрахованих осіб не спростовує фактичного виконання рішення суду в повному обсязі.
Апелянт вказує, що виконання рішення суду має бути точним і буквальним, а закон не надає право боржнику самовільно підміняти періоди стажу іншими датами. Внесення періоду «1982-1983 рр.» замість реального періоду захисту України під час війни «2022-2023 рр.» грубо порушує права позивача як ветерана та УБД, викривляє відомості про військову службу та створює перешкоди для подальших перерахунків пенсії. Державний виконавець не мав права закривати провадження за очевидно невідповідними (фальсифікованими) розрахунками ПФУ.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі №500/3506/26 залишити без змін.
Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи шляхом направлення повісток до їх електронних кабінетів, та подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
З урахуванням приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 500/7327/24, яке набрало законної сили 05.12.2025, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні пільгового обчислення строку військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України із 05.07.2022 по 12.01.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до пункту 7.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV); зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України із 05.07.2022 по 12.01.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці; зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти пенсії за віком станом на день призначення відповідно до пункту 7.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
10.02.2026 Тернопільським окружним адміністративним судом видано два виконавчі листи у справі №500/7327/24, відповідно до яких:
зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України із 05.07.2022 по 12.01.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці;
зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти пенсії за віком станом на день призначення відповідно до пункту 7.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
На підставі заяви стягувача 11.05.2026 головним державним виконавцем Відділу Батрин М.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80980271 з примусового виконання виконавчого листа №500/7327/26, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 10.02.2026, про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України із 05.07.2022 по 12.01.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці. У цій постанові встановлено боржнику строк виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 28.05.2026 повідомило, що на виконання рішення суду у справі № 500/7327/24, проведено ОСОБА_1 перерахунок дострокової пенсії за віком, зарахувавши 22.12.2025 час проходження військової служби по мобілізації (із 26.02.2022 по 12.01.2023) на пільгових умовах - один місяць служби за три, з урахуванням чого страховий стаж позивача становить 40 років 02 місяці 06 днів, а також, відповідно до пункту 7.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, 19.12.2025 призначено позивачу як педагогічному працівнику, грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення в сумі 58978,40 грн.
Органами Пенсійного фонду, виплата позивачу як педагогічному працівнику, грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення в сумі 58978,40 грн, здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
З листом від 28.05.2026 боржником (ГУ ПФУ в Тернопільській області) надано розрахунок стажу позивача згідно форми РС-право.
29.05.2026 державний виконавець на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIII виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №80980271 з виконання виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 №500/7327/26 про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України із 05.07.2022 по 12.01.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.
Позивач, не погоджуючись із постановою про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення суду у справі № 500/7327/24, ГУ ПФУ в Тернопільській області 22.12.2025 проведено ОСОБА_1 перерахунок дострокової пенсії за віком, з урахуванням чого страховий стаж позивача становить 40 років 02 місяці 06 днів. Як видно з розрахунку стажу позивача, період проходження ним військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України з 05.07.2022 по 12.01.2023 врахований до страхового сажу, що складає 6 місяців 8 днів. Крім того, відповідно до цього розрахунку, позивачу зарахований до страхового стажу як інша військова служба період з 16.08.1982 по 31.08.1983, відсутній станом на дату призначення дострокової пенсії за віком, що становить 1 рік 0 місяців 24 дні, тобто донарахований потрійний період проходження ним військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України з 05.07.2022 по 12.01.2023. Суд першої інстанції взяв до уваги пояснення ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відсутності в системі «Призначення та виплати пенсій на базі ЕПС» відповідного технічного програмного забезпечення у підсистемі ППВП щодо зарахування на пільгових умовах страхового стажу, що зумовило зарахуванню позивачу період згідно форми РС-право з 16.08.1982 по 31.08.1983. Суд першої інстанції вказав, що та обставина, що третьою особою в розрахунку страхового стажу позивача до його навчання, строкової військової служби та трудової діяльності відображено інший календарний період, ніж визначений рішенням суду період проходження ним військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України з 05.07.2022 по 12.01.2023 з метою зарахуванню до страхового стажу в розрахунку один місяць служби за три місяці, не спростовує фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, та дійшов висновку, що державним виконавцем правомірно та з дотриманням норм Закону № 1404-VIII прийнято оскаржувану постанову від 29.05.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80980271.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята статті 26 Закону № 1404-VIII).
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За приписами частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.
Верховний Суд сформулював сталий правовий підхід, відповідно до якого постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII має бути належно мотивованою, містити конкретні обставини, що свідчать про повне фактичне виконання рішення, а також спосіб встановлення таких обставин. Державний виконавець при цьому зобов`язаний перевірити виконання зобов`язання у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися формальним посиланням на повідомлення боржника (постанова Верховного Суду від 22.01.2026 у справі № 640/6473/22).
Судом першої інстанції у цій справі встановлено, що джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є розрахунки стажу позивача (форми РС-право). На виконання рішення суду у справі № 500/7327/24, ГУ ПФУ в Тернопільській області 22.12.2025 проведено ОСОБА_1 перерахунок дострокової пенсії за віком, з урахуванням чого страховий стаж позивача становить 40 років 02 місяці 06 днів. Період проходження ним військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України з 05.07.2022 по 12.01.2023 врахований до страхового сажу, що складає 6 місяців 8 днів.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 500/7327/24 (в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією рф проти України із 05.07.2022 по 12.01.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці) боржником не виконано у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, позаяк спірний період проходження військової служби з 05.07.2022 по 12.01.2023 не зарахований до страхового стажу позивача в розрахунку один місяць служби за три місяці, про що свідчить наявний у справі розрахунок стажу позивача (форми РС-право).
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим врахування судом першої інстанції пояснень ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відсутності в системі «Призначення та виплати пенсій на базі ЕПС» відповідного технічного програмного забезпечення у підсистемі ППВП щодо зарахування на пільгових умовах страхового стажу, що зумовило зарахування позивачу період згідно форми РС-право з 16.08.1982 по 31.08.1983, оскільки на підтвердження таких пояснень пенсійний орган не надав жодних доказів, та, крім того, такі обставини не звільняють боржника від виконання судового рішення у чіткій відповідності до його резолютивної частини. При цьому, не можна визнати належним виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 500/7327/24 (щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби із 05.07.2022 по 12.01.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці) дії боржника щодо зарахування до страхового стажу стягувача періоду з 16.08.1982 по 31.08.1983, оскільки у цей період позивач військову службу не проходив, та такі дії пенсійного органу спотворюють відомості про дійсні періоди проходження військової служби позивачем та створюють перешкоди для подальших перерахунків пенсії.
За таких обставин та правового врегулювання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення, а суд першої інстанції неправильно застосував пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи. У зв`язку із цим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. При цьому, позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови від 29.05.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80980271, та колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження незаконною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 500/3506/26 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин Мирослави Петрівни від 29.05.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80980271.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддя В. М. Валюх
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 05.10.26