ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 159/3067/26 пров. № А/857/44286/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Валюха В.М.,
суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
за участю секретаря судового засідання Загревої М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 липня 2026 року у справі №159/3067/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (суддя Губар В.Є., час і місце ухвалення рішення - 23 липня 2026 року, м. Ковель),
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №0003709 від 15.05.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у виді штрафу в розмірі 51000,00 грн, як незаконну та провадження у справі закрити.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2026 залишено постанову № 0003709 від 15.05.2026 начальника Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Сокола П.І. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною другою статті 122-2 КУпАП без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі - без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2026 у справі №159/3067/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №0003709 від 15.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 122-2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 51000,00 грн, як незаконну та провадження у справі закрити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 122-2 КУпАП, порушено вимоги статей 268 та 279-5 КУпАП (а саме, розглянуто справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у його відсутності та без отриманих у встановленому порядку відомостей про належного користувача транспортного засобу). Крім того, суд першої інстанції під час ухвалення рішення у справі здійснив покликання на нормативно-правовий акт, який втратив чинність.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2026 у справі №159/3067/26 - без змін.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Клімук В.С. апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній, просять апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача Курцеба Н.І. в судовому засіданні щодо змісту і вимог апеляційної скарги заперечила, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2026 начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Соколом П.І. винесено постанову № 0003709 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122-2 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 51000 грн.
Зі змісту постанови видно, що 19.03.2026 орієнтовно о 15 год. 30 хв. на 438 км автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин Пікуль В.П. не виконав вимоги уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу марки Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зареєстровано на камеру зовнішнього портативного відеореєстратора, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122-2 КУпАП.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять докази про підтвердження факту невиконання вимоги зупинки транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, тому правові підстави для визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача відсутні, позовні вимоги необхідно залишити без задоволення. Суд першої інстанції визнав безпідставним твердження позивача про незаконність оскаржуваної постанови через відсутність інформації на час її прийняття щодо власника транспортного засобу та відхилив доводи позивача про те, що уповноважені посадові особи відповідача вправі вимагати зупинки транспортного засобу лише у пункті габаритно-вагового контролю. Крім того, суд першої інстанції виснував, що оскаржувана постанова могла виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та відповідачем надано позивачу вичерпну можливість ознайомитися з матеріалами справи, повідомити про свою позицію та надати докази на її підтвердження, і оскільки цим правом позивач скористався, тому не вбачаються порушення у діях відповідача, пов`язаних з розглядом справи без присутності ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III) рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За приписами частин п`ятнадцятої, сімнадцятої, двадцять першої статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (зі змінами; далі - Порядок № 1567), цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка).
Пунктом 3 Порядку № 1567 визначено, що рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку. Положення про формений одяг та сигнальний диск (жезл) посадової особи Укртрансбезпеки затверджуються Мінрозвитку. Під час проведення рейдових перевірок залучаються посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за згодою).
За змістом пункту 4 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу. Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин.
Згідно із пунктом 8 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення.
Приписами пунктів 9 - 12 Порядку № 1567 передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою у форменому одязі відповідно до пункту 10 цього Порядку та з дотриманням вимог розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). Зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою в будь-який час доби на маршруті руху за допомогою: 1) сигнального диска (жезла), яким вказується безпосередньо на транспортний засіб, який зупиняється, та на пропоноване місце зупинення з урахуванням заходів безпеки, дорожніх умов, інтенсивності руху, освітлення та видимості ділянки дороги; 2) увімкненого проблискового маячка синього кольору, спеціального звукового сигналу та гучномовного пристрою. У разі зупинення транспортного засобу під час звернення до водія посадова особа зобов`язана назвати свою посаду, прізвище, ім`я та по батькові і повідомити про причину зупинки транспортного засобу, пред`явити службове посвідчення та направлення для ознайомлення. Водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більш як однієї години.
За наявності в діях автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення (абзац третій пункту 13 Порядку № 1567).
Відповідно до частини другої статті 122-2 КУпАП невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною першою статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Статтею 229 КУпАП передбачено, що органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п`ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135). Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Частиною першою статті 249 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, а також статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Відповідно до статті 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно із частинами першою, другою статті 279-5 КУпАП у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".
За змістом частин першої, другої, третьої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов`язковою.
Відповідно до частини четвертої статті 279-5 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Приписами статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стосовно доводів апелянта про порушення посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 122-2 КУпАП, вимог статей 268 та 279-5 КУпАП (а саме, розглянуто справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у його відсутності та без отриманих у встановленому порядку відомостей про належного користувача транспортного засобу) суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
Статтею 268 КУпАП не передбачено обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 122-2 КУпАП. За загальним правилом, під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Водночас, ураховуючи приписи частини четвертої статті 279-5 КУпАП та ту обставину, що допущене правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті було зафіксовано за допомогою засобів відеозапису, тому постанова про накладення адміністративного стягнення могла бути винесена без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд першої інстанції правильно врахував фактичні обставини щодо належного повідомлення позивача про місце і час розгляду справи (повідомлення про розгляд справи від 24.03.2026 та від 30.04.2026), надання відповідачем позивачу вичерпної можливості ознайомитися з матеріалами справи, повідомити про свою позицію та подати докази на її підтвердження, і цим правом позивач скористався, та за встановлених обставин правильно відхилив доводи позивача про незаконний розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 за наявності його клопотання про відкладення справи, оскільки оскаржувана постанова могла бути винесена без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про порушення вимог статті 279-5 КУпАП щодо розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності без отриманих у встановленому порядку відомостей про належного користувача транспортного засобу, оскільки відповідальна особа була встановлена на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, про що було складено доповідну записку від 20.03.2026 № 9694/25.1/18-26, яка в розумінні статті 251 КУпАП є належним доказом в справі про адміністративне правопорушення. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що на момент вчинення правопорушення спірний транспортний засіб належав іншій особі.
Стосовно покликання суду першої інстанції на Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, та який втратив чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 № 141, то суд апеляційної інстанції зазначає, що таке помилкове покликання не вплинуло на висновки суду першої інстанції щодо наявності повноважень у посадових осіб відповідача здійснювати зупинку транспортних засобів для проведення рейдової перевірки на маршруті руху, що передбачено пунктами 8 - 10 Порядку № 1567 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 № 141).
За приписами частин першої - четвертої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи містять докази про підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122-2 КУпАП, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, правові та фактичні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №0003709 від 15.05.2026, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відсутні.
За приписами частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 292, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 липня 2026 року у справі № 159/3067/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. М. Валюх
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 06.10.26