ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питання зупинення апеляційного провадження
06 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 380/21225/25 пров. № А/857/26524/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя - Глушка І. В.
суддів - Затолочного В. С.
Судової-Хомюк Н. М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №380/21225/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №380/21225/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року. Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Позивачем заявлено клопотання про зупинення апеляційного провадження в адміністративній справі №380/21225/25, покликаючись на наявність передбачених п.3 ч.1 ст.236 КАС України підстав, до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.
Ключовим аргументом позивача на обґрунтування вимог заяви є те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 визнано протиправним та нечинним. Це рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, яка за частиною першою статті 325 КАС України набрала законної сили з дати її ухвалення. За частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, щонайменше з 19.06.2025 пункт 2 Постанови № 481 не входив до складу чинного правового регулювання.
Дія судових рішень у справі №320/29450/24 не зупинялася: зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії здійснюється виключно судом касаційної інстанції, про що постановляється ухвала (стаття 375 КАС України), і такої ухвали у зазначеній справі не постановлялося. Ані подання касаційної скарги, ані відкриття касаційного провадження чинності нормативно-правового акта, що її втратив, не відновлюють. Кінцевою межею періоду є 16.07.2026 - дата ухвалення постанови Верховного Суду у справі № 320/29450/24, якою судові рішення попередніх інстанцій скасовано; за частиною першою статті 359 КАС України ця постанова набрала законної сили з дати її ухвалення, а тому будь-які її наслідки не могли настати раніше 16.07.2026.
Таким чином, на переконання заявника, у період з 19.06.2025 по 16.07.2026 єдиною чинною редакцією пункту 4 Постанови № 704 була первісна, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Розрахунковою величиною є: з 19.06.2025 по 31.12.2025 - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2025 (3028,00 грн); з 01.01.2026 по 16.07.2026 - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2026 (3328,00 грн). Скасування судових рішень у справі № 320/29450/24 постановою від 16.07.2026 не відновлює чинності пункту 2 Постанови № 481 за минулий період. Частина друга статті 265 КАС України визначає лише момент втрати чинності і не передбачає її зворотного поновлення, а надання нормативно-правовому акту дії за період, коли він не був чинним, у спосіб, що погіршує становище особи, суперечило б статті 58 Конституції України. Правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень оцінюється станом на момент її вчинення: у зазначений період відповідач був зобов`язаний (частина друга статті 19 Конституції України, частина друга статті 14 КАС України) обчислювати грошове забезпечення за єдиною чинною редакцією пункту 4 Постанови № 704, і невиконання цього обов`язку становить протиправну бездіяльність, яка вже відбулася та не може бути ретроспективно легалізована.
Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 у справі № 240/401/26 (провадження № К/990/11893/26) на розгляд Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано справу з мотивів того, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян по-різному застосовують статті 7 та 265 КАС України в частині застосування пункту 2 Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців. Предметом розгляду Об`єднаної палати є, таким чином, саме те правове питання, від якого залежить вирішення цієї справи: чи підлягає застосуванню пункт 2 Постанови № 481 з огляду на його невідповідність актам вищої юридичної сили на підставі частин третьої - четвертої статті 7 КАС України - безвідносно до наявності чи відсутності судового рішення про його скасування. З цього питання наразі існують протилежні висновки Верховного Суду: постановою судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 виснувано, що пункт 2 Постанови № 481 «не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили», а застосуванню підлягає пункт 4 Постанови № 704 у первісній редакції - з прив`язкою до прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року; протилежний підхід викладено у постановах від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24 та похідних.
Надаючи правову оцінку клопотанню скаржника, суд виходить з наступного.
З огляду на вимоги процесуального закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
У свою чергу, об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, які мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що п.3 ч.1 ст.236 КАС України містить застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як з`ясовано апеляційним судом, у розглядуваній справі предметом оскарження є відмова відповідачів у перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020 по 12.03.2020, з 28.02.2022 по 27.07.2022, з 28.07.2022 по 07.11.2024 та інших пов`язаних із проходженням військової служби виплат з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.
Заявник вважає, що рішення об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26 може вплинути на наслідки розгляду справи №380/21225/25.
Варто зазначити, що необхідною передумовою зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України є неможливість її розгляду до вирішення по суті іншої справи. Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.
В даному випадку, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі № 380/21225/25 з мотивів, наведених заявником, відсутні.
Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/401/26 та вважає, що спір може бути вирішено незалежно від наслідків розгляду справи №240/401/26.
Тому, надавши юридичну оцінку заявленому позивачем клопотанню у справі №380/21225/25, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення та зупинення провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ч.2 ст.236 КАС України.
Керуючись статтями 236, 243, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі №380/21225/25 - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк