ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 460/3844/26 пров. № А/857/41432/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів - Боршовського Т. І.
Носа С. П.
за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в змішаній електронно-письмовій формі у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 460/3844/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
місце ухвалення судового рішення м. Рівне
розгляд справи здійснено за правилами загального позовного провадження
суддя у І інстанції Борискін С. А.
дата складання повного тексту рішення 03 червня 2026 року
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (код ЄДРПОУ 32358806, надалі по тексту також - позивач, ТОВ «Свиспан Лімітед») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 44070166, надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2025 року № 22621/17000702, № 22623/17000702 та № 22626/17000702, винесені відповідачем, а також стягнути на його користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 325,33 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 460/3844/26 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 22621/17000702 від 19.12.2025, № 22623/17000702 від 19.12.2025 та № 22626/17000702 від 19.12.2025, винесені Головним управлінням ДПС у Рівненській області.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" судовий збір у розмірі 9 325,33 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), без належного дослідження матеріалів справи та їх врахування при винесенні рішення, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, а саме: пунктів 18, 19 статті 4, статей 6, 19, 72, 73, частини другої статті 74, статті 75, частини першої статті 77, частини першої статті 86, частин першої, четвертої статті 90, статті 159, частин першої-третьої, п`ятої статті 242 КАС України.
В доводах апеляційної скарги вказує, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.11.2025 № 2869-п та направлень від 10.11.2025 № 5145/Ж3/17-00-07-02-15 і № 5146/Ж3/17-00-07-02-15, у зв`язку з наявністю податкової інформації, що свідчить про порушення ТОВ «Свиспан Лімітед» податкового законодавства, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Бор Трансліс» (код ЄДРПОУ 38231919) за жовтень-грудень 2019 року, січень 2020 року та з ТОВ «Сучасні машинобудівні технології» (код ЄДРПОУ 41098000) за серпень, жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт № 19790/Ж5/17-00-07-02-17/32358806 від 27.11.2025.
Скаржник зазначає, що операції позивача з ТОВ «Бор Трансліс» з придбання тріски технологічної є нереальними, оскільки: за адресою реєстрації контрагента у м. Львові відсутні власні або орендовані об`єкти нерухомості (склади, будівлі, споруди); у товарно-транспортних накладних не зазначено конкретної адреси пунктів навантаження і розвантаження товару; ТОВ «Бор Трансліс» відповідає критеріям ризиковості платника податку; ланцюг постачання товару до ТОВ «Бор Трансліс» від ТОВ «Делікт Промгруп» і ТОВ «Веллет Мостобуд» не підтверджений технічними та трудовими ресурсами цих контрагентів, а самі вони фігурують у матеріалах кримінальних проваджень щодо формування штучного податкового кредиту. Скаржник вважає, що зазначені обставини у сукупності свідчать про створення виключно документообігу без реального руху активів, а тому податковий кредит у сумі 490 009 грн сформовано ТОВ «Свиспан Лімітед» неправомірно.
Також скаржник зазначає, що операції позивача з ТОВ «Сучасні машинобудівні технології» з придбання затворів двохстулкових і компенсаторів на суму ПДВ 150 729 грн не пов`язані з господарською діяльністю позивача, оскільки: відсутні акти приймання-передачі цього товару від позивача підряднику ТОВ «Укренергомонтаж», складені відповідно до пункту 4.3.7 договору підряду № 01/04/19-К від 01.04.2019; в наданих актах приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 за грудень 2019 року та серпень 2020 року не відображено вартості й кількості змонтованих затворів і компенсаторів; додаткова угода № 5 від 19.12.2019 до договору підряду, якою узгоджено додаткові роботи з монтажу спірних затворів і компенсаторів, не завірена печаткою підрядника; дата введення основного засобу в експлуатацію (31.12.2019) передує на 8 місяців даті акта виконаних робіт № 4/К-У-01/2020 за серпень 2020 року; відсутні засвідчені печаткою заводу-виробника паспорти на затвори і компенсатори. На переконання скаржника, наведене свідчить про використання зазначених ТМЦ на суму 2 512 150 грн (без ПДВ) в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, а тому позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 150 729 грн та не складено і не зареєстровано податкові накладні на цю операцію, за що застосовано штраф у розмірі 3 400 грн.
Скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 27.03.2018 у справі № 826/1588/13-а, від 04.12.2019 у справі № 826/15729/17, від 14.06.2021 у справі № 140/893/19 та від 27.04.2022 у справі № 20/13197/20, щодо обов`язку платника податків проявляти належну обачність при виборі контрагента, обов`язку зберігати первинні документи та неможливості посилатися на документи, не надані під час перевірки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, відповідно до частини 4 статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач та позивач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
У судовому засіданні розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його представника у відпустці без збереження заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач та його представник про дату, час та місце цього судового засідання були повідомлені належним чином, у передбачений законом спосіб та завчасно, а саме 08 вересня 2026 року. З моменту отримання повідомлення сторона позивача мала достатньо часу (майже місяць) для планування робочого часу, графіку відпусток представника або для вжиття заходів щодо забезпечення участі в засіданні іншого представника чи реалізації права на особисту участь позивача у процесі.
Суд зазначає, що перебування представника у відпустці без збереження заробітної плати є результатом його особистого добровільного волевиявлення, а не обставиною, яка об`єктивно та незалежно від волі особи унеможливлює її участь у судовому засіданні. Зазначена причина неявки не має ознак вимушеності чи непереборності, а тому не може бути визнана судом поважною. Як наслідок у задоволенні вказаного клопотання протокольною ухвалою апеляційного суду відмовлено.
В судовому засіданні представник відповідача Форет М.С. надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені надані позивачем документи по взаємовідносинах з ТОВ «Бор Трансліс» - видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення - містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій, не мають ознак дефектності та підтверджують зв`язок понесених позивачем витрат по придбанню тріски технологічної з господарською діяльністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, а на момент здійснення спірних операцій позивач та ТОВ «Бор Трансліс» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Суд також виходив з того, що операції позивача з ТОВ «Бор Трансліс» відбувалися до прийняття рішення № 7157 від 22.10.2020 про відповідність цього контрагента критеріям ризиковості платника податків, а тому ця обставина не може слугувати доказом нереальності досліджуваних операцій, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 та постанови Верховного Суду від 20.06.2022 у справі № 826/7997/18, від 03.08.2022 у справі № 520/5056/2020, від 26.01.2023 у справі № 804/7948/16, від 23.02.2023 у справі № 520/6200/19.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Сучасні машинобудівні технології» суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки товару (затворів і компенсаторів) контролюючим органом не заперечувався, а подальше використання цього товару в господарській діяльності позивача підтверджується інвентаризаційним описом необоротних активів від 24.12.2025, актом від 31.12.2019 про використання та списання ТМЦ з підзвіту механіка цеху, додатковою угодою № 5 від 19.12.2019 до договору підряду № 01/04/19-К; при цьому відсутність окремих актів приймання-передачі товару підряднику суд визнав такою, що не спростовує реальності операції поставки, оскільки товар не передавався підряднику на зберігання, а був переданий в монтаж на власному об`єкті позивача. Суд першої інстанції також виходив з того, що сертифікат (паспорт) якості не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а тому недоліки в його оформленні не є безумовною підставою для висновку про нереальність операції, з посиланням на постанови Верховного Суду від 22.03.2024 у справі № 808/8622/15, від 11.10.2024 у справі № 815/24/16 та від 17.01.2023 у справі № 160/5341/20.
Суд першої інстанції виходив також з того, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладається на контролюючий орган, який не довів належними та допустимими доказами штучний характер спірних господарських операцій, невідповідність їх цілям статутної діяльності позивача чи те, що дії позивача та його контрагентів були спрямовані виключно на отримання необґрунтованої податкової вигоди, у зв`язку з чим дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про наявність підстав для повного задоволення позову.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Свиспан Лімітед» (код ЄДРПОУ 32358806) зареєстроване та провадить господарську діяльність з виробництва деревостружкових плит (ДСП) за адресою: вул. Степанська, 9, м. Костопіль, Рівненська область.
На адресу Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов лист Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 134/7/33-00-07-02 від 21.01.2025 щодо переліку ризикових суб`єктів господарювання, серед яких зазначено позивача, у зв`язку з чим позивачу надіслано запит № 1281/Ж12/17-00-07-02-24 від 13.02.2025 та, після отримання відповіді № 87 від 11.03.2025, додатковий запит № 7143/Ж12/17-00-07-02-24 від 04.07.2025 щодо документального підтвердження господарських операцій з ТОВ «Бор Трансліс» та ТОВ «Сучасні машинобудівні технології».
На підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.11.2025 № 2869-п та направлень від 10.11.2025 № 5145/Ж3/17-00-07-02-15 і № 5146/Ж3/17-00-07-02-15 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Свиспан Лімітед» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Бор Трансліс» за жовтень-грудень 2019 року, січень 2020 року та з ТОВ «Сучасні машинобудівні технології» за серпень, жовтень 2019 року.
В ході перевірки позивачу вручено запит № 1 від 11.11.2025 та надіслано запит № 10535/Ж12/17-00-07-02-24 від 12.11.2025 про надання документів; факт ненадання окремих документів (паспортів заводу-виробника з відповідними реквізитами, актів приймання-передачі товару підряднику) у визначений строк засвідчено актом № 1729/Ж6/17-00-07-02-18/32358806 від 19.11.2025.
За результатами перевірки складено Акт № 19790/Ж5/17-00-07-02-17/32358806 від 27.11.2025, яким встановлено:
-заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 150 729 грн за серпень 2019 року внаслідок використання ТМЦ (затворів і компенсаторів, придбаних у ТОВ «Сучасні машинобудівні технології» за договором поставки № С19/22 від 05.08.2019 на загальну суму 3 014 580 грн, у т.ч. ПДВ 502 430 грн) в операціях, що, на думку контролюючого органу, не є господарською діяльністю платника податку;
- неправомірне формування податкового кредиту в сумі 490 009 грн за жовтень 2019 року - січень 2020 року по операціях з ТОВ «Бор Трансліс» за договором № БТЛ/ТР-19 від 09.08.2019 на постачання тріски технологічної;
-не складення та не реєстрацію податкових накладних на операції з постачання ТМЦ за серпень 2019 року на суму ПДВ 150 729 грн.
09 грудня 2025 року позивач подав заперечення № 653/1-13 на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідач листом від 17.12.2025 залишив висновки акта без змін.
19 грудня 2025 року на підставі акта перевірки Головне управління ДПС у Рівненській області винесло та вручило позивачу податкові повідомлення-рішення: № 22621/17000702, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 664 868,00 грн (у т.ч. 531 895,00 грн податкового зобов`язання та 132 973,00 грн штрафних санкцій); № 22623/17000702, яким визначено завищення від`ємного значення ПДВ на 108 843 грн; № 22626/17000702, яким за не складення та не реєстрацію податкових накладних застосовано штраф у розмірі 3 400 грн.
Не погодившись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (скарга вих. № 674 1-13 від 30.12.2025); рішенням ДПС України від 18.02.2026 № 4110/6/99-00-06-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін; вказане рішення отримано позивачем 18.02.2026.
03 березня 2026 року позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 відкрито провадження у справі № 460/3844/26, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
17 березня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову з мотивів, аналогічних викладеним в Акті перевірки; 23 квітня 2026 року відповідач подав додаткові пояснення щодо підстав і порядку призначення та проведення перевірки.
28 травня 2026 року Рівненський окружний адміністративний суд, розглянувши справу у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження за участю представників сторін, проголосив рішення, яким позов задоволено повністю.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є для покупця таких товарів підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати податкові накладні за товарами, необоротними активами, придбаними з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари призначаються для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Частиною восьмою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 дійшла висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості; всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла; контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності; сам факт наявності вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, взяті окремо, не є самостійними і достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Аналогічний за змістом висновок про індивідуальний характер відповідальності платника податків, який не може відповідати за протиправні дії третіх осіб, поза межами свого впливу, викладено Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 (заява № 3991/03): обмеження права платника податку на податковий кредит за умови реальності господарської операції, у зв`язку з порушенням його контрагентом чи контрагентами такого контрагента податкової дисципліни, за відсутності доказів обізнаності платника про такі порушення, є непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Бор Трансліс», колегія суддів зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Свиспан Лімітед" (Покупець) та ТОВ "Бор-Трансліс" (Постачальник) було укладено Договір №БТЛ/ТР-19 від 09.08.2019, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати протягом 2019 року, а Покупець приймати і оплачувати на умовах даного Договору тріску технологічну за ціною 456,00 грн./м3 з урахуванням ПДВ на умовах СРТ м. Костопіль.
Згідно Додаткової угоди №1 від 30.12.2020 продовжено термін дії договору до 31 грудня 2020 року.
Згідно Додаткової угоди №2 від 17.02.2020 змінено ціну на Товар з 17.02.2020 на 402,00 грн./м3 з урахуванням ПДВ на умовах СРТ м.Костопіль, а згідно Додаткової угоди №3 від 16.03.2020 змінено ціну на Товар з 16.03.2020 на 360,00 грн./м3 з урахуванням ПДВ на умовах СРТ м.Костопіль.
На виконання умов укладеного Договору ТОВ "Бор-Трансліс" було фактично поставлено за період з 04.10.2019 по 30.12.2019 для потреб ТОВ "Свиспан Лімітед" товар (тріску технологічну) на загальну суму 2286999,60 грн., за який ТОВ "Свиспан Лімітед" було перераховано кошти у розмірі 781000,00 грн.; за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 поставлено товар (тріску технологічну) на загальну суму 653055,84 грн., за який були перераховані кошти у розмірі 850000,00 грн.
Також за період з 01.10.2019 по 28.02.2020 ТОВ "Бор-Трансліс" були виписані та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 490 009,24 грн., які були включені ТОВ "СВИСПАН ЛІМІТЕД" до податкового кредиту у відповідних звітних податкових періодах.
Суд зазначає, що досліджені надані позивачем документи по взаємовідносинам з ТОВ "Бор Трансліс", а саме: видаткові накладні - на підтвердження факту передачі товару; податкові накладні щодо кожної партії товару, які стали підставою формування показників податкового кредиту; товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт транспортування та переміщення товару; платіжні доручення - на підтвердження факту оплати за поставлений товар, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій, не мають ознак дефектності, підтверджують зв`язок понесених витрат ТОВ "Свиспан Лімітед" по придбанню тріски технологічної з господарською діяльністю.
Як зазначено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, тріска технологічна використовується позивачем як сировина у власному виробництві деревостружкових плит, що відповідає основному виду діяльності товариства.
Доводи скаржника про відсутність у ТОВ «Бор Трансліс» за адресою реєстрації у м. Львові власних складських приміщень та про не відображення у товарно-транспортних накладних конкретної адреси пунктів навантаження і розвантаження товару підлягають оцінці у сукупності з іншими обставинами справи, а не як самостійна і достатня підстава для висновку про нереальність операції. Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів того, що ТОВ «Бор Трансліс» не могло силами або засобами третіх осіб забезпечити поставку товару позивачу. Сам факт відсутності у постачальника власних виробничих потужностей не виключає можливості придбання ним товару в інших осіб з подальшим його перепродажем, а обов`язок контролю за додержанням постачальником вимог податкового законодавства на покупця товару не покладається.
Доводи скаржника щодо ознак ризиковості ТОВ «Бор Трансліс» (рішення комісії від 22.10.2020 № 7157, включення до переліку ризикових платників з 19.02.2020) колегія суддів відхиляє, оскільки досліджувані перевіркою операції позивача з цим контрагентом мали місце в період з жовтня 2019 року по січень 2020 року, тобто до дати прийняття зазначеного рішення про відповідність контрагента критеріям ризиковості, а тому ця обставина об`єктивно не могла бути відома позивачу на момент вчинення спірних операцій і не може ставитися йому за провину.
Доводи скаржника про нереальність операцій з огляду на наявність матеріалів кримінальних проваджень № 4202000[телефон приховано] та № 3202010[телефон приховано] щодо контрагентів другого і третього рівня ланцюга постачання - ТОВ «Делікт Промгруп» та ТОВ «Веллет Мостобуд» - колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені кримінальні провадження не стосуються ані позивача, ані його безпосереднього контрагента ТОВ «Бор Трансліс», не завершені обвинувальними вироками, що набрали законної сили, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів і послуг, з якими позивач безпосередньо не контактував, самі по собі не мають визначального впливу на оцінку реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосереднім контрагентом, за відсутності доказів обізнаності позивача про протиправний характер діяльності таких третіх осіб.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Сучасні машинобудівні технології», колегія суддів зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, і скаржником не заперечується, що в матеріалах справи наявні первинні документи, видаткові накладні на підтвердження господарських операцій з придбання у ТОВ "Сучасні машинобудівні технології" компенсаторів та затворів та їх монтаж у складі скрубер фірми EWK на сушарки Бютнер 1-2 та АКС4, інвентарний №14942.
Так, згідно Договору поставки №С19/22 від 05.08.2019, укладеного між ТОВ "Свиспан Лімітед" та ТОВ "Сучасні машинобудівні технології" Постачальник зобов`язується виробити, поставити і передати у власність Покупця обладнання, а Покупець зобов`язується прийняти Продукцію і вчасно сплатити Постачальникові її вартість. Тип, марка і кількість Продукції вказується в рахунках-фактурах, накладних та специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.
На виконання умов укладеного Договору ТОВ "Сучасні машинобудівні технології" поставлено 16.10.2019 по ТТН №Р38 та згідно видаткової накладної №38 від 16.10.2019 для ТОВ "Свиспан Лімітед" вказану у Специфікацій №1 продукцію на загальну суму 3014580,00 грн. з урахуванням ПДВ.
За період з 08.08.2019 по 31.01.2022 ТОВ "Сучасні машинобудівні технології" були виписані та зареєстровані в ЄРПН три податкових накладних на загальну суму ПДВ 502430,00 грн., які були включені ТОВ "Свиспан Лімітед" до податкового кредиту у відповідних звітних податкових періодах.
При цьому, суд зауважує, що податковим органом не ставилися під сумнів вищезазначені операції, що свідчить про підтвердження відповідачем виконання Договору поставки №С19/22 від 05.08.2019 укладеного між ТОВ "Свиспан Лімітед" та ТОВ "Сучасні машинобудівні технології", фактичної поставки з боку ТОВ "Сучасні машинобудівні технології" для позивача затворів і компенсаторів на загальну суму 3 014 580,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 502 430,00 грн., проведеної повної оплати за поставлений товар з боку ТОВ "Свиспан Лімітед".
Водночас, контролюючий орган ставить під сумнів монтаж ТОВ "Укренергомонтаж" затворів і компенсаторів у складі скрубер фірми EWK на сушарки Бютнер 1-2 та АКС4, інвентарний №14942, у грудні 2019 року.
Отож претензії контролюючого органу стосуються виключно подальшого використання цього товару в господарській діяльності позивача.
Судом першої інстанції взято до уваги інвентаризаційний опис необоротних активів від 24.12.2025, складений на підставі наказу позивача № 322-ОД від 22.12.2025, згідно з яким у складі скрубера фірми EWK на сушарки Бютнер 1-2 та АКС4 (інвентарний № 14942), введеного в експлуатацію 31.12.2019, наявні змонтовані затвори та компенсатори з відповідними заводськими номерами, та акт від 31.12.2019 про використання зазначених ТМЦ і списання їх з підзвіту механіка цеху деревостружкової продукції.
Колегія суддів звертає увагу, що покликання контролюючого органу на відсутність окремих актів приймання-передачі товару від позивача підряднику ТОВ «Укренергомонтаж», складених за формою, передбаченою пунктом 4.3.7 договору підряду № 01/04/19-К від 01.04.2019, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність операції з придбання затворів і компенсаторів у ТОВ «Сучасні машинобудівні технології», оскільки ця обставина стосується виконання договірних відносин позивача з іншим суб`єктом господарювання (підрядником), а не факту придбання товару в постачальника, реальність поставки якого перевіркою не спростована.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про невідповідність дати введення основного засобу в експлуатацію (31.12.2019) даті акта виконаних будівельних робіт № 4/К-У-01/2020 за серпень 2020 року, а також про відсутність засвідчення печаткою підрядника додаткової угоди № 5 від 19.12.2019, якою погоджено додаткові монтажні роботи із затворами і компенсаторами, стосуються реальних розбіжностей у оформленні документів підрядних відносин позивача з ТОВ «Укренергомонтаж». Разом із цим зазначені розбіжності самі по собі, за наявності належних доказів фізичної наявності та використання спірних затворів і компенсаторів у складі основного засобу позивача (інвентаризаційний опис, пояснення матеріально відповідальної особи, акт списання від 31.12.2019), не спростовують встановленого судом першої інстанції факту використання цього товару в господарській діяльності позивача, а тому не можуть бути самостійною підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ.
Досліджуючи довід апеляційної скарги про відсутність у наданих позивачем паспортах на затвори і компенсатори відбитків печатки заводу-виробника з повною назвою виробника, кодом ЄДРПОУ, адресою та дозвільними даними, колегія суддів зазначає, що сертифікат (паспорт) якості товару не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є документом, що посвідчує якість товару, а тому недоліки в його оформленні не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарської операції з придбання цього товару, за наявності інших первинних документів, які підтверджують рух активів.
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права - частин 1, 3, 5 статті 242, частини 4 статті 90 КАС України - внаслідок неповного дослідження матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що незгода скаржника з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів сама по собі не свідчить про порушення норм процесуального права, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом досліджено надані сторонами докази та надано їм оцінку відповідно до вимог статті 90 КАС України.
Таким чином, оскільки надані позивачем первинні документи не мають ознак дефектності, підтверджують рух активів за спірними операціями, а доводи контролюючого органу про нереальність цих операцій ґрунтуються переважно на обставинах, що стосуються контрагентів другого і третього рівня ланцюга постачання та настали після вчинення спірних операцій, за відсутності доказів обізнаності позивача про протиправну поведінку його контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень № 22621/17000702, № 22623/17000702 та № 22626/17000702 від 19.12.2025 та наявність підстав для їх скасування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 460/3844/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Матеріали апеляційного провадження надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Т. І. Боршовський
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року