УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №520/6671/25
адміністративне провадження № К/990/44114/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2025 ркоу ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період 22.03.2024 по 04.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 22.03.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 04.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.03.2024 по 04.02.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.03.2024 по 04.02.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024 виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024, виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024, виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024 виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
27 вересня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, установленою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Харківським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує про масовість спорів; посилається на Велику Палату Верховного Суду у зразковій справі № 280/8933/24; зазначає, що наслідки неоднакового вирішення цього питання виходять далеко за межі цієї справи; зазначає, що питання стосується базових засад адміністративного судочинства - розподілу обов`язку доказування (частина друга статті 77 КАС України), принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи (частина четверта статті 9 КАС України) та вимог до оцінки доказів (стаття 90 КАС України).
Верховний Суд наголошує, що наведені скаржником доводи не свідчать про наявність підстави, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Саме по собі посилання на масовість спорів, положення процесуального законодавства та можливість їх неоднакового застосування не підтверджує того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 280/8933/24, також не обґрунтовує наявності зазначеної підстави, оскільки скаржник фактично висловлює незгоду з оцінкою судами обставин справи, розподілом обов`язку доказування та оцінкою доказів. Відтак, наведені доводи самі по собі не свідчать про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник послався на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначив, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується порядку використання коштів державного бюджету на грошове забезпечення військовослужбовців у період воєнного стану, коли ефективність і цільовий характер витрачання оборонних ресурсів мають особливе суспільне значення. Легітимізація судами підходу, за яким виданий командиром наказ про виплату та довідка фінансового органу можуть бути проігноровані без будь-якого аналізу, підриває довіру до судового контролю за правомірністю виплат і створює стимули для заявлення вимог щодо вже отриманих сум. Скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення, оскільки він є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів і діє виключно в межах бюджетних призначень (частина друга статті 19 Конституції України). Виконання оскаржуваних рішень у спосіб, визначений їх резолютивною частиною, означатиме повторну виплату позивачеві тієї самої винагороди за 23- 28.05.2024, що може бути кваліфіковано як порушення бюджетного законодавства з відповідними наслідками для посадових осіб військової частини.
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи та суспільного інтересу є оціночними, вони потребують належного обґрунтування з боку скаржника. Посилання на негативні наслідки для відповідача у зв`язку з ухваленими рішеннями судів у цій справі не на його користь без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді С.А. Уханенко М.В. Білак А.В. Жук