УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №440/5741/26
адміністративне провадження № К/990/44459/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Білак М.В.,
перевірив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період з 19.06.2020 по 08.11.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.06.2020 по 08.11.2022 (зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (01.01.2020 - 2102,00 грн, 01.01.2021 - 2270,00 грн, 01.01.2022 - 2481,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та здійснити виплату різниці з урахуванням фактично сплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
На зазначене рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року апеляційну скаргу повернуто заявникові.
30 вересня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуване рішення суду першої інстанції не було переглянуто в суді апеляційної інстанції, адже судом апеляційної інстанції було повернуто апеляційну скаргу відповідачеві.
З огляду на те, що частиною першою статті 328 КАС України передбачено право на оскарження рішення суду першої інстанції лише після апеляційного перегляду справи, тому рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Щодо оскарження в суді касаційної інстанції ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року слід зазначити наступне.
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв`язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 10 серпня 2026 року, а саме у зв`язку із несплатою судового збору.
З оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що скаржник на виконання вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 10 серпня 2026 року надіслав клопотання про звільнення від сплати судового збору, проте колегія суддів дійшла висновку, що відсутні умови передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", за наявності яких відповідачу можна було б відстрочити сплату судового збору.
В касаційній скарзі відповідачем викладені доводи (заперечення) по суті заявлених позовних вимог, проте відсутні будь-які доводи щодо, на думку скаржника, неправомірного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги через постановлення оскаржуваної ухвали від 07 вересня 2026 року, що свідчить про необґрунтованість поданої касаційної скарги в частині оскарження цієї ухвали.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді С.А. Уханенко А.В. Жук М.В. Білак