УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 320/10820/26
адміністративне провадження № К/990/43777/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 320/10820/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії, -
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, що полягає у неприйнятті рішень про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» № 11768 від 01 липня 2024 року р/н [номер приховано];
- зобов`язати зареєструвати накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» № 11768 від 01 липня 2024 року р/н [номер приховано].
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, установлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в частині сплати судового збору.
Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з клопотанням про усунення недоліків, в якому просило продовжити строк на усунення недоліків або відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
20 липня 2026 року Головне управління ДПС у м. Києві вдруге подало апеляційну скаргу.
Також разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 295, 296 КАС України.
На адресу суду надійшло клопотання, у якому скаржник просив продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги та поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник зазначив, що податковим органом вжито всіх можливих і залежних від нього заходів для своєчасного подання апеляційної скарги. Водночас, посилаючись на відсутність можливості сплатити судовий збір під час первинного подання апеляційної скарги, скаржник просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року та поновити цей строк.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що відповідач пропустив строк на звернення до суду, встановлений статтею 295 КАС України, а наведені ним причини пропуску цього строку не є поважними.
Апеляційний суд наголосив, що учасник справи, який має намір реалізувати право на апеляційний перегляд, зобов`язаний добросовісно користуватися процесуальними правами та вживати всіх можливих і залежних від нього заходів для своєчасного подання апеляційної скарги, зокрема забезпечити сплату судового збору.
При цьому обставини, пов`язані з бюджетним фінансуванням суб`єкта владних повноважень, відсутністю коштів на сплату судового збору чи необхідністю дотримання внутрішніх процедур щодо їх виділення та погодження, не є об`єктивними та непереборними перешкодами і не можуть визнаватися поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Оскільки скаржник не навів інших об`єктивних причин пропуску строку та не надав належних доказів на підтвердження існування обставин, які перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року, Головне управління ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 320/10820/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко