УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №160/860/26
адміністративне провадження №К/990/44052/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року
у справі №160/860/26
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ,
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради (далі - Управління, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради від 21 жовтня 2025 року про відмову в наданні соціальних послуг з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2024 року про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі;
- визнати протиправними дії Управління щодо неправильного визначення ступеня залежності ОСОБА_1 від сторонньої допомоги за результатами опитування 03 жовтня 2025 року та неврахування відомостей, повідомлених ним під час комплексного визначення ступеня його індивідуальних потреб;
- визнати протиправними дії Управління щодо складання Висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, від 17 жовтня 2025 року в частині оцінки рівня виконання елементарних дій у 98 балів, складних дій - у 18 балів, із сукупною сумою 116 балів, та в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не потребує надання соціальних послуг;
- зобов`язати Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від 13 травня 2024 року;
- зобов`язати Управління скласти новий Висновок про результати комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_1 за результатами проведеного 03 жовтня 2025 року комплексного визначення ступеня його індивідуальних потреб з урахуванням особистих відповідей та пояснень позивача, визначивши оцінку рівня виконання елементарних дій у 26 балів, складних дій - у 10,5 бала, із сукупною сумою 36,5 бала;
- зобов`язати Управління призначити ОСОБА_1 соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі на підставі заяви від 13 травня 2024 року та прийняти рішення про надання таких послуг ОСОБА_3 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стасюк Вячеслав Олексійович, 25 вересня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
28 вересня 2026 року скаржником та його представником у межах строку на касаційне оскарження подано до Верховного Суду зміни та доповнення до касаційної скарги.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 , з урахуванням поданих до неї змін та доповнень, обґрунтована підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року №2671-VIII (далі - Закон №2671-VIII) та Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1040 (далі - Порядок №1040), у правовідносинах щодо можливості призначення соціальних послуг з догляду на професійній основі за відсутності затвердженої Міністерством охорони здоров`я України форми висновку про стан здоров`я особи, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує надання соціальних послуг з догляду.
Скаржник звертає увагу, що однією з підстав для прийняття Управлінням рішення від 21 жовтня 2025 року стало неподання такого висновку за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров`я України, тоді як, за його твердженням, відповідна форма для застосування Порядку №1040 Міністерством охорони здоров`я України не затверджена. На підтвердження цього скаржник посилається, зокрема, на листи Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства соціальної політики України, відповідно до яких з метою організації призначення компенсації за Порядком №1040 органам соціального захисту населення рекомендувалося використовувати форму первинної облікової документації, затверджену для правовідносин щодо догляду на непрофесійній основі.
На переконання скаржника, покладення на особу негативних наслідків у вигляді відмови у наданні соціальних послуг з підстав неподання документа за формою, яка уповноваженим державним органом не затверджена, порушує принцип правової визначеності та потребує формування Верховним Судом відповідного правового висновку.
Також скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання про наявність у нього потреби в соціальних послугах з догляду на професійній основі, фактично застосували критерії та граничні показники, передбачені Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 (далі - Порядок №859), хоча спірні правовідносини виникли у зв`язку з наданням соціальних послуг з догляду саме на професійній основі та регулюються Порядком №1040.
У цій частині скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, послався на визначені Порядком №859 максимальний показник 100 балів та показник 54 бали, зазначивши, що сума балів позивача становила 98 балів, а сума балів оцінки рівня виконання складних дій - 116 балів, та на цій підставі погодився з висновком відповідача про відсутність потреби в наданні соціальних послуг.
На думку скаржника, таким чином судами до правовідносин щодо професійного догляду застосовано нормативно-правовий акт, який регулює надання догляду на непрофесійній основі, а тому існує необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування Порядку №1040 під час комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка звернулася за отриманням соціальних послуг з догляду на професійній основі.
Крім того, скаржник зазначає про внутрішню суперечність установлених судами обставин, оскільки, з одного боку, судами враховано твердження відповідача про те, що під час виїзду робочої групи 03 жовтня 2025 року належним чином вивчити можливість виконання позивачем різних видів життєдіяльності за допомогою анкетування не вдалося, а з іншого - визнано правомірним висновок робочої групи від 17 жовтня 2025 року про відсутність у позивача потреби в соціальних послугах з догляду.
У доповненнях до касаційної скарги скаржник додатково зазначає, що висновки судів ґрунтуються на неправильному визначенні дати проведення комплексного оцінювання та помилковому ототожненні показників окремих шкал оцінювання виконання елементарних і складних дій. Зокрема, за твердженням скаржника, судами зазначено 116 балів як показник оцінки складних дій та порівняно його із максимальним показником 100 балів, хоча 116 балів є сумою 98 балів за елементарні та 18 балів за складні дії.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 посилається на істотне порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права внаслідок недослідження електронного доказу - відеозапису проведення 03 жовтня 2025 року комплексного визначення ступеня його індивідуальних потреб.
Скаржник стверджує, що зазначений відеозапис був поданий до суду першої інстанції разом із позовною заявою, а під час апеляційного провадження був повторно поданий до суду апеляційної інстанції. Позивач також звертався до судів із клопотаннями про безпосереднє дослідження цього доказу.
За твердженням скаржника, відеозапис безпосередньо стосується однієї з ключових спірних обставин у справі, а саме того, чи було 03 жовтня 2025 року фактично проведено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб позивача та чи відповідав він на питання, передбачені додатком 2 до Порядку №1040.
ОСОБА_1 зазначає, що, попри значення цього доказу для вирішення спору, суди першої та апеляційної інстанцій його безпосередньо не дослідили, оцінки його змісту у судових рішеннях не надали та не навели мотивів відхилення заявлених позивачем клопотань про його дослідження.
З огляду на це скаржник вважає, що судами порушено вимоги статей 72, 73, 77, 90 КАС України, а допущені порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та можуть становити підстави, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої статті 353 КАС України, для скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд.
У касаційній скарзі, з урахуванням поданих доповнень, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову; у разі необхідності безпосереднього дослідження доказів - направити справу на новий розгляд.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, з урахуванням змін та доповнень до неї, доводи скаржника, зазначені на обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами положень статті 13 Закону №2671-VIII, Порядку №1040 та Порядку №859, а також дотримання судами вимог статей 72, 73, 77, 90 КАС України під час дослідження та оцінки доказів і наявності передбачених частиною другою статті 353 КАС України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю I групи, що підтверджується доданою до касаційної скарги копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, колегія суддів дійшла висновку, що він звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Касаційна скарга, з урахуванням поданих змін та доповнень, відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.
Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.
Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.
Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.
Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.
Керуючись статтями 44, 45, 248, 328, 334, 335, 338, 353, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі №160/860/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали справи №160/860/26.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.
6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа