УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/11644/26
адміністративне провадження № К/990/44090/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року
у справі №420/11644/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 листопада 2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 26 вересня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Отже, спір у цій справі стосується пенсійних виплат, а тому ця справа є справою незначної складності.
Для касаційного перегляду судових рішень у такій справі недостатньо лише послатися на одну з підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України: скаржник має також належно обґрунтувати наявність принаймні одного з винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті.
Як підставу касаційного оскарження Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, щодо недопустимості втручання адміністративного суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника.
Оцінюючи наведені доводи, Суд зазначає таке.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
У справі №752/20012/16-а Верховний Суд висловив загальний підхід щодо меж судового контролю за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень.
Натомість у справі №420/11644/26 спір стосується визначення належного показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час щорічної індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124.
За встановлених судами обставин здійснення перерахунку пенсії відповідно до закону не передбачає вибору пенсійним органом одного з кількох юридично допустимих варіантів поведінки, а тому зобов`язання відповідача провести такий перерахунок не є втручанням суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
Отже, наведений скаржником висновок Верховного Суду сформований за інших фактичних обставин і правового регулювання та не стосується питання застосування норм права, яке є визначальним для вирішення цього спору.
Обов`язковими умовами касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми права, яку неправильно застосовано судом, постанови Верховного Суду, у якій викладено конкретний висновок щодо застосування цієї норми права, висновку суду апеляційної інстанції, який суперечить відповідному висновку Верховного Суду, а також обґрунтування подібності правовідносин у справах.
Таким чином, наведені скаржником доводи не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Скаржник стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Водночас скаржником не визначено конкретного питання права, яке, на його переконання, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та не наведено конкретних аргументів щодо існування правової невизначеності, неоднакового застосування відповідної норми права або необхідності формування чи зміни правового підходу Верховного Суду.
Щодо посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Суд зазначає, що касаційна скарга не містить конкретного обґрунтування того, у чому саме полягає значний суспільний інтерес цієї справи або її виняткове значення для Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Наведені скаржником твердження про те, що виконання оскаржуваних судових рішень призведе до необхідності збору та консолідації інформації, здійснення якої не передбачено чинним законодавством та посадовими інструкціями, може спричинити формування хибної судової практики та виникнення у майбутньому аналогічних випадків, не містять обґрунтування того, яким чином зазначені обставини свідчать про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника.
Саме по собі відтворення передбачених процесуальним законом винятків та наведення загальних припущень щодо можливих наслідків судового рішення без зазначення конкретних обставин, які свідчили б про їх наявність у цій справі, не є достатнім для касаційного перегляду судових рішень у справі незначної складності.
Оцінка наявності винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, належить до повноважень Верховного Суду з огляду на особливу функцію суду касаційної інстанції щодо забезпечення сталості та єдності судової практики і розвитку права.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж умови апеляційного перегляду, а встановлені законом критерії доступу до верховного суду можуть бути виправдані його функцією розглядати справи належного рівня значущості (Levages Prestations Services v. France, №21920/93, §§44- 45; Brualla Gуmez de la Torre v. Spain, №26737/95, §§37- 38; Zubac v. Croatia [GC], №40160/12, §§80- 86; Azyukovska v. Ukraine (dec.), №26293/18, §§20- 27). Європейський суд з прав людини також визнає допустимим покладення на скаржника обов`язку належно визначити та обґрунтувати передбачене законом питання права або іншу умову доступу до касаційного суду (Papaioannou v. Greece, №18880/15, §§39- 50; Trevisanato v. Italy, №32610/07, §§32- 47; Mireniж-Huzjak and Jerkoviж v. Croatia (dec.), №72996/16, §§38- 42).
Водночас касаційні фільтри мають застосовуватися передбачувано, послідовно та без надмірного формалізму (Zakarpattya Regional Union of Consumer Cooperatives and Others v. Ukraine, №№65719/10, 42520/10, 54581/10, §§48- 60), а істотні доводи скаржника, релевантні для вирішення питання про касаційний перегляд, мають отримати достатню відповідь (Samanyuk v. Ukraine, №65686/17, §§25- 30; Popov v. Ukraine, №20817/24, §§4- 8).
Порівняльно-правове підтвердження допустимості встановлення процесуальних умов доступу до касаційного перегляду міститься також у практиці Суду Європейського Союзу (KUBERA, C-144/23, ECLI:EU:C:2024:881; Randstad Italia, C-497/20, ECLI:EU:C:2021:1037, §59; Bensada Benallal, C-161/15, ECLI:EU:C:2016:175, §27; EUIPO v The KaiKai Company Jaeger Wichmann, C-382/21 P, ECLI:EU:C:2021:1050, §§20- 22). У цій практиці визнається допустимість установлення умов касаційного перегляду та, у відповідних випадках, покладення на скаржника обов`язку обґрунтувати значущість порушеного питання для єдності, узгодженості або розвитку права за умови дотримання відповідних процесуальних гарантій.
З огляду на наведене, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України винятків, які б давали підстави для здійснення касаційного перегляду судових рішень у цій справі, скаржником не обґрунтовано.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло його учасників, а також відсутність ознак, які б вирізняли цю справу серед інших справ цієї категорії, дають підстави вважати, що судові рішення, ухвалені у справі №420/11644/26, не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі наведеного та з урахуванням того, що наведені скаржником доводи не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та ним не обґрунтовано наявності виняткових випадків, визначених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої цієї статті, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 29 червня 2026 року у справі №420/43332/25, від 20 липня 2026 року у справі №280/7311/25, від 27 липня 2026 року у справі №420/38639/25.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року у справі №420/11644/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа