УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/42324/25
адміністративне провадження № К/990/44455/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року
у справі №420/42324/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12 серпня 2025 року №2948.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 30 вересня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Спір у цій справі стосується пенсійних виплат, тому відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ця справа є справою незначної складності.
За пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім установлених цією нормою випадків.
Отже, для касаційного перегляду таких судових рішень недостатньо лише послатися на одну з підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України: скаржник має також належно обґрунтувати наявність принаймні одного з винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті.
Скаржник посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, стверджуючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача.
Оцінюючи наведені доводи, Суд зазначає таке.
Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Скаржник стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Водночас скаржником не визначено конкретного питання права, яке, на його переконання, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та не наведено конкретних аргументів щодо існування правової невизначеності, неоднакового застосування відповідної норми права або необхідності формування чи зміни правового підходу Верховного Суду.
Щодо посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України Суд зазначає, що касаційна скарга не містить конкретного обґрунтування того, у чому саме полягає значний суспільний інтерес цієї справи або її виняткове значення для Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Саме по собі відтворення передбачених процесуальним законом винятків та наведення загальних припущень щодо можливих наслідків судового рішення без зазначення конкретних обставин, які свідчили б про їх наявність у цій справі, не є достатнім для касаційного перегляду судових рішень у справі незначної складності.
Оцінка наявності винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, належить до повноважень Верховного Суду з огляду на особливу функцію суду касаційної інстанції щодо забезпечення сталості та єдності судової практики, а також розвитку права.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж умови апеляційного перегляду, а встановлені законом критерії доступу до верховного суду можуть бути виправдані його функцією розглядати справи належного рівня значущості (Levages Prestations Services v. France, №21920/93, §§44- 45; Brualla Gуmez de la Torre v. Spain, №26737/95, §§37- 38; Zubac v. Croatia [GC], №40160/12, §§80- 86; Azyukovska v. Ukraine (dec.), №26293/18, §§20- 27). Європейський суд з прав людини також визнає допустимим покладення на скаржника обов`язку належно визначити та обґрунтувати передбачене законом питання права або іншу умову доступу до касаційного суду (Papaioannou v. Greece, №18880/15, §§39-50; Trevisanato v. Italy, №32610/07, §§32-47; Mireniж-Huzjak and Jerkoviж v. Croatia (dec.), №72996/16, §§38- 42).
Водночас касаційні фільтри мають застосовуватися передбачувано, послідовно та без надмірного формалізму (Zakarpattya Regional Union of Consumer Cooperatives and Others v. Ukraine, №№65719/10, 42520/10, 54581/10, §§48- 60), а істотні доводи скаржника, релевантні для вирішення питання про касаційний перегляд, мають отримати достатню відповідь (Samanyuk v. Ukraine, №65686/17, §§25- 30; Popov v. Ukraine, №20817/24, §§4- 8).
Порівняльно-правове підтвердження допустимості встановлення процесуальних умов доступу до касаційного перегляду міститься також у практиці Суду Європейського Союзу (KUBERA, C-144/23, ECLI:EU:C:2024:881; Randstad Italia, C-497/20, ECLI:EU:C:2021:1037, §59; Bensada Benallal, C-161/15, ECLI:EU:C:2016:175, §27; EUIPO v The KaiKai Company Jaeger Wichmann, C-382/21 P, ECLI:EU:C:2021:1050, §§20- 22). У цій практиці визнається допустимість установлення умов касаційного перегляду та, у відповідних випадках, покладення на скаржника обов`язку обґрунтувати значущість порушеного питання для єдності, узгодженості або розвитку права за умови дотримання відповідних процесуальних гарантій.
З огляду на наведене, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України винятків, які б давали підстави для здійснення касаційного перегляду судових рішень у цій справі, скаржником не обґрунтовано.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України касаційне оскарження судових рішень допускається з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, визначених пунктами 1- 4 цієї частини.
Водночас зі змісту касаційної скарги не вбачається, що скаржник зазначив та належним чином обґрунтував будь-яку з передбачених цією нормою підстав касаційного оскарження.
Саме лише загальне посилання на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, викладення незгоди з висновками судів, цитування нормативно-правових актів і переказ фактичних обставин справи без чіткого зв`язку з конкретними пунктами частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатися належним виконанням вимог процесуального закону.
Відсутність у тексті скарги чіткого зазначення конкретного пункту частини четвертої статті 328 КАС України та належної аргументації щодо нього позбавляє Суд процесуальної можливості перевірити доводи скаржника, оскільки Верховний Суд не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження замість учасника справи.
Верховний Суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою доповнювати касаційну скаргу обґрунтуванням, яке в ній відсутнє, оскільки це порушувало б принцип диспозитивності адміністративного судочинства та принцип рівності сторін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що умови прийнятності касаційних скарг у національних законодавствах можуть бути більш суворими, ніж для звичайних апеляцій (§38 рішення у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95; §96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року, заява №29731/96). Застосування передбачених законом процесуальних обмежень та вимог щодо оформлення скарг є легітимною метою в контексті забезпечення дотримання принципу правової визначеності та належного здійснення правосуддя.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення лише в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло його учасників, а також відсутність ознак, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ цієї категорії, дають підстави вважати, що судові рішення, ухвалені у справі №420/42324/25, не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі наведеного та з урахуванням того, що скаржником не наведено та належним чином не обґрунтовано підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, а також не обґрунтовано наявності виняткових випадків, визначених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої цієї статті, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічного висновку стосовно віднесення цієї категорії справ до справ незначної складності дійшов Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 20 жовтня 2025 року у справі №240/286/25, від 22 грудня 2025 року у справі №560/1291/25, від 11 серпня 2026 року у справі №560/17354/25.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі №420/42324/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.
2. Копію ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа