УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №380/4917/25
адміністративне провадження № К/990/42466/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року у справі №380/4917/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, у розмірі 128 250,76 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року позов задоволено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків та повернуто апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №380/4917/25.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року суд виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року не було предметом апеляційного перегляду, підстави для відкриття касаційного провадження на рішення суду першої інстанції відсутні.
З урахуванням викладеного у відкритті касаційного провадження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №380/4917/25 слід відмовити.
Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору та надано десятиденний строк на усунення недоліків.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційний суд вказав, що Законом України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) не встановлено пільг щодо сплати судового збору для скаржника.
Копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 27 серпня 2026 року в Електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником було заявлено клопотання про продовження процесуального строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка обґрунтована відсутністю коштів для сплати судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків та повернуто апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №380/4917/25.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, апеляційний суд вказав, що з дня подання апеляційної скарги у апелянта було достатньо часу для усунення недоліків апеляційної скарги, проте, з урахуванням загальної тривалості апеляційного провадження на стадії залишення апеляційної скарги без руху, відсутні підстави для продовження процесуального строку для їх усунення.
Отже, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги шляхом, визначеним ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував положення статті 298 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та встановлених ним обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року у справі №380/4917/25.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько