Провадження № 2/742/1086/26
Єдиний унікальний № 742/527/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк», представник позивача - Цимбал Вадим Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Представник АТ «Сенс Банк», через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживчим кредитом №500777949 від 30.06.2023 у розмірі 112588,31 грн, а також просив стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9438,18 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.06.2023 ОСОБА_1 звернулася доАТ «Сенс Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Сенс Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», що була розміщена за посиланням: https://sensbank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною.
Так, 30.06.2023 підписанням через інформаційну-телекомунікаційну систему оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 запропонувала АТ «Сенс Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, а банк шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500777949 від 30.06.2023.
На підставі укладеного договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк» ОСОБА_1 отримала кредит на наступних умовах: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 100439,57 грн, процентна ставка - 0,01% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 120 місяців, дата повернення кредиту 30.06.2033 року, порядок повернення кредиту - графік платежів: до 30 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту, розмір мінімального щомісячного платежу 3142,34 грн, загальна кількість платежів - 120. Для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок №[рахунок приховано] відкритий у Банку.
Підписанням аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора позичальник підтвердила, що вона ознайомлена зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що вона отримала всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором.
Сторони також узгодили, що всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додаткового до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча реакція якого розміщена на сайті Банку: www.sensbank.ua.
Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов. Позичальник отримала кредит, що підтверджується меморіальним ордером №[номер приховано] від 30.06.2023 та виписками по рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .
Проте позичальник взяті на себе зобов`язання не виконала, припинила здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 112588,31 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 85274,52 грн, заборгованість по відсотках - 20,13 грн, заборгованість по комісії - 27293,66 грн.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 112588,31 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 9438,18 грн.. Оскільки ОСОБА_1 кредит та відсотки за кредитом не сплатила, тому позивач змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, яке було відкладено до 05.10.2026.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно поданої заяви просив розгляд справи проводити без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.41- 41зворот).
Відповідач у судове засідання також не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином. Своїм правом на надання пояснень у судовому засіданні не скористалася, про причини неявки не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідач повідомлялася про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на адресу її зареєстрованого місця проживання, протее поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній», що в силу положень п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається належним повідомленням про розгляд справи. Підстав для відкладення, нового повідомлення, немає.
Крім того, про судове засідання відповідач повідомлялася через оголошення на сайті Судової влади України.
Так, ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 04.03.2026.
Відповідач в судове засідання не з`явилася. 03.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з введенням в Україні військового стану та неможливість бути присутньою на засіданні.
Ухвалою суду від 04.03.2026 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи до 07.04.2026.
07.04.2026 відкладено розгляд справи у зв`язку з перебуваням судді на лікарняному до 06.07.2026.
06.07.2026 відкладено розгляд справи у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги до 11.08.2026.
Відповідач в судове засідання не з`явилася. 11.08.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання правничої допомоги.
Ухвалою суду від 11.08.2026 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи до 20.08.2026.
20.08.2026 відкладено розгляд справи у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги до 05.10.2026.
Відповідач у судове засідання 05.10.2026 не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася наналежним чином. Причини неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
При цьому суд враховує, що відповідач булла належним чином повідомлена про розгляд справи та мала реальну можливість реалізувати свої процесуальні права. Зокрема, після відкриття провадження у справі відповідач неодноразово не з`являлася в судові засідання, а на її клопотання про відкладення розгляду справи судом надавався додатковий час для підготовки до розгляду справи та забезпечення можливості скористатися професійною правничою допомогою.
Так, ухвалою суду від 04.03.2026 за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено до 07.04.2026. У подальшому розгляд справи також відкладався з причин, що не залежали від відповідача. Крім того, ухвалою суду від 11.08.2026 було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для надання їй можливості отримати правничу допомогу, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено до 20.08.2026, а в подальшому - до 05.10.2026.
Таким чином, з моменту відкриття провадження відповідач мала достатній час для підготовки до розгляду справи, у тому числі для залучення представника, подання відзиву, доказів, заяв та клопотань, а також для ознайомлення з матеріалами справи.
За змістом ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення протии заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або висунутого протии нього кримінального обвинувачення.
У свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утриматися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, неодноразове відкладення розгляду справи, у тому числі за її клопотаннями, надання їй достатнього часу для підготовки до розгляду справи та залучення професійної правничої допомоги, а також відсутність будь-яких заяв чи клопотань відвідповідача на час проведення судового засідання 05.10.2026, суд вважає, що відповідач мала реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами, однак не скористалася ними.
З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів, оскільки її неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків.
30.06.2023 ОСОБА_2 та АТ «Сенс Банк`було укладено електронний договірпро комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», та угоди про надання споживчого кредиту №500777949 від 30.06.2023, за яким ОСОБА_1 отримала кредит на наступних умовах: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 100439,57 грн, процентна ставка - 0,01% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 120 місяців, дата повернення кредиту 30.06.2033 року, порядок повернення кредиту - графік платежів: до 30 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту, розмір мінімального щомісячного платежу 3142,34 грн, загальна кількість платежів - 120, що також підтверджується копією Оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500777949 від 30.06.2023 (а.с.9-10), копією Акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500777949 від 30.06.2023 (а.с.10-11), копією паспорту споживчого кредиту (а.с.9), копією Додатку №1 до Угоди про надання кредиту №500777949 від 30.06.2023 (Графік платежів) (а.с.11-12), копією Довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.13).
Як вбачається з копії меморіального ордеру №[номер приховано] від 30.06.2023АТ «Сенс Банк» перерахувало на рахунок отримувача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 100439,57 грн, призначення платежу - перерахування коштів за кредитним договором №500777949 від 30.06.2026 (а.с.14), що також підтверджується копією виписки по особовим рахункам № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з 30.06.2023 по 07.11.2025 (а.с.15-23).
Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у користування, проте відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, та взагалі припинила здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, у зв`язку з чим станом на 07.11.2025 ОСОБА_3 виникла заборгованість на загальну суму 112588,31 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 85274,52 грн, заборгованість по відсотках - 20,13 грн, заборгованість по комісії - 27293,66 грн (а.с.8).
З метою позасудового врегулювання спору позивач 17.10.2025 за вих. №47284-57.2/2025 направляв на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень за кредитним договором №500777949 від 30.06.2023 (а.с.24, 25, 26, 27), проте відповідач не здійснила жодних заходів щодо погашення заборгованості.
У відповідності до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 207 ЦК України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Пункт 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтями 526 та 530ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися у встановлений строк та належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як вбачається зі ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч.1, 2 ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642ЦК України).
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .
Згідно зіст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачу надавався строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, але відзив до суду не надходив.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальник користувалася кредитними коштами, та не надала доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 85294 грн. 65 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 85274,52 грн, заборгованість по відсотках - 20,13 грн.
При цьому, суд вважає, що заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в сумі 27293 грн. 66 коп. не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, зважаючи на наступне.
Приписами ч.1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 06.11.2023 року у справі №204/224/21, провадження № 61-4202сво22, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначено наступне:
… 10 червня 2017 року набув чинності Закон України Про споживче кредитування, у зв`язку із чим у Законі України Про захист прав споживачів текст статті 11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів з набуттям чинності Закону України Про споживче кредитування залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України Про споживче кредитування, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України Про споживче кредитування до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України Про споживче кредитування передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України Про споживче кредитування Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку Українивід 10 травня 2007 року №168 Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України Про споживче кредитування та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України Про споживче кредитування розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України Про споживче кредитування після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України Про споживче кредитування умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України Про споживче кредитування щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України Про споживче кредитування. Банк не зазначив та не наддав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування.
Отже, на підставі вказаного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не наддав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касовеобслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до п.1 Розділу 1 Умови споживчого кредиту Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500777949 від 30.06.2023, позичальником зроблено таку пропозицію банку:
1. Під час користування Кредитом я пропоную Банку надавати мені послуги з розрахунково-касового обслуговуванняу порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропоную встановити комісійну винагороду, а саме:
(а) за надання Кредиту у розмірі 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладення Угоди (далі - Оферта) без ПДВ. Комісійна винагорода, що вказана в цьому підпункті, сплачується Позичальником одноразово при наданні Кредиту та є платою за послуги, що супроводжують отримання кредиту, такі як розгляд заявки на видачу кредиту, його надання, перерахування коштів на рахунок Позичальника, дострокове погашення кредиту, відкриття та ведення позичкового рахунку. Розмір комісії за надання кредиту розраховується від суми кредиту, що видається і включається в суму кредиту. Зазначена комісія підлягає сплаті Позичальником в день видачі кредиту.
(б) за обслуговування (управління) Кредиту щомісячно: - за період з 1 по 18 місяць користування кредитом - 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ; - за період з 19 по 120 місяць користування кредитом -2,70% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ. Комісійна винагорода, що вказана в підпункті б) п.1, сплачується Позичальником щомісячно за кожний місяць користування Кредитом відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Угоди і є його невід`ємною частиною. Зазначена в цьому підпункті комісійна винагорода нараховується Банком починаючи з дня надання Кредиту по дату повернення Кредиту, що вказана в п.2. Угоди. Позичальник зобов`язується сплатити комісійну винагороду, що вказана в цьому підпункті, за останній місяць користування Кредитом не пізніше дати остаточного повернення Кредиту за Угодою. Комісія за розрахунково-касове обслуговування, а саме: - Комісія за надання кредиту - є платою Позичальника Банку за розгляд його заявки на отримання кредиту, аналіз його платоспроможності, операційне супроводження кредиту на етапі його надання, надання можливості користуватись Системою дистанційного обслуговування і т.д. - Комісія за обслуговування (управління) кредитом - є платою Позичальника Банку за: * надання послуг з розрахунку суми чергового платежу за Угодою у випадку дострокового часткового повернення кредиту та/або суми повного дострокового повернення заборгованості за Угодою, що надаються: а. з використанням телефонного зв`язку, в Контакт - центрі, через IVR - menu; б. шляхом оброблення запитів, що направлені Банку Позичальником із використанням Системи та надання відповідей на відповідні запити Позичальника, тощо; * операційне супроводження кредиту, що полягає у обліку, зберіганні і актуалізації інформації, документів Позичальника, його кредитної справи; * здійснення інформування про неналежне виконання зобов`язань з повернення кредиту; * надання інформації (виписок) по рахунках з використанням SMS/або PUSH-повідомлень щодо суми платежу за Угодою про надання споживчого кредиту, тощо; * надання довідок щодо стану заборгованості або про закриття кредиту за допомогою Системи в електронному вигляді, шляхом направлення відповідних повідомлень на адресу електронної пошти Позичальника вказану при формуванні довідки. * інформування Позичальника щодо діючих пропозицій, тарифів, змін у Банку, тощо шляхом SMS інформування або PUSH-повідомлень на мобільний телефон Позичальника та/або за допомогою месенджерів (Viber, Telegram, Messenger або будь-який інший).
При цьому, відповідно до ч.1 статті 11 Закону України Про споживче кредитування, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Таким чином, у договорі споживчого кредиту №500777949 від 30.06.2023 фактично банком встановлено плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч.1 статті 11 Закону України Про споживче кредитування.
Відповідно до ч.5 статті 12 Закону України Про споживче кредитування, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Враховуючи те, що споживачу встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, такий пункт договору №500759596 від 30.03.2023 року, є нікчемним.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в сумі 27293 грн. 66 коп. слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 76%, тому з відповідача на користь позивача слід пропорційно стягнути 2023 грн. 42 коп., сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви.
Крім того, позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу.
Оцінюючи надані позивачем докази, зважаючи на результати розгляду справи та ухвалене судом рішення про часткове задоволення позову, суд вважає, що існують підстави для стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме на професійну правничу (правову) допомогу.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд враховує, що дані витрати пов`язані із розглядом цієї справи, та з урахуванням результатів розгляду справи вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 7173 грн. 01 коп. витрат на правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених вимог (76%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 204-205, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 625-629, 634, 638-630, 642, 1049, 1050, 1054, 1083 ЦК України, керуючись ст.2, 12, 13, 81, 134, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 352, 354-355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк», представник позивача - Цимбал Вадим Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ - 23494714, адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100) заборгованість за кредитним договором №500777949 від 30.06.2023, у розмірі85294 (вісімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто чотири) гривні 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ - 23494714, адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100) в рахунок відшкодування судового збору сплаченого при подачі позовної заяви у розмірі 2023 (дві тисячі двадцять три) гривні 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ - 23494714, адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100) витрати на правову допомогу у розмірі 7173 (сім тисяч сто сімдесят три) гривні 01 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталія ФЕТІСОВА