Справа № 456/5151/25 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.
Провадження № 22-ц/811/893/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що між ТОВ "Споживчий Центр", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 29 грудня 2020 року було укладено Кредитний договір № 29.12.2020-100003379.
Відповідно до умов Договору Позичальнику було надано кредит у розмірі 7 000 грн., що підтверджується довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати надання.
Сума Кредиту становила 7 000 грн. 00 коп., а проценти у розмірі 1 960 грн. 00 коп. сплачуються до 11 січня 2021 року.
Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).
Згідно п.2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.
Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день періоду внесення відповідного платежу. (п.2.4 Договору).
Відповідно до Заявки від 29 грудня 2020 року Кредитодавцем було надано Позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. з первинним строком на 14 днів, а Відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 7000 грн., що підтверджується копією чеку про електронний перерахунок коштів на рахунок Позичальника від 29 грудня 2020 року.
Таким чином Кредитором було виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.
Між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024.
Пiсля пiдписання Актy приймання-передачi Перелiку до Фактора переходять вci права та обов`язки Клiєнта, як сторони, якi виникли на пiдставi Кредитного договору в обсязi i на умовах, що iснують на момент укладення цього Договору.
На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №29.12.2020- 100003379 від 29 грудня 2020 року, на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
В свою чергу Позивачем на адресу Відповідача направлено Повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № СЦ-091024-14 від «09» жовтня 2024 року, а також вимога про сплату заборгованості від 09 жовтня 2024 року. Отже, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 29.12.2020-100003379 від 29 грудня 2020 року, укладеним між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 .
В свою чергу Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 20 серпня 2025 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 19040 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000 грн., а заборгованість за відсотками становить 12 040,00 грн, внаслідок чого порушуються права та інтереси Позивача.
З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №29.12.2020- 100003379 від 29 грудня 2020 року в розмірі 19 040,00 грн., 2 422,40 грн. судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР».
В апеляційній скарзі покликається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (офертою) від 29 грудня 2020 року; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 29.12.2020-100003379 від 29 грудня 2020 року 3) підписання відповідачем Підтвердження укладання кредитного договору (акцепту) від 29 грудня 2020 року
Відтак, між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором "Z417". Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Квитанцією Fondy №337683836 від 29.12.2020 р., яка є первинним платіжним документом.
Наголошує, що позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним під час оформлення кредиту.
Вважає, що квитанція ТОВ "ФК "Елаєнс" про перерахування суми кредиту №337683836 від 29 грудня 2020 року, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.
Звертає увагу, оскільки ТОВ "Споживчий центр" не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Наголошує, що відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_2 , який відповідач зазначив при оформленні кредиту, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору.
При цьому, зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що дії відповідача із часткової сплати боргу у сумі 1960,00 грн., яка відбулась 11 січня 2021 року є дією, яка свідчить про визнання відповідачем боргу
Звертає увагу, що позивач подав клопотання про витребування у АТ «УКРГАЗБАНК» інформації щодо емітування банківської картки № НОМЕР_3 на ім`я відповідача. АТ «УКРГАЗБАНК» повідомило, що зазначена картка емітована МБ Sportbank, а відповідач не є їхнім клієнтом Надалі суд з власної ініціативи витребував від МБ Sportbank інформацію щодо емітування банківської картки № НОМЕР_3 на ім`я відповідача та руху коштів по цьому рахунку за 29 грудня 2020 року. Ухвала про витребування інформації у МБ Sportbank не була виконана через відсутність адресата за вказаною адресою.
Вважає, що суд першої інстанції, нехтуючи принципом змагальності сторін, самостійно витребував докази від МБ Sportbank, а надалі розглянув справу на основі власного заперечення, що позбавило позивача права на справедливий суд.
Суд першої інстанції обмежив позивача у можливості викласти свої аргументи через встановлення порядку розгляду справи - без виклику сторін.
Просить рішення Сколівського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 р. скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
30 березня 2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1
ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Доводи відзиву в основному зводяться до заперечення факту отримання відповідачем кредитних коштів.
Зазначає, що позивач не надав належних доказів зарахування коштів саме на його рахунок, оскільки квитанція платіжного сервісу Fondy, карта субконто та інші внутрішні документи не дають змоги ідентифікувати отримувача коштів.
Вказує, що обов`язок доведення факту надання кредиту покладається на позивача, а відсутність таких доказів не може компенсуватися вимогою до відповідача надати банківську виписку. Також заперечує доказове значення платежу 1 960 грн, посилаючись на відсутність підтвердження того, ким і саме за цим договором він здійснений.
Крім того, на випадок встановлення факту отримання кредиту, відповідач заперечує правильність нарахування процентів та посилається на власний контррозрахунок, відповідно до якого сума процентів не перевищує 1 960 грн.
Просить рішення Сколівського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 06 жовтня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 29 грудня 2020 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 29.12.2020-100003379.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн., що підтверджується довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати надання.
Графік платежів: Сума Кредиту у розмірі: 7 000 грн. 00 коп. та Проценти у розмірі: 1 960 грн. 00 коп. сплачуються до 11 січня 2021 року.
Пролонгація строку користування Кредитом здійснюється Позичальником шляхом сплати ним Процентів за весь попередній строк користування Кредитом, що надає право Позичальнику повернути Кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою Процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати Процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума Процентів за договором досягне максимального розміру.
Максимальний розмір Процентів за договором (сумарно Процентів "Економ" та Процентів "Стандарт") становить 14 000 грн. 00 коп. Після досягнення максимального розміру Проценти не нараховуються.
Фіксована процентна ставка "Економ" (далі - ставка"Економ") - 2 % за 1 (один) день/ днів користування Кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. Проценти "Економ" розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку "Економ" та на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту протягом первинного та пролонгованого строків.
Фіксована процентна ставка "Стандарт" (далі - ставка"Стандарт") - 2,5 % за 1 (один) день/днів користування Кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Проценти "Стандарт" розраховуються шляхом шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку "Стандарт" та на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту після/в період закінчення первинного та/або пролонгованого строків.
Графік платежів при пролонгації: Сума Кредиту у розмірі 7 000 грн.: 00 коп. та Проценти, розраховані відповідно до вищезазначених умов сплачуються в останній день пролонгованого строку.
Згідно п.1.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до п.1.3. Договору протягом трьох робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів міститься в окремому документі та є невід`ємною частиною кредитного договору.
Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).
Згідно п.2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.
Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день періоду внесення відповідного платежу (п.2.4 Договору).
Відповідно до п.п. «а», «б» п.4.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту- до дати, вказаній у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом - в дати, вказані у Графіку платежів.
Відповідно до Заявки від 29 грудня 2020 року, Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. з первинним строком на 14 днів.
09 жовтня 2024 року між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» укладено Договір факторингу №СЦ-091024-14, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права грошової вимоги до боржників за договором позики, у т.ч. і за Кредитним договором № 29.12.2020-100003379 до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором №29.12.2020-100003379 від 29 грудня 2020 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 серпня 2025 року складає 19 040,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - тіло кредиту; 12 040,00 грн. - відсотки.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» Савченко Т.О. про витребування доказів було задоволено та витребувано у АБ «УКРГАЗБАНК» наступну інформацію, яка становить банківську таємницю:
1) чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_3 за 29.12.2020.
На виконання вимог вказаної вище ухвали суду від 25.11.2025, директором Львівської обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» надано інформацію, згідно якої банківська карта № НОМЕР_3 емітована МБ Sportbank. Враховуючи вказане, АБ «УКРГАЗБАНК» не має можливості надати зазначені в ухвалі суду відомості. Водночас повідомляють, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутній як зареєстрований клієнт в АБ «УКРГАЗБАНК».
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 23.12.2025 року було витребувано у МБ Sportbank наступну інформацію, яка становить банківську таємницю, а саме чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_3 за 29.12.2020.
Згідно наявної в матеріалах довідки Укрпошти, ухвала суду від 23.12.2025 не вручена, оскільки адресат - МБ Sportbank за вказаною адресою відсутній.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищезазначеного кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №29.12.2020-100003379 від 29 грудня 2020 року - відсутні.
З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
З матеріалів справи, вбачається, що 29 грудня 2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29.12.2020-100003379 у електронній формі, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), паспорту споживчого кредиту.
Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 , за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору «Z417», який був направлений позичальнику у вигляді смс-повідомлення на фінансовий номер телефону, вказаний безпосередньо позичальником.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (стаття 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статтею 76, 77, 79, 81 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний… Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс».
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом вказаних норми кредитний договір є консенсуальним, тобто укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, однак сам факт його укладення не свідчить про виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів.
Оскільки обов`язок позичальника повернути кредитні кошти на умовах укладеного кредитного договору є кореспондуючим обов`язку кредитодавця такі кошти надати, позивач зобов`язаний довести належними та допустимими доказами факт надання кредитних коштів позичальнику.
Згідно умов Кредитного договору №29.12.2020-100003379 від 29 грудня 2020 року, ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався перерахувати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 000 грн.
На підтвердження позовних вимог, а саме перерахунку ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 7 000 грн. згідно умов Кредитного договору №29.12.2020-100003379 від 29 грудня 2020 року, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви квитанцію № 337683836 Fondy про перерахування суми кредиту та карточку субконто.
В апеляційній скарзі, заявник вважає, що квитанція ТОВ "ФК "Елаєнс" про перерахування суми кредиту №337683836 від 29 грудня 2020 року, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.
Так, із квитанції №337683836 вбачається факт здійснення переказу 29 грудня 2020 року на суму 7 000 грн на банківську картку № НОМЕР_3 , однак відсутні відомості, які дають можливість встановити належність цієї картки відповідачу. Зокрема, із квитанції неможливо ідентифікувати отримувача коштів.
При цьому з долучених до матеріалів справи оферти, заявки на укладення кредитного договору, акцепту та паспорта споживчого кредиту також не вбачається, що при оформленні кредиту ОСОБА_1 зазначав номер банківської картки № НОМЕР_3 або іншим способом зазначений рахунок пов`язаний із ОСОБА_1 .
Таким чином, доказів того, що банківська картка з відповідним номером № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вживалися заходи для встановлення факту належності банківської картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 .
Так, ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року за клопотанням представника позивача витребувано в АБ «УКРГАЗБАНК» інформацію про те, чи емітувалася зазначена банківська картка на ім`я ОСОБА_1 , а також інформацію про рух коштів за відповідним рахунком ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання зазначеної ухвали АБ «УКРГАЗБАНК» повідомило, що картка № НОМЕР_3 емітована МБ Sportbank, у зв`язку з чим надати витребувану інформацію не має можливості. При цьому зазначено, що ОСОБА_1 як зареєстрований клієнт АБ «УКРГАЗБАНК» відсутній.
У зв`язку з цим ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року аналогічну інформацію було витребувано у МБ Sportbank. Однак, згідно з наявною в матеріалах справи довідкою АТ «Укрпошта», зазначену ухвалу не було вручено адресату - МБ Sportbank, оскільки за вказаною адресою він відсутній.
Однак, вжиті судом заходи не дали можливості встановити, чи належала банківська картка № НОМЕР_3 відповідачу та чи були саме йому зараховані 29 грудня 2020 року кредитні кошти у розмірі 7 000 грн.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу змагальності у зв`язку з витребуванням за власною ініціативою інформації у МБ Sportbank.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, питання щодо факту надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 7 000 грн та належності йому банківської картки № НОМЕР_3 було предметом спору між сторонами.
При цьому, ухвала суду про витребування інформації у МБ Sportbank виконана не була, а відтак висновки суду не грунтуються на ній.
Разом з тим, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування відомостей з інших банківських установ (окрім АБ «УКРГАЗБАНК») щодо перерахування суми кредиту на рахунки, відкриті рахунку, та чи видавалась на ім`я відповідача відповідна картка.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору, не заслуговують на увагу.
Верховний Суд неодноразово наголошував: обставина не може вважатися доведеною лише тому, що інша сторона її не спростувала (це і є «концепція негативного доказу»).
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.
Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що дії відповідача
із часткової сплати боргу у сумі 1 960,00 грн., яка відбулась 11 січня 2021 р.
року є дією, яка свідчить про визнання відповідачем боргу
Так, колегія погоджується, що часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу.
Однак, долучена позивачем до матеріалів справи картка субконто боржника ОСОБА_1 за договором № 29.12.2020-100003379 за період 29 грудня 2020 року по 07 серпня 2025 року (а.с. - 15-17), не підтверджує факту перерахунку кредитних коштів, не містить дати її складання та підпису особи, що її склала.
Картку субконто не можна ототожнити з випискою по рахунку, який може бути підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами.
Вказаний документ, має одностороннє походження та перебуває у володінні позивача, що не виключало можливості його корегування або самостійного створення.
За таких обставин зазначений документ сам по собі не є безумовним підтвердженням обставин, на які посилається позивач, оскільки не забезпечує можливості перевірити достовірність і незмінність викладеної в ній інформації.
Інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б об`єктивно підтверджували перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача та отримання ним грошей, матеріали справи не містять.
З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про належність відповідачу платіжної картки, підтвердження зарахування грошових коштів саме на картку ОСОБА_1 , а також те, що надані позивачем документи, які засвідчують укладення кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Споживчий Центр» не містять номеру розрахункового або карткового рахунку, на який необхідно було зарахувати кредитні кошти, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» - залишити без задоволення.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.