29.09.26
22-ц/812/1915/26
Справа №490/4590/26
Провадження № 22-ц/812/1915/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 вересня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
за участі позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гуденко О.А., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позов мотивовано тим, що позивачка є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2009 року народження. Дитина проживає з матір`ю. Разом з тим, батько дитини коштів на її утримання надає недостатньо.
Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалено допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні, вказаний факт відповідачем не спростовувався.
Даних про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї відповідачем суду не надано.
Вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані та повідомлені суду, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дитини з урахуванням її віку і стану здоров`я та відповідатиме сталій судовій практиці щодо розміру частки доходу платника аліментів на утримання однієї дитини за звичайних умов.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір аліментів у розмірі 1/6 частини його грошового забезпечення (доходу) щомісячно, але не менше мінімального розміру аліментів, встановленого законом.
Вказував, що справа була розглянута за відсутності належної підготовки відповідача до судового розгляду.
Так, після отримання інформації про відкриття провадження у справі через підсистему "Електронний суд" він зайшов до електронної справи з метою ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї документами. Однак позовна заява позивача та додані до неї документи у матеріалах електронної справи були відсутні.
З метою реалізації свого права на захист відповідач через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду із проханням долучити до електронної справи позовну заяву та додані до неї документи для можливості ознайомлення і підготовки відзиву. Станом на день судового розгляду зазначене звернення виконане не було.
Одночасно судом було направлено на адресу відповідача поштове відправлення. Однак зазначене поштове відправлення відповідачем отримано не було та було повернуто до суду без вручення адресату, що підтверджується матеріалами справи.
Фактично вперше ОСОБА_2 зміг ознайомитися зі змістом позовної заяви лише безпосередньо перед початком судового засідання, коли суддя надала йому позовну заяву для ознайомлення.
Зазначає, що він фактично був позбавлений можливості: детально ознайомитися із позовною заявою; ознайомитися із доказами, доданими до позову; отримати юридичну допомогу; підготувати письмовий відзив; зібрати необхідні документи; подати докази свого сімейного та матеріального стану; заявити відповідні клопотання. Суд першої інстанції не перевірив, чи мав відповідач реальну можливість реалізувати свої процесуальні права.
Вважає, що внаслідок відсутності можливості завчасно ознайомитися з позовною заявою та доданими до неї документами він був позбавлений можливості надати суду докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Зокрема, суду не були подані: свідоцтво про укладення другого шлюбу; свідоцтво про народження неповнолітньої дитини у другому шлюбі; документи щодо перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною; документи, що підтверджують потребу дитини у домашньому догляді; довідка про проходження ним військової служби; довідка про доходи відповідача.
Зазначає, що судом не було встановлено, що на утриманні відповідача перебуває ще одна неповнолітня дитина, права якої також підлягають захисту державою. Фактично суд не перевірив, чи відповідає визначений розмір аліментів принципу справедливого балансу між інтересами дитини, на користь якої вони стягуються, та інтересами іншої неповнолітньої дитини, яку він також зобов`язаний утримувати.
Вказує, що він не ухиляється від виконання батьківського обов`язку щодо утримання дитини, та має намір і надалі сумлінно сплачувати аліменти. Разом з тим встановлений розмір аліментів у 1/4 частини доходу не враховує обов`язку відповідача утримувати ще одну неповнолітню дитину та сім`ю, в якій дружина тимчасово не має доходу. З метою забезпечення справедливого та рівного утримання дітей, а також з урахуванням зміни його сімейного стану, вважає за необхідне зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів).
Після подання позивачем ОСОБА_1 позовної заяви, про зміст якої відповідачу не було відомо, у травні, червні та липні 2026 року він добровільно сплатив по 14300 грн аліментів без рішення суду (до вступання в силу рішення суду), оскільки здійснював такі платежі за домовленістю з позивачем.
Відповідач зазначає, що має службове житло у АДРЕСА_1 , в якому фактично не проживає після розлучення з 2021 року по теперішній час, а проживає позивачка ОСОБА_1 , доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Адреса його проживання з дружиною ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_5 , за місцем проходження ним служби у м. Полтава в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_2 .
Також вказує, що він військовослужбовець Збройних Силу України та не має можливості проживати за вказаною адресою у місті Полтава, у зв`язку з виконанням бойових (спеціальних) завдань щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації в різних місцях України.
Наголошує, що він не мав реальної можливості своєчасно ознайомитися з позовною заявою та доданими до неї документами, підготувати письмовий відзив, отримати юридичну допомогу та зібрати необхідні документи до початку судового розгляду. У зв`язку із цим просить суд апеляційної інстанції прийняти та дослідити нові докази, а саме: свідоцтво про укладення шлюбу; свідоцтво про народження другої неповнолітньої дитини; довідку (наказ) про перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною; довідку про потребу дитини у домашньому догляді за місцем фактичного проживання у місті Полтава; довідку про місце реєстрації дитини у другому шлюбі; довідку про забезпечення службовим житлом у місті Миколаїв; довідку про проходження ним військової служби; довідку про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України; посвідчення учасника бойових дій; докази добровільної сплати аліментів (квитанції про сплату); копію звернення через підсистему "Електронний суд" щодо надання доступу до позовної заяви; конверт, який був повернутий суду без вручення. Вважає, що зазначені докази мають істотне значення для правильного вирішення справи
Позивачка ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, але у судове засідання не з`явився. Справу розглянуто за його відсутності, що не суперечить приписам частини 2 статі 372 ЦПК України.
Позивачка у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, позивачку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з повної доведеності позивачем позовних вимог, недоведеності відповідачем перебування на його утриманні інших непрацездатних осіб та інших дітей, а тому, в силу статей 180, 182,183 СК України, вважав за необхідне на утримання неповнолітньої доньки стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх заробітків (доходів) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Колегія суддів в частині визначення розміру аліментів не погоджується з встановленими обставинами та висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 червня 2004 року, який рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 03 грудня 2020 року (справа №490/457/20) розірвано( а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_3 ( а.с.4).
Дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Відповідно до частини 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За положеннями статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).
Відповідно до вимог частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.17 Постанови від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з вимог статтей 180, 181,182 СК України визначивши необхідним та достатнім розмір аліментів, що має бути стягнутий в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з19 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується частково.
Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_2 не заперечуючи проти сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , просив зменшити розмір аліментів з частки до 1/6 частки, оскільки в нього на утриманні знаходиться малолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дружина ОСОБА_3 , яка здійснює догляд за дитиною.
Частинами 1, 2 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Так, згідно частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів судом має бути враховано матеріальне становище сторін, їх потребу в коштах, встановлений СК України обов`язок обох батьків утримувати дитину. Судова колегія зазначає, що аліменти повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду, та не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів.
Згідно статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оскільки судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про дату час та місце розгляду справи через, що не було роз`яснено відповідачу наслідки неподання доказів і судом неповно були з`ясовані обставини справи, у зв`язку з чим апеляційним судом приймаються додаткові докази, тому колегія суддів вважає ці доводи апелянта обґрунтованими.
У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 . У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до довідки №24 від 26 лютого 2026 року ОСОБА_5 , 2022 року народження є дитиною ( дитина-інвалід), яка потребує домашнього догляду.
Відповідно до наказу №62 від 03 березня 2026 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею чотирирічного віку.
Відповідач ОСОБА_2 є військовслужбовцем, перебуває на військовій службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Інформацію про доходи ні позивачка, ні відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надали.
З огляду на те, що у ОСОБА_2 є ще інші утриманці, яких за законом він зобов`язаний утримувати, а саме, малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружини, яка здійснює догляд за донькою, яка потребує домашнього догляду, з урахуванням обов`язку матері утримувати неповнолітню дитину, колегія суддів вважає, за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання непонолітньої доньки ОСОБА_3 , 2009 року народження аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу).
З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки слід змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зважачи на викладене, судова колегія приходить до висновку про можливість задовольнити апеляційну скаргу частково, визначивши для стягнення аліментів 1/6 частину доходу відповідача, оскільки такий розмір безсумнівно не порушує право дитини на гідний рівень життя та відповідає принципу якнайкращого забезпечення її інтересів.
Закон визначає аліменти саме як кошти, шо необхідні та достатні для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону матеріально утримувати дитину до повноліття зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 09.02.2025р. по справі № 693/1218/20.
Отже, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги інтереси дитини та сторін, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу частково та змінити рішення суду в частині стягнення розміру аліментів з частини на 1/6 щомісяця.
Таким чином визначений судом розмір аліментів 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та принципу рівності батьків у утриманні дитини, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в частині визначення розміру аліментів слід змінити, оскільки судом неповно з`ясовано обставини справи, задовольнивши позовні вимоги частково.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2026 року в частині визначення розміру аліментів змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк