Ухвала № 140370682 у справі № 752/18967/25 від 09.09.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3218/2026

У Х В А Л А

09 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 752/18967/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», яка подана представником Хлопковою Марією Сергіївною, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Кирильчук І.А.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У серпні 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 07 жовтня 2023 року № 244873017 в розмірі 121 530 грн.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 07 жовтня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з відповідачем кредитний договір № 244873017 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання за кредитним договором повністю, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 25 000 грн., шляхом переказу на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , проте відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався за домовленістю між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» на підставі додаткових угод від 28 листопада 2019 року № 19, від 31 грудня 2020 року № 26, від 31 грудня 2021 року угода № 27, від 31 грудня 2022 року додаткова угода № 31, від 31 грудня 2023 року додаткова угода № 32), а предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Позивач вважає, що договір факторингу № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.

Зазначає, що договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції та з урахуванням додаткових угод до нього, встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), а не тільки ті вимоги, які існували на момент укладення договору.

Право вимоги за кредитним договором №244873017 від 07 жовтня 2023 року перейшло до ТОВ «Таліон -Плюс» 09 січня 2024 року відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 266.

В подальшому, 31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, за умовами якого право вимоги за кредитним договором №244873017 від 07 жовтня 2023 року до ОСОБА_1 в розмірі 121 530,00 грн перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №244873017 від 07 жовтня 2023 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що договір факторингу від 28.11.2018 є рамковою угодою, строк дії якої послідовно продовжувався додатковими угодами, включно до 31.12.2024 року. За цією домовленістю права вимоги переходили в момент підписання реєстру прав вимог від 09.01.2024 № 266 і станом на день його складання кредитний договір вже існував, а тому вимога була конкретною, дійсною та існуючою, а не абстрактною «майбутньою». Таким чином, предмет договору відповідав статті 1078 ЦК України, за змістом якої предметом договору факторингу може бути майбутня вимога і вважається переданою з дня її виникнення, що не вимагає вчинення додаткових правочинів.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає зупиненню до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 10 ч.1 ст. 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі може бути прийняття палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду до свого розгляду іншої справи у подібних правовідносинах (ст.403 ЦПК України).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення грошових коштів за кредитним договором, який укладений між сторонами в електронній формі та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що на розгляді Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду перебуває справа №552/672/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Передаючи справу №552/672/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду і від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24).

Крім того, передаючи справу №552/672/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24), предметом розгляду якої були подібні правовідносини, дійшов, зокрема, таких висновків:

«Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором».

Також колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що суд не вправі давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24).

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року було прийнято справу № 552/672/23 до розгляду.

Аналізуючи матеріали справи та відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин у справі № 552/672/23, яка перебуває на розгляді Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Отже, з метою застосування єдиної практики у подібних правовідносинах, апеляційний суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23.

Керуючись ст. ст. 252, 253, 268, 367, 368 ЦПК України, суд

ухвалив:

Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», яка подана представником Хлопковою Марією Сергіївною, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.