Унікальний номер справи 367/6131/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11961/2026
Головуючий у суді першої інстанції М. П. Одарюк
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
30 вересня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК»
відповідач ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», подану представником Македоном Олександром Андрійовичем, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді М. П. Одарюка, в примішенні Ірпінського міського суду Київської області,
в с т а н о в и в :
У червні 2024 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 130 063,75 грн. В обґрунтування позову вказує, що 06.03.2019 відповідач звернулася до Банка із Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у Мобільному додатку. Своїм підписом повністю та безумовно прийняла пропозицію Банку та погоджується з тим, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 60 000,00 гривень, що зазначено у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту. Після підписання заяви відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги Банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів. Однак, не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, відповідач не дотримується даних умов, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та Правилами, а також Тарифами. У зв`язку із порушенням умов договору про надання банківських послуг від 06.03.2019 зі сторони ОСОБА_1 перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у неї виникла заборгованість у розмірі 130 063,75 гривень, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту). У добровільному порядку відповідач кошти не повертає, тому позивач просить суд стягнути з відповідачкі на його користь заборгованість у розмірі 130 063,75 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» суму заборгованості за договором про надання банківських послуг «MONOBANK» від 06 березня 2019 року в розмірі 60 000, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір в розмірі 1 396, 85 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» через представника Македона О.А. подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що укладення між банком та відповідачкою договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви- анкети та Умов та правил, тарифів, паспорту споживчого кредиту «Картка monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
Апелянт зауважує, що існує певний механізм реєстрації та отримання банківських послуг, який включає в себе поетапні дії клієнта (позичальника) з метою отримання банківських послуг: завантаження на свій мобільний пристрій застосунку Monobank; ознайомлення з актуальними Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту; зазначення клієнтом свого мобільного номеру телефону, на який буде направлено OTP-пароль, введення якого є підтвердженням факту ознайомлення з актуальними Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. При цьому зазначається, що мобільний застосунок не переходить на наступний етап реєстрації без ознайомлення клієнта з актуальними Умовами та правилами.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що відсутність підпису Боржника на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків фізичної особи в AT «Універсал Банк», Тарифів за карткою Моноbанк, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту «Карта mоnоbанк» не свідчить про неукладеність договору про споживчий кредит. Правова природа договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Договір є обов`язковим для виконання.
Надані позивачем банківська виписка про рух коштів по картці, розрахунок заборгованості підтверджують наявність та розмір кредитної заборгованості відповідачкі перед позивачем.
Відтак, на думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір заборгованості до 60 000,00 грн.
Щодо фактичного розміру боргу, то станом на 09.05.2024 заборгованість складала 130 063.75 грн., тобто на цей період баланс на кінець періоду по рахунку становив - [мінус] - 70 063,75 грн.
В період з 15.05.2024 по 31.07.2024 відповідач здійснила часткове погашення боргу чотирма транзакціям у загальному розмірі 4 385,00 грн.
Таким чином, станом на 09.08.2024 заборгованість за договором фактично складає 125 678,75 грн. (130063,75 - 4385) та за судовим збором 3 028,00 грн., а разом 128 706,75 грн. Підтвердженням чого є виписка «Рух коштів по картці від 09.08.2024.»
Зазначає, що відповідачем було частково погашено борг у розмірі 4 385, 00 грн, що свідчить про визнання нею її обов`язку з повернення заборгованості.
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Кучерук М.В. проти доводів апеляційної скарги заперечив, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року просив залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Представник Банку та відповідач ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилася, представник Банку на відеоконференцз'вязок не вийшов, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог закону, будь-яких заяв станом на дату розгляду справи від них до суду не надходило. Враховуючи те, що Банк і відповідач повідомлялись про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності представника позивача та відповідачкі та за участі її представника.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерука М.В., вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Так, у відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 06.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до позивача із Анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у Мобільному додатку. Відповідно до Анкети-заяви відповідачка, підписавши дану заяву погодилася на Умови обслуговування рахунків фізичних осіб, тобто був укладений договір, згідно якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується копією анкети-заяви (а.с.18), копією умов та правил обслуговування фізичних осіб з тарифами, тарифами та паспортом споживчого кредиту (а.с. 19-36).
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням URL: https://www.monobank.ua/terms та у відповідності до п. 4.2.19 клієнт зобов`язаний на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, ознайомлюватися із чинною редакцією договору, що розташований за посланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов договору з урахуванням можливих змін до нього.
Як вбачається з п.1.1 Статуту АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (т.1 а.с. 131-134), АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», тип якого у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (протокол №2-2018 від 31.10.2018 року) було змінено на приватне акціонерне товариство та який було перейменовано на АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с.43-44 том 1).
Відповідно до розділу І Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (загальні умови), кредит (кредитна лінія) - сума грошових коштів, наданих Банком Клієнту на термін, обумовлений в Договорі, на умовах платності і зворотності. До Кредиту (кредитної лінії) відносяться в тому числі суми, списані за рахунок Кредитного ліміту на погашення заборгованості із сплати відсотків за користування Кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно Тарифів.
Відповідно до п. п. 2.1. п. 2 розділу І Умов і правил банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору в тому числі, платіжної системи MasterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України. Номер поточного рахунку, операції за яким здійснюються з використанням електронного платіжного засобу - платіжні картки, зазначається в анкеті-заяві.
Згідно з п. п. 2.3. п. 2 розділу І Умов і правил, договір, що укладається між банком та клієнтом містить елементи різних договорів.
Відповідно до п. 2.4 розділу І Умов і правил, своїм підписом в анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного договору клієнт ознайомився з текстом розділів, пунктів, підпунктів цих Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, паспорту споживчого кредиту, прогнозованого графіку щомісячних платежів та усіма умовами інших частин договору, повністю зрозумів їхній зміст та погоджується з викладеним.
Пунктом 2.12 розділу І Умов і правил визначено, що клієнт уклавши договір, шляхом підписання анкети-заяви, підтверджує, що клієнт до укладення ним договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та орієнтовної загальної вартості кредиту тощо, як це вимагає законодавство про споживче кредитування, та отримав відповідні документи від банку і погоджується з ними. Клієнт підтверджує, що вказана інформація була надана клієнту у повному обсязі. Клієнт розуміє зміст вказаної інформації та підтверджує факт належного її надання клієнту банком.
Частиною 6 Анкети-заяви відповідач просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкритті або будуть відкритті йому в Банку. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Пунктами 2.1, 2.4, 2.5 пункту 2 розділу II Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», визначено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку. Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки. Платіжна карта передається Клієнту не активованою. Платіжна картка активується Банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки.
Згідно п. 5.1 - 5.8 пункту 5 розділу II Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі та відповідному Додатку до нього. Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. Сторони домовилися, що Банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми Ліміту кредитування, що зазначена в Договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються Клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону Клієнта та/або у Мобільному додатку. Клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням Платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання. Форма надання Кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги. Клієнт повинен здійснювати операції в межах Кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг Банку відповідно до Тарифів. Банк надає інформацію про кредитний ліміт Платіжної картки до її активації за допомогою Мобільного додатку та/або контактного центру Банку. Банк надає Клієнту Кредит для оплати всіх видаткових операцій, здійснених Клієнтом з використанням Платіжної картки або її реквізитів, а також для оплати Клієнтом Комісій і Плат, передбачених Договором.
Згідно п. 5.9 - 5.11 пункту 5 розділу II Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на суму наданого Кредиту Банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в Тарифах. Також процентна ставка за Кредитом на календарний місяць, наступний за звітним, вказується Банком у мобільному додатку. Сума Щомісячного мінімального платежу визначається Банком відповідно до Тарифів, але не менше 100 грн. та не може перевищувати повного розміру Заборгованості за Договором. Мінімальний платіж формується в перший день календарного місяця, наступного за звітним місяцем, і очікує погашення до першого числа наступного місяця. Клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати Щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в Мобільному додатку. При несплаті Щомісячного мінімального платежу Клієнт повинен сплатити штраф за несплату Щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж Клієнта як визнання Клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами.
Відповідно до п. 5.15, 5.16 розділу II Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної Заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок невнесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі або за кожен день прострочення після закінчення дії пільгового періоду. У разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся Заборгованість за Кредитом вважається простроченою (Істотне порушення Клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої Заборгованості Банк нараховує, а Клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного Клієнтом Кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування Кредитом у розмірі 0,00001 % річних.
Позивачем було встановлено для відповідача кредитний ліміт у розмірі 20000,00 гривень, який у подальшому було підвищено до 25000,00 гривень (18.05.2019) та до 60000,00 гривень (з 25.10.2019) ( а.с. 186 том 1).
На думку позивача у зв`язку із порушенням умов договору про надання банківських послуг від 06.03.2019 зі сторони відповідача перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у неї виникла заборгованість у розмірі 130 063,75 гривень, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).
Вирішуючи спір у даній справі, суд дійшов висновку що, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не довело належними та допустимими доказами підписання відповідачем Умов і правил, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді вказаних документів.
Розрахунок заборгованості, виписка з рахунку також не є документами, які доводять погодження сторонами умов щодо розміру та сплати процентів.
Відтак, відсутні підстави вважати, що відповідачка була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту, та сторонами було погоджено умови кредитування в частині визначення розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом.
Судом досліджено виписку по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості, та зауважено, що сума заборгованості 128 706,75 грн. за випискою по рахунку була сформована з урахуванням процентів за користування кредитом та судового збору, які нараховувалися та списувалися банком та не відповідає сумі заборгованості, яка вказана у розрахунку заборгованості наданого позивачем у розмірі 130 063,75 грн.
Зауважено, що відповідно до виписки по рахунку та розрахунку заборгованості за спірний період АТ «Універсал Банк» нарахувало відповідачеві проценти за користування кредитом та включило нарахування судових витрат в сумі 68 706,75 грн.
Таким чином, суд врахував, що до позовної заяви не додано доказів погодження сторонами умов кредитування щодо порядку сплати та розміру процентів за користування кредитом, та дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 60 000,00 грн. (128 706,75грн - 68 706,75 грн).
Перевіряючи таке твердження суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо укладення кредитного договору в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону № 675-VIII). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону № України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями ст. 12 цього Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію» та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Щодо підтвердження факту заборгованості.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання.
Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
А ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Заявляючи позовні вимоги, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилалося на те, що 06 березня 2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення.
Так, розмір наявної заборгованості позивач підтверджує розрахунком заборгованості, який складено представником АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Однак, слід зауважити, що наданий АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» розрахунок не узгоджується з іншими документами, долученими до матеріалів справи, зокрема з витягом з тарифів за карткою Monobank.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець маж право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Витягом з тарифів за карткою Monobank встановлено, що базова відсоткова ставка становить 3,1 % на місяць та нараховується на максимальну заборгованість на день за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожен день з моменту виникнення заборгованості. Фактично річна процентна ставка встановлена на рівні 37,2 %.
Також збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості становить 6,2 % на місяць та розраховується у випадку простроченої заборгованості.
Водночас з розрахунку заборгованості вбачається, що для розрахунку була використана процентна ставка на рівні 38,4 % річних, а не 37,2 % річних та збільшена процентна ставка на рівні 76, 8 % річних, як це встановлено тарифами банку.
Слід зауважити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Крім того, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що розрахунок заборгованості не відповідає виписці з рахунку в частині дати коли з`явилася заборгованість, суми заборгованості, а також нарахування самої заборгованості.
Так, відповідно до виписки з рахунку загальний розмір заборгованості станом на 09.08.2024 становить 68 706, 75 грн.
Водночас заборгованість утворилася 29.07.2021, а не 25.03.2019, як це зазначено у розрахунку заборгованості. Окрім того, вбачається, що АТ «УНІВЕСАЛ БАНК» здійснювалося подвійне нарахування процентів за користування кредитом.
З виписки з рахунку АТ «УНІВЕСАЛ БАНК» вбачається, що позивач нараховував проценти не на суму кредиту, а на суму кредиту збільшеного на розмір процентів за попередній місяць. Вказана в розрахунку заборгованості сума 128 706,75 грн була розрахована як різниця між сумою витрат за картковим рахунком за спірний період (405 862,34 грн.) та сумою надходжень на картковий рахунок (277 155,59 грн.). Водночас, сума заборгованості 128 706,75 грн. була сформована з урахуванням процентів за користування кредитом та судового збору, які нараховувалися та списувалися банком та не відповідає сумі заборгованості, яка вказана у розрахунку заборгованості наданого позивачем у розмірі 130 063,75 грн.
Окрім того, у виписці з рахунку наявні відрахування з коментарем «платіж розстрочки» без зазначення дати, у яку така розстрочка надана, що в свою чергу не дає можливості перевірити факт надання такої розстрочки і встановити наявність поточної або простроченої заборгованості. Також наявні відрахування з коментарем «monobank». Слід зауважити, що до суми заборгованості було включено також і сплачений судовий збір за подання позову до суду.
Таким чином розрахунок заборгованості за договором наданий АТ «УНІВЕСАЛ БАНК» не відображає реальний розмір заборгованості та не узгоджується з випискою з рахунку.
Звернувшись з апеляційною скаргою АТ «УНІВЕСАЛ БАНК» іншого розрахунку заборгованості за договором не додає.
Зважаючи на наведене, вирішуючи спір у справі, суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕСАЛ БАНК» заборгованості в розмірі 60 000,00 грн. (128 706,75грн - 68 706,75 грн).
Отже, слід дійти висновку, що розрахунок заборгованості не відображає реальних витрат відповідачки та не узгоджується з випискою по рахунку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про задоволення позову в частині відмови у позові судом першої інстанції, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідачку понесених Банком судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», подану представником Македоном Олександром Андрійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року в частині відмови Акціонерному товариству «УНІВЕРСАЛ БАНК» у задоволенні позовних вимог залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 05 жовтня 2026 року.
Судді Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна