КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8853/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Київ
Справа № 760/2420/26
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року, постановлену у складі судді Кицюк В.С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про відшкодування моральної шкоди повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неусунення позивачем недоліків, оскільки у позовній заяві було викладено правове обґрунтування позову, спосіб захисту прав та інтересів.
Щодо не зазначення у позовній заяві відомостей про вжиття заходів позасудового врегулювання спору, то фактично інститут позасудового, а тим більше добровільного відшкодування шкоди, завданої діяннями органів влади, в Україні відсутній і відсутній чіткий та прозорий концептуальний підхід до функціонування цього інституту.
Суд першої інстанції помилково зазначив, що позовна заява стосується відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, тобто що цей спір не стосується відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки даний позов про відшкодування шкоди стосується заподіяної позивачу моральної шкоди незаконними діями органу державної влади, за що судовий збір не справляється на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки, визначені ухвалою суду від 13 лютого 2026 року.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
Позов мотивовано тим, що під час розгляду адміністративної справи № 760/24337/24 за позовом ОСОБА_2 щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення Департаментом патрульної поліції він представляв інтереси позивача, під час провадження ОСОБА_1 подавав процесуальні документи. Представником Департаменту патрульної поліції було подано заяву, в якій він як представник державного органу офіційно письмово стверджував суду про те, що «представник позивача ОСОБА_1 заздалегідь, розуміючи відсутність поважних причин пропуску строків на звернення до суду, явно зловживає своїми процесуальними правами, ввів суд в оману щодо нібито необізнаності про винесення оскаржуваної адміністративної постанови». Виходячи із власних міркувань, зазначених у заяві, представник відповідача просив постановити окрему ухвалу щодо зловживання процесуальними правами та неналежного виконання професійних обов`язків адвокатом ОСОБА_1
Позивач вказував на те, що за родом своєї професійної діяльності йому доводиться укладати договори про надання правової допомоги з фізичними та юридичними особами і що перед складанням договору деякі фізичні особи знаходили в реєстрі зазначену ухвалу та цікавилися про можливі зловживання. Позивачу доводиться «показувати ухвалу та проводити роз`яснення, що судом спростовано як бездоказове неправомірне твердження відповідача. Для пояснень, що такі твердження відповідача відносно нього були неправдивими, доводиться напружувати фізичні та психічні сили, що призводить до глибоких душевних мук, усі «ці» питання завдають позивачу моральних страждань, руйнують психічну рівновагу та створюють психічне напруження, два клієнта вже відмовилися від його послуг, що завдало фактичних матеріальних збитків, а колеги-адвокати використовують зазначене для відведення клієнтів, що спонукало його звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Вказував, що зазначена інформація в ухвалі суду призвела до приниження ділової репутації позивача, тому, посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, вважав, що внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації йому завдано моральної шкоди.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху, встановлено дводенний строк з моменту отримання її копії для усунення недоліків.
Згідно з ухвалою суду, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом було встановлено, що позовна заява не відповідає частині третій статті 175 ЦПК України, оскільки у заяві не зазначено ціни позову; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Крім цього, в порушення частини п`ятої статті 175 ЦПК України позивач не надав жодного обґрунтованого розрахунку суми, яку необхідно стягнути як моральну шкоду.
Також суд зазначив, що позивач не надав доказів сплати судового збору у відповідному розмірі, а посилання позивача на п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» суд вважав необґрунтованим, оскільки позовна заява стосується відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, тобто цей спір не стосується відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, у зв`язку з чим позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 3328 грн.
17 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» позивачем до суду було подано клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві у зв`язку з неусуненням недоліків у визначений судом строк, враховуючи, що електронна копія ухвали доставлена до електронної скриньки позивача 16 лютого 2026 року.
Завданням цивільного судочинства за частиною першою статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина друга цієї статті передбачає, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій та в пунктах 3, 6 і 7 частини третьої статті 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити:
зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Відповідно до частини першої статті 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частинами першою, другою і третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом частин першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Таким чином, метою залишення позовної заяви без руху є: усунення неточностей, невідповідностей чи усунення розбіжностей позовної заяви викладеним у ній підставам позову (фактичним обставинам); необхідності в сплаті судового збору (крім випадків наявності підстав для звільнення від його сплати, зменшення суми, розстрочення або відстрочення); невідповідності зазначених у переліку документів фактично поданим доказам, доданих до позову.
Тобто, залишення позовної заяви без руху може мати місце, коли наявні такі недоліки позовної заяви, коли їхня наявність позбавляє суд першої інстанції можливості вирішити справу по суті та ухвалити рішення про повне чи часткове задоволення позову або повну чи часткову відмову у його задоволенні.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що, звертаючись до суду першої інстанції не надав обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, а також не зазначив відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Проте апеляційний суд зазначає, що постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, місцевий суд не зазначив, яке саме значення мають ці відомості для вирішення справи по суті і яким саме чином не зазначення позивачем вказаної інформації перешкоджатиме розгляду та вирішенню справи по суті.
Щодо відсутності обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, то відсутність такого розрахунку також не може вважатися достатньою підставою для залишення позовної заяви без руху та її подальше повернення, якщо вказаний недолік не буде усунуто.
Обов`язок довести обґрунтованість суми, яка заявлена позивачем до стягнення, покладається саме на позивача. А отже, позивач несе процесуальний ризик, пов`язаний із результатом розгляду пред`явленого позову, оскільки у разі недоведеності обґрунтованості заявленої до стягнення суми суд відмовляє в такому позові або задовольняє частково, на суму, обґрунтованість якої доведена доказами.
Крім цього, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 100 000 грн. морального відшкодування, тобто позивач фактично вказав ціну позову, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
У зв`язку з вищенаведеним апеляційний суд частково погоджується з доводами позивача у відповідній частині апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, залишивши позовну заяву без руху із вказаних підстав та в подальшому повернувши її позивачу.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача стосовно відсутності підстав для сплати судового збору за даним позовом і в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Конструкція вказаної норми дає підстави вважати, що закон виділяє два випадки, за яких судовий збір не справляється у справах про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду: у разі пред`явлення позову особою, якій було завдано моральну шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень при виконанні публічно-владних функцій (наприклад, незаконного накладення штрафу, порушення законодавства про звернення громадян у вигляді ненадання відповіді тощо); або у разі пред`явлення позову особою, якій було завдано моральну шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органом досудового розслідування, прокуратури чи суду у кримінальному провадженні (наприклад, у разі незаконного проведення обшуку, незаконного вилучення майна, незаконного арешту та ін.).
Тобто, пільгою за пунктом 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» користуються особи, яким завдана моральна шкода у вищенаведених випадках, якщо вони були учасниками адміністративних чи кримінально-процесуальних правовідносин, коли держава в особі відповідних органів реалізовує владний примус до особи.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заподіяння позивачу моральної школи обґрунтоване тим, що представник відповідача в адміністративній справі подав заяву про постановлення відносно позивача окремої ухвали, в якій представник Департаменту патрульної поліції стверджував, що позивач зловживав процесуальними правами і порушив етичні правила поведінки адвоката. Позивач зазначав, що вказана інформація в ухвалі суду призвела до приниження ділової репутації позивача, тому, посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, вважав, що внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації йому завдано моральної шкоди.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва як адміністративного суду від 31 липня 2025 року в адміністративній справі № 760/24337/24 розглянуто заяву представника відповідача і судом вирішено відмовити в її задоволенні, оскільки судом не встановлено, що адвокатом ОСОБА_1 вчинено дії, які можна визнати зловживанням процесуальними правами чи неналежним виконанням професійних обов`язків, адже суду не надано належних доказів, які б підтверджували, що адвокату ОСОБА_1 було достовірно відомо про отримання позивачем постанови 08 квітня 2024 року на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини першої і пункту 3 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з частинами першою і третьою статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Таким чином, дії представника відповідача в адміністративній справі носили суто процесуально-правовий характер, не були пов`язані з реалізацією суб`єктом владних встановлених законом повноважень і вчинені не в адміністративних (публічно-правових) відносинах, а в адміністративно-процесуальних правовідносинах як учасником адміністративного судочинства.
За вищенаведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при поданні позовної заяви позивач не міг користуватися пільгою, передбаченою п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» і повинен був сплатити судовий збір, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.
З огляду на викладене, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, оскільки несплата судового збору та невиконання ухвали суду про усунення зазначених недоліків є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.