КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/10446/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 754/18876/25
02 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року про відмову у продовженні пропущеного процесуального строку, постановлену під головуванням судді Сенюти В.О., у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и в:
У листопаді 2025 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року відмовлено відповідачу ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року відмовлено відповідачу ОСОБА_1 у продовженні пропущеного процесуального строку для подання зустрічного позову у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись з постановленими ухвалами суду першої інстанції, 06 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила суд скасувати вищевказані протокольні ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 12.02.2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 червня 2026 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року про закриття підготовчого провадження та про відмову в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху , постановлені під головуванням судді Сенюти В.О., у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження в цивільній справі за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року про відмову у продовженні пропущеного процесуального строку, постановлену під головуванням судді Сенюти В.О., у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що не погоджується із постановленою судом першої інстанції протокольною ухвалою про відмову у продовженні пропущеного процесуального строку з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Зазначає, що 03.12.2025 року вона подала до Деснянського районного суду м. Києва клопотання про продовження їй процесуального строку для подання відзиву на позов у справі №754/18876/25 (а також для подання зустрічного позову) до 05 березня 2026 року (30 днів після дати закінчення воєнного стану) включно.
Вказує на те, що згідно вимог ч.2 ст.127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалу про відкриття провадження у справі № 754/18876/25 вона отримала 22 листопада 2025 року. Строк надання відзиву на позов було встановлено судом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження, що, з урахуванням вихідного дня, визначений - до 08 грудня 2025 року включно.
Тобто, клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов вона подала вчасно (до закінчення встановленого судом строку для подання відзиву на позов). Згідно вимог ч.3 ст.127 ЦПК України, заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Посилається на те, що згідно ч.7 ст.127 ЦПК України, про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Але, всупереч вказаним нормам закону, у задоволенні її клопотання від 03 грудня 2025 року про продовження процесуального строку судом першої інстанції було відмовлено 12 лютого 2026 шляхом постановлення ухвали, копія якої була надіслана їй судом 05 березня 2026 року, а отримала вона вказану копію ухвали 20 березня 2026 року.
Вказує на те, що частиною восьмою статті 127 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
Зазначає, що поважними причинами для задоволення судом першої інстанції її клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов (а також для подання зустрічного позову) було виникнення обставин, які є об?єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення та пов?язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Обстановка на території Деснянського району м. Києва, де вона проживає, з 10 жовтня 2025 року характеризувалась порушенням нормальних умов життєдіяльності населення у зв?язку із застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призводили до виникнення загрози життю або здоров`ю населення. Її будинок розташований у безпосередній близькості до об?єкту енергетичної інфраструктури, який за інформацією міської влади вже неодноразово ставав епіцентром небезпечної події.
У своєму клопотанні вона повідомляла суд про те, що через хронічну хворобу належить до групи маломобільного населення і через це фізично не може швидко пересуватись для здійснення дій по забезпеченню уникнення засобів ураження.
У своєму клопотанні від 03.12.2025 року посилалася на рекомендації щодо роботи судів у умовах воєнного стану, які Рада суддів України опублікувала 02 березня 2022 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд даної справи здійснюється апеляційним судом без виклику сторін, у порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшов.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року про відмову у продовженні пропущеного процесуального строку та вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Як встановлено судом, у листопаді 2025 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
03 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про продовження їй процесуального строку для подання відзиву на позов.
В даному клопотанні відповідачка ОСОБА_1 просила суд продовжити їй процесуальний строк для подання відзиву, а також для подання зустрічного позову до 05 березня 2026 року (30 днів після дати закінчення воєнного стану) включно, про що постановити відповідну ухвалу.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року відмовлено відповідачу ОСОБА_1 у продовженні пропущеного процесуального строку для подання зустрічного позову у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 ст.12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини другої статті 43 ЦПК України).
Частина 2 ст. 49 ЦПК України передбачає право відповідача подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною 1 ст.193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.12.2025 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про продовження їй процесуального строку для подання відзиву на позов, в якому просила суд продовжити їй процесуальний строк для подання відзиву а також для подання зустрічного позову до 05 березня 2026 року (30 днів після дати закінчення воєнного стану) включно, про що постановити відповідну ухвалу.
Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (частина перша статті 191 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи в ухвалі про відкритті провадження від 07 листопада 2025 року суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального закону, встановив п`ятнадцятиденний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву з моменту вручення йому копії цієї ухвали. Строк для подання зустрічного позову в ухвалі про відкриття провадження судом встановлений не був.
За приписами статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи, тощо), стосовно якої пропущено строк.
Зі змісту наведеної норми слідує, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції не було встановлено строку для подання зустрічного позову у даній справі, з огляду на що клопотання ОСОБА_1 про продовження їй судом строку для його подання не підлягало задоволенню, як це вірно було встановлено судом першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції, та власного тлумачення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 367 - 369, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Протокольну ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року про відмову у продовженні ОСОБА_1 процесуального строку для подання зустрічного позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: