УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 120/6780/24
адміністративне провадження № К/990/44245/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року
у справі № 120/6780/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жмеринський елеватор»
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖМЕРИНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року № [номер приховано].
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 06 січня 2026 року зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07 лютого 2024 року № [номер приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 26 796 628 гривень, з яких 21 437 302 гривні - за податковим зобов`язанням та 5 359 326 гривень - за штрафними санкціями.
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд установив наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на неправильне застосування пунктів 103.2, 103.3 статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України та порушення статей 73, 74, 90, 242, 246 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2025 року у справі № 160/18691/23, від 18 березня 2025 року у справі № 500/1744/24, від 02 квітня 2024 року у справі № 826/6241/17, від 05 грудня 2023 року у справі № 804/3765/16, від 22 квітня 2021 року у справі № 640/8578/19 та від 27 липня 2020 року у справі № 826/5911/18.
На обґрунтування зазначеної підстави скаржник наводить висновки щодо необхідності встановлення права нерезидента визначати подальшу економічну долю отриманого доходу, дослідження економічного змісту операцій, виконуваних функцій, використовуваних активів та ризиків, а також щодо неприпустимості застосування переваг міжнародного договору до особи, яка виконує лише посередницькі функції.
Скаржник також порівнює обставини цієї справи з обставинами справ, на постанови в яких посилається, наголошуючи на транзитному характері руху коштів, пов`язаності учасників групи та використанні механізму викупу привілейованих акцій для подальшого перерахування отриманого процентного доходу.
Однак наведені доводи не розкривають, у чому саме полягає застосування апеляційним судом зазначених норм права всупереч наведеним висновкам Верховного Суду. Обґрунтування скарги побудовано переважно на твердженні про те, що сукупність наявних у справі доказів мала привести суди до іншого висновку щодо статусу компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED як бенефіціарного власника процентного доходу.
Зокрема, скаржник наполягає на іншій оцінці договору про реструктуризацію від 01 грудня 2016 року, фінансової звітності компаній групи, відповідей компетентного органу Республіки Кіпр, рішень ради директорів та документів щодо викупу привілейованих акцій. На його думку, ці документи підтверджують відсутність у нерезидента самостійного контролю над отриманими коштами та наявність обов`язку передавати їх іншим учасникам групи.
Водночас суди попередніх інстанцій виходили з наявності у нерезидента права розпоряджатися отриманим доходом, відсутності доведеного обов`язку його подальшого перерахування та недоведеності використання саме процентного доходу від позивача для викупу привілейованих акцій. Отже, розбіжність між позицією скаржника та висновками судів стосується насамперед установлених обставин і доказового підтвердження ознак посередницької діяльності нерезидента.
Саме по собі наведення висновків Верховного Суду щодо критеріїв визначення бенефіціарного власника доходу та твердження про наявність відповідних ознак у цій справі не становить належного обґрунтування їх неврахування апеляційним судом. Для застосування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно показати суперечність у застосуванні норми права, а не лише відмінність результатів оцінки доказів у різних справах.
Посилання на спільний предмет спору, участь платника податків і контролюючого органу та необхідність визначення бенефіціарного власника доходу не усувають зазначеного недоліку. Наведені скаржником порівняння руху коштів та структури фінансування ґрунтуються на його оцінці обставин, які суди в цій справі не визнали доведеними в запропонованому ним розумінні.
За частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції обмежений у встановленні нових обставин, вирішенні питань достовірності доказів та наданні одним доказам переваги над іншими. Касаційний перегляд не передбачає повторного вирішення спору шляхом переоцінки доказів лише з огляду на незгоду сторони з установленими обставинами.
Доводи про недослідження доказів, їх неналежну оцінку та необґрунтованість судових рішень скаржник не викладає як окрему підставу касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з конкретними положеннями частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу. Загальне посилання на статті 73, 74, 90, 242, 246 КАС України та наведення статті 353 цього Кодексу серед норм, якими скаржник керується, не замінюють такого обґрунтування.
Таким чином, попри зазначення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та наведення постанов Верховного Суду, зміст касаційної скарги не містить належного обґрунтування передбаченої цією нормою підстави касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 120/6780/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жмеринський елеватор» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова