УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 580/1876/26
адміністративне провадження № К/990/43463/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року
у справі № 580/1876/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ»
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2025 року №21278/23-00-07-04-01, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 264 537 гривень, з яких 1 811 630 гривень - за основним платежем та 452 907 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року апеляційну скаргу Товариства задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2025 року №21278/23-00-07-04-01. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Товариства судові витрати в розмірі 83 200 гривень.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Як зазначає скаржник, ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2026 року попередню касаційну скаргу повернуто у зв`язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження.
Головне управління ДПС у Черкаській області повторно звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд установив таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено вичерпні випадки, у яких неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає касаційне оскарження у випадку застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Пункт 4 цієї частини передбачає оскарження судового рішення з підстав, установлених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.
За змістом пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі має бути зазначено підставу або підстави, на яких вона подається, з визначенням відповідних підстав, передбачених статтею 328 цього Кодексу.
Скаржник визначає підставами касаційного оскарження пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на неправильне застосування пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та порушення статей 90, 242 КАС України.
На обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, а також постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 28 квітня 2020 року у справі №826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі №808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі №460/2315/19 та від 26 вересня 2023 року у справі №120/6732/22.
Скаржник наводить висновки щодо необхідності фактичного здійснення господарських операцій, їх підтвердження первинними документами, наявності ділової мети, а також доведення контролюючим органом недобросовісності платника податків або відсутності належної обачності. Водночас стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував правові висновки Верховного Суду у справах із неподібними правовідносинами, посилаючись на відмінності в номенклатурі товарів, видах операцій та суб`єктному складі.
Для належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, недостатньо зазначити норми права та відтворити висновки Верховного Суду. Необхідно пояснити, який саме висновок щодо застосування конкретної норми права не враховано судом апеляційної інстанції, у чому полягає відмінність її застосування та чому правовідносини у наведених справах є подібними до правовідносин у справі, судове рішення в якій оскаржується.
Проте касаційна скарга не містить належного зіставлення правового висновку суду апеляційної інстанції з наведеними висновками Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права в подібних правовідносинах. Посилання на загальні умови формування податкового кредиту супроводжуються викладенням обставин перевірки та незгодою з висновком суду про документальне підтвердження спірних операцій.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив із необхідності підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та за результатами оцінки доказів дійшов висновку про поставку товару й використання придбаного добрива у господарській діяльності позивача. Скаржник натомість наполягає на протилежному висновку щодо тих самих обставин, посилаючись на дефекти первинних документів, відомості про контрагентів та обставини перевезення товару.
Отже, скаржник не обґрунтовує, у чому полягає застосування судом апеляційної інстанції іншого правового підходу до визначення умов формування податкового кредиту порівняно з наведеними висновками Верховного Суду. Його доводи в цій частині спрямовані на зміну оцінки доказів та встановлених судом обставин.
Наведення відмінностей у видах товарів чи господарських операцій у справах, на які послався суд апеляційної інстанції, саме собою не обґрунтовує підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник має пояснити значення таких відмінностей для застосування конкретної норми права та навести відповідний висновок Верховного Суду, який суд апеляційної інстанції не врахував у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України, а в підсумковій частині скарги - також на пункт 1 частини другої цієї статті.
За змістом пункту 4 частини другої статті 353 КАС України відповідна підстава пов`язана зі встановленням судом обставин, що мають істотне значення для справи, на підставі недопустимих доказів. Для її обґрунтування необхідно визначити такі обставини, конкретні докази, на підставі яких їх установлено, та пояснити, у чому полягає недопустимість цих доказів відповідно до вимог процесуального закону.
Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повної оплати добрива, роботи екіпажу з двох водіїв, наявності складу постачальника в місці відвантаження, державної реєстрації добрива, паспорта партії від виробника та доцільності нейтралізації ґрунту. Вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення на припущеннях.
Однак наведені доводи стосуються насамперед достатності доказів для встановлення обставин справи. Посилання на відсутність певних документів не є обґрунтуванням недопустимості доказів, на підставі яких суд установив відповідні обставини. Скаржник не пояснює, які саме докази одержано з порушенням установленого законом порядку або які обставини підтверджено засобами доказування, що не можуть використовуватися для їх підтвердження.
Заперечення щодо реквізитів первинних документів, їх достовірності та спроможності підтвердити фактичний рух товару наведено без належного розмежування цих питань із процесуальною недопустимістю доказів.
Посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України також не містить належного обґрунтування. Скаржник не визначає конкретних зібраних у справі доказів, які суд не дослідив, і не пояснює, як саме таке порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначення документів, які, за твердженням скаржника, відсутні в матеріалах справи, не тотожне посиланню на недослідження зібраних у справі доказів.
Крім того, застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України пов`язане з обґрунтованістю відповідної підстави касаційного оскарження щодо застосування норм права. Належного обґрунтування такої підстави скаржник не навів.
Загальні посилання на порушення статей 90, 242 КАС України та незгода з результатами оцінки доказів не замінюють обґрунтування конкретної підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до статті 341 КАС України касаційний перегляд здійснюється в межах доводів та вимог скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати нові обставини, вирішувати питання про достовірність доказів або перевагу одних доказів над іншими чи додатково перевіряти докази.
Отже, скаржник не виклав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку з відповідними положеннями статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 580/1876/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова