Справа № 204/9988/25
Провадження № 2/175/4031/25
РІШЕННЯ
Іменем України
"06" жовтня 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Войтуха О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Волошка А.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, в якому просив суд постановити рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду грошові кошти у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що в проміжок часу з 03 квітня 2014 року по 17 березня 2025 року, орган досудового розслідування, прокуратура і суди, безпідставно і незаконно притягували його до кримінальної відповідальності, при цьому, строк його перебування під вартою склав 1 рік, з 11 січня 2017 року по 11 січня 2018 року. При цьому, 03 квітня 2014 року органом досудового розслідування було внесено відомості до ЄДРДР за ст. 227 КК України(2001 року) №1201404[телефон приховано], а в подальшому, а саме 29 травня 2015 року внесено відомості до ЄДРДР за ч. 2 ст. 199 КК України(2001 року) № 1201504[телефон приховано] з зазначенням особи, якій повідомлено по підозру - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що в ході досудового розслідування відносно нього в період з 25 вересня 2014 року по 25 жовтня 2014 року проводились НСРД. 25 липня 2015 року обвинувальний акт за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 199 КК України та ч. 3 ст. 204 КК України було направлено до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, де відносно позивача був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, 11 січня 2017 року позивачу змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, який було продовжено 10 січня 2018 року з правом внесення застави, яку за позивача вніс його брат. 21 червня 2024 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська позивача визнано не винуватим у пред`явленому йому обвинувачені у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 199 КК України та ч. 3 ст. 204 КК України. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2025 року вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська залишено без змін. У зв`язку із вище вказаними незаконними діями правоохоронців, прокуратури і суду, його стан здоров`я і спосіб життя корінним чином погіршились. Всі зазначені обставини пов`язані із кримінальним провадженням, як кожне окремо, так і всі разом зв`язані між собою та значним чином заподіяли шкоди здоров`ю позивача, що негативно відбилось на його самопочутті, спричинило заниження фізичної активності, постійних переживань. Теперішні обставини і спосіб життя значним чином відрізняються від звичайного та минулого способу життя до порушення і розслідування відносно нього кримінального провадження. А відновлення до минулого самопочуття чи способу життя, взагалі не можливе лише із медичних і психологічних факторів. Тому, всі незаконно проведені процесуальні дії і рішення у кримінальному провадженні відносно нього, як кожне окремо, так і у взаємозв`язку між собою, завдали йому значної моральної шкоди. Таким чином, вважає, що він перебував безпідставно під слідством та судом з 03 квітня 2014 року по 17 березня 2025 року. Також, відносно нього незаконно були проведені негласні розшукові слідчі дії за штучно створених обставин, за, ніби то, вчинення ним тяжкого правопорушення. При цьому, прослуховувались всі його розмови і контролювалось його особисте життя, що значним чином вплинуло на його самопочуття і стан психічного і фізичного здоров`я. Постійне переживання та нервова напруга за справедливе і законне рішення суддів беззаперечно вплинуло на самопочуття позивача і його психічний стан значно погіршав. Адже, саме таким чином реагує будь-яка нормальна людина на вказані вище негативні події. Зважаючи на кількість, характер та тривалість порушень його прав, глибину душевних страждань, приниження честі, гідності та ділової репутації, істотне погіршення його стану здоров`я, а також враховуючи зусилля та час, які були витрачені та неможливість відновлення попереднього стану та обставин його життя, вважає, що саме незаконними діями правоохоронних органів, прокуратури і суду йому завдано моральної шкоди, яку можливо справедливо оцінити в грошовому еквіваленту в розмірі 5 000 000 грн. 00 коп., який він й просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.
Представник Дніпропетровської обласної прокуратури надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог посилаючись на їх безпідставність, зазначивши, що позивачем невірно визначено період за який обраховується моральна шкода, оскільки підозру про вчинення кримінального правопорушення позивачеві повідомлено 28 травня 2015 року, також позивачем невірно визначено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 8 000 грн. 00 коп., в той час, як Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати для обчислення виплат за рішенням суду встановлено в розмірі 1 600 грн. 00 коп.
Представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність оскільки позивачем жодним чином не доведено отримання ним моральної шкоди.
Державна казначейська служба України про дату, час і місце розгляду справи повідомленні належним чином у встановленому законом порядку, однак явку свого представника до суду не забезпечили, відзив на позовну заяву або будь-які клопотання або заяви до суду не подавали.
Cуд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до наступних висновків.
Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.
На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну та шкоду моральну.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону, у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
Відшкодування шкоди, в таких випадках, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що у відповідності до довідки №145945-2026 від 15 квітня 2026 року виконаної ГУНП в Дніпропетровській області зазначено, що СВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201404[телефон приховано] від 03 квітня 2014 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 204 КК України.
28 травня 2015 року в вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 заочно повідомлено по підозру та 29 травня 2015 року постановою старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Кривдюка С.В. кримінальне провадження №1201504[телефон приховано] від 29 травня 2015 року виділено з матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР 03 квітня 2014 року за №1201404[телефон приховано] в окреме провадження.
22 липня 2015 року постановою слідчого СВ ДМУ ГУМВС у Дніпропетровській області досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201504[телефон приховано] від 29 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 зупинено та підозрюваного оголошено у розшук. 29 липня 2015 року ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та цього ж дня складено обвинувальний акт, який 30 липня 2015 року направлено для розгляду до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та останнього взято під варту в залі суду.
Зазначений запобіжний захід неодноразово продовжувався зокрема 10 січня 2018 року ухвалою судді Бабушкінського районного суду Дніпропетровської області було продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці з можливістю внесення застави в розмірі 36 000 грн. 00 коп.
Згідно довідки про звільнення серії ДНП №03137 виданої ОСОБА_1 , останнього звільнено з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань(№4)» 11 січня 2018 року на підставі внесення застави в розмірі 36 000 грн. 00 коп.
21 червня 2024 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було розглянуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201504[телефон приховано] від 29 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 199 КК України та ч. 3 ст. 204 КК України та ухвалено вирок, згідно з яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому та підтриманому прокурором обвинуваченні за ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 204 КК України, та виправдано його у зв`язку з відсутністю в його діях складів інкримінованих кримінальних правопорушень.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Ігнатовим О.В. було подано апеляційну скаргу на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2024 року, однак ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2025 року - апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вищевказаний вирок залишено без змін.
Касаційна скарга на вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції представниками прокуратури не подавалася, та вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровської області від 21 липня 2024 року набрав законної сили 17 березня 2025 року.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав і основних свобод людини, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Способами захисту є зокрема відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 ЦК України.
За частиною 3 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Пунктом 6 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові, відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Щодо визначення розміру моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами 2, 3ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Таким спеціальним нормативно-правовим актом, як вже було зазначено, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР.
Відповідно до ст.13 Закону України № 266/94-ВР, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати установлено на наступному рівні: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати установлено на наступному рівні з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року встановлений на рівні 3 200 грн. 00 коп.
Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року встановлений на рівні 3 723 грн. 00 коп.
Відповідно дост.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року встановлений на рівні 4 173 грн. 00 коп.
Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2020 року встановлений на рівні 4 723 грн. 00 коп.
Відповідно дост.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2021 року встановлений на рівні 6 000 грн. 00 коп., а з 01 грудня 6 500 грн. 00 коп.
Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2022 року встановлений на рівні 6 500 грн. 00 коп., а з 01 жовтня 6 700 грн. 00 коп.
Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023 року встановлений на рівні 6 700 грн. 00 коп.
Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.
Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 8000 гривень.
Враховуючи період часу перебування ОСОБА_1 під слідством та судовим розглядом справи, який становить повних 115 місяців, характер правопорушення, глибину його фізичних та душевних страждань, які були викликані зміною нормального життєвого ритму, нормальних життєвих зв`язків, порушення ділової репутації, беручи до уваги, що відновлення нормального способу життя вимагало від нього додаткових зусиль, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 562 620 грн. 00 коп., виходячи з наступного розрахунку:
- Серпень 2015 року (мінімальна заробітна плата з 1 січня - 1218 гривень по 31 серпня 2015 року) 1218 грн. 00 коп. + 4(1 вересня - 31 грудня)*1378 грн. 00 коп.(розмір мінімальної заробітної плати з 1 вересня по 31 грудня- 1378 гривень) = 6730 грн. 00 коп.
- (01 січня - 30 квітня мінімальна заробітна плата складала 1378 грн. 00 коп.) 4*1378 гривень + 7 * 1450 гривень(01 травня - 30 листопада мінімальна заробітна плата складала 1 450 грн. 00 коп.) + 1600 гривень(рівень мінімальної заробітної плати в грудні 2016 року) = 17 262 грн. 00 коп.
-3 200 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2017 року) х 12 місяці = 38 400 грн. 00 коп.
-3 723 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2018 року) х 12 місяців = 44676 грн. 00 коп.
-4 173 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2019 року) х 12 місяців = 50 076 грн. 00 коп.
-4 723 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2020 року) х 12 місяців = 56 676 грн. 00 коп.
-6 000 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2021 року) х 11 місяців = 66 000 грн. 00 коп. та 6 500 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на грудень 2021 року) х 1 = 72 500 грн. 00 коп.
-6 500 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2022 року - вересень 2022 року) х 9 місяці + 6700 х 3(мінімальна заробітна плата станом на жовтень 2022 року - грудень 2022 року)= 78 600 грн. 00 коп.
- 6 700 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2023 року) х 12 місяців = 80 400 грн. 00 коп.
- 7 100 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2024 року- березень 2024 року) х 3 + 8 000 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на квітень 2024 року- грудень 2024 року) х 9 = 93 300 грн. 00 коп.
- 8 000 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2025) х 3 = 24 000 грн. 00 коп.
При цьому, при вирішенні питання щодо стягнення заявленого позивачем розміру моральної шкоди в сумі 5 000 000 грн. 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства, прокуратури та суду, суд виходить з наступного.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому, грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому й не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися, залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (Постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частини перша статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) вказано, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд, при вирішенні цього питання, має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження №14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 115 місяців перебував під слідством та судовим розглядом, а тому, враховуючи те, що за результатами судового розгляду було винесено виправдовувальний вирок, який апеляційною інстанцією залишено без змін, позивач має право на відшкодування шкоди, в силу положень пункту 2 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21) вказано, що положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі, й моральна шкода. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).
Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом та таке відшкодування провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Так, позивач як на підставу звернення до суду з даним позовом послався на те, що у зв`язку із вище вказаними незаконними діями правоохоронців, прокуратури і суду, його стан здоров`я і спосіб життя корінним чином погіршився і всі разом обставини пов`язані між собою та значним чином заподіяли йому шкоди здоров`я, що негативно відбилось на його самопочутті, що також спричинило заниження фізичної активності, постійних переживань. Теперішні обставини і спосіб життя, значним чином відрізняються від звичайного та минулого способу життя до порушення і розслідування відносно нього кримінального провадження, а відновлення до минулого самопочуття чи способу життя, взагалі не можливе лише із медичних і психологічних факторів. Тому всі незаконно проведені процесуальні дії і рішення у кримінальному провадженні відносно нього, як кожне окремо так і у взаємозв`язку між собою, завдали значної моральної шкоди, оскільки він перебував безпідставно під слідством та судом з 29 липня 2015 року по 17 березня 2025 рік, а орган досудового розслідування, прокуратура і суди, безпідставно і незаконно притягували його до кримінальної відповідальності. Тобто, суд вважає, що дані посилання та твердження є слушними та заслуговують на увагу.
Таким чином, суд вважає доведеним факт незаконності кримінального переслідування органами прокуратури та поліції відносно ОСОБА_1 , за що регресну відповідальність несе держава, в силу ст.1176 ЦК України, та вважає доведеним факт завдання позивачеві шкоди, яка безпосередньо наслідковим зв`язком пов`язана з безпідставними діями державних органів.
Зазначене узгоджується і з висновками, висловленими Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 провадження № 61-922св21, а також з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду КЦС від 19 жовтня 2022 року у справі № 465/6045/20 та від 06 березня 2023 року у справі № 607/22802/21.
Разом з цим, оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62).
Тому, суд вважає досить розумно, виважено та справедливо визначити розмір моральної шкоди на загальну суму в 800 000 грн. 00 коп., яка, згідно з розрахунком, складеним у відповідності до вимог чинного законодавства, є більшою за суму в розмірі 562620 грн. 00 коп.., що дає суду підстави вважати, що сума в розмірі 800 000 грн. 00 коп. буде достатньою для встановлення сатисфакції, порівняно з незаконними діями органів прокуратури та понесеною позивачем шкодою внаслідок таких дій відповідача.
Таким чином, з урахуванням викладеного та підсумовуючи встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими ці правовідносини регулюються, доведеності позивачем факту безпідставності та незаконності порушення відносно неї кримінального провадження, у зв`язку із чим виникли деліктні правовідносини з участю держави Україна, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд керується приписами Глави 8 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент звернення до суду з даним позовом була звільнений від сплати судового збору, на підставіЗакону України «Про судовий збір», оскільки п.13 ч.2 ст.3 Закону України Про судовийзбір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також положення ч.6 ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду», ст.2-5, 9-10, 12, 13, 28, 76, 78, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, 800 000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення суду.
Суддя О. М. Войтух