ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м.Суми
Справа №591/10918/24
Номер провадження 22-ц/816/271/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Петен Я. Л. , Замченко А. О.
сторони:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мовчана Романа Анатолійовича
на заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 15 січня 2025 року, в складі судді Вортоломей І. Г., ухвалене у м. Суми,
у с т а н о в и в:
У жовтні 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустив проект «monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що вказаний документ разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав розрахункову картку НОМЕР_1 та йому надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі до 25000 грн. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку з чим станом на 05 серпня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 35185,61 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 35185,61 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0,00 грн.
З врахуванням наведеного, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 35185,61 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Заочним рішенням Сумського районного суду Сумської області від 15 січня 2025 року позовну заяву АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 липня 2019 року в розмірі 35185,61 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мовчан Р. А., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, позивач посилається, що між сторонами був укладений кредитний договір, але це не відповідає дійсності.
Зазначає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
На думку відповідача, при укладенні договору АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, за умовами якої анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з вказаними документами та отримав їх примірники у мобільному додатку (а.с. 12).
На підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору (а.с. 6,13-30).
Користування кредитними коштами ОСОБА_1 підтверджується розрахунком заборгованості за договором б/н від 26 липня 2019 року, згідно з яким станом на 05 серпня 2024 розмір заборгованості перед банком становить 35185,61 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту (а.с. 7-11).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву, а тому вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та прийшов до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому з відповідача на користь позивача стягнув заборгованість за кредитним договором у розмірі 35185,61 грн.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закону № 675-VIII) пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закон № 675-VIII).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 Закону № 675-VIII передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, які були надані банком позичальнику через мобільний додаток, й таким чином кредитний договір було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача.
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Відповідно до п. 2 Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, визначено, що ця Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту, та Паспортом споживчого кредиту, що складають договір про надання банківських послуг (далі - договір) ( а.с. 12)
Клієнт, підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з актуальною (чинною) редакцією умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п. 3 Анкети-заяви).
Поміж цього, клієнт підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку. У Анкеті-заяві зазначено, що клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Подані позивачем докази у сукупності підтверджують як факт укладання договору, так і подальше отримання відповідачем грошових коштів (на умовах кредитного ліміту) й активне їх використання.
Отже, відповідно до вимог ст. 639 ЦК України між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Тому безпідставні доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем укладення договору кредиту та узгодження між сторонами умов договору.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно тарифів та повернути кредит.
Установлено, що взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» виконало своєчасно і належним чином, надававши кредиті кошти в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання позичальник належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 05 серпня 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 35185,61 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту, що підтверджено наданим позивачем розрахунком ( а.с. 7-11)
Колегія суддів враховує, що відповідач по справі ОСОБА_1 не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів на спростування доводів позивача, зокрема, не спростував розрахунок заборгованості банку і свій контррозрахунок не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив правову природу і характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив при цьому наявні у справі докази, і надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у вищезазначеному розмірі.
Доводи в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367-369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мовчана Романа Анатолійовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 15 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Я. Л. Петен
А. О. Замченко