ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 650/3856/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.
Номер провадження: 22-ц/819/1279/26 Доповідач: Майданік В.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Манько К.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2026 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення - 31 липня 2026 року, у справі за позовом адвоката Іщук Надії Ростиславівни, яка діє від імені ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В :
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
15 червня 2025 року Адвокат Іщук Надія Ростиславівна, яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду через підсистему "Електронний суд" з вказаним позовом до ТОВ "Ютс-Агропродукт" та ТОВ "Перемога-Плюс", в якому просила:
--- розірвати договір оренди землі від 06.09.2010 року, зареєстрований від 06.09.2010 за № 4АА002128-041071500032 зі змінами в редакції згідно додаткової угоди від 23.10.2021 року №1100096-7, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та орендодавцем ОСОБА_1 з урахуванням переходу права оренди, згідно договору від 17.04.2025 №1704/25-17 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс";
--- припинити право оренди земельної ділянки (Номер запису про інше речове право: 41659499), що належить позивачу площею 9,03 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025, яка розташована за межами села Степне на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області;
--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь позивача витрати понесені на сплату судового збору в сумі 968,96 грн.
Позов обґрунтований наступним.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 9,03 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:015:0025, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за межами села Степне на території Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області. Право власності виникло на підставі державного акта серії ЯК № 761155 від 03 березня 2010 року та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта 2344859665206, номер запису про право власності 41659441.
06 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір оренди цієї земельної ділянки.
20 січня 2015 року сторони уклали договір про заміну сторони у договорі оренди, за яким новим орендарем стало ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс", а строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2024 року.
28 грудня 2017 року між орендодавцем, ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" та ТОВ "Ютс-Агропродукт" укладено додаткову угоду № 1100096, за якою право оренди перейшло до ТОВ "Ютс-Агропродукт".
12 квітня 2021 року сторони уклали додаткову угоду № 1100096-2, якою договір викладено у новій редакції, строк його дії продовжено до 31 грудня 2029 року, а розмір орендної плати встановлено на рівні 6,92 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
23 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Ютс-Агропродукт" укладено додаткову угоду № 1100096-7, якою договір оренди в цілому викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 3.1 договору він укладений строком до 31 грудня 2033 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з пунктом 2.4 договору становить 308 539,65 грн. Відповідно до пункту 4.1 орендна плата встановлена у розмірі 8,46 % від нормативної грошової оцінки, що становить 26 102,45 грн за рік, а згідно з пунктом 4.5 орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.
Представник позивача послалася на те, що ТОВ "Ютс-Агропродукт" не сплатило орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки. За умовами договору загальний розмір нарахованої орендної плати за три роки становить 78 307,35 грн. На підтвердження несплати позивач надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, з яких не вбачається нарахування та виплати йому ТОВ "Ютс-Агропродукт" доходу від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду протягом 2022-2024 років.
17 квітня 2025 року ТОВ "Ютс-Агропродукт" відчужило право оренди спірної земельної ділянки на користь ТОВ "Перемога-Плюс" на підставі договору № 1704/25-17. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки зареєстровано за ТОВ "Перемога-Плюс", номер запису про інше речове право 41659499.
Після деокупації території ТОВ "Ютс-Агропродукт" не вживало належних заходів для встановлення фактичного стану саме спірної земельної ділянки, не повідомляло орендодавця про конкретно встановлені перешкоди у користуванні нею та не надало індивідуалізованих документів, які підтверджували б фактичне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами або повну неможливість її використання у 2023 та 2024 роках.
Посилаючись на статті 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 526, 530, 629, 651 ЦК України та п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, представник позивача зазначив, що повна несплата орендної плати протягом трьох послідовних років є систематичним та істотним порушенням договору, яке позбавляє власника землі того, на що він розраховував при укладенні договору, та є підставою для його дострокового розірвання.
Ухвалою суду першої інстанції від 08.08.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом й постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відзиві представник ТОВ "Ютс-Агропродукт" просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши наступне.
Факт несплати орендної плати за спірний період по суті не заперечив, однак послався на те, що збройна агресія рф, тимчасова окупація Новорайської територіальної громади, викрадення та знищення майна підприємства, мінна небезпека, обстріли та відсутність підтвердження безпечності земельної ділянки унеможливили здійснення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором.
На підтвердження заперечень представник ТОВ "Ютс-Агропродукт" послався, зокрема, на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42022232090000075, лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491, розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24, розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року № 163, від 06 лютого 2024 року № 29, від 18 квітня 2024 року № 154 та від 11 лютого 2025 року № 58, лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року, дані інтерактивної карти ДСНС, внутрішні накази товариства та статистичну звітність за формою № 4-сг за 2022-2024 роки.
Представник відповідача також послався на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року та постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, вважаючи, що висновки, викладені у цій справі, підтверджують наявність підстав для звільнення ТОВ "Ютс-Агропродукт" від орендної плати у зв`язку з неможливістю використання земель на території Новорайської громади.
Крім того, у клопотанні від 12 серпня 2025 року представник відповідача просив врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24, посилаючись на те, що перебування земельної ділянки на території ведення бойових дій є підставою для відсутності обов`язку зі сплати орендної плати.
У додаткових поясненнях ТОВ "Ютс-Агропродукт" послалося на лист Херсонської обласної військової адміністрації від 13 квітня 2026 року № 01-01-66-4582/0/26/46, лист від 20 квітня 2026 року № 01-01-66-4875/0/26/46 та акти виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів за 11-15 січня 2025 року. За твердженням відповідача та складеною ним інформацією про співставлення координат, зазначені акти стосуються території, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025.
Зі змісту наданих актів вбачається, що під час проведених у січні 2025 року робіт вибухонебезпечних предметів не виявлено. Водночас відповідач вважає, що сам факт проведення такого обстеження лише у січні 2025 року підтверджує неможливість безпечного використання земельної ділянки у попередній період.
У судове засідання позивач не з`явився, його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання представник відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
На судове засідання представник відповідача ТОВ "Перемога-Плюс" не з`явився.
Суд розглянув справу за відсутністю її учасників.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2026 року позов було задоволено. Суд вирішив:
--- розірвати договір оренди землі від 06 вересня 2010 року, зареєстрований за № 4АА002128-041071500032, зі змінами в редакції додаткової угоди від 23 жовтня 2021 року № 1100096-7, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", право оренди за яким на підставі договору відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року № 1704/25-17 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс", щодо земельної ділянки площею 9,03 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025, розташованої за межами села Степне на території Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області;
--- припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" (ЄДРПОУ 33251307) на земельну ділянку площею 9,03 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025, номер запису про інше речове право 41659499;
--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн;
--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Задовольняючи позов й розриваючи договір оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачу) орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025 за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, що орендна плата за вказану земельну ділянку становить 8,46% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 26 102,45 грн за рік. А тому орендар повинен був сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку, однак цього не виконав.
Щодо 2022 року суд враховував, що Новорайська сільська територіальна громада перебувала у тимчасовій окупації у період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року. З урахуванням характеру сільськогосподарського виробництва, сезонності польових робіт та фактичної неможливості вільного доступу до земельної ділянки під час окупації суд не враховував несплату орендної плати за 2022 рік як випадок порушення, що формує систематичність.
Разом з тим, вважав суд, після деокупації 11 листопада 2022 року обставини змінилися. Після деокупації відповідач посилається на статус території можливих бойових дій, загальну мінну небезпеку, податкові пільги, втрату майна підприємства, внутрішні рішення про зупинення діяльності та відсутність до січня 2025 року результатів обстеження спірної земельної ділянки.
Як вказав суд, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інші матеріали щодо викрадення і пошкодження майна ТОВ "Ютс-Агропродукт" під час окупації підтверджують істотні негативні наслідки збройної агресії для підприємства, однак не встановлюють повної неможливості користування саме земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025 протягом усього 2023 та 2024 років і не доводять неможливість виконання грошового обов`язку перед конкретним орендодавцем.
Розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року № 163, від 06 лютого 2024 року № 29 та від 18 квітня 2024 року № 154 суд оцінив у сукупності з іншими доказами й зазначив, що ці акти приймалися насамперед у сфері надання податкових пільг. А тому, на думку суду, надання податкової пільги суб`єкту господарювання не є тотожним припиненню або зупиненню приватноправового обов`язку зі сплати орендної плати власнику земельної ділянки. Крім того, вказав суд, з поданого у справі листа Новорайської сільської військової адміністрації від 20 квітня 2026 року № 01-12/1005/26 вбачається, що відповідні розпорядження не звільняють ТОВ "Ютс-Агропродукт" від договірної орендної плати за земельні ділянки приватної власності, а сама військова адміністрація не здійснювала індивідуального встановлення щодо приватних земельних ділянок статусу забруднених або імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами з внесенням таких відомостей до Державного земельного кадастру.
Також, зазначив суд, Лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року не містить результатів індивідуального обстеження земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025. З його змісту вбачається, що піротехнічні розрахунки ДСНС не залучалися до розмінування відповідних земель, а висновок щодо небезпеки сформульовано як загальну потенційну загрозу та неможливість гарантувати безпеку польових робіт у зв`язку з обстрілами.
Також суд виходив з того, що дані інтерактивної карти ДСНС та додані до пояснень зображення відображають ризики на відповідній території на момент формування таких даних, однак не містять історичної інформації про фактичний стан конкретної земельної ділянки у кожний момент 2023 та 2024 років. На думку суду, наявність позначення про потенційний ризик не є тотожною доказу фактичного забруднення конкретної земельної ділянки або повної неможливості її використання.
Також суд враховував подані самим відповідачем у травні 2026 року акти виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів за 11, 12, 13, 14 та 15 січня 2025 року та інформацію про співставлення координат. При цьому саме відповідач стверджує, що зазначені акти охоплюють спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025. Суд вказав, що зі змісту цих актів вбачається, що під час проведених робіт вибухонебезпечні предмети не виявлено. Отже, вказав суд, наведені докази не підтверджують твердження про фактичне забруднення спірної земельної ділянки. Сам факт того, що обстеження проведене у січні 2025 року, не дозволяє без інших доказів зробити зворотний висновок про те, що упродовж усього 2023 та 2024 років земельна ділянка об`єктивно не могла використовуватися.
Суд враховував, що матеріали справи не містять доказів того, що протягом 2023 та більшої частини 2024 року ТОВ "Ютс-Агропродукт" ініціювало обстеження саме земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025, зверталося щодо її першочергового обстеження або отримало від компетентного органу індивідуальну заборону на проведення сільськогосподарських робіт на цій ділянці. Також не надано і доказів своєчасного повідомлення орендодавця про конкретно встановлені перешкоди та запропонований порядок подальшого виконання договору.
Також суд виходив з того, що внутрішні накази ТОВ "Ютс-Агропродукт" від 11 квітня 2022 року, 15 листопада 2022 року, 05 січня 2023 року та 03 січня 2024 року, а також звіти за формою № 4-сг підтверджують рішення самого товариства щодо організації своєї господарської діяльності та фактичну відсутність посівів на відповідній території. Водночас, вказав суд, вони не є доказами об`єктивної неможливості користування конкретною земельною ділянкою, оскільки створені самим орендарем та не містять висновку компетентного органу про фактичний стан спірного об`єкта.
Також суд виходив з того, що відомості про здійснення господарської діяльності іншими сільськогосподарськими підприємствами на території Новорайської та суміжних громад суд оцінює лише як додаткову обставину. Вони не доводять безпечність конкретної земельної ділянки позивача, однак свідчать, що після деокупації можливість сільськогосподарського використання земель на території громади не була виключена автоматично для кожної без винятку земельної ділянки.
Також суд виходив з того, що посилання ТОВ "Ютс-Агропродукт" на постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24 не є обґрунтованим через відсутність ознаків подібності правовідносин. У цій справі, вказав суд, доказова сукупність є іншою: щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025 надано акти проведених у січні 2025 року робіт, за якими вибухонебезпечних предметів не виявлено; надано пізніші офіційні роз`яснення щодо податкового характеру пільг; відсутній індивідуалізований документ про фактичне забруднення спірної земельної ділянки у 2023-2024 роках або про заборону її використання протягом цих років. За таких обставин, вважав суд, фактична основа для застосування ч.6 ст.762 ЦК України не є тотожною обставинам, встановленим у справі № 650/3776/24.
Також суд виходив з того, що посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 не змінює висновків суду. Як зазначив суд, у вказаній справі предметом спору була орендна плата за земельні ділянки комунальної власності та застосування спеціальних положень податкового законодавства щодо плати за землю. Натомість спірна ж земельна ділянка у цій справі є приватною власністю фізичної особи, а орендна плата сплачується на підставі приватноправового договору орендодавцю, а не до місцевого бюджету.
Таким чином, вважав суд, ТОВ "Ютс-Агропродукт" не довело наявності у 2023 та 2024 роках обставин, які відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України повністю звільняли його від орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025. На думку суду, повна несплата орендної плати за 2023 та 2024 роки є двома окремими завершеними випадками порушення умов договору, є систематичною несплатою у розумінні п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору оренди землі відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі". Крім того, вказав суд, повна відсутність орендної плати протягом двох послідовних років є істотним порушенням договору у розумінні ч.2 ст.651 ЦК України, оскільки позивач був повністю позбавлений основного майнового результату договору.
Доводи позивача про неправомірність самого відчуження права оренди 17 квітня 2025 року у зв`язку з відсутністю згоди орендодавця суд не взяв до уваги, вказавши, що на дату укладення договору № 1704/25-17 ч.5 ст.93 ЗК України передбачала можливість відчуження користувачем права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності без погодження з її власником.
Також суд відхилив довід ТОВ "Ютс-Агропродукт" про відсутність у нього належного процесуального статусу, адже, вказав суд, саме це товариство було орендарем у 2023 та 2024 роках, коли допущено два випадки повної несплати орендної плати. Тому оцінка його поведінки та наслідків допущених ним порушень безпосередньо стосується прав і обов`язків ТОВ "Ютс-Агропродукт". Водночас, зазначив суд, ТОВ "Перемога-Плюс" є чинним зареєстрованим носієм права оренди за тим самим договором. Розірвання договору оренди припиняє договірне правовідношення, з якого виникло зареєстроване речове право, тому участь ТОВ "Перемога-Плюс" як відповідача є необхідною для повного та ефективного вирішення спору.
Також суд виходив з того, що вимога про припинення права оренди земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. А тому оскільки суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для розірвання договору, то, на думку суду, зареєстроване за ТОВ "Перемога-Плюс" право оренди спірної земельної ділянки підлягає припиненню як правовий наслідок розірвання договору.
На вказане рішення відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. При цьому він послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, вказав, що судом під час розгляду справи взагалі не надано оцінки обставинам того, яким саме чином має відбуватися повернення до безпечного використання території, яка зазнала прямого впливу окупації Російської Федерації та воєнних дій, що об`єктивно відносить таку територію (на якій розташована земельна ділянка Позивача) до території, яка є імовірно забрудненою вибухонебезпечними предметами (ВНП). Судом залишено поза увагою: пункти 1 та 2 статті 3 Протоколу про вибухонебезпечні предмети - наслідки війни, прийнятого Законом України від 22 грудня 2004 року № 2281-IV; пункт 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади державної регіональної політики"; пункт 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про протимінну діяльність в Україні" № 2642; розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.06.2024 р. за № 616-р, яким схвалено "Національну стратегію протимінної діяльності на період до 2033 року" та затверджено "Операційний план заходів з реалізації у 2024 - 2026 роках"; наказ Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 30.12.2024 р. № 342 з 2025-07-01 (з урахуванням зміни, унесеної наказом ДП "УкрНДНЦ" від 16.01.2025 р. № 2 з 2025-04-01), яким прийнято та надано чинності НАЦІОНАЛЬНОМУ СТАНДАРТУ УКРАЇНИ ДСТУ 8820-5:2024 "Протимінна діяльність. Процеси управління. Частина 5. Процеси вивільнення територій "ленд-реліз". На думку скаржника, з вищевказаного слідує, що після деокупації території Новорайської сільської ради (територіальної громади) Херсонської області, на якій знаходиться земельна ділянка позивача, яка зазнала прямого впливу збройної агресії Російської Федерації, держава зобов`язана провести заходи з нетехнічного, а за потреби технічного обстеження даної території з метою визнання її безпечності, і лише після проведення обстежень та видачі сертифікатів відбувається фактичне повернення території до господарського використання. Враховуючи викладене, вказав, несплата орендної плати як у 2022 році, так і в 2023 2024 роках, викликана виключно обставинами, за які відповідач в силу імперативних вимог ч.6 ст.762 ЦК України не несе відповідальності.
Також зазначив, що на підтвердження небезпечності території до суду першої інстанції були надані належні докази, які судом безпідставно проігноровані: лист Новорайської сільської військової адміністрації від 20.04.2026 р. № 01-12/1005/26, в якому офіційно не підтверджується безпечність використання земельної ділянки позивача у 2023-2024 роках; розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації від 31.10.2023 р. № 163, від 06.02.2024 р., № 29 від 18.04.2024 р. № 154 - які нормативно підтверджують повну непридатність для використання земельних ділянок Новорайської громади у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами; лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025 року, яким офіційно засвідчується, що підтверджено, що територія є імовірно забрудненою, роботи з розмінування не проводилися, ДСНС не може гарантувати безпеку працівників; відомості з Інтерактивної карти території, яку адмініструє Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) (mine.dsns.gov.ua), згідно з якими територія громади офіційно відображена як імовірно забруднена ВНП.
Також вказав, що суд не врахував і зупинення господарської діяльності товариства.
Також зазначив, що суд не прийняв до уваги те, що статус "території можливих бойових дій" де-юре означає наявність щоденної, реальної загрози обстрілів та системних атак ворожих FPV-дронів.
Також вказав, що суд не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, зроблену у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24, правовідносини у якій є подібними.
Також, вказав, що суд не врахував постанову ВС від 25.02.25 р. по справі №908/929/24, в якій міститься висновок про відсутність обов`язку орендаря сплачувати орендну плату в разі знаходження земельної ділянки на території ведення активних бойових дій.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 06.10.2026 року о 08:05 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 9,03 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за межами села Степне на території Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.
06 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. У подальшому сторона орендаря змінювалася, а з 28 грудня 2017 року орендарем стало ТОВ "ЮТС-Агропродукт".
Додатковою угодою від 23 жовтня 2021 року № 1100096-7 договір викладено у новій редакції, строк його дії встановлено до 31 грудня 2033 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з пунктом 2.4 договору становить 308 539,65 грн. Відповідно до пункту 4.1 орендна плата встановлена у розмірі 8,46 % від нормативної грошової оцінки, що становить 26 102,45 грн за рік.
17 квітня 2025 року право оренди за тим самим договором перейшло до ТОВ "Перемога-Плюс" на підставі договору відчуження права оренди № 1704/25-17.
Таким чином, у 2022, 2023 та 2024 роках стороною орендаря було ТОВ "ЮТС-Агропродукт", а на час вирішення спору зареєстрованим носієм права оренди є ТОВ "Перемога-Плюс".
З відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та з відсутності у матеріалах справи платіжних документів вбачається, що орендна плата за 2022, 2023 та 2024 роки позивачу не виплачувалась.
ТОВ "ЮТС-Агропродукт" факту несплати орендної плати не спростувало.
Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року підтверджує факти заволодіння майном та втрати доступу до бази підприємства під час окупації у 2022 році. Ці відомості безпосередньо характеризують становище ТОВ "Ютс-Агропродукт" у період окупації. Однак вони не містять даних про стан конкретної земельної ділянки після деокупації.
Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчує військову агресію рф та введення воєнного стану як надзвичайні обставини загального характеру. Водночас цей лист не містить відомостей про конкретний договір, конкретну земельну ділянку та період фактичної неможливості її використання.
Рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491, розпорядження від 01 березня 2023 року № 24 та рішення від 28 квітня 2023 року № 516 підтверджують включення ТОВ "Ютс-Агропродукт" до переліку суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Ці документи підтверджують загальне негативне становище підприємства у зв`язку з окупацією та воєнними діями. Однак вони не містять індивідуального висновку про неможливість користування саме спірною земельною ділянкою упродовж 2023 та 2024 років.
Розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації щодо податкових пільг регулюють публічно-правові відносини з оподаткування.
Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "ЮТС-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.
При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.
У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.
Водночас лист не містить висновку про фактичне забруднення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:059:0038 та не встановлює період, протягом якого користування нею було неможливим.
Наявні надані стороною відповідача акти виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів за 11, 12, 13, 14 та 15 січня 2025 року та інформація про співставлення координат. Відповідач стверджує, що зазначені акти охоплюють спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025. Зі змісту вказаних актів вбачається, що під час проведених робіт вибухонебезпечні предмети не виявлено.
Також встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором оренди землі відповідачем не отримувався. Повідомлень орендодавцю про неможливість використання земельної ділянки або про настання обставин непереборної сили відповідачем не надсилалося.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):
--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);
--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);
--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).
За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Статтею 96 ЗК України серед обов`язків землекористувачів передбачений такий, як обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).
На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.
Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.
У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:
"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.
З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".
Також у вказаній вище постанові зазначено:
"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".
Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:
"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".
Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:
"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …
Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. …
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".
Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".
У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.
Щодо суті спору
Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.
У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025 (308 539,65 грн) та розміру орендної плати у процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельних ділянок (8,46%), сума орендної плати складає 26 102,45 грн за рік і 78 307,35 грн за три роки (2022, 2023, 2024 роки).
Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку орендну плату в загальному розмірі 78 307,35 грн, однак цього не виконав.
У справі встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської област, яка перебувала в тимчасовій окупації з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року.
Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.
Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі за 2022-2024 роки. По суті відповідач цей факт не заперечив.
28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_2 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.
--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірні земельні ділянки для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Адже, вказані земельні ділянки були тимчасово окупованими в 2022 році, що свідчать про те, що орендар ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не міг користуватися ними впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і, як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю. Такі обставини, як правильно вказав суд, свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. На цій підставі, як обґрунтовано вказав суд, вказані вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельних ділянок.
Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача, крім 2022 року, за який вина орендаря у несплаті орендної плати відсутня, також за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі.
Також суд обґрунтовано встановив, що відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість у 2023 та 2024 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташовані спірні земельні ділянки, після деокупації 11.11.2022 року, були вільні від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.
Як правильно вказав суд, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інші матеріали щодо викрадення і пошкодження майна ТОВ "Ютс-Агропродукт" під час окупації не встановлюють повної неможливості користування спірною земельною ділянкою протягом 2023 та 2024 років і не доводять неможливість виконання грошового обов`язку перед конкретним орендодавцем.
Також і Розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року № 163, від 06 лютого 2024 року № 29 та від 18 квітня 2024 року № 154 суд першої інстанції оцінив належним чином й обґрунтовано зазначив, що ці акти приймалися насамперед у сфері надання податкових пільг. Крім того, як правильно вказав суд, з листа Новорайської сільської військової адміністрації від 20 квітня 2026 року № 01-12/1005/26 вбачається, що відповідні розпорядження не звільняють ТОВ "Ютс-Агропродукт" від договірної орендної плати за земельні ділянки приватної власності.
Також, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку Листу Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року, при цьому він обґрунтовано вказав, що вказаний лист не містить результатів індивідуального обстеження земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025, що з його змісту вбачається, що піротехнічні розрахунки ДСНС не залучалися до розмінування відповідних земель, а висновок щодо небезпеки сформульовано як загальну потенційну загрозу та неможливість гарантувати безпеку польових робіт у зв`язку з обстрілами. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, вказаний лист не підтверджує наявність обставин, які унеможливлювали у спірний період використання орендарем спірної земельної ділянки.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що суд правомірно вважав, що дані інтерактивної карти ДСНС та додані до пояснень зображення відображають ризики на відповідній території на момент формування таких даних, однак не містять історичної інформації про фактичний стан конкретної земельної ділянки у кожний момент 2023 та 2024 років. А тому дані вказаної карти не підтверджують обставини, на які посилається сторона відповідача як на підставу своїх заперечень.
Також апеляційний суд враховує подані самим відповідачем акти виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів за 11, 12, 13, 14 та 15 січня 2025 року та інформацію про співставлення координат. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, наведені докази не підтверджують твердження про фактичне забруднення спірної земельної ділянки, адже, як правильно вказав суд, сам факт того, що обстеження проведене у січні 2025 року, не дозволяє без інших доказів зробити зворотний висновок про те, що упродовж усього 2023 та 2024 років земельна ділянка об`єктивно не могла використовуватися.
Суд апеляційної інстанції враховує, і на це обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів того, що протягом 2023 та більшої частини 2024 року ТОВ "Ютс-Агропродукт" ініціювало обстеження спірної земельної ділянки, зверталося щодо її першочергового обстеження або отримало від компетентного органу індивідуальну заборону на проведення сільськогосподарських робіт на цій ділянці. Також не надано і доказів своєчасного повідомлення орендодавця про конкретно встановлені перешкоди та запропонований порядок подальшого виконання договору.
Також апеляційний суд вважає, що внутрішні накази ТОВ "Ютс-Агропродукт" від 11 квітня 2022 року, 15 листопада 2022 року, 05 січня 2023 року та 03 січня 2024 року, а також звіти за формою № 4-сг не є належними доказами об`єктивної неможливості користування конкретною земельною ділянкою, оскільки створені самим орендарем та не містять висновку компетентного органу про фактичний стан спірного об`єкта.
Також суд першої інстанції дав належну оцінку посиланням ТОВ "Ютс-Агропродукт" на постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24 і обґрунтовано вважав, що правовідносини у цій справі та в зазначеній справі не є подібними, адже у цій справі, як правильно вказав суд, доказова сукупність є іншою: щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025 надано акти проведених у січні 2025 року робіт, за якими вибухонебезпечних предметів не виявлено; надано пізніші офіційні роз`яснення щодо податкового характеру пільг; відсутній індивідуалізований документ про фактичне забруднення спірної земельної ділянки у 2023-2024 роках або про заборону її використання протягом цих років. За таких обставин фактична основа для застосування ч.6 ст.762 ЦК України не є тотожною обставинам, встановленим у справі № 650/3776/24.
Також суд першої інстанції правильно виходив з того, що посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 є безпідставним, адже у вказаній справі предметом спору була орендна плата за земельні ділянки комунальної власності та застосування спеціальних положень податкового законодавства щодо плати за землю. Натомість спірна земельна ділянка у цій справі є приватною власністю фізичної особи, а орендна плата сплачується на підставі приватноправового договору орендодавцю, а не до місцевого бюджету.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що ТОВ "Ютс-Агропродукт" не довело наявності у 2023 та 2024 роках обставин, які відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України повністю звільняли б його від орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0025. Як правильно зазначив суд, повна несплата орендної плати за 2023 та 2024 роки є двома окремими завершеними випадками порушення умов договору, є систематичною несплатою у розумінні п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору оренди землі відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі". Крім того, повна відсутність орендної плати протягом двох послідовних років є істотним порушенням договору у розумінні ч.2 ст.651 ЦК України, оскільки позивач був повністю позбавлений основного майнового результату договору.
Також суд першої інстанції обгрунтовано відхилив довід ТОВ "Ютс-Агропродукт" про відсутність у нього належного процесуального статусу, адже, як правильно вказав суд, саме це товариство було орендарем у 2023 та 2024 роках, коли допущено два випадки повної несплати орендної плати. Тому оцінка його поведінки та наслідків допущених ним порушень безпосередньо стосується прав і обов`язків ТОВ "Ютс-Агропродукт". Водночас суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ТОВ "Перемога-Плюс" є чинним зареєстрованим носієм права оренди за тим самим договором. А тому, оскільки розірвання договору оренди припиняє договірне правовідношення, з якого виникло зареєстроване речове право, участь ТОВ "Перемога-Плюс" як відповідача є необхідною для повного та ефективного вирішення спору.
Також суд обґрунтовано виходив з того, що вимога про припинення права оренди земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Відтак, оскільки наявні підстави для розірвання договору, то зареєстроване за ТОВ "Перемога-Плюс" право оренди спірної земельної ділянки підлягає припиненню як правовий наслідок розірвання договору.
Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.
Позивач є власником спірної земельної ділянки. Як орендодавець він передав її в оренду відповідачу ТОВ "ЮТС-Агропродукт", очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивача єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.
У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог з підстав несплати орендної плати за 2023, 2024 роки по суті буде означати позбавлення позивача його орендної плати за свою землю та/або у позбавленні його права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивач по суті буде позбавлений (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивач її не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата йому не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже чотири з половиною років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові призведе до того, що позивач, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлений своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивача як орендодавця, оскільки позивач буде фактично позбавлений як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.
У випадку ж задоволення позову про розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.
Крім систематичної несплати орендної плати, підставою позову позивач вказав і ч.2 ст.651 ЦК України (істотне порушення договору орендарем). Апеляційний суд вважає, що за обставинами справи також наявне істотне порушення орендарем умов договору, адже, як зазначено, внаслідок несплати орендної плати орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.
Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про розірвання договору оренди землі, а рішення суду є законним і обґрунтованим.
Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.
Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.
Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом доведення факту неможливості виконувати зобов`язання за договором оренди землі, оскільки, як вказав скаржник, це підтверджується тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, відповідними розпорядженнями військової адміністрації, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення, листом Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3. При цьому апеляційний суд враховує те, що самі по собі вказані посилання без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Також, наведені розпорядження місцевої військової адміністрації (якими надавались податкові пільги із сплати місцевих податків та/або зборів у зв`язку з визнанням земельних ділянок непридатними для використання через імовірну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами) не звільняють ані ТОВ "ЮТС-Агропродукт", ані ТОВ "Перемога-Плюс", як нового орендаря, від обов`язку сплати орендної плати за спірні земельні ділянки, які є приватною власністю і не віднесені до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди. Крім того, зміст листа ГУ ДСУНС у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3 не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі. Що ж до посилань скаржника на неможливість використання земельної ділянки через її забрудненість, то вони підлягають відхиленню, оскільки, як вже було зазначено, процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації. Апеляційний суд враховує, що потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі.
Також, слід залишити поза увагою посилання на неврахування судом того, що факт неможливості виконувати зобов`язання за договором оренди землі підтверджується:
--- листом Новорайської сільської військової адміністрації від 20.04.2026 р. № 01-12/1005/26; розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації від 31.10.2023 р. № 163, від 06.02.2024 р., № 29 від 18.04.2024 р. № 154; відомостями з Інтерактивної карти території, яку адмініструє Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) (mine.dsns.gov.ua), згідно з якими територія громади офіційно відображена як імовірно забруднена ВНП.
При цьому апеляційний суд виходить з того, що самі по собі вказані обставини без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Розпорядження місцевої адміністрації стосуються питання надання пільг і зовсім не встановлюють як доведений факт неможливості виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди землі протягом 2023-2024 років. Матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство зупинило роботу у 2023-2024 роках у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості у вказаний період виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Щодо Інтерактивної карти Державної служби надзвичайних ситуацій вказав, що згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України" (https://mine.dsns.gov.ua/) суд апеляційної інстанції враховує те, що з неї неможливо встановити факт того, чи виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети в межах території розташування земельної ділянки. Вказана карта не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення. Таким чином, в цій частині відповідачем не доведено той факт, що орендована ним земельна ділянка є забрудненою вибухонебезпечними предметами. Доводи відповідача не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України.
Також, підлягають відхиленню й посилання скаржника на постанову ВС від 25.02.25 року по справі №908/929/24, а саме про відсутність, як вважає скаржник, обов`язку орендаря сплачувати орендну плату в разі знаходження земельної ділянки на території ведення активних бойових дій. При цьому апеляційний суд враховує те, що вказана постанова суду касаційної інстанції стосується виключно земель державної та комунальної власності, і зміни в Податковий кодекс України вносилися саме в частині земель державної та комунальної власності.
Також не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом правової позиції Верховного Суду, зробленої у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24. При цьому, як вже вказувалось, апеляційний суд не встановив подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.
Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.
Висновки суду апеляційної інстанції
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржувані частині, а саме в частині задоволення вимоги про розірвання договору оренди землі залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 06 жовтня 2026 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська