Постанова № 140371762 у справі № 650/5810/25 від 06.10.2026

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/5810/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/1288/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Манько К.М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення - 07 серпня 2026 року, у справі за позовом адвоката Бєлікова Андрія Андрійовича, який діє від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

06 вересня 2025 року адвокат Бєліков Андрій Андрійович, який діє від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернувся через підсистему "Електронний суд" до суду з вказаним позовом до ТОВ "Ютс-Агропродукт" та ТОВ "Перемога-Плюс", в якому просив розірвати договір оренди землі № б/н від 19.05.2016, укладений між ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" (новий орендар ТОВ "Перемога-Плюс" на підставі договору купівлі- продажу права оренди від 17.04.2025) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 14834269 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:038:0001. Також просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивачів, витрати понесені на сплату судового збору та правничу допомогу

Позов обґрунтований наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 9,0767 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:038:0001, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Степнянської, на цей час Новорайської, сільської ради Бериславського району Херсонської області.

19 травня 2016 року між позивачами як орендодавцями та ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" як орендарем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки № б/н.

Додатковою угодою від 28 грудня 2017 року сторону орендаря замінено на ТОВ "Ютс-Агропродукт". За умовами договору зі змінами нормативну грошову оцінку земельної ділянки визначено в розмірі 308 500,00 грн, а річну орендну плату - у розмірі 5,91 % від нормативної грошової оцінки, що у базовому розмірі становить 18 232,35 грн за рік. Орендна плата мала вноситися до 31 грудня кожного року.

Строк дії договору визначено до 30 листопада 2027 року. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 14834269.

17 квітня 2025 року ТОВ "Ютс-Агропродукт" на підставі договору купівлі-продажу права оренди передало ТОВ "Перемога-Плюс" право оренди спірної земельної ділянки разом із правами та обов`язками орендаря за договором. На час розгляду справи зареєстрованим орендарем є ТОВ "Перемога-Плюс".

Представник позивачів зазначив, що орендна плата за 2022, 2023 та 2024 роки позивачам не нарахована і не виплачена. Відповідні відомості підтверджуються інформацією органів ДПС про доходи позивачів, тоді як відповідачі не надали платіжних документів, відомостей або інших доказів виконання цього обов`язку.

Повну несплату орендної плати протягом трьох років представник позивачів вважає систематичним порушенням істотної умови договору, яке відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" та пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України є підставою для дострокового розірвання договору.

Представник позивачів також зазначив, що адвокатські запити про нарахування та виплату орендної плати відповідачі залишили без відповіді, а орендодавців про неможливість користування земельною ділянкою, виникнення обставин непереборної сили або необхідність зміни умов договору не повідомляли.

За твердженням представника позивачів, лист Новорайської сільської військової адміністрації № 01-12/2693/25 від 21 серпня 2025 року підтверджує, що окреме рішення про визнання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:038:0001 непридатною для використання не приймалося, а огляд цієї ділянки на предмет наявності вибухонебезпечних предметів не проводився.

Крім того, представник позивачів послався на нотаріально посвідчені заяви колишніх працівників ТОВ "Ютс-Агропродукт" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які повідомили про проведення товариством сільськогосподарських робіт у Бериславському районі в 2023 та 2024 роках, а також на відповіді інших суб`єктів господарювання щодо здійснення ними сільськогосподарської діяльності на території району. На думку представника, ці докази спростовують твердження про загальну повну неможливість господарської діяльності після деокупації.

Ухвалою суду першої інстанції від 12.09.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позов представник ТОВ "Ютс-Агропродукт" позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, зазначивши наступне.

Новорайська селищна територіальна громада з 09 квітня 2022 року до 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією рф, унаслідок чого товариство було позбавлене доступу до виробничої бази та майна, частину майна було викрадено, а проведення сільськогосподарських робіт стало неможливим.

Після деокупації, за доводами ТОВ "Ютс-Агропродукт", територія залишалася потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами та зазнавала обстрілів, що створювало загрозу життю і здоров`ю працівників. На підтвердження цих обставин представник послався на лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, рішення і розпорядження органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій, лист ГУ ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, а також інші матеріали щодо наслідків збройної агресії рф.

Правовою підставою для звільнення від внесення орендної плати представник ТОВ "Ютс-Агропродукт" визначив частину шосту статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

04 листопада 2025 року представник ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав додаткові пояснення, в яких послався на постанову Кабінету Міністрів України від 07 червня 2024 року № 740 та дані інтерактивної карти ДСНС. На цій карті територію Новорайської селищної територіальної громади віднесено до територій, де виявлені або ймовірно можуть знаходитися вибухонебезпечні предмети.

Також представник зазначив, що відстань від Степнянської сільської ради до окупованої Горностаївської громади становить близько 20 км, а атаки FPV-дронів і ракет, на його думку, унеможливлювали безпечне проведення посівної кампанії, збирання врожаю та ведення господарської діяльності на спірній земельній ділянці.

06 серпня 2026 року представник ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав заяву, в якій просив провести судове засідання, призначене на 07 серпня 2026 року, за його відсутності, проти задоволення позову заперечив у повному обсязі.

У цій заяві представник послався на постанову Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 610/986/25 та постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, в яких суди, з урахуванням установлених у тих справах обставин, застосували ч.6 ст.762 ЦК України та не врахували певні періоди несплати як винне порушення орендаря.

Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Суд розглянув справу за відсутністю її учасників.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року позов був задоволений. Суд вирішив:

--- розірвати договір оренди землі № б/н від 19 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс", зі змінами, внесеними додатковими угодами, за яким права та обов`язки орендаря перейшли до ТОВ "Ютс-Агропродукт", а 17 квітня 2025 року - до ТОВ "Перемога-Плюс", щодо земельної ділянки площею 9,0767 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:038:0001, номер запису про інше речове право 14834269;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачам) орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:038:0001 за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, що орендна плата за вказану земельну ділянку становить 5,91% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 18 232,35 грн за рік, однак цього не виконав.

Також суд виходив з того, що Новорайська селищна територіальна громада у період з 09 квітня 2022 року до 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією рф. Окупація охопила основний період проведення сільськогосподарських робіт і об`єктивно позбавила орендаря доступу до виробничої бази, майна та землі. З огляду на сезонний характер сільськогосподарського виробництва та тривалість окупації суд дійшов висновку, що у 2022 році ТОВ "Ютс-Агропродукт" не могло використовувати спірну земельну ділянку з незалежних від нього причин. Тому невиплата орендної плати за 2022 рік не враховується як порушення, що утворює систематичність.

Також суд виходив з того, що іншою є оцінка повної несплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, адже, вважав суд, після деокупації загальне посилання на воєнний стан, близькість окупованої території, ризик обстрілів або потенційну забрудненість місцевості не замінює доказів повної неможливості використання конкретної земельної ділянки протягом кожного з цих років.

Також суд виходив з того, що Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року засвідчує загальну надзвичайну обставину, але не містить ідентифікуючих ознак спірного договору та не встановлює неможливості його виконання у 2023 і 2024 роках.

Також суд враховував,що рішення Херсонської обласної ради та розпорядження військових адміністрацій щодо визнання суб`єктів господарювання постраждалими або надання податкових пільг підтверджують загальний вплив збройної агресії на підприємство та регулюють передусім публічно-правові відносини. Однак, самі по собі вони не припиняють приватноправового обов`язку зі сплати орендної плати та не доводять стан конкретної земельної ділянки.

Також суд виходив з того, що лист Новорайської сільської військової адміністрації № 01-12/2693/25 від 21 серпня 2025 року, поданий позивачами, свідчить, що окреме рішення про визнання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:038:0001 непридатною для використання не приймалося.

Також суд враховував, що постанова Кабінету Міністрів України від 07 червня 2024 року № 740 визначає порядок створення та ведення реєстру територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, однак не встановлює забруднення саме спірної земельної ділянки.

Суд також враховував, що Інтерактивна карта ДСНС та лист ГУ ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року мають значення для оцінки загального рівня небезпеки. Водночас, зазначив суд, вони містять відомості про потенційний ризик і відсутність гарантій безпеки, але не фіксують виявлення вибухонебезпечних предметів на земельній ділянці позивачів, не визначають межі небезпечної території та період повної неможливості користування нею у 2023-2024 роках.

Також суд виходив з того, що матеріали справи не містять акта нетехнічного або технічного обстеження, акта очищення території чи іншого індивідуального документа щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:038:0001. Відсутні також докази того, що у 2023 або 2024 році орендар звертався до компетентних органів щодо обстеження саме цієї ділянки, повідомляв орендодавців про повну неможливість користування нею або пропонував змінити умови договору.

Суд зазначив, що нотаріально посвідчені заяви колишніх працівників ТОВ "Ютс-Агропродукт" та відповіді інших сільськогосподарських підприємств не доводять фактичного обробітку саме спірної земельної ділянки. Разом із тим вони підтверджують, що після деокупації господарська діяльність на території Бериславського району не була об`єктивно неможливою в усіх випадках, а отже стан конкретної ділянки потребував індивідуального доказування.

Також суд виходив з того, що посилання представника ТОВ "Ютс-Агропродукт" на постанову Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 610/986/25 не змінює висновків суду, адже у тій справі неможливість користування землею у 2022 та 2023 роках була встановлена судами за сукупністю фактичних обставин щодо іншої земельної ділянки, розташованої в іншій територіальній громаді, зокрема з урахуванням доведеного непроведення посівної кампанії та неможливості подальшого використання цієї ділянки. Також суд зазначив, що у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24 Верховний Суд також виходив із конкретних установлених обставин: щодо земель, які були предметом того спору, суди врахували розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року № 163 та рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 як достатні докази неможливості їх використання у 2022-2023 роках. Натомість, зазначив суд, у цій справі предметом оренди є інша земельна ділянка, а наданий позивачами лист Новорайської сільської військової адміністрації прямо не підтверджує прийняття окремого рішення щодо її непридатності. Тому правові висновки Верховного Суду застосовуються з урахуванням іншої доказової основи, а правова оцінка фактів, надана в іншій справі, відповідно до ч.7 ст.82 ЦПК України не є обов`язковою.

Оцінивши докази окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ТОВ "Ютс-Агропродукт" не довело передбаченої ч.6 ст.762 ЦК України повної неможливості користування земельною ділянкою позивачів у 2023 та 2024 роках. Орендна плата за 2023 рік у базовому розмірі 18 232,35 грн та за 2024 рік у такому ж базовому розмірі не сплачена. Повна несплата орендної плати за кожен із цих років є двома окремими випадками порушення обов`язку орендаря. А тому, вказав суд, несплата орендної плати має систематичний характер у розумінні п."д" ч.1 ст.141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору оренди землі.

Як зазначив суд, зміна орендаря 17 квітня 2025 року не усуває завершених у минулому порушень договору, адже ТОВ "Ютс-Агропродукт" було орендарем у період, коли допущено систематичну несплату, а ТОВ "Перемога-Плюс" набуло всі права та обов`язки орендаря і на час розгляду справи є носієм зареєстрованого права оренди, яке припиняється внаслідок розірвання договору. Тому обидва товариства є належними відповідачами у цій справі.

З огляду на викладене, вказав суд, позовна вимога про розірвання договору оренди землі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На вказане судове рішення відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові. При цьому він послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань, до правовідносин слід застосувати ч.6 ст.762 ЦК України. Товариство не відмовляється від виконання своїх зобов`язань, однак наголошує на неможливості їх виконання під час тимчасової окупації, ліквідації її наслідків та до повного розмінування земельної ділянки, що унеможливлює безпечне ведення господарської діяльності.

На думку скаржника, відсутність обов`язку щодо сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які ТОВ "Ютс-Агропродукт" не відповідає, підтверджується:

--- тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

--- територія Новорайської сільської територіальної громади, з 11.11.2022 і по тепер віднесені до території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

--- рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 "Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин", серед яких ТОВ "Ютс-Агропродукт";

--- розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області:

- від 31.10.2023 № 163 "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 2022-2023 роки";

- від 06.02.2024 № 29 "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 1 квартал 2024 рік;

- від 18.04.2024 № 154 "Про нову редакцію розпорядження начальника сільської військової адміністрації "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на І квартал 2024 рік" № 29 від 06.02.2024 року;

--- даними Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України",де територія Борозенськаої сільської територіальної громади є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Оскільки зазначена інформація отримана з офіційного публічного джерела, вона має характер загальновідомих обставин та, відповідно до ст.82 ЦПК України, не потребує доказування;

--- листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025, де зазначено, що земельна ділянка є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Крім того, Головне управління ДСНС України у Херсонській області не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях у зв`язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації. Зазначений лист підтверджує, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучались до робіт з розмінування на цій ділянці.

Також вказав, що суд не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, зроблену у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24, правовідносини у якій є подібними.

Також, зазначив, що суд не врахував постанову ВС від 25.02.25 р. по справі №908/929/24, в якій міститься висновок про відсутність обов`язку орендаря сплачувати орендну плату в разі знаходження земельної ділянки на території ведення активних бойових дій.

Також скаржник послався на висновки, викладені в постановах Верховного Суду по справах №№ 914/1248/18, 914/2264/17, 910/13158/20, 911/3067/20, 911/654/21, 916/599/23.

Також вказав, що суд першої інстанції надав більшу перевагу доказам сторони позивача, а недоведені позивачем обставини вважав доведеними (наприклад, відсутність перешкод у використанні земельної ділянки або посилання на загальновідомі факти), залишивши поза увагою пояснення та докази, якими відповідач обґрунтовував свою позицію, тим самим суд першої інстанції порушив принципи змагальності та об`єктивності у вирішенні спору.

У відзиві адвокат Бєліков Андрій Андрійович, який діє від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи на наступне.

Щодо посилання скаржника на неможливість користуватися орендованим майном вказав, що надані відповідачем докази не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України, зокрема у частині забезпечення доступу до майна, фактичного перебування на орендованій земельній ділянці чи можливості забезпечення її належного утримання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Сертифікат, який би був виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", відсутній, а тягар доказування повної неможливості користування об`єктом оренди внаслідок дії обставин непереборної сили покладається на орендаря, однак відсутня інформація, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлене можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Також, на території, де за позицією відповідача неможливо здійснювати господарську діяльність, інші суб`єкти господарювання проводять господарську діяльність. Крім того, орендар жодним чином та жодного разу не повідомив орендодавців, про неможливість використання ним земельної ділянки. Орендар жодним чином не комунікує з орендодавцями за більш ніж 3 роки та не надав жодної інформації про сплату заборгованості за орендовану земельну ділянку, що свідчить про відсутність у відповідача бажання проводити господарську діяльність на орендованій ділянці.

Викладені відомості в розпорядженнях військової адміністрації, також самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у відповідача повної можливості володіти чи користуватись об`єктом оренди у спосіб, що унеможливлює його експлуатацію взагалі. Звернув увагу на те, що вказаними розпорядженнями фактично надається пільга зі сплати податків і не звільняє сторону від сплати орендної плати. Рішення місцевих військових адміністрацій в частині визнання непридатними земельних ділянок, які перебувають на праві оренди в ТОВ "ЮТС-Агропродукт" приймаються виключно в контексті сплати за землю (земельний податок та орендна плата за землі комунальної/державної власності ) у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (пункт 283.2 статті 283, пункт 283 прим.1.3 статті 283 прим.1, пункт 288.8 статті 288 ПКУ) у зв`язку з нововведеннями Закону України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно".

Послався на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 916/5400/23, в частині застосування положень ст.762 ЦК України.

Щодо інтегративної карти ДСНС зазначив, що за даними Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України" (https://mine.dsns.gov.ua/), де територія Новорайської сільської територіальної громади є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, у межах території, де знаходиться земельна ділянка, відсутня інформація (позначки) про підтверджені або непідтверджені небезпечні зони/скупчення таких зон. Крім того, вказана мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення. Таким чином, відповідачем не доведено той факт, що орендована ним земельна ділянка є забрудненою вибухонебезпечними предметами, оскільки доводи, наведені відповідачем, ніяким чином не підтверджують вказане.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24, вважає, що правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі, не є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі, і взагалі стосуються різних періодів несплати орендної плати.

Щодо посилання скаржника на постанову КГС ВС від 25.02.25р. по справі №908/929/24 зазначив, що позиція Верховного суду в зазначеній справі не є релевантна до спірних відносин, адже у зазначеній справі і висновках Верховного суду предметом спору була заборгованість по сплаті орендної плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності, а отже судом при прийнятті рішення здійснено покликання на підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 06.10.2026 року о 08:10 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 9,0767 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:038:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельна ділянка розташована на території Степнянської (на даний час Новорайської) сільської ради Бериславського району Херсонської області.

19 травня 2016 року позивачі передали цю земельну ділянку в строкове платне користування ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" за договором оренди землі № б/н.

Додатковою угодою від 28 грудня 2017 року права та обов`язки орендаря передано ТОВ "Ютс-Агропродукт", річну орендну плату визначено у розмірі 5,91 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зі строком внесення до 31 грудня кожного року, а строк дії договору - до 30 листопада 2027 року. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 308 500,00 грн.

Таким чином, відповідно до Договору оренди землі орендна плата за весь об`єкт оренди становить 5,91 % НГО, та складає 18 232,35 грн за рік. Відтак, загальна сума заборгованості з орендної плати за вказаним договором оренди перед позивачами складає 54 697,05 грн за 2022-2024 роки (18 232,35 х 3 роки).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди зареєстровано за номером запису про інше речове право 14834269. На підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року зареєстрованим орендарем стало ТОВ "Перемога-Плюс".

Інформація органів ДПС про доходи позивачів та відсутність з боку відповідачів доказів протилежного підтверджують, що орендна плата за 2022, 2023 та 2024 роки позивачам не виплачувалася. Вказаний факт фактично не заперечується представником відповідача ТОВ "ЮТС-Агропродукт".

Також встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором оренди землі відповідачем не отримувався. Повідомлень орендодавцю про неможливість використання земельної ділянки або про настання обставин непереборної сили відповідачем не надсилалося.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.

Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт", яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки - зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 - на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації ОСОБА_5 , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.

Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ "ЮТС-Агропродукт". Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв`язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "ЮТС-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.

У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):

--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);

--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);

--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).

За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Статтею 96 ЗК України серед обов`язків землекористувачів передбачений такий, як обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).

На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.

Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:

"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".

Також у вказаній вище постанові зазначено:

"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".

Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:

"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".

Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:

"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …

Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. …

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".

Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".

У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.

Щодо суті спору

Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.

У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:038:0001 та розміру орендної плати у процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельних ділянок (5,91% до 308 500,00 грн), сума орендної плати складає 18 232,35 грн за рік і 54 697,05 грн (18 232,35 грн х 3 роки) за три роки (2022, 2023, 2024 роки). Це сторонами визнається.

Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку орендну плату в зазначеному розмірі, однак цього не виконав.

У цій справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, Новорайської селищної територіальної громади.

У період з 09.04.2025 р. по 11.11.2022 року вказана територія перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації.

Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.

Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі за 2022-2024 роки. По суті відповідач цей факт не заперечив.

28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_6 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Адже, як правильно зазначив суд, вказана земельна ділянка була тимчасово окупованою з 09 квітня 2022 року до 11 листопада 2022 року, що свідчать про те, що окупація охопила основний період проведення сільськогосподарських робіт і об`єктивно позбавила орендаря доступу до виробничої бази, майна та землі. З огляду на сезонний характер сільськогосподарського виробництва та тривалість окупації суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у 2022 році ТОВ "Ютс-Агропродукт" не могло використовувати спірну земельну ділянку з незалежних від нього причин, а тому невиплата орендної плати за 2022 рік не враховується як порушення, що утворює систематичність.

Апеляційний суд вважає, що такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. На цій підставі вказані вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.

Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі.

Також апеляційним судом встановлено, що відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість у 2023 та 2024 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташовані спірні земельні ділянки, після деокупації 11.11.2022 року, були вільні від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, оскільки, відповідач не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташована орендована земельна ділянка; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства у 2023-2024 роках. Відповідач не надав доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, він не довів існування в зазначений період форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Також суд апеляційної інстанції враховує й те, що той факт, що відповідачем не здійснювалося господарювання в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення відповідача було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також апеляційний суд бере до уваги те, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Адже процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Суд правильно зазначив, що загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Апеляційний суд враховує й те, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Також суд першої інстанції обґрунтовано враховував те, що постанова Кабінету Міністрів України від 07 червня 2024 року № 740 визначає порядок створення та ведення реєстру територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, однак не встановлює забруднення саме спірної земельної ділянки.

Суд першої інстанції правильно враховував, що Інтерактивна карта ДСНС та лист ГУ ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року мають значення для оцінки загального рівня небезпеки. Водночас, вони містять відомості про потенційний ризик і відсутність гарантій безпеки, але не фіксують виявлення вибухонебезпечних предметів на земельній ділянці позивачів, не визначають межі небезпечної території та період повної неможливості користування нею у 2023-2024 роках.

Також суд правомірно виходив з того, що матеріали справи не містять акта нетехнічного або технічного обстеження, акта очищення території чи іншого індивідуального документа щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:038:0001. Відсутні також докази того, що у 2023 або 2024 році орендар звертався до компетентних органів щодо обстеження саме цієї ділянки, повідомляв орендодавців про повну неможливість користування нею або пропонував змінити умови договору.

Апеляційний суд враховує, і це правильно прийняв до уваги суд першої інстанції, що нотаріально посвідчені заяви колишніх працівників ТОВ "Ютс-Агропродукт" та відповіді інших сільськогосподарських підприємств не доводять фактичного обробітку саме спірної земельної ділянки. Разом із тим вони підтверджують, що після деокупації господарська діяльність на території Бериславського району не була об`єктивно неможливою в усіх випадках, а отже стан конкретної ділянки потребував індивідуального доказування.

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що посилання представника ТОВ "Ютс-Агропродукт" на постанову Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 610/986/25 не змінює висновків суду, адже у тій справі неможливість користування землею у 2022 та 2023 роках була встановлена судами за сукупністю фактичних обставин щодо іншої земельної ділянки, розташованої в іншій територіальній громаді.

Що ж до посилань відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" на постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, то суд першої інстанції правильно зазначив, що у вказаній справі Верховний Суд виходив із конкретних установлених обставин: щодо земель, які були предметом того спору, суди врахували розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року № 163 та рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 як достатні докази неможливості їх використання у 2022-2023 роках. У цій же справі предметом оренди є інша земельна ділянка, а наданий позивачами лист Новорайської сільської військової адміністрації прямо не підтверджує прийняття окремого рішення щодо її непридатності. Тому правові висновки Верховного Суду застосовуються з урахуванням іншої доказової основи, а правова оцінка фактів, надана в іншій справі, відповідно до ч.7 ст.82 ЦПК України не є обов`язковою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Ютс-Агропродукт" не довело передбаченої ч.6 ст.762 ЦК України повної неможливості користування земельною ділянкою позивачів у 2023 та 2024 роках. Орендна плата за 2023 рік у базовому розмірі 18 232,35 грн та за 2024 рік у такому ж базовому розмірі не сплачена. Повна несплата орендної плати за кожен із цих років є двома окремими випадками порушення обов`язку орендаря. А тому несплата орендної плати має систематичний характер у розумінні п."д" ч.1 ст.141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору оренди землі.

Зміна орендаря 17 квітня 2025 року не усуває завершених у минулому порушень договору, адже ТОВ "Ютс-Агропродукт" було орендарем у період, коли допущено систематичну несплату, а ТОВ "Перемога-Плюс" набуло всі права та обов`язки орендаря і на час розгляду справи є носієм зареєстрованого права оренди, яке припиняється внаслідок розірвання договору. А тому, як правильно вказав суд, обидва товариства є належними відповідачами у цій справі.

Таким чином, встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про розірвання договору оренди.

Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.

Позивачі є власниками спірної земельної ділянки. Як орендодавець вони передали її в оренду відповідачу ТОВ "ЮТС-Агропродукт", очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивачів єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.

У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог з підстав несплати орендної плати за 2023, 2024 роки по суті буде означати позбавлення позивачів їхньої орендної плати за свою землю та/або у позбавленні їх права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивачі по суті будуть позбавлені (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивачі її не отримають у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата їм не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже більше 4 з половиною років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові призведе до того, що позивачі, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час будуть позбавлені своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивачів як орендодавця, оскільки позивачі будуть фактично позбавлені як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.

У випадку ж задоволення позову про розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.

Крім систематичної несплати орендної плати, підставою позову позивач вказав і ч.2 ст.651 ЦК України (істотне порушення договору орендарем). Апеляційний суд вважає, що за обставинами справи також наявне істотне порушення орендарем умов договору, адже, як зазначено, внаслідок несплати орендної плати орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про розірвання договору оренди землі, а рішення суду є законним і обґрунтованим.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом доведення факту неможливості виконувати зобов`язання за договором оренди землі, оскільки, як вказав скаржник, це підтверджується тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, відповідними розпорядженнями військової адміністрації, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення, листом Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3. При цьому апеляційний суд враховує те, що самі по собі вказані посилання без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Також, наведені розпорядження місцевої військової адміністрації (якими надавались податкові пільги із сплати місцевих податків та/або зборів у зв`язку з визнанням земельних ділянок непридатними для використання через імовірну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами) не звільняють ані ТОВ "ЮТС-Агропродукт", ані ТОВ "Перемога-Плюс", як нового орендаря, від обов`язку сплати орендної плати за спірні земельні ділянки, які є приватною власністю і не віднесені до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди. Крім того, зміст листа ГУ ДСУНС у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3 не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі. Що ж до посилань скаржника на неможливість використання земельної ділянки через її забрудненість, то вони підлягають відхиленню, оскільки, як вже було зазначено, процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації. Апеляційний суд враховує, що потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі.

Також, слід залишити поза увагою посилання на неврахування судом того, що факт неможливості виконувати зобов`язання за договором оренди землі підтверджується:

--- тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

--- територія Новорайської сільської територіальної громади, з 11.11.2022 і по тепер віднесені до території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

--- рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 "Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин", серед яких ТОВ "Ютс-Агропродукт";

--- розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області:

- від 31.10.2023 № 163 "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 2022-2023 роки";

- від 06.02.2024 № 29 "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 1 квартал 2024 рік;

- від 18.04.2024 № 154 "Про нову редакцію розпорядження начальника сільської військової адміністрації "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на І квартал 2024 рік" № 29 від 06.02.2024 року;

--- даними Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України",де територія Борозенськаої сільської територіальної громади є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Оскільки зазначена інформація отримана з офіційного публічного джерела, вона має характер загальновідомих обставин та, відповідно до ст.82 ЦПК України, не потребує доказування;

--- листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025, де зазначено, що земельна ділянка є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Крім того, Головне управління ДСНС України у Херсонській області не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях у зв`язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації. Зазначений лист підтверджує, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучались до робіт з розмінування на цій ділянці.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що самі по собі вказані обставини без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Розпорядження місцевої адміністрації стосуються питання надання пільг і зовсім не встановлюють як доведений факт неможливості виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди землі протягом 2023-2024 років. Матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство зупинило роботу у 2023-2024 роках у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості у вказаний період виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Крім того, Витяг з ЄРДР лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння 09 квітня 2022 року невстановленими особами у військовій формі з бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт" автомобілем КАМАЗ держ. номер НОМЕР_1 та трьома дронами для проведення с/г робіт вартістю 1,5 млн. грн, а не підтверджує такий факт і, крім того, відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором оренди. Щодо Інтерактивної карти Державної служби надзвичайних ситуацій вказав, що згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України" (https://mine.dsns.gov.ua/) суд апеляційної інстанції враховує те, що з неї неможливо встановити факт того, чи виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети в межах території розташування земельної ділянки. Вказана карта не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення. Таким чином, в цій частині відповідачем не доведено той факт, що орендована ним земельна ділянка є забрудненою вибухонебезпечними предметами. Доводи відповідача не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України.

Також, підлягають відхиленню й посилання скаржника на постанову ВС від 25.02.25 року по справі №908/929/24, а саме про відсутність, як вважає скаржник, обов`язку орендаря сплачувати орендну плату в разі знаходження земельної ділянки на території ведення активних бойових дій. При цьому апеляційний суд враховує те, що вказана постанова суду касаційної інстанції стосується виключно земель державної та комунальної власності, і зміни в Податковий кодекс України вносилися саме в частині земель державної та комунальної власності.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом правової позиції Верховного Суду, зробленої у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24. При цьому, як вже вказувалось, апеляційний суд не встановив подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Також, слід залишити поза увагою й посилання на постанови Верховного Суду по справах №№ 914/1248/18, 914/2264/17, 910/13158/20, 911/3067/20, 911/654/21, 916/599/23. При цьому апеляційний суд враховує те, що правовідносини у цій справі та у вказаних справах в частині, на яку посилається скаржник як на таку, що не була прийнята до уваги судом першої інстанції, не є подібними.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови - 06 жовтня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська