ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/1915/23
Провадження № 22-ц/820/2125/26
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.,
з участю апелянта та її представника,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року, суддя Шовкун В.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 72000 грн заборгованості за договором оренди.
В обґрунтування позову зазначила, що 20 квітня 2022 року між нею та відповідачем укладено договір оренди обладнання, за яким відповідач прийняла у платне користування строком на один рік двохосьовий пересувний кіоск на колесах із вмонтованим обладнанням для реалізації продуктів харчування. За умовами договору орендна плата становила 6000 грн на місяць і мала сплачуватися авансово до 10 числа поточного місяця. Майно передано за актом приймання-передачі від 20 квітня 2022 року, однак орендна плата протягом строку дії договору не сплачувалася.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов про визнання договору оренди від 20 квітня 2022 року недійсним. Вказала, що договір з ОСОБА_2 не укладала. Переговори щодо оренди майна відбувалися між нею та ОСОБА_3 , якого вважала власником майна та орендодавцем. Він же, за її твердженням, підписав договір оренди майна у її присутності. Під час підписання договору вона не знала, що орендодавцем у тексті договору зазначено ОСОБА_2 . Вважає, що підписала договір під впливом помилки та обману.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 72000 грн заборгованості з орендної плати та 1073,60 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з факту дійсності договору оренди майна, в якому містяться підписи як орендаря ОСОБА_1 , так і орендодавця ОСОБА_2 . Відповідні підписи також містяться і в акті приймання-передачі орендованого майна.
ОСОБА_1 користувалася майном, а доказів сплати орендної плати ОСОБА_2 не надала.
Висновок експерта не підтвердив доводів ОСОБА_1 щодо непідписання договору оренди ОСОБА_2 , а показання свідків, на думку суду, не є достатнім доказом для визнання договору недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову.
На обґрунтування скарги зазначила, що суд не врахував обставин укладення договору, який було укладено без присутності ОСОБА_2 , підписано ОСОБА_4 , з яким вона узгоджувала умови оренди та якому сплачувала орендну плату до грудня 2022 року включно, що також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Судово-почеркознавча експертиза не дала відповіді на питання щодо належності ОСОБА_2 підписів у спірному договорі та акті через обмежену кількість зразків. При цьому, ОСОБА_2 не виконала ухвали суду про надання вільних зразків підпису та почерку, чим унеможливила проведення повного дослідження, що є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_2 та її представник в суд не з`явилися, в письмовій заяві просили справу розглянути без їх участі, заперечили проти апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що відповідно до договору оренди від 20 квітня 2022 року, ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 у платне користування строком на один рік двохосьовий пересувний кіоск на колесах із вмонтованим у ньому обладнанням для реалізації продуктів харчування, а саме, кавомолку Fiarengoto F64E, кавовий апарат Samarhord, холодильник Samsung, дві тумби, три бутлі на воду, бочку на квас ємністю 45 л, умивальник, бачок, фритюрницю та вивіску з освітленням (а.с. 6, 43).
В акті приймання-передачі від 20 квітня 2022 року зафіксовано, що обладнання передано ОСОБА_1 у технічно справному стані (а.с. 7, 44).
У пункті 4.1 договору зазначено обов`язок ОСОБА_1 щомісячно, до 10 числа поточного місяця, сплачувати орендну плату в розмірі 6 000 грн на місяць (а.с. 6, 43).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради від 02 серпня 2022 року №768, ФОП ОСОБА_1 погоджено розміщення виїзної роздрібної торгівлі продуктами харчування у вигляді кіоску площею 8 кв.м. на АДРЕСА_1 , з 02 серпня 2022 року до 02 серпня 2023 року включно (а.с. 66).
Ухвалою від 26 вересня 2024 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, на дослідження якої надано умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_2 , які містилися в позовній заяві від 14 грудня 2023 року, копіях сторінок її паспорта та ідентифікаційного коду, копіях договору оренди та акту приймання-передачі обладнання, а також експериментальні зразки її підпису на 7 аркушах.
У клопотанні від 25 листопада 2024 року експерт просив надати вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 на 10-15 документах, виконаних до початку розгляду справи у суді, не пов`язаних з нею та наближених за датою виконання до досліджуваних документів.
У листі від 27 листопада 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Сидорук Д.В. повідомив, що виконати ухвалу суду в цій частині неможливо, оскільки в ОСОБА_2 відсутні документи з вільними зразками її підпису та почерку, які за часом виконання відповідали б або були наближені до часу укладення оспорюваного договору оренди.
Згідно з висновком експерта від 10 лютого 2025 року №СЕ-19/123-24/13609-ПЧ, у досліджуваних підписах і наданих зразках установлено розбіжні ознаки, водночас через обмежену кількість зразків перевірити їх стійкість і визначити, чи є вони варіантами підпису ОСОБА_2 , які не проявилися в наданих зразках, чи ознаками підпису іншої особи експертним чином встановити не вдалось, у зв`язку з чим дати відповідь на питання, ким виконані підписи від імені орендодавця у договорі та акті, не виявилося можливим.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою та другою статті 207, частиною першою статті 638 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі та він підписаний стороною, а договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Плата за користування майном може бути внесена за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форму плати за користування майном встановлює договір найму (частина друга статті 762 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У постанові від 25 травня 2022 року у справі №675/2136/19 (провадження №61-2251св22) Верховний Суд зауважив, що обов`язок доведення підписання або непідписання правочину покладається на особу, яка стверджує про відповідну обставину, зокрема шляхом проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з частиною першою статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні (постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №686/3582/16-ц).
Відповідно до статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписано договір оренди, згідно з яким ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у платне користування строком на 1 рік двохосьовий пересувний кіоск на колесах із вмонтованим у ньому обладнанням для реалізації продуктів харчування.
ОСОБА_1 в суді підтвердила, що підпис в договорі оренди в графі орендаря виконаний нею, вона отримала відповідне майно в оренду та користувалася ним. Водночас ствердила, що договір від імені орендодавця підписав ОСОБА_8 , з яким вона вела переговори щодо умов оренди та якому передавала орендну плату.
Таким чином, саме ОСОБА_1 , яка посилалася на виконання підпису від імені орендодавця іншою особою, мала довести цю обставину належними й допустимими доказами.
Висновок судового експерта не містить категоричного твердження про те, що підпис в договорі оренди належить не ОСОБА_2 , а іншій особі.
При цьому, матеріали справи не містять доказів умисного ухилення ОСОБА_2 від участі в експертизі, для проведення якої ОСОБА_2 було надано умовно-вільні та експериментальні зразки власного підпису.
З урахуванням встановлених вище обставин справи, не встановлено підстав для застосування відносно ОСОБА_2 процесуальної санкції та визнання встановленим факту виконання підпису на спірному договорі іншою особою.
Посилання ОСОБА_1 на сплату нею орендної плати ОСОБА_9 також не підтверджено жодним письмовим документом, а саме по собі ведення ним переговорів та участь у переданні орендованого майна не доводить відсутності договірних правовідносин між сторонами письмового правочину.
Оскільки ОСОБА_1 не довела в суді, що підпис у договорі оренди та акті виконаний не ОСОБА_2 , враховуючи фактичне виконання умов договору обома його сторонами, правових підстав для висновку про неукладеність спірного договору оренди немає.
Доводи зустрічного позову щодо помилки та обману також є необґрунтованими.
За змістом статей 229, 230 ЦК України особа, яка оспорює правочин з цих підстав, повинна довести наявність істотної помилки або умисного введення її в оману другою стороною.
В той же час, матеріали справи не містять доказів умисних дій ОСОБА_2 , спрямованих на введення ОСОБА_1 в оману щодо сторони договору або інших істотних обставин.
При цьому, як вбачається зі змісту спірного договору оренди від 20 квітня 2022 року та акту приймання-передачі обладнання, дані щодо орендодавця майна ОСОБА_2 в зрозумілій та чіткій формі викладено в цих документах, тому посилання ОСОБА_1 на те, що вона вважала орендодавцем іншу особу не можна визнати обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно надано оцінку наявним у справі доказам, застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.
Судді: Р.С. Гринчук
І.В. П`єнта
О.І. Талалай