Судові рішення

Рішення № 140373100 у справі № 754/5297/26 від 29.09.2026

Рішення від 29.09.2026 у цивільній справі № 754/5297/26 (категорія «Інших видів кредиту»). Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, суддя Сирко Й. Й.

Справа№ 754/5297/26
СудКалуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
СуддяСирко Й. Й.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяІнших видів кредиту
Дата ухвалення29.09.2026
Надійшло до реєстру07.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140373100

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Справа №754/5297/26

Провадження № 2/345/3299/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

29.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й. Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т. Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.10.2020 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано після попереднього заповнення необхідних відомостей та проходження ідентифікації за допомогою мобільного застосунку кредитний договір із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Кошти за договором № 157938774 від 25.10.2020 надано строком на 10 календарних днів.Товариство не зазначає у позовній заяві коли та на яких умовах позичальник ініціював збільшення розміру кредиту, проте стверджує, що ОСОБА_1 отримав загалом 22 000,00 грн. кредитних коштів. Кінцеву дату повернення кредиту Товариство також не вказало у своєму позові, як і зміст істотних умов кредитного договору. Однак Товариство наголошує, що відповідачем не виконані кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальній сумі 64 532,00 грн., яка є документально підтвердженою та складається з різних платежів. Зокрема, розмір боргу включає повністю неповернуту суму кредиту (тіло) та 42 532,00 грн. нарахованих, але несплачених процентів. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, відтак Товариство як новий кредитор у зобов`язанні після набуття права вимоги просить позов задовольнити.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.08.2026 відкрито провадження у зазначеній вище справі, яка надійшла за підсудністю з Деснянського районного суду м. Києва. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою витребувано від АТ «Універсал Банк» письмову інформацію щодо емісії на ім`я відповідача платіжної картки із зазначенням маски банківської карти, факту надходження в період з 25.10.2020 до 03.11.2020 грошових коштів тощо.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, хоча повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України та з огляду на згоду Товариства суд вважає за необхідне провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами з ухваленням заочного рішення по суті цього спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір № 157938774 від 25.10.2020 із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, відображеного в алфавітно-цифровій послідовності (MNV66М4W). Грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. перераховані 25.10.2020 на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується письмовою інформацією АТ «Універсал Банк» від 02.09.2026 № БТ/Е-38228.

Проте у вищенаведеній інформації банку-емітента платіжної картки, виданої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зазначено також про зарахування на відповідний картковий рахунок відповідача у цій справі 29.10.2020 грошових коштів в сумі 15 000,00 грн.

Згідно з Графіком платежів, як Додатку № 1 до кредитного договору, у строк до 04.11.2020 позичальник мав сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 5,0% від суми кредиту або 350,00 грн. в грошовому виразі (7 000,00х0,005=35,00грнх10кд.)

Підписаною між сторонами Додатковою угодою б/н від 29.10.2020 розмір наданого позичальнику кредиту збільшено на попередньо визначений строк до 22 000,00 грн. зі зміною Графіка платежів. Додаток № 1 до відповідної Додаткової угоди містить інформацію, що за умовами кредитного договору позичальник має внести одноразово платежі в загальній сумі 22 800,00 грн., термін платежу - 04.11.2020. Проценти за користування кредитом обчислені за ставкою 3,63% від суми наданого кредиту або 800,00 грн. у грошовому виразі.

Пунктом 2 Додаткової угоди сторони домовилися викласти Графік розрахунків, який виступає Додатком № 1 до кредитного договору, в новій редакції та відобразити у цьому Графіку єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, що вказана у цій Додатковій угоді.

Таким чином, у період з 25.10.2020 до 28.10.2020 позичальник ОСОБА_1 мав сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 140,00 грн. (7 000,00х0,005=35,00х4кд.). Збільшивши суму кредиту до 22 000,00 грн. позичальнику належало сплатити на дату укладення Додаткової угоди 28.10.2020 проценти в розмірі 798,60 грн. (22 000,00х0,0363).

Товариством надано до матеріалів справи також копію Додаткової угоди від 02.11.2020, відповідно до якої сторони домовилися продовжити раніше визначений строк кредитування на 28 днів зі сплатою 1,66% процентів в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою. Текст Додаткової угоди містить пряму вказівку (п.2), що на дату укладення цієї угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. При цьому будь-яких змін у Графіку розрахунків Додаткова угода не передбачає, попри зазначення, що відповідна угода є невід`ємною частиною кредитного договору. Крім того, угода передбачає, що її положення застосовуються з 04.11.2020.

Для вирішення існуючого спору про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25.10.2020 № 157938774 суду необхідно встановити усі погоджені сторонами договору його істотні умови, до яких належать, зокрема, розмір та строк кредитування, процентна ставка та порядок і умови нарахування процентів за користування кредитними коштами.

- за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 7 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до п.1.3.01.4. або 1.5. кредитного договору (п.1.1.);

- кредит надається строком на 10 днів від дати отримання кредиту (п.1.2.);

- на період строку, вказаного у п. 1.2. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,50% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3.);

- у разі користування кредитом понад установлений п. 1.2. договору строк, умови щодо користування кредитом за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин сторін застосовується Базова процентна ставка 1,70% від суми кредиту за кожен день користування цим кредитом із обов`язковою сплатою позичальником різниці в сумі нарахованих процентів (п.1.4.);

- сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного п.1.2. договору, є процентами у розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п.4.3.).

У цій справі суд керується тим, що відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-ХІІ нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

До матеріалів справи Товариством надано письмові розрахунки суми заборгованості відповідача у справі, за змістом яких первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» позичальнику ОСОБА_1 нараховано проценти за період з 25.10.2020 до 02.11.2025 в сумі 580,00 грн., які сплачені на дату укладення Додаткової угоди від 02.11.2020 в повному обсязі.

Суд не бере до уваги зміст укладеної між сторонами Додаткової угоди від 02.11.2020 в частині продовження строку кредитування, оскільки її зміст прямо суперечить п.2 Додаткової угоди до кредитного договору від 29.10.2020, до якого зміни не внесено.

Не повернувши кредит після закінчення встановленого у договорі строку кредитування первісний кредитор у зобов`язанні на підставі п. 1.4. кредитного договору імперативно зобов`язаний скасувати починаючи з першого дня відповідного строку нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою (0,5% від суми кредиту за кожен день) із нарахуванням процентів за ставкою 1,70% (з 35,00 грн/день до 119,00 грн/день до 28.10.2020 (до 374,00/день починаючи з 29.10.2020), що не вчинено з невідомих для суду причин.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), про що зазначає ст. 610 ЦК України.

Відповідно до приписів п.6 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України "Про споживче кредитування" від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі - Закон № 1734), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" 3498-ІХ від 22.11.2023, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.Норми Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 набрали чинності з 24.12.2023.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

У частині третій ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. У такому разі, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Після 04.11.2020 первісний кредитор, а згодом змінений - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» продовжували нараховувати позичальнику ОСОБА_1 проценти до 20.02.2021.

Суд зазначав раніше в цьому рішенні, що відповідно до чітких положень п.4.3. кредитного договору від 25.10.2020 проценти, нараховані після закінчення погодженого між сторонами 10-ти денного строку кредитування, є процентами у розумінні приписів ч.2 ст.625 ЦК України, тобто мірою відповідальності позичальника за його неправомірну поведінку перед кредитодавцем.

Проте замість списання сум нарахованих процентів згідно з вимогами п.6 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону № 1734, Товариство як новий кредитор протиправно заявило вимогу до суду про їх стягнення з відповідача.

Відтак, за результатами судового розгляду позов необхідно задовольнити частково.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у рачі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, з відповідача на користь Товариства підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в розмірі 940,62 грн. та 2 473,10 грн. витрат на професійну правничу допомогу, наявність яких підтверджується документально, що складає 35,33 % від ціни заявленого позову.

Керуючись ст.263-265,268,280-284,354 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02094, місто Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет, 13, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 157938774 від 25.10.2020 у розмірі 22 800,00 грн., яка складається з 22 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 800,00 грн. боргу за нарахованими процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 940,62 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 473,10 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2026.

Суддя

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
29.09.2026 Рішення № 140219481 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
31.08.2026 Ухвала № 139325857 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
29.05.2026 Ухвала № 136986853 без тексту Деснянський районний суд міста Києва
06.04.2026 Ухвала № 135463454 без тексту Деснянський районний суд міста Києва
06.04.2026 Ухвала № 135463453 без тексту Деснянський районний суд міста Києва
03.04.2026 Рішення № 135432808 без тексту Деснянський районний суд міста Києва

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 42986956. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг