Справа №: 397/1066/26
провадження №: 2/398/4466/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"06" жовтня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В
ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 22.02.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» укладений кредитний договір № 72386848, згідно з умовами якого відповідач отримала 6300,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Згідно з п.1.1 кредитного договору № 72386848 від 22.02.2025, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму, але відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість в розмірі 29869,56 грн, яка складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6300,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 19474,56; прострочена заборгованість за штрафами становить - 3150,00 грн, 945,00 грн - заборгованість по комісії за видачу кредиту.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 03.08.2026 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
Відповідач повідомлялася судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої вона є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Отже, зважаючи на неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 статті 178 ЦПК України.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 22.02.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» укладений кредитний договір № 72386848, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Сума кредиту склала 6300,00 грн. строком на 360 днів, пільгова процентна ставка - 0,8 % за один день користування кредитом, застосовується протягом пільгового періоду, тривалість - 30 календарних днів; стандартна (базова) процентна ставка - 350,4 % річних, що згідно з п. 2.2.3 договору становить 0,96 % за один день користування кредитом; застосовується з першого дня стандартного періоду, який починається наступного дня після закінчення пільгового періоду; комісія за надання кредиту - 15 % суми кредиту, що складає 945,00 грн, нараховується кредитодавцем одноразово; штраф у розмірі 10 % суми отриманого кредиту, у разі прострочення на 1 календарний день; штраф у розмірі 40 % суми отриманого кредиту, у разі прострочення на 10 календарних днів; сукупний розмір штрафів за договором становить 50 % суми отриманого кредиту.
24.03.2025 року сторони уклали угоду про внесення змін до договору про споживчий кредит № 72386848 від 22.02.2025 року, якою продовжили строк повернення кредиту до 19.03.2026 року, погодили оновлений графік платежів.
Договір споживчого кредиту, угода про внесення змін до вказаного договору, графік платежів, паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, за реквізитами електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 хх-хххх-5755.
Належне виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів у розмірі 6300,00 грн підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про виконану платіжну операцію.
Згідно з наданою позивачем відомістю щоденних нарахувань за договором проценти за користування кредитом нараховувалися: за період з 22.02.2025 року по 23.04.2025 року - за пільговою ставкою 0,8 % (50,40 грн за день), а з 23.04.2025 року - за стандартною ставкою 0,96 % (60,48 грн за день). 24.04.2025 року нараховано штраф у розмірі 630,00,00 грн, 04.05.2025 року - штраф у розмірі 2520,00 грн, крім того 24.03.2025 відповідачем сплачено відсотки за користування кредитом в розмірі - 1512,00 грн.
Станом на 16.02.2026 року за договором нараховано заборгованість в загально розмірі 29869,56 грн, яка складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6300,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 19474,56; прострочена заборгованість за штрафами становить - 3150,00 грн, 945,00 грн - заборгованість по комісії за видачу кредиту.
Відповідно до ст. 526-530, 610-612, 623, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк (термін). Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Як визначено ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначені загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту та за обслуговування кредиту.
Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3,12,13,20ЦК України, ст.ст.12,13,44 ЦПК України).
Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач не заперечувала факти укладання договору, отримання кредиту, не спростовувала розрахунки та розмір боргу, не подала своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги, що проценти за користування позичальником кредитними коштами,комісія за надання кредиту, нараховано позивачем в межах строку кредитування відповідно до узгодженого сторонами графіку платежів, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого і утворилася заборгованість, тим самим порушено майнові права позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 6300,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 19474,56, 945,00 грн - заборгованість по комісії за видачу кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у загальному розмірі - 26716,56 грн.
Щодо штрафних санкцій, нарахованих позивачем, суд зазначає наступне.
Прострочена заборгованість за штрафами становить в розмірі 3150,00 грн нараховано позивачем за 2025 рік, в той час як згідно з пунктом 18 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Щодо розподілу судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить (89,45 %), тобто 2381,52 грн.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
На підтвердження цих витрат позивач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, копію ордера на надання правничої допомоги, копію акта наданих послуг № 2098 від 28.05.2026 року та копію детального опису наданих послуг до цього акта, відповідно до яких Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано позивачу послуги на загальну суму 8 000,00 грн.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 та від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити розмір таких витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, і часткова відмова у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть за відсутності клопотання відповідача про їх зменшення.
Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін, а саме того, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а позовна заява є типовою для адвоката, позовні вимоги задоволено судом частково, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13,76, 81,141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус), заборгованість за договором про споживчий кредит № 72386848 від 22.02.2025 року у розмірі 26716 (двадцять шість тисяч сімсот шістнадцять) грн 56 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус), понесений судовий збір в розмірі 2381(дві тисячі триста вісімдесят одна) грн. 52 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
На рішення суду може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 06.10.2026 року.
Суддя І.П.Шинкаренко