Справа № 524/6037/26
Провадження №2/524/5369/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2026 м. Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі
головуючого судді Мельник Н. П.,
з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
До суду звернулося ТОВ «Фінпром Маркет» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 9750,00 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що 04.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 45524898 (далі - договір), умовами якого встановлено, що кредитодавець надає їй кредит в сумі 3000,00 грн строком на 25 днів з 04.10.2025 по 28.10.2025 з (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,36 %, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16 % від суми наданого кредиту, тобто 480,00 грн. У разі порушення строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховуються пеня у розмірі 4 % на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.
Заборгованість відповідача за договором кредиту становить 9750,00 грн, що складається із: 3000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 270,00 грн заборгованості за процентами; 480,00 грн заборгованості за комісією; 6000,00 грн заборгованості за пенею/неустойкою.
Судом отримано у порядку, передбаченому ЦПК України, інформацію про зняття відповідача з зареєстрованого місця проживання (перебування).
01.06.2026 ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін.
08.06.2026, 13.08.2026, 21.09.2026 представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, не заперечують проти постановлення заочного рішення у справі.
З 08.06.2026 по 30.06.2026 включно, з 14.08.2026 по 01.09.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці.
10.08.2026 судове засідання відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідача.
10.08.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, витребувано від АТ «Акцент Банк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 картки № НОМЕР_1 та виписки про рух коштів по зазначеній картці за період з 04.10.2025 до 07.10.2025.
16.09.2026 від АТ «Акцент Банк» надійшла інформація про те, що картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , надано виписку про рух коштів з 04.10.2025 по 07.10.2025.
05.10.2026 у судове засідання не з`явилися сторони, а саме:
представник позивача повідомлений належним чином;
відповідач повідомлений належним чином на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, згідно якої відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Про причини неявки відповідач суду не повідомляв, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзив не подав. Інших заяв, клопотань суду не надано.
Відповідно до ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.
З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене таке.
04.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 45524898.
Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язується передати відповідачу у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу, а відповідач - повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково, сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Мета отримання кредиту - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Сума кредиту - 3000,00 грн, строк кредитування - 25 днів, процентна ставка в день - 0,36 % (фіксована), комісія за надання кредиту - 16 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 480,00 грн). Дата надання кредиту - 04.10.2025, дата повернення кредиту - 28.10.2025.
Враховуючи викладені умови договору та додаткової угоди, заборгованість останнього за договором кредиту складає 9750,00 грн, що складається з: 3000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 270,00 грн заборгованості за процентами; 480,00 грн заборгованості за комісією; 6000,00 грн заборгованості за пенею/неустойкою.
Споживач має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором (пролонгація) на підставі поданого кредитодавцю звернення із зазначеною датою в електронній формі та застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу (п. 7 договору).
Договір підписано електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор) «72876», надісланого на вказану відповідачем електронну адресу [пошта прихована] у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи «BankID НБУ», отримавши від «privatbank» за згодою відповідачки її персональні дані, зокрема електронну адресу, на яку в подальшому направлялися одноразовий ідентифікатор та встановив, що вона використала зазначений електронний підпис (одноразовий ідентифікатор) для підписання документів.
З довідки про ідентифікацію клієнта слідує про її ідентифікацію шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України.
Без проходження попередньої реєстрації в інформаційно - комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс кредитодавця), проходження ідентифікації за посередництвом системи «BankID НБУ», отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит, укладення кредитного договору технічно не є можливим, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Борг станом на день розгляду справи відповідачем банку не сплачений. Відповідачка не заперечувала факт отримання у борг коштів та факт укладення договору, протилежних доказів суду не надано.
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, передавши відповідачу у власність грошові кошти в обумовленій в договорі сумі шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , що стверджується:
електронною платіжною інструкцією № 9f32523b-46e7-4f22-b897-9cc8fb889e93, виданою 04.10.2025 ТОВ «Європейська платіжна система»;
довідка № КД-000046255, виданою 06.03.2026 ТОВ «Європейська платіжна система» про перерахування коштів за платіжною інструкцією/квитанцією № 9f32523b-46e7-4f22-b897-9cc8fb889e93 від 04.10.2025;
листом № 25/02/26-32747, виданий 25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про видачу/перерахування на банківську карту клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 9f32523b-46e7-4f22-b897-9cc8fb889e93 від 04.10.2025;
інформацією, наданою суду АТ «Акцент Банк».
Враховуючи, що кредит виданий на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою Національного Банку України № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів».
Пунктом 159 розділу VIII зазначеної Постанови № 164 від 29.07.2022 вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626,628 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1ст. 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
З аналізу наведених норм, слідує, що будь-який вид укладеного договору на підставі ЦК України може мати електронну форму та є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), п. 6 ч. 1ст. 3 якого визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. ст. 610,611 ЦК України).
Судом встановлено порушення відповідачкою умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.
Досліджені докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Щодо стягнення нарахованих процентів в сумі 270,00 грн.
Ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦПК України (ст. 1050 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно умов договору процентна ставка в день визначан у розмірі 0,36 % (фіксована).
З аналізу розрахунку заборгованості за договором кредитодавцем застосовувалася денна процентна ставка у розмірі 0,36 % в межах строку кредитування.
Таким чином, проценти в сумі 270,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 480,00 грн.
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», ст. 11 якого викладена в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банківської установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, яка може включати плату за надання інформації про стан кредиту, що споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Протилежна умова договору є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 по справі № 204/224/21.
Виходячи з аналізу п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», викладених у постанові від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
У кредитному договорі встановлена комісія за наданням кредиту в сумі 480,00 грн, що нараховується за ставкою 16 % від суми кредиту одноразово (п. п. 2.2.4 договору), що є разовою, розмір якої незмінний та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення неустойки/пені в сумі 6000,00 грн.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений режим воєнного стану.
Законом України № 2120-IX від 15.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений п. 18, згідно якого у період дії воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику наданий кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного, вимога щодо стягнення із відповідача нестойки/пені в сумі 6000,00 грн задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного, загальний розмір боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3750,00 грн (3000,00 грн тіло кредиту + 270,00 грн заборгованість по процентам + 480,00 грн заборгованість за комісією).
Щодо набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором факторингу.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивач уклали договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб, у тому числі за вказаним у позові кредитним договором.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 25.02.2026 кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу, в тому числі до відповідача в сумі 9750,00 грн.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.516 ЦК України).
Кредитний договір та договір факторингу є оспорюваними правочинами, а оскільки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, останні вважаються правомірними.
Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, що мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог (постанови Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17).
Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Проніна проти України», № 63566/00, 18.07.2006).
Відомості про звернення відповідача до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми) судом не встановлені. Доказів протилежного матеріали справи не містять, суду не надано.
Стороною відповідача наведені позивачем обставини та факти не спростовані, протилежного суду не доведено. Клопотань, заяв відповідачкою не заявлено.
Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; (2) у разі відмови в позові - на позивача; (3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
З урахуванням відсутності клопотання відповідачки про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з неї на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 1730,70 грн (38,46 % від 4500,00 грн), що стверджується доданими копіями договору про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025; актами приймання - передачі наданих послуг, витягом з акту приймання -передачі наданих послуг.
Оскільки позов задоволений частково на 3750,00 грн (38,46 % від 9750,00 грн) з відповідача на користь позивача слід стягнути 1023,96 грн (38,46 % від 2662,40 грн) судового збору, сплаченого за подання позову до суду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 45524898 від 04.10.2025 в сумі 3750 грн 00 коп, 1023 грн 96 коп судового збору, 1730 грн 70 коп витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н. П. Мельник