Справа № 541/3693/26
Номер провадження 2-а/541/61/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
06 жовтня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката Чернюка В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, третя особа інспектор взводу другої роти №4 батальйону управління патрульної поліції Полтавської області Департаменту патрульної поліції Ізотова Лілія Вікторівна,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, третя особа інспектор взводу другої роти №4 батальйону управління патрульної поліції Полтавської області Департаменту патрульної поліції Ізотова Лілія Вікторівна, мотивуючи свої вимоги наступним.
28 серпня 2026 року на адресу позивача рекомендованим листом поштового відправлення RO 6725 9170 602 надійшла постанова про накладення стягнення по cправі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 538405, складена важкозрозумілим текстом, відповідно до якої позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у сумі 340 гривень.
Зазначена Постанова була винесена 19 серпня 2026 року інспектором взводу другої роти №4 батальйону управління патрульної поліції Полтавської області Департаменту патрульної поліції Ізотовою Л.В. Позивач вважає, що постанова винесена з явними порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи i підлягає скасуванню, враховуючи, що позивач не порушував правил дорожнього руху України; фактично самого розгляду справи з дотриманням вимог ст. 245-249, 251, 268, 252, 271 КУпАП не було, а відбулось механічне винесення постанови без всебічного повного і об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, без оцінки і аналізу доказів; при винесенні постанови було грубо порушено закріплене ст. 59 Конституції України, та ст. 271 КУпАП, право на захист.
Фактично відповідачем було грубо знехтувано закріпленим в ст. 7 КУпАП принципом що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі сурового дотримання законності.
Відповідачем № 1 не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, та наданні доказів що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Належна реалізація прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз`яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте рішення по справі про адміністративне правопорушення.
На думку позивача, за обставин, коли суб`єктом владних повноважень було розглянуто справу з істотним порушенням вищезазначених норм, його постанова не може визнаватися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 538405 від 19.08.2026 року та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань понесені ним судові витрати.
Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Грешнова А.Ю. подала через систему «Електронний суд» 28.09.2026 року до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що Департамент патрульної поліції позовних вимог ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі з огляду на наступне.
Позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: 27.07.2026, о 14 год. 03 хв., в м. Полтава, вул. Європейська, 187-а, керував транспортним засобом KIA SPORTAGE, номерним знаком НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.п. 15.9 (е) ПДР України. Згідно п. 15.9 (е) зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутно транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Факт скоєння правопорушення ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом з відеореєстратора та відеозаписами нагрудних камер № 230519, 473437, 470395,470017 по факту виявлення правопорушення та по факту розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивачем було допущено порушення вимог пункту 15.9 «е» ПДР України, оскільки ним здійснено зупинку транспортного засобу в місці, де така зупинка заборонена. При цьому обставини, зафіксовані на відеозаписі, не підтверджують доводи позивача про вимушений характер зупинки у зв`язку із затором. Навпаки, з відеозапису чітко вбачається, що безпосередньо перед транспортним засобом позивача відсутні інші транспортні засоби або будь-які інші перешкоди, які б унеможливлювали продовження його руху та змушували водія зменшити швидкість аж до повної зупинки. Транспортний засіб позивача не рухається повільно в загальному потоці, а саме припиняє рух у межах місця, де зупинка заборонена пунктом 15.9 «е» ПДР України. При цьому на тому ж відеозаписі чітко зафіксовано рух інших транспортних засобів, водії яких, наближаючись до території McDonald's, здійснюють відповідний заїзд на територію закладу без зупинки в забороненому місці, що додатково підтверджує відсутність об`єктивної перешкоди для продовження руху та можливість безпечного здійснення відповідного маневру. Отже, посилання позивача на затор як на підставу для визнання зупинки вимушеною є необґрунтованим та спростовується відеозаписом. Відповідно до пункту 1.10 ПДР України вимушена зупинка має бути зумовлена, зокрема, появою перешкоди для руху, однак на відеозаписі такої перешкоди безпосередньо перед транспортним засобом позивача не зафіксовано.
На місці розгляду справи позивача було ознайомлено з усіма правами, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відеофіксації з нагрудної камери інспектора. Під час розгляду справи від позивача надійшло клопотання, в якому останній висловив бажання скористатися правовою допомогою.
Вказане клопотання було задоволено, у зв`язку з чим розгляд справи перенесено на 30.07.2026 о 19 год. 30 хв.
29.07.2026 на адресу УПП в Полтавській області ДПП від гр. ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що адвокат Чернюк В. Д., відповідно до положень Кодексу законів про працю України, здійснює професійну діяльність лише у робочі дні з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.
У клопотанні зазначалося, що, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення не належить до категорії невідкладних слідчих дій, адвокат не зможе взяти участь у розгляді справи о 19 год. 30 хв.
Вказане клопотання було задоволено, у зв`язку з чим розгляд справи перенесено на 07.08.2026 о 16 год. 00 хв.
31.07.2026 на адресу УПП в Полтавській області ДПП від адвоката Чернюка В. Д. надійшло ідентичне за змістом клопотання. Окрім прохання про перенесення розгляду справи на іншу дату, адвокат просив надати йому можливість ознайомитися з усіма наявними матеріалами справи, а також отримати їх фотокопії та відеозаписи на особистий електронний носій.
Вказане клопотання було задоволено, а розгляд справи перенесено на 07.08.2026 о 16 год. 00 хв. Разом із тим, адвокат Чернюк В. Д. особисто до УПП в Полтавській області ДПП не прибув та особистий електронний носій для копіювання відеозаписів не надав. У зв`язку з цим ознайомити адвоката з відеозаписами або надати їх копії на електронний носій не виявилося можливим.
07.08.2026 на адресу УПП в Полтавській області ДПП від гр. Яковенка Г.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що останній перебуває на лікарняному.
До клопотання було додано копію електронного листка непрацездатності. Вказане клопотання було задоволено, у зв`язку з чим розгляд справи перенесено на 19.08.2026 о 09 год. 00 хв.
18.08.2026 на адресу УПП в Полтавській області ДПП від адвоката Чернюка В.Д. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що останній бере участь у справі № 541/3877/25 як представник позивачів у Чортківському районному суді Тернопільської області.
Вказане клопотання було розглянуто інспектором Ізотовою Л.В., за результатами чого встановлено, що відповідно до ухвали Чортківського районного суду Тернопільської області від 26.05.2026 у справі № 541/3877/25 судове засідання призначено до розгляду в режимі відеоконференції з Миргородським міськрайонним судом Полтавської області.
Також, 18.08.2026 на адресу УПП в Полтавській області ДПП від гр. Яковенка Г.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що останній, за його твердженням, у період з 08.08.2026 по 27.08.2026 перебуватиме в санаторії «Гірська Тиса» у с. Кваси Закарпатської області. До зазначеного клопотання було додано документ під назвою «Розклад занять гостя».
Дане клопотання інспектором Ізотовою Л. В. було розглянуто та встановлено, що наданий позивачем розклад занять (процедур), що міститься в матеріалах справи, не може вважатися належним та достатнім доказом фактичного перебування ОСОБА_1 на санаторно-курортному лікуванні у відповідний період. Зазначений документ фактично являє собою лише перелік запланованих процедур та занять із зазначенням їх часу і місця проведення.
При цьому він не містить належних реквізитів, які б дозволяли ідентифікувати його як офіційний медичний документ, зокрема відсутні печатка закладу охорони здоров`я, відомості про його реєстраційний номер, підпис уповноваженої посадової особи та інші реквізити, які б підтверджували його видачу саме санаторно-курортним закладом та достовірність зазначених у ньому відомостей. Враховуючи викладене вище, розгляд справи відбувся за відсутності особи, щодо якої вона розглядалася, - гр. ОСОБА_1 , а також за відсутності його адвоката, оскільки надані ними документи не підтверджують належним чином наявність об`єктивних причин їхньої неявки та неможливості особистої участі у розгляді справи. Крім того, зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам, усі обов`язкові реквізити вказані, всі графи постанови чітко заповнені. У постанові чітко описано допущене порушення і є посилання на нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність за вказане діяння, а саме ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності. Враховуючи вищевикладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 21-46).
Позивач та його представник у судове засідання з`явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву представник відповідача Департаменту патрульної поліції просив розгляд справи проводити без його участі.
Третя особа - інспектор взводу другої роти №4 батальйону управління патрульної поліції Полтавської області Департаменту патрульної поліції Ізотова Лілія Вікторівна, в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, заяв чи клопотань до суду не надала.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина третя статті 268 КАС України). Враховуючи зазначене, суд розглянув справу без участі представника відповідача та третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою серії БАД № 538405 від 19.08.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за порушення п.п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху. За те, що ОСОБА_1 27.07.2026, о 14 год. 03 хв., в м. Полтава, вул. Європейська, 187-а, керував транспортним засобом KIA SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 4, 28).
Положеннями статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, в тому числі визначені частиною першою статті 122 Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як передбачає ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністрації, правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному закон порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність, адміністративного правопорушення, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач, оспорює факт вчинення ним адміністративного правопорушення, подавши позов, обґрунтував свою позицію, в обґрунтування своєї позиції надав фото- та відеоматеріали video_2026-09-25_13-30-56.mp4, video_2026-09-29_13-44-23.mp4.
Так, на відеозаписах зафіксовано факт того, що позивач здійснив вимушену зупинку у зв`язку із перебуванням у черзі до McDonald's. Вбачається, що у даній черзі перебував ряд інших транспортних засобів, які наближалися до території обслуговування закладу «МакДрайв» McDonald's, що у свою чергу зумовило затор. Крім того, зафіксовано факт працюючого двигуна транспортного засобу, перебування водія ОСОБА_1 за кермом та послідовний рух інших автомобілів. Вказане свідчить про те, що припинення руху мало короткочасний та вимушений характер, зумовлений затором/рухом в черзі.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як доказ правомірності дій інспектора, в суд було надано відеозапис з нагрудної відеокамери (бодікамери) по факту порушення позивачем Правил дорожнього руху та по факту розгляду справи про адміністративне правопорушення, який додано до постанови серії БАД № 538405 від 19.08.2026 року.
Так, на відеозаписі export-m87s3 з нагрудної відеокамери (бодікамери) інспектора зафіксовано факт зупинки інспектором позивача відповідно до п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до вимог ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме, порушення вимог п. 15.9. (е) Правил дорожнього руху, інспектором взводу другої роти №4 батальйону управління патрульної поліції Полтавської області Департаменту патрульної поліції Ізотовою Лілією Вікторівною, 19.08.2026 року було розглянуто адміністративну справу за адресою: вул. Кременчуцька, 2-В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область. Прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно п. 15.9 (е) ПДР України, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутно транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн накладено на позивача в межах санкції статті, встановленої ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що відповідачем, як посадовою особою, суб`єкта владних повноважень рішення якого оскаржуються, не надано беззаперечних доказів, які б підтвердили, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, порушивши п. 15.9. (е) Правил дорожнього руху. Із наданих відеозаписів з відеореєстратора та відео нагрудних камер № 230519, 473437, 470395,470017, які було надано суду, не вбачається факт порушення позивачем п. 15.9. (е) Правил дорожнього руху, а саме здійснення зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.
На підставі вищезазначеного, судом встановлено, що в діях позивача відсутнє порушення п. 15.9. (е) Правил дорожнього руху та відсутні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У відповідності до КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми ст. 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи і судовий збір фактично не сплачувався, розподіл судового збору відповідно до статті 139 КАС України судом не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 10- 12, 19, 20, 72, 73, 77, 78, 90, 94, 157, 242 - 245, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, третя особа інспектор взводу другої роти №4 батальйону управління патрульної поліції Полтавської області Департаменту патрульної поліції Ізотова Лілія Вікторівна, - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД № 538405 від 19.08.2026 року, винесену інспектором взводу другої роти №4 батальйону управління патрульної поліції Полтавської області Департаменту патрульної поліції Ізотовою Лілією Вікторівною відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ, 03048.
Третя особа: інспектор взводу другої роти №4 батальйону управління патрульної поліції Полтавської області Департаменту патрульної поліції Ізотова Лілія Вікторівна, службова адреса: вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751.
Рішення суду складено 06 жовтня 2026 року.
Суддя: О. А. Морозовська