Справа № 127/609/26
Провадження № 22-ц/801/2272/2026
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Справа № 127/609/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Геращенко Тетяни Василівни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Березовської О. А. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.
Позов обґрунтовано тим, що з 05 жовтня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року (справа № 127/19935/19).
Під час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися донька - ОСОБА_3 .
Дитина проживає з позивачкою та перебуває на її повному утриманні.
Сторони так і не досягли згоди щодо розміру аліментів, які батько має сплачувати на дитину.
Водночас дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий рівень позивачка самотужки забезпечити не може.
Відповідач наразі перебуває на військовій службі та отримує офіційну заробітну плату.
Оскільки ОСОБА_2 є здоровим та працездатним чоловіком, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї та осіб на утриманні не має, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд стягнути з нього на її користь аліменти на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів доходу (заробітку) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову в суд і до повноліття дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2026 року позов було задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 січня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Своє рішення суд мотивував тим, що стягнення аліментів в такому розмірі сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою, не завищеною в теперішніх умовах з урахуванням віку та потреб дитини, та на думку суду не будуть створювати відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру на відміну від стягнення аліментів в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача, про який просить суд позивачка.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на дитину у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 січня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Панасюк О. С., Береговий О. Ю.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 01 жовтня 2026 року о 09 год 45 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про недоведеність того, що грошові кошти перераховувалися безпосередньо позивачу на утримання дитини. Водночас із матеріалів справи вбачається, що відповідач добровільно та систематично перераховував грошові кошти на утримання ОСОБА_3 , чим належним чином виконував свій батьківський обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини ще до звернення Позивача до суду.
3 наданих до суду електронних доказів вбачається, що всі грошові кошти перераховувалися на один і той самий банківський рахунок, картка - НОМЕР_1 . При цьому судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про належність зазначеного рахунку іншій особі. Сам факт того, що лише у трьох платіжних документах у призначенні платежу зазначено «аліменти на утримання ОСОБА_3 », не може бути достатньою підставою для неврахування інших платежів. Відсутність такого призначення в інших платіжних документах сама по собі не свідчить про іншу мету перерахування коштів.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що Позивач не надала жодних належних та допустимих доказів понесених нею витрат на утримання неповнолітньої дитини, а також не подала відомостей щодо свого матеріального стану та доходів. Незважаючи на це, суд не з`ясував обсяг участі Позивача у матеріальному забезпеченні дитини, хоча відповідно до статті 182 СК України саме ці обставини підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів.
Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактичних витрат на утримання дитини, їх розміру, регулярності та необхідності саме у заявленому обсязі. Зазначені у позовній заяві суми витрат є голослівними та не підтверджені жодними письмовими чи іншими доказами, що суперечить вимогам ст. 12, 81 ЦПК України щодо обов`язку сторін доводити обставини, на які вони посилаються.
Окрему увагу слід звернути на те, що до позовної заяви позивач взагалі не надала жодного доказу, який би підтверджував, що вона хоча б проживає з дитиною, не те, щоб вже здійснювала її утримання. До позову було додано лише довідку про місце реєстрації, а в своїй останній заяві до суду про розгляд справи за її відсутності вказала, що перебуває за межами України, що в свою чергу ставить під сумнів її проживання за місцем реєстрації.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції не врахував, що між сторонами фактично відсутній спір щодо обов`язку відповідача утримувати дитину. Відповідач не ухилявся від виконання батьківського обов`язку, добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання дитини та визнавав необхідність сплати аліментів.
При цьому відповідач не погоджувався виключно із визначеним позивачем розміром аліментів, оскільки вважав, що розмір у 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) є достатнім, справедливим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Також, після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, апелянтом було отримано довідку про доходи № 2084/2391/15/4524 від 24 липня 2026 року, видану Військовою частиною НОМЕР_2 . Зазначена довідка містить відомості про розмір грошового забезпечення апелянта за період з 01 січня 2026 року по 30 червня 2026 року, зокрема щодо сум нарахованого та фактично виплаченого доходу. Оскільки зазначена довідка була отримана апелянтом лише після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, вона не могла бути подана до суду першої інстанції з причин, що не залежали від апелянта. Тому відповідач просив суд апеляційної інстанції прийняти та врахувати цей доказ під час розгляду апеляційної скарги.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.
Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки не повідомила, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 05 жовтня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно 30 жовтня 2019 року (а. с. 9).
Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 26 березня 2019 року (а. с. 10).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року у справі № 127/19935/19 шлюб між сторонами було розірвано (а. с. 12-14).
Дитина зареєстрована та проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорту позивачки та витягу з реєстру територіальної громади, витягом з ЄДДР (а. с. 6, 11, 30).
21 листопада 2025 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 21 листопада 2025 року (а. с. 44).
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_2 про доходи ОСОБА_2 їх розмір з серпня 2025 року по лютий 2026 року становив 316 127,25 грн (а. с. 43).
На а. с. 45-47 медичні довідки щодо стану здоров`я ОСОБА_2 .
На а. с. 48-50 квитанції про переказ відповідачем коштів на картку НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_2 про доходи ОСОБА_2 їх розмір з січня 2026 року по червень 2026 року становив 357 861,60 грн (а. с. 100).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до норм ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому даний обов`язок є особистим, індивідуальним обов`язком як матері, так і батька.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи.
При цьому згідно з положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на отримання аліментів на утримання проживаючої з нею доньки, і аліменти у розмірі 1/4 розміру усіх доходів відповідача, відповідатимуть фінансовим можливостям та обов`язку батька забезпечити умови життя та розвитку його неповнолітньої дитини, а також визначеному законодавцем способу, який обрала позивач.
Колегія суддів, ураховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини, дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив наявність підстав для стягнення аліментів, при цьому визначений судом розмір аліментів є необхідним для життєдіяльності неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.
Окрім того апеляційний суд зауважує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку - матір.
Водночас ОСОБА_2 жодним чином не доведено, що сплата аліментів у визначеному рішенням суду розмірі ставить його у складне матеріальне становище, а дохід відповідача після сплати аліментів є недостатнім для власного утримання.
Апеляційний вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що між сторонами відсутній спір щодо утримання дитини, оскільки сам факт звернення позивачки до суду свідчить про протилежне.
Також безпідставними є доводи про ненадання позивачкою доказів на підтвердження проживання з дитиною та її утримання, адже донька зареєстрована з матір`ю, а відповідач як батько жодних відомостей щодо іншого місця проживання та іншого джерела утримання дитини не вказує.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та зводяться до незгоди із ними.
Разом з тим апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Геращенко Тетяни Василівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2026 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк