Справа № 953/10197/26
н/п 2-п/953/182/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2026 р. Суддя Київського районного суду міста Харкова Колесник С.А., розглянувши вимогу відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2026 року у цивільній справі №953/10197/26 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
01.10.2026 року електронною поштою та 05.10.2026 року поштовим відправленням на адресу Київського районного суду м.Харкова надійшла вимога ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, у якій просить:
1. Прийняти її волевиявлення про її статус Людини, що є найвищою соціальною цінністю, та розглядати справу і відповідно спілкуватися з нею.
2. Визнати ту обставину, що з 24 лютого 2022 року держава не виконує щодо неї та її родини обов`язки щодо захисту життя, безпеки та достатнього життєвого рівня.
3. Визнати, що обставина невиконання державою обов`язків щодо захисту життя та безпеки має важливе значення для того, щоб суд визнав призначення будь-яких боргів за житлово- комунальні послуги геноцидом особисто проти її роду, та визнати, що заявлена сума не є боргом.
4. Постановити окрему ухвалу суду та надіслати її до прокуратури Харківської області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Зобов`язати внести в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення.
5. Скасувати заочне рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права.
6. Звільнити її від сплати судового збору та поштових витрат на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
7. Витребувати у АТ «Укрпошта» інформацію, зазначену в п. 10.1.
8. Зобов`язати КП «Харківські теплові мережі» надати перерахунок нарахувань за кожен місяць, інформацію, зазначену в п. 10.2.
Суд, дослідивши матеріали вимоги, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Вимоги до заяви про перегляд заочного рішення визначені у ст. 284, 285 ЦПК України, а наслідки їх невиконання, передбачені положеннями ст.185 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:
1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;
2) ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобу зв`язку, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;
4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;
5) клопотання про перегляд заочного рішення;
6) перелік доданих до заяви матеріалів.
Разом з цим, в порушення ч.1 ст.284, п.2, 3, 4 ч.2 ст.285 ЦПК України, відповідачка звертається до суду з вимогою, а не з заявою про перегляд заочного рішення; у вимозі про перегляд заочного рішення відповідачем не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Частиною 6 статті 285 ЦПК України передбачено, що до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 судовий збір не сплачено. При цьому ОСОБА_1 вимагає звільнити її від сплати судового збору відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, положеннями ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів. Отже, приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову пов`язаного з наданням тих чи інших послуг.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», яке закріплене у п. 17 ст. 1 цього закону, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до п. 3, п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Положеннями п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору; про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст. 15 і 23 цього закону. Права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.
Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
А тому заявник, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак у заяві про перегляд заочного рішення відповідачем не зазначено яким чином порушуються його права як споживача.
Тому, судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у цій справі підлягає сплаті, а посилання ОСОБА_1 на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення її від сплати судового збору.
Таким чином, враховуючи конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору при подачі заяви про перегляд судового рішення, а за таких обставин в задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3328,00 гривень. Отже, за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення відповідач повинен сплатити судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Кошти за оплату судового збору повинні бути перераховані за реквізитами: отримувач коштів: ГУК Харків обл/мХар Київськ/22030101, код отримувача: 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО: 899998, рахунок отримувача: [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: *;101; РНОКПП платника; слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова.
Документ про сплату судового збору необхідно надати до суду.
При цьому, суд зазначає, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ч.8 ст.285 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 285 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
На підставі викладеного, вимога ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху із встановленням строку для усунення її недоліків, означених в даній ухвалі.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 285 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Вимогу відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2026 року у цивільній справі №953/10197/26 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без руху, надавши відповідачці 10-денний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення її недоліків, роз`яснивши відповідачці, що у разі не усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява буде вважатися неподаною та їй повернута.
Копію даної ухвали направити відповідачці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Колесник С.А.