Провадження № 2/641/4086/2026 Справа № 641/6231/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова
у складі судді Кожихової Г.В.
за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,
розглянувши у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Технофінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
29.06.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Технофінанс" (надалі - ТОВ «ФК Технофінанс») адвокат Кшуташвілі В.О., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернулася до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № [номер приховано]-049164 від 17.10.2024 у розмірі 43 343,23 грн., з яких 11 750,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 25 693,23 грн. - заборгованість за відсотками, 5 900,00 грн. - штраф, судові витрати у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «ТехноПрофі» № [номер приховано]-049164, відповідно до умов якого відповідач отримав у кредит грошові кошти у сумі 11 800,00 грн шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зі строком повернення до 11 жовтня 2025 року включно. Посилається на те, що строк кредитування за договором становить 360 календарних днів та складається з пільгового періоду кредитування з 17 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року та поточного періоду кредитування з 16 листопада 2024 року по 11 жовтня 2025 року. У поточному періоді кредитування періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 15 днів, а конкретні строки повернення позики та сплати процентів визначені графіком платежів. У разі невнесення або внесення не в повному обсязі передбачених графіком платежів відповідна сума вважається простроченою заборгованістю, що є підставою для застосування передбаченої договором відповідальності. Представник позивача зазначає, що відповідно до п. 2.5 договору за користування позикою відповідач з дня її видачі зобов`язався щоденно сплачувати проценти за фіксованою процентною ставкою 346,75 % річних, що за базовим розміром становить 0,95 % на день від суми позики. Проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості за позикою на початок дня, а їх нарахування за користування позикою припиняється в останній день повернення позики - 11 жовтня 2025 року. Також посилається на умови договору щодо застосування зниженої процентної ставки за промокодом. Зазначає, що така знижка застосовується за умови дотримання позичальником графіка платежів, а в разі прострочення строку або розміру будь-якого платежу умови щодо зниженої процентної ставки скасовуються та застосовується базова процентна ставка, передбачена п. 2.5 договору, починаючи з дати отримання позики. Вказує, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, допустив порушення строків внесення передбачених договором платежів, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість за договором. Крім того, зазначає, що умовами договору передбачена відповідальність позичальника за порушення строків виконання зобов`язань у вигляді штрафу, у зв`язку з чим до складу заборгованості включено штраф у загальному розмірі 5 900,00 грн. Щодо порядку укладення договору позивач зазначає, що договір позики укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач ввів у відповідні поля на вебсайті позикодавця свої персональні та паспортні дані, а акцепт договору здійснив шляхом введення отриманого на номер мобільного телефону одноразового ідентифікатора. На думку позивача, вчинення відповідачем зазначених дій свідчить про належне укладення сторонами електронного договору та погодження його умов. Посилаючись на положення статей 526, 530, 610, 611, 629, 1049, 1050 ЦК України, вказує, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а позичальник зобов`язаний повернути позику у встановлений договором строк. З урахуванням наведеного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у загальному розмірі 43 343,23 грн, яка складається з 11 750,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 25 693,23 грн заборгованості за процентами та 5 900,00 грн штрафу, а також 2 662,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Виклад позиції відповіда
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 06.07.2026 вказана позовна заява залишена без руху та надано час для усунення недоліків.
10.07.2026 до канцелярії суду, через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, представник позивача ТОВ «ФК Технофінанс» - адвокат Кшуташвілі В.О. надала уточнену позовну заяву та докази підтвердження наявності рахунку у банку.
Ухвалою суду від 14.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином. Поштові відправлення повернулись до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
Відповідно до ухвали суду від 30.09.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
17 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики «ТехноПрофі» № [номер приховано]-049164. Договір укладено дистанційно в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця.
Відповідно до п. 2.1 договору позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у загальному розмірі 11 800,00 грн на умовах строковості, платності та повернення. Вказана договором сума позики складається з двох частин: 10 000,00 грн сума позики, яка підлягала перерахуванню на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , та 1 800,00 грн, які утримувалися позикодавцем із суми позики шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у рахунок сплати комісії за видачу позики. Датою надання кредиту визначено 17 жовтня 2024 року.
Фактичне перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 19972 від 17 жовтня 2024 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Технофінанс» із рахунку в АТ «Таскомбанк» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. У призначенні платежу зазначено: «надання позики згідно договору кредитування №[номер приховано]-049164 від 17.10.2024».
Строк кредитування відповідно до умов договору становить 360 календарних днів та складається з пільгового періоду з 17 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року та поточного періоду з 16 листопада 2024 року по 11 жовтня 2025 року. Кінцевою датою повернення позики визначено 11 жовтня 2025 року. Пунктом 2.5 договору встановлено, що за користування позикою позичальник, починаючи з дня її видачі, щоденно сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою 346,75 % річних, що за базовим розміром становить 0,95 % на день. Нарахування процентів здійснюється щоденно на залишок заборгованості за позикою на початок дня та припиняється в останній день повернення позики - 11 жовтня 2025 року.
Відповідно до графіка платежів, який є Додатком № 1 до договору та його невід`ємною частиною, за весь 360-денний строк кредитування передбачено повернення 11 800,00 грн суми позики, сплату 12 073,50 грн процентів за користування позикою та 1 800,00 грн комісії за видачу позики. Загальна вартість позики за графіком визначена у розмірі 25 673,50 грн. Денна процентна ставка, розрахована виходячи із загальних витрат за кредитом, у договорі визначена у розмірі 0,33 %.
Відповідно до наданого ТОВ «ФК «Технофінанс» розрахунку заборгованості відповідачем здійснено платіж у розмірі 50,00 грн, після врахування якого позивачем визначено залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 750,00 грн. У подальшому позивачем здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами, розмір яких станом на 03 червня 2025 року визначено у сумі 25 693,23 грн, після чого зазначена сума процентів у розрахунку не змінювалася. Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості за договором визначено у сумі 43 343,23 грн, з яких: 11 750,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 25 693,23 грн заборгованість за процентами; 5 900,00 грн штраф.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина 1 статті 1048 ЦК України)
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Виходячи з аналізу наведених норм права та матеріалів справи, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 успішно ідентифікований ТОВ «ФК Технофінанс», одноразовий ідентифікатор 4rnV6B.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відтак, суд дійшов висновку, що вказаний кредитний договір укладений між сторонами. Доказів на спростування наведеного до суду не надано.
Фактичне перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 19972 від 17 жовтня 2024 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Технофінанс» із рахунку в АТ «Таскомбанк» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн, які зобов`язаний був повернути до 11.10.2025. Водночас в рахунок погашення заборгованості відповідачем сплачено 50 грн. Також відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу комісію за надання кредиту в розмірі 1800 грн., яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 2.6.2 Договору).
Проте вказаних зобов`язань відповідач не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість по сплаті 11750 грн. боргу з повернення кредиту та комісії за надання кредиту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом безпосередньо передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення процентів, суд виходить з такого.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Зазначеним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.
Згідно ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачають, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Відповідно до надано позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача за процентами становить 25 693,23 грн.
З укладеного договору вбачається, що між сторонами було погоджено проценту ставку у розмірі 0,95 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, тобто до 11.10.2025.
Суд погоджується з наданим розрахунків відсотків у розмірі 25 693,23 грн, оскільки він виконаний відповідно до умов договору, за відсотковою ставкою, погодженою між сторонами договору, у межах строку дії договору та з урахуванням пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає таке.
Суд встановив, що, крім заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, позивач заявив до стягнення з відповідача неустойку (штраф) у розмірі 5900 грн
Позивач щодо нарахування неустойки вказав, що відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", яким було передбачена заборона нарахування неустойки виключено і відповідно на підставі змін. За договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.
Вказані доводи позивача суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).
Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд враховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває дотепер.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ "ФК Технофінанс" і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.
Положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу ІV Закону № 1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання щодо звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану, а норми ЦК України застосовуються безпосередньо до спірних правовідносин.
Отже, суд відхиляє посилання позивача на правомірність нарахування та заявлення до стягнення неустойки, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 5900 грн не підлягають задоволенню.
Висновки суду
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11750 грн заборгованості за кредитом та комісією, 25 693,23 грн заборгованості по сплаті процентів, всього 37443,23 грн, у задоволенні решти позовних вимог в частині неустойки суд відмовляє.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги заявлено на загальну суму 43 343,23 грн та задоволено на суму 37 443,23 грн, що становить 86,39 % від заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 299,99 грн (37 443,23 грн / 43 343,23 грн ? 2 662,40 грн).
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера та акт про прийняття-передачу наданих послуг від 26 червня 2026 року, складений адвокатом Кшуташвілі Вікторією Олексіївною та ТОВ «ФК «Технофінанс» на виконання договору про надання правової допомоги № 03/01 від 03 січня 2024 року. Зі змісту акта вбачається, що адвокатом у період з 22 червня 2026 року по 26 червня 2026 року надано позивачу послуги з аналізу документів з метою подання позову до суду щодо ОСОБА_1 вартістю 1 000,00 грн та зі складання і подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором вартістю 4 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 5 000,00 грн..
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує характер та складність справи, обсяг досліджених доказів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відсутність необхідності участі представника позивача у судових засіданнях, а також характер фактично наданих адвокатом послуг, які полягали в аналізі документів, складанні та поданні позовної заяви, а також часткове задоволення вимог позову. З огляду на наведене, керуючись критеріями реальності, необхідності та розумності судових витрат, суд вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (код ЄДРПОУ 43868852, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2) заборгованість за договором позики «ТехноПрофі» № [номер приховано]-049164 від 17 жовтня 2024 року у загальному розмірі 37 443 (тридцять сім тисяч чотириста сорок три) гривні 23 (двадцять три) копійки, яка складається із заборгованості за кредитом та комісією у розмірі 11 750 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок та заборгованості за процентами у розмірі 25 693 (двадцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто три) гривні 23 (двадцять три) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (код ЄДРПОУ 43868852) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 299 (дві тисячі двісті дев`яносто дев`ять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» про стягнення з ОСОБА_1 неустойки (штрафу) у розмірі 5 900,00 грн відмовити.
Копію заочного рішення надіслати сторонам протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте Слобідським районним судом міста Харкова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Повний текст судового рішення складено та підписано 05.10.2026.
Суддя Г.В.Кожихова