Справа № 309/2219/26
Провадження № 2-з/309/24/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2026 року м. Хуст
Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Піцур Я.Я., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває цивільна права за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
18 вересня 2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову у даній справі, у якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового графіку зустрічей позивача з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 почергово через тиждень із 12:00 год. суботи до 12:00 год. наступної суботи - з позивачем ОСОБА_1 ; із 12:00 год. суботи до 12:00 год. наступної суботи з відповідачкою ОСОБА_3 , або графік який визначить суд.
Ухвалою Хустського районного суду від 21.09.2026 у задоволенні заяви відмовлено.
05.10.2026 представником позивача ОСОБА_2 знову подано заяву про забезпечення позову у даній справі, у якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового графіку зустрічей позивача з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 почергово через два тижні із 12:00 год. суботи до 12:00 год. суботи другого тижня - з позивачем ОСОБА_1 ; із 12:00 год. суботи до 12:00 год. суботи другого тижня з відповідачкою ОСОБА_3 , або графік який визначить суд. В обґрунтування вказує, що сторони мешкають окремо, дитина мешкає з відповідачкою, яка наразі не дає можливості спілкуватися позивачу з дочкою особисто. Він мешкає у м.Прага за 50 км від населеного пункту де мешкає дитина. Його житло облаштоване з урахуванням потреб дитини. Всі зустрічі з дитиною відбуваються лише в її присутності і відповідачка постійно шукає причини для відмови позивачу в зустрічі з дитиною. Були ситуації коли позивач приїжджав до дитини спланувавши з нею прогулянки та розваги, а дитина повідомила, що вони з мамою їдуть в інше місце. Через таку позицію він боїться втратити зв`язок з дочкою і тому вимушений звернутися з заявою про забезпечення позову. Позивач має автомобіль та має можливість забирати та привозити дитину до місця проживання, в дитячий садок тощо. Має позмінний графік, що дозволяє йому проводити час з дитиною, знає її смакові вподобання, графік сну тощо. Вважає, що спілкування з дитиною без присутності матері сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу конфлікту між батьками на дитину.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Статтею 13 ЦПК України передбачено суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже згідно принципу диспозитивності цивільного процесу, суд вирішує питання виключно в межах заявлених вимог, і самостійно не вправі змінювати предмет таких вимог.
У відповідності до положень частини 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною третьої статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України).
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що
«співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […]
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […]
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини (див. постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 759/119/18 (провадження № 61-11947св22) зазначено, що «судове рішення про визначення місця проживання дитини спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд констатує, що раніше, ухвалою від 18.09.2026 суд уже відмовляв у вжитті схожих заходів забезпечення позову. В цій ухвалі судом констатовано, що застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини з матір`ю та батьком почергово, через певний (незначний) проміжок часу, не відповідає інтересам малолітньої дитини, яка буде вимушена кожного тижня змінювати місце свого проживання, адаптовуватись до обставин, які у зв`язку з цим виникатимуть, та зазнаватиме невиправданого стресу. Заяви про забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини з одним із батьків обов`язково належить оцінювати на предмет найкращим інтересам дитини, з точки зору усунення усіх ймовірних стресових ситуацій, пов`язаних із систематичною і постійною, через незначний проміжок часу, зміною місця перебування (особливо малолітньої) дитини. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у цій справі саме у спосіб, про який просить батько дитини (встановлення графіку перебування малолітньої дитини з матір`ю та батьком почергово, через певний (незначний) проміжок часу). Такий спосіб забезпечення позову не узгоджується із забезпеченням найкращих інтересів малолітньої дитини. ОСОБА_1 , за наявності підстав, не позбавлений можливості звернутись до суду щодо забезпечення позову шляхом визначення іншого порядку (графіку) особистих зустрічей із малолітньою донькою.
Єдиною відмінністю між раніше поданою і поданою наразі заявою про забезпечення позову є те, що у раніше подані заяві представник позивача просила встановити графік спілкування через родин тиждень, а наразі через два. На думку суду два тижні (про які говориться у поданій наразі заяві) також є незначним проміжком часу, і встановлення такого графіку перебування малолітньої дитини з матір`ю та батьком почергово, через певний (незначний) проміжок часу, не відповідає інтересам малолітньої дитини. Підстав для зміни свого висновку у цій частині суд не вбачає.
Щодо прохання заявника у заяві про забезпечення позову «або графік який визначить суд», то на думку суду у даному випадку заявником знову ж таки не конкретизовано який це може бути графік. У поданій наразі заяві заявником додатково констатовано (у порівнянні з попередньою заявою), що він проживає на відстані 50 км від місця проживання дитини, його житло має усі умови для проживання дитини і свій графік роботи він буде підлаштовувати під потреби дитини. Однак жодних доказів, у яких би була зафіксована хоч якась інформація щодо умов проживання позивача, зокрема чи створені відповідні умови для проживання малолітньої дитини, у матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості дати оцінку чи відповідатиме таке проживання найкращим інтересам дитини. Указана невизначеність (відсутність інформації) унеможливлює для суду самостійно визначити такий графік спілкування з дитиною.
У зв`язку з цим, враховуючи зміст заявлених вимог, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, є необґрунтованою і не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено 07.10.2026.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.