Справа № 450/2568/23
Провадження № 4-с/450/14/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Кукси Д.А.
при секретарі Глинській У.Я.
за участю представника скаржника Баюш Л.В.
представника державного виконавця Хурдепи С.Ю.
представника стягувача Блонського М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баюш Лілія Володимирівна на постанову держаного виконавця про відновлення виконавчого провадження,-
в с т а н о в и в :
11.09.2026 представник скаржника звернулася зі скаргою на постанову держаного виконавця про відновлення виконавчого провадження, а саме просить суд: визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства остиції України Хурдепи Святослава Орійовича від 14.08.2026 про відновлення виконавчого провадження №76201030; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Хурдепи Святослава Юрійовича щодо відновлення виконавчого проваджения №76201253 на підставі заяви представника стягувача від 05.08.2026; зобов?язати державного виконавця усунути порушення прав боржника, допущені внаслідок винесення постанови від 14.08.2026.
В обґрунтування скарги зазначено, що 14.08.2026 головним державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хурдепою Святославом Юрійовичем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №76201030 з виконання виконавчого листа №450/2568/23, виданого 12.09.2024 Пустомитівським районним судом Львівської області, про вселення ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1 . Підставою для відновлення провадження стала заява представника стягувача від 05.08.2026 про нібито чинення боржником перешкод у користуванні будинком шляхом зміни замків. Водночас державним виконавцем не встановлено та не підтверджено належними доказами, що замки змінювала саме ОСОБА_1 , коли та за яких обставин це відбулося, а також ,що відповідні дії вчинялися іншою особою за її дорученням. Відповідно до ч. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для відновлення виконавчого провадження є подальше перешкоджання проживанню (перебуванню) стягувача саме боржником. Отже, самого твердження стягувача про наявність таких перешкод недостатньо; державний виконавець зобов`язаний встановити конкретні обставини та особу, яка їх чинить. Крім того, ОСОБА_1 з 18.01.2023 перебуває за межами України та фактично проживає з сином в Італійській Республіці. На момент подання заяви стягувача 05.08.2026 та винесення оскаржуваної постанови 14.08.2026 вона в Україні не перебувала, що підтверджується інформацією про перетин державного кордону. Доказів її особистої участі у зміні замків або доручення іншій особі таких дій матеріали виконавчого провадження не містять. При цьому фактично у будинку АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3 , яка не є боржником у виконавчому провадженні. Отже, особу, яка нібито чинить перешкоди стягувачу, державним виконавцем не встановлено. Оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримала 31.08.2026. Відповідно до ст. 449 та ч. 1 ст. 123 ЦПК України строк на її оскарження розпочався 01.09.2026 та закінчився 10.09.2026, у зв`язку з чим скаргу подано у встановлений законом строк.
22.09.2026 адвокат Баюш Л.В. подала додаткові пояснення в яких вказала, що підставою для відновлення виконавчого провадження стала заява представника стягувача від 05.08.2026 про нібито чинення боржником перешкод у користуванні будинком шляхом зміни замків. Водночас у поданому до суду 19.09.2026 клопотанні сам стягувач ОСОБА_2 зазначив: «Так ОСОБА_4 змінив замок до своєї частини будинку для того, щоб боржники не користувалися його частиною будинку». Отже, це твердження спростовує його попередню позицію про причетність боржників до зміни замків. За змістом ч. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для відновлення виконавчого провадження є саме подальше перешкоджання стягувачу з боку боржника. При цьому закон прямо передбачає, що виконавче провадження не відновлюється, якщо перешкоди чинить особа, яка не є боржником. Жодних належних доказів того, що ОСОБА_1 або інший боржник змінювали чи пошкоджували замки, стягувачем не надано, а державним виконавцем такі обставини не встановлено. Саме посилання на наявність замка або відсутність у стягувача ключа не підтверджує факту перешкоджання саме боржником. Більше того, ОСОБА_1 з 17.01.2023 перебуває за межами України, а фактично у спірному будинку проживає особа, яка не є боржником. Відтак відсутні докази, які б пов`язували зазначені стягувачем обставини саме з діями ОСОБА_1 . Посилання стягувача на обставини, що виникли після винесення постанови від 14.08.2026, не можуть бути підставою для підтвердження її законності, оскільки правомірність рішення державного виконавця оцінюється станом на момент його прийняття. Таким чином, подане стягувачем клопотання не спростовує доводів скарги, а навпаки, підтверджує відсутність доказів вчинення перешкод саме боржником, що виключає наявність передбачених ч. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для відновлення виконавчого провадження. У зв`язку з викладеним постанова державного виконавця від 14.08.2026 є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
02.10.2026 адвокатом Баюш Л.В. подано клопотання долучення доказів, а саме: відповідь на запит з Державної прикордонної служби України №19.5.1/75112-26 від 01.10.2026.
В судовому засіданні адвокта Баюш Л.В. скаргу підтримала в повному обсязі просила задоволити з підстав викладених письмово.
21.09.2026 представник стягувача - адвокат Блонський М.А. подав клопотання, у якому зазначив, що 05.08.2026 стягувач звернувся до Пустомитівського ВДВС із заявою про те, що боржники змінили замок у вхідних дверях будинку та таким чином перешкоджають його доступу до приміщення. Посилаючись на ч. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач зазначає, що за наявності подальшого перешкоджання боржником його проживанню (перебуванню) державний виконавець має право відновити виконавче провадження та повторно здійснити примусове вселення. При цьому, на думку стягувача, закон не вимагає проведення перевірки виконання рішення до винесення постанови про відновлення виконавчого провадження. Стягувач вважає доводи скаржника безпідставними та зазначає, що перешкоди в доступі до будинку мали місце. На підтвердження цього посилається на заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 та відеозапис огляду входу до будинку від 13.09.2026, з якого, за твердженням стягувача, вбачається відсутність замка, який раніше був ним встановлений. При цьому стягувач стверджує, що цей замок був пошкоджений та замінений боржниками, а після відновлення виконавчого провадження ними нібито було знято новий замок. Водночас наведені обставини стягувач вважає достатніми для підтвердження наявності підстав для відновлення виконавчого провадження, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні скарги. Крім того, стягувач просить стягнути зі скаржника витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, на підтвердження яких надано договір про надання правничої допомоги, ордер та квитанцію про оплату.
В судовому засіданні адвокат Блонський М.А. скаргу заперечив з огляду на викладене та просив відмовити у задоволенні в повному обсязі.
В судове засідання з`явився державний виконавець Хурдепа С.Ю., який пояснив, що 05.08.2026 представник стягувача ОСОБА_2 - адвокт Блонський М.А. звернувся до Пустомитівського ВДВС із заявою про зміну боржниками замка у вхідних дверях будинку та відсутність у нього ключів. 14.08.2026 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам. Представник зазначив, що до відновлення провадження державний виконавець не мав правових підстав вчиняти подальші виконавчі дії чи перевіряти наведені у заяві обставини. Після відновлення провадження такі обставини підлягають перевірці, за результатами якої буде вирішено питання про повторне примусове вселення стягувача або про закінчення виконавчого провадження у разі встановлення відсутності дій боржника, спрямованих на перешкоджання проживанню стягувача. На цей час вчинення подальших виконавчих дій призупинено до вирішення судом цієї скарги.
В задоволенні скарги просив відмовити.
Дослідивши матеріали скарги, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.01.2026 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення, задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_2 . Вселено ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1 ; Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 передати ОСОБА_2 примірник всіх ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 , та воріт до земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 в рівних частках на користь ОСОБА_2 завдану шкоду в результаті вчинення перешкод йому у користуванні майном - частиною будинковолодіння АДРЕСА_1 , в розмірі 61500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 в рівних частках на користь ОСОБА_2 2147,20 грн. сплаченого судового збору.
Постановою Львівський апеляційний суд від 03.06.2024 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жидачек Т.М. залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 січня 2024 року та додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2024 року залишено без змін. Рішення набрало законної сили 03.06.2024.
Постановою Львівський апеляційний суд від 25.06.2025 апеляційну скаргу Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено. Ухвалу Пустомитівського районного судуЛьвівської області від 16 грудня 2024 року в частині часткового задоволення скарги, визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №76201030 від 31.10.2024, винесеної державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепою С.Ю., про зобов`язання державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в повному обсязі виконати рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист №450/2568/23 від 12.09.2024 та відкрито ВП №76201030 скасувати та ухвалити в цій частині вимог скарги нову постанову, якою в задоволенні цих вимог скарги відмовлено. В решті ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2024 року залишено без змін. Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - Блонського Михайла Андрійовича на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17грудня 2024 року та на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2024 року залишено без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року та ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2024 року залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 05.08.2026 ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подано заяву до Пустомитівського ВДВС згідно якої зазначено, що на цей час боржниками змінено замок у вхідних дверях будинку до якого в стягувача немає ключів. Такі дії вони здійснили самовільно, щоб стягувач не міг проживати в будинку.
14.08.2026 головним державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хурдепою Святославом Юрійовичем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №76201030 з виконання виконавчого листа №450/2568/23, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області, про вселення ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України №19.5.1/75112-26 від 01.10.2026, за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт НОМЕР_1 , у період з 17.01.2023 по 10.09.2026 перетнула державний кордон України двічі: в`їзд 17.01.2023 о 08:10; виїзд 18.01.2023 о 03:04 через пункт пропуску «Рава-Руська».
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.
Порядок виконання рішення про вселення стягувача визначено статтею 67 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною другою згаданої статті примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення (частина п`ята статті 67 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною шостою статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.
Зважаючи на вищезазначені обставини, суд зазначає наступне.
05.08.2026 стягувач звернувся до Пустомитівського ВДВС із заявою про подальше перешкоджання у користуванні приміщенням, зазначивши, що боржниками змінено замок у вхідних дверях будинку та стягувач не має ключів. На підставі зазначеної заяви державним виконавцем 14.08.2026 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.
Відповідно до частини 6 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження.
Посилання скаржника на те, що до винесення постанови державний виконавець був зобов`язаний попередньо встановити, ким саме, коли та за яких обставин було змінено замок, суд вважає необґрунтованими. Відновлення виконавчого провадження не є остаточним встановленням факту вчинення боржником перешкод, а забезпечує можливість державному виконавцю здійснити передбачені законом виконавчі дії та перевірити наведені стягувачем обставини.
Такий підхід узгоджується з ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року у справі №201/531/19, у якій Верховний Суд, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові від 01 червня 2020 року у справі №754/5146/15-ц, зазначив, що до повноважень державного виконавця не входить перевірка обґрунтованості заяви стягувача про перешкоджання боржником його проживанню (перебуванню).
При цьому у справі №201/531/19 Верховний Суд дійшов висновку, що за умови звернення стягувача із відповідною заявою та встановлення того, що особа, яка звернулася із заявою, є стягувачем, а особа, щодо якої відновлено провадження, є боржником, дії державного виконавця з відновлення виконавчого провадження відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та вчинені в межах його повноважень.
За таких обставин доводи скаржника про відсутність на момент винесення постанови належних доказів того, що саме боржник змінив замок, не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови. Відповідні обставини підлягають перевірці державним виконавцем вже в межах відновленого виконавчого провадження, за результатами чого має бути визначено подальший порядок виконання судового рішення.
Щодо доводів представника скаржника про те, що на момент звернення стягувача із заявою та винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 перебувала за межами України, суд зазначає, що сама по собі ця обставина не є передбаченою законом підставою для відмови у відновленні виконавчого провадження та не спростовує наведених стягувачем обставин щодо подальшого перешкоджання його проживанню. Водночас перебування боржника за межами України підлягає врахуванню під час перевірки її можливої особистої участі у вчиненні відповідних дій.
Крім того, доводи представника скаржника про можливе виникнення в майбутньому фінансових обтяжень є припущеннями та самі по собі не свідчать про порушення прав чи законних інтересів боржника. Сам факт відновлення виконавчого провадження не зумовлює автоматичного виникнення для боржника будь-яких фінансових зобов`язань, а можливість застосування передбачених законом заходів примусового виконання залежить від встановлення відповідних обставин та вчинення державним виконавцем конкретних виконавчих дій.
Таким чином, отримавши заяву стягувача із зазначенням конкретних обставин щодо подальшого перешкоджання його проживанню, державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень та відповідно до ч. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження». Підстав для визнання постанови від 14.08.2026 неправомірною та її скасування суд не вбачає, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні скарги в повному обсязі, наявні підстави для покладення на боржника витрат на професійну правничу допомогу, понесених стягувачем, на підтвердження яких адвокатом Блонським А.М. долучено договір № 16/09/2 про надання правничої допомоги від 16.09.2026, ордер серії ВС №1498487 від 19.09.2026 та платіжну інструкцію від 19.09.2026.
Керуючись ст.ст. 18, 67 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381- 384, 447 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
в задоволені скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баюш Лілія Володимирівна на постанови держаного виконавця про відновлення виконавчого провадження, - відмовити.
Стягнути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.
Суддя: Д. А. Кукса