Судові рішення

Ухвала № 140381549 у справі № 757/45933/26 від 26.08.2026

Ухвала від 26.08.2026 у цивільній справі № 757/45933/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин»). Суд: Печерський районний суд міста Києва, суддя Соколов О. М.

Справа№ 757/45933/26 (у рішенні: 757/45933/26-ц)
СудПечерський районний суд міста Києва
СуддяСоколов О. М.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із трудових правовідносин
Дата ухвалення26.08.2026
Надійшло до реєстру07.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140381549

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/45933/26-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року суддя Печерського районного суду міста Києва Соколов О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» (ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), про визнання наказу №464-к від 22.07.2026 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення незаконним та зміну підстав звільнення, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кирей Олени Василівни звернувся до суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» (ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), про визнання наказу №464-к від 22.07.2026 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення незаконним та зміну підстав звільнення, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколова О.М.

Згідно ч. 1, 3 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Проте, в порушення вимог п.п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте до позовної заяви останнім не долучено інформацію про середньоденну заробітну плату, на наведено розрахунок суми, яка підлягає стягненню.

Відтак, позивачу необхідно визначити ціну позову та надати інформацію про середньоденну заробітну плату, на навести розрахунок суми, яка підлягає стягненню.

Окрім цього, ч. 4 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та спрямований на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним передбаченої законом виплати за час, протягом якого він був позбавлений можливості працювати.

Водночас структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать, зокрема, виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто не входить до структури заробітної плати.

За своєю суттю середній заробіток за час вимушеного прогулу не є неустойкою чи санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а є виплатою, яка має компенсаційний характер та нараховується у розмірі середнього заробітку у зв`язку з порушенням права працівника на працю.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка поширюється на позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не застосовується до позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Вимога про відшкодування моральної шкоди є самостійною позовною вимогою та за своїм предметом не є вимогою про стягнення заробітної плати чи поновлення на роботі.

Відтак, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пільга щодо сплати судового збору не поширюється і на заявлену позивачем вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позивач не звільняється від сплати судового збору за заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, а тому до позовної заяви мають бути додані документи, що підтверджують сплату судового збору за кожною із зазначених позовних вимог у встановленому законом розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як визначено у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

Таким чином, позивачу необхідно визначити ціну позову, надати суду розрахунок заборгованості з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та сплатити за звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди судовий збір в розмірі, залежно від суми, що підлягає стягненню, у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір».

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

На виконання ухвали про залишення заяви без руху необхідно надати позовну заяву в новій редакції з усуненням виявлених недоліків, відповідно для суду та учасників у справі, сплатити судовий збір за майнові вимоги, відповідно до змісту позовних вимог та ЗУ «Про судовий збір» та подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України

Частиною 1 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» (ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), про визнання наказу №464-к від 22.07.2026 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення незаконним та зміну підстав звільнення, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені в ній недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст. 177 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Соколов