ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 274/2268/26 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.
Категорія 70 Доповідач Миколайчук П.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Миколайчука П.В.,
суддів Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.,
при секретарі судового засідання Нестерчук М.Д.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,
на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.08.2026 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та зупинення провадження
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів,
УСТАНОВИВ:
27 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України /надалі - Бердичівський відділ ДРАЦС/, в якому просила: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Бердичівський відділ ДРАЦС внести зміни до актового запису про народження № 59 від 18.02.2026, вказавши батьком дитини ОСОБА_2 та виключивши відомості про ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В подальшому відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2026 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено та, зокрема, визначено направити через Міністерство оборони України до військової частини копію позовної заяви з додатками та судову повістку для вручення відповідачу до судового засідання, призначеного на 7 серпня 2026 року.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 серпня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивачки про збільшення позовних вимог, якою, крім вимог щодо утримання дитини, заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку.
Також позивачка подала клопотання про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої просила доручити експертам Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи або іншої сертифікованої судово-експертної установи на розсуд суду, витрати на проведення експертизи покласти на неї, а також зобов`язати експертну установу узгодити з відповідачем та його командуванням час і місце відбору біологічних зразків. У підготовчому засіданні 26 серпня 2026 року позивачка підтримала клопотання та доповнила його, просила доручити проведення експертизи експертам Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 серпня 2026 року клопотання позивачки задоволено частково. У справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (10008, м. Житомир, вул. Старий бульвар, 18).
На вирішення експертизи поставлено питання: Чи являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Витрати на проведення експертизи покладено на позивачку ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 разом із дитиною та ОСОБА_2 з`явитися до експертної установи у визначені експертами дату та час для відбору біологічних зразків. Експертній установі запропоновано узгодити дату, час та місце відбору біологічних зразків з урахуванням особливостей проходження ОСОБА_2 військової служби та фактичної можливості його прибуття до експертної установи. У задоволенні клопотання в частині зобов`язання експертної установи узгоджувати з командуванням відповідача час та місце відбору біологічних зразків відмовлено. Також на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвала мотивована тим, що для з`ясування питання про наявність чи відсутність біологічного споріднення між відповідачем та дитиною необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а вирішення спору по суті до отримання висновку експерта є неможливим.
Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та зупинення провадження у справі, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про призначення експертизи після належного забезпечення відповідачу можливості ознайомитися з матеріалами справи, подати відзив, заперечення та реалізувати права, передбачені ст. 103 ЦПК України. Крім того, апелянт просить перевірити наявність у матеріалах справи доказів направлення та фактичного вручення йому копії первісної позовної заяви з додатками та судової повістки відповідно до ухвали суду від 12 червня 2026 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є передчасною та постановлена з істотним порушенням норм процесуального права, оскільки до моменту призначення експертизи відповідачу не було забезпечено реальної можливості ознайомитися з позовною заявою та доданими до неї документами, надати відзив і заперечення та реалізувати інші процесуальні права.
Апелянт зазначає, що копії позовної заяви з додатками та судової повістки, направлення яких через Міністерство оборони України до військової частини визначено ухвалою суду від 12 червня 2026 року, він фактично не отримав. Після створення електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» відповідач встановив, що первісна позовна заява та додані до неї документи в ньому відсутні.
Зауважує, що того ж дня, 26 серпня 2026 року, суд прийняв до розгляду заяву позивачки про збільшення позовних вимог, якою заявлено окрему вимогу про стягнення коштів на її утримання, а тому на момент призначення експертизи обсяг позовних вимог було розширено, тоді як відповідач не мав можливості сформувати свою позицію у справі.
Посилаючись на ст. ст. 12, 43, 190, 103 ЦПК України, апелянт вказує, що був позбавлений можливості висловити заперечення щодо призначення експертизи, запропонувати питання експерту та надати пояснення. Зупинення провадження, на його думку, є похідним від законності та своєчасності призначення експертизи і призвело до подальшого обмеження його процесуальних прав.
Апелянт наголошує, що не має наміру ухилятися від проведення молекулярно-генетичної експертизи, а його позиція зводиться до необхідності дотримання належного процесуального порядку. Також зазначає, що є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заперечила щодо доводів апеляційної скарги, вказала, що відповідач був обізнаний про позов, який вона подала ще в березні 2026 року, звертався до суду з процесуальними заявами, на месенджер вона йому відправляла копію клопотання про призначення експертизи, має кабінет в системі «Електронний суд», а тому оскарження ухвали є затягування розгляду справи з боку відповідача. Також вказала, що відповідач не з`явився на відібрання біологічних зразків на погоджену з експертною установою дату.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином через систему «Електронний суд», а тому суд розглядає справу без їх участі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За нормами ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, подавати докази, брати участь у судових засіданнях, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, що виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Водночас за ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з ч. 3 ст. 103 ЦПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експерту (експертам).
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів з`ясування або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи.
Предметом спору у цій справі є встановлення батьківства відповідача щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також похідні від нього вимоги про внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів. Тобто встановлення факту біологічного походження дитини від відповідача є ключовою обставиною, від якої залежить вирішення всіх заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з`ясування наявності чи відсутності біологічного споріднення між відповідачем та дитиною потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідну обставину неможливо, а висновок експерта з цього питання сторонами до суду не надавався. Отже, сукупність умов, передбачених ч. 1 ст. 103 ЦПК України, для призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи була наявна.
При цьому апелянт по суті не заперечує необхідності проведення у справі молекулярно-генетичної експертизи та в апеляційній скарзі прямо зазначає, що не має наміру ухилятися від її проведення. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з моментом призначення експертизи та посилань на порушення процесуальних прав відповідача, які, на думку апелянта, полягають у неотриманні ним копії позовної заяви з додатками та неможливості висловити позицію щодо експертизи.
Колегія суддів відхиляє такі доводи з огляду на наступне.
Щодо доводів апелянта про необізнаність із предметом та підставами позову, колегія суддів зазначає, що матеріали справи свідчать про активну процесуальну поведінку відповідача у суді першої інстанції. Так, відповідач звертався до суду із заявою про зупинення провадження у справі, у задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 12 червня 2026 року, а потім - із заявою про відкладення розгляду справи, має електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Звернення відповідача з наведеними процесуальними заявами свідчить про те, що він був обізнаний з наявністю судового спору, його учасниками та предметом позову - встановленням батьківства щодо дитини та стягненням аліментів. Відтак відповідач не міг не усвідомлювати, що в такій категорії справ ключовим доказом є висновок молекулярно-генетичної експертизи.
Крім того, відповідач, за його ж твердженням, створив електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» і отримав доступ до матеріалів справи. Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України, він мав право ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі з позовною заявою та доданими до неї документами, безпосередньо в суді або звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронній формі. Доказів того, що відповідач звертався до суду першої інстанції з такою заявою та що йому в цьому було відмовлено, матеріали справи не містять, і апелянт на такі обставини не посилається.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тому посилання апелянта на те, що первісна позовна заява не відображається в його електронному кабінеті, не свідчать про позбавлення його можливості ознайомитися з матеріалами справи, оскільки відповідач, будучи обізнаним з наявністю спору та беручи участь у справі шляхом подання процесуальних заяв, не був позбавлений можливості реалізувати право на ознайомлення з матеріалами справи у спосіб, передбачений процесуальним законом.
Щодо доводів апелянта про позбавлення його можливості висловити позицію щодо призначення експертизи, колегія суддів враховує, що копію клопотання про призначення експертизи позивачка направила відповідачу за допомогою месенджера на номер телефону, який сам відповідач зазначає як свій контактний номер у процесуальних заявах, поданих у цій справі, у тому числі в апеляційній скарзі. Хоча такий спосіб направлення документа не є врученням у розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України, він у сукупності з іншими обставинами справи підтверджує, що відповідач був обізнаний з наміром позивачки ініціювати призначення експертизи та мав реальну можливість до вирішення цього питання висловити свої заперечення, запропонувати питання експерту чи експертну установу.
За таких обставин колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 103 ЦПК України, оскільки досягнення взаємної згоди сторін щодо вибору експертної установи передбачає активну участь обох сторін у вирішенні цього питання. Відповідач, будучи обізнаним із клопотанням позивачки, своєї позиції щодо експертної установи не висловив, а тому суд першої інстанції правомірно визначив експертну установу самостійно.
Проведення експертизи доручено Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України - державній спеціалізованій експертній установі, яка проводить молекулярно-генетичні дослідження. Апелянт не наводить жодних доводів щодо некомпетентності чи упередженості цієї установи, не зазначає, яку іншу експертну установу він вважає належною, та не вказує, які саме інші питання, на його думку, потребують висновку експерта.
Поставлене на вирішення експертизи питання охоплює саме ту і виключно ту обставину, яка входить до предмета доказування у справі про встановлення батьківства. Витрати на проведення експертизи покладено на позивачку, тож оскаржувана ухвала не створює для відповідача жодного майнового обтяження.
Щодо доводів апелянта про розширення обсягу позовних вимог у зв`язку з прийняттям до розгляду заяви позивачки про збільшення позовних вимог, колегія суддів зазначає, що нова вимога про стягнення коштів на утримання позивачки не стосується предмета експертного дослідження і не впливає на необхідність його проведення. Встановлення батьківства відповідача є передумовою вирішення як первісних, так і збільшених позовних вимог. Отже, призначення експертизи в цій частині не залежить від обсягу заявлених вимог про стягнення коштів.
Щодо доводів апелянта про позбавлення його процесуальних прав колегія суддів зазначає, що призначення експертизи на стадії підготовчого провадження не позбавляє відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права. Відповідач зберігає свої процесуальні права, в тому числі - подати відзив на позовну заяву та на заяву про збільшення позовних вимог у строк, встановлений судом після поновлення провадження у справі; ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі з позовною заявою, доданими до неї документами та висновком експерта; брати участь у судових засіданнях, давати пояснення, подавати докази та заперечення проти доводів позивачки; оспорювати висновок експерта, який згідно зі ст. 110 ЦПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами; клопотати про виклик експерта для надання пояснень щодо висновку; звернутися з клопотанням про призначення додаткової або повторної експертизи на підставі ст. 113 ЦПК України, у тому числі з питань, які він вважатиме за необхідне поставити перед експертом.
Крім того, відповідач особисто бере участь у проведенні експертизи шляхом надання біологічних зразків. Суд першої інстанції врахував проходження відповідачем військової служби та запропонував експертній установі узгодити дату, час та місце відбору зразків з урахуванням особливостей служби відповідача та фактичної можливості його прибуття.
Відтак доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала унеможливлює реалізацію ним прав на захист, є необґрунтованими.
В свою чергу, скасування ухвали з підстав, на які посилається апелянт, мало б наслідком лише повторне вирішення того самого питання щодо тієї самої експертизи, необхідність якої апелянт не заперечує, що призвело б до затягування розгляду справи без жодного впливу на результат вирішення клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 375 ЦПК України, не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів також враховує, що спір стосується встановлення походження малолітньої дитини, а тому своєчасне з`ясування цієї обставини відповідає якнайкращим інтересам дитини, гарантованим ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, тоді як невиправдане відкладення проведення експертизи цим інтересам не відповідає.
Щодо доводів апелянта про незаконність зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає таке. Проведення молекулярно-генетичної експертизи потребує відбору біологічних зразків у сторін та дитини, що з урахуванням проходження відповідачем військової служби вимагає додаткового часу. Вирішення спору по суті без висновку експерта є неможливим, оскільки саме він має ключове значення для встановлення обставин, що входять до предмета доказування.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано скористався правом, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, та зупинив провадження у справі на час проведення експертизи. Оскільки апелянт пов`язує незаконність зупинення провадження виключно з незаконністю призначення експертизи, а такі доводи колегією суддів відхилено, підстав для скасування ухвали в цій частині також немає.
Щодо прохання апелянта витребувати та перевірити докази направлення і вручення йому копії позовної заяви з додатками та судової повістки, колегія суддів зазначає, що справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній матеріалам. Навіть за відсутності доказів фактичного вручення відповідачу копії позовної заяви з додатками, з урахуванням встановленої обізнаності відповідача з предметом спору та клопотанням про призначення експертизи і збереження за ним усіх процесуальних прав, ця обставина не призвела до постановлення неправильної ухвали, оскільки ,як вже зазначалося, процесуальні права відповідача можуть бути ним в повній мірі реалізовані в подальшому, враховуючи подальше відновлення справи на стадії підготовчого провадження.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про порушення ним норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про призначення експертизи і зупинення провадження у справі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.08.2026 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та зупинення провадження - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 06.10.2026.
Судді
П.В. Миколайчук Н.Й. Григорусь В.А. Панкеєва