Справа № 683/1144/26
2-з/683/4/2026
У Х В А Л А
30 вересня 2026 року суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Завадська О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
В провадженні Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені якого на підставі договору про надання правової допомоги діє адвокат Вонсович М.М., до товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів Агро» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів Агро» (ЄДРПОУ 34337479) та будь-яким іншим особам до набрання законної сили рішенням суду у даній справі на будь-яке використання земельної ділянки площею 3,78 га, з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0046, в тому числі проводити збір урожаю сої без погодження із ним.
Заяву обґрунтовано тим, що він являється власником даної земельної ділянки, а право відповідача на її оренду закінчилось 26 липня 2026 року, так як додаткову угоду про продовження строку оренди він не підписував, що встановлено судовою почеркознавчою експертизою в межах кримінального провадження. 28 вересня 2026 року він виявив діяльність сільськогосподарської техніки відповідача по збору урожаю сої, в тому числі і на його земельній ділянці. Вказує, що у випадку задоволення позову будь-яка діяльність на його земельній ділянці третіх осіб буде без правових підстав. До закінчення розгляду справи відповідач закінчить збір урожаю, тим самим спричинить йому матеріальних втрат від неможливості використання земельної ділянки для отримання доходу.
Дослідивши матеріали справи, дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Статтею 775 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач має право власності на плоди, продукцію чи доходи, отримані під час користування переданою у найм річчю.
Згідно із Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» орендар має право зібрати урожай навіть після завершення договору оренди.
Однак у такому випадку він зобов`язаний компенсувати збитки у розмірі орендної плати за період, що пройшов із моменту закінчення договору до збору врожаю. Аналогічний порядок діє під час воєнного стану для земель державної та комунальної власності, а також у разі припинення договорів оренди чи суборенди земель усіх форм власності, що знаходяться у праві постійного користування або оренді.
Матеріали заяви позивача не містять доказів того, що дійсно існує реальна загроза утруднення чи взагалі неможливості виконання рішення суду і що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття вказаного заходу забезпечення позову.
Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, враховує не тільки інтереси позивача, а й інтереси відповідача, права якого можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням судом такого заходу забезпечення позову, оскільки, існує реальний ризик спричинення збитків останньому, якщо позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Суд вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної чи фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Застосування такого виду заходу забезпечення позову, як заборона вчинення відповідачем дій, направлених на використання земельної ділянки, зокрема, шляхом заборони останній орати, сіяти, обробляти, збирати врожай і т.д. щодо цієї земельної ділянки, на переконання суду матиме наслідком перешкоджання здійсненню будь-якої діяльності, яка полягає у вільному користуванні земельною ділянкою на правах оренди. Крім того, обробіток землі має здійснюватися у відповідний період часу з урахуванням посівного сезону, сезону збору урожаю тощо, тому будь-які зволікання у вчиненні необхідних дій з обробітку землі можуть спричинити понесення значних збитків.
Подібний за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №657/1211/19, який враховується судом відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.
При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з`ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити тощо.
Однак суд вважає, що захід забезпечення позову у виді заборони збирати урожай сої не відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності та не забезпечить збалансованості інтересів сторін судового процесу.
Так, вирішуючи питання можливості застосування заявленого заходу забезпечення позову, суд враховує, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, що майно (урожай) належить відповідачу. Також заявником не вказана оціночна вартість цього майна що, унеможливлює встановлення співмірності заявлених позовних вимог із заходами забезпечення позову. Крім цього, заявником не подано жодної інформації про відповідача для встановлення судом ризиків невиконання судового рішення. Так, додані фотоілюстрації не містять прив`язки до місцевості, неможливо ідентифікувати поле, сільськогосподарську техніку та встановити дату зйомки.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Так, обмеження господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвезти до незворотних наслідків.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обраний вид заходів забезпечення позову не є адекватними та співмірним предмету позову, не забезпечить збалансованості інтересів сторін судового процесу, до того ж фактично призведе до вирішення справи по суті, що суперечить вимогам ч. 10 ст. 150 ЦПК України, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя