ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м.Суми
Справа №577/2609/23
Номер провадження 22-ц/816/466/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2025 року у складі судді Гетьмана В.В., постановлену у м. Конотоп Сумської області,
в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Конотопського міської ради Сумської області, ОСОБА_2 , тертя особа - Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, про визнання приватизації протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки,
у с т а н о в и в:
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити порядок виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2024 року у справі №577/2609/23, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Конотопської міської ради Сумської області судовий збір в сумі 3 220 грн 80 коп., шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Конотопської міської ради.
Заява мотивована тим, що на виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2024 року у справі 577/2609/23 в частині стягнення на його користь з Конотопської міської ради судового збору в сумі 3220 грн 80 коп., видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання. Однак, Відділом примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено про необхідність звернення до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник. В Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетний коштів інформація про Конотопську міську раду відсутня, натомість є інформація про те, що розпорядником бюджетних коштів міського бюджету є Виконавчий комітету Конотопської міської ради.
Посилаючись на те, що Конотопська міська рада не має відкритих рахунків в органах Казначейства, а тому, на його думку, суб`єктом владних повноважень, за рахунок коштів якого має бути відшкодовано позивачу виплати судового збору є Конотопська міська ради, кошти за яку, повинен відшкодувати саме Виконавчий комітет Конотопської міської ради.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріально права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
В доводах апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив «зміну способу виконання» і «зміну суті рішення». Зміна способу виконання рішення передбачена законом та не впливає на зміст зобов`язання, а лиш на механізм реалізації, адже боржником залишається Конотопська міська рада, в виконавчий комітет є лише платником.
Посилаючись на те, що Конотопська міська рада не є розпорядником коштів та не має рахунків в органах державного казначейства, з метою захисту його прав та подальшого реального виконання рішення суду у цій судовій справі, стягнення присуджених грошових коштів слід здійснити з рахунку розпорядника бюджетних коштів - Виконавчого комітету Конотопської міської ради.
Конотопською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просить її залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення. Акцентує увагу на тому, що вимоги заявника фактично зводяться до зміни ухваленого судом рішення в чисті визначеного порядку розподілу судових витрат. Наголошує на тому, що Виконавчий комітет Конотопської міської ради не було стороною у цій судовій справі, судове рішення щодо нього не ухвалювалося, а тому не може бути визначений в межах процедури, передбаченої ст. 435 ЦПК України.
Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області подані додаткові пояснення, в яких заявником викладено додаткові пояснення по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, просить справу слухати за відсутністю представника управління.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з вимогою про встановлення порядку виконання судового рішення з підстав існування обставин, які істотно ускладнюють виконання, стягувач фактично пропонує змінити резолютивну частину судового рішення, що є неприйнятним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Конотопської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 про визнання приватизації земельної ділянки недійсною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2024 року, яке залишено без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року , позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га серії ЯМ №401582 від 24 листопада 2011 року виданий на ім`я ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 819/1000 часток земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 від 20 грудня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за №1-2179.
Скасовано державну реєстрацію від 03 серпня 2017 року №21777580 земельної ділянки площею 819/1000 часток по АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:06:095:0058.
Закрито провадження в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області щодо затвердження землевпорядної документації та визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,0819 га по АДРЕСА_1 у зв`язку з відмовою.
Стягнуто з Конотопської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3220 грн 80 коп.
На виконання вказаного рішення в частині стягнення з Конотопської міської ради на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 3220 грн 80 коп., Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист (т. 1, а.с. 112).
06 лютого 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, без прийняття до виконання, з посиланням на те, що державний виконавець позбавлений можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами згідно з якими боржником є державні органи та органи місцевого самоврядування, тому стягувачу необхідно подати такий документ безпосередньо до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (т.1, а.с. 116).
В Єдиному реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відсутні відомості про Конотопську міську раду, тоді як розпорядником та одержувачем бюджетних коштів є виконавчий комітет Конотопської міської ради (т.1, а.с. 117, 118).
За змістом ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом (схожі за змістом усталені висновки викладено в постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 17.07.2019 у справі № 748/2827/16-а, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15, від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 179/1341/15-ц, від 01.08.2019 у справі № 759/10301/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 464/6966/16-ц).
Переглядаючи справу № 6-1829цс15, Верховний Суд України в постанові від 25.11.2015 зазначив, що спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 1 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
У свою чергу, в постанові від 25.11.2014 у справі № 21-506а14 Верховний Суд України виснував про те, що під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
За змістом положень ч. 1, 8 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Згідно з частиною 2 статті 64 та частиною 1 статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Отже, виходячи із системного аналізу змісту положень вказаних норм Конотопська міська рада та виконавчий комітет Конотопської міської ради є різними юридичними особами, які мають різні повноваження та функції, а також самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями. ,
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що положення ЦПК України не передбачають встановлення чи зміни способу або порядку виконання рішення суду шляхом заміни однієї юридичної особи - сторони справи на іншу юридичну особу, яка не була стороною при розгляді справи, тобто суд не має повноважень автоматично змінювати відповідача після ухвалення рішення.
Відповідачем і боржником у цій справі є саме Конотопська міськрада, а Виконком Конотопської міської ради не був і не є стороною в справі № 577/2609/23, щодо Виконкому позивачем не заявлялись жодні позовні вимоги, а отже, ця юридична особа за відсутності передбачених законом підстав не може виконувати обов`язки за боржника - міську раду.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 липня 2025 року у справі №916/3541/23, від 16 липня 200 року у справі 130/2176/17, від 17 липня 2019 року у справі № 748/2827/16-а.
Правова позиція Верховного Суду, викладену в постанові від 14 травня 2020 року у справі №916/1952/17, на яку посилається заявник апеляційної скарги, є нерелевантною для цієї справи як така, що сформована в неподібних до цієї справи правовідносинах, з огляду на таке.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічний висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Так, ухвалюючи постанову від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17, якою було залишено без змін судові рішення судів про стягнення з Одеської міської ради за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ" 48 862 099,60 грн в порядку застосування наслідків недійсності договору міни від 12.08.2010, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що під час нового розгляду справи № 916/1952/17 ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018 було залучено до участі у справі Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради як співвідповідачів, тобто з дотриманням вимог статті 48 ГПК України.
Натомість під час розгляду цієї справи (№57/2609/23) відповідачем і боржником є виключно Конотопська міськрада, а Виконком Конотопської міськради не був і не є стороною в цій справі, оскільки щодо Виконкому позивачем не заявлялися жодні позовні вимоги та в якості співвідповідача скаржник у встановленому порядку не залучався.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, а доводи викладені заявником апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
А. П. Сидоренко