ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року Справа № 914/416/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Кравчук Н.М., Прядко О.В., без виклику представників учасників справи
розглянувши заяву: Фермерського господарства Галевича Федора Антоновича
про: ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу при розгляді
апеляційної скарги: Фермерського господарства Галевича Федора Антоновича,
на рішення: Господарського суду Львівської області від 14.05.2026 (суддя Стороженко О.Ф., повний текст рішення складено 25.05.2026),
у справі: № 914/416/25,
за позовом: Фермерського господарства Галевича Федора Антоновича, с. Поториця Львівської області,
до відповідача: Сокальської міської ради Львівської області, м. Сокаль,
третя особа 1 на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,
третя особа 2 на стороні відповідача: Шептицька районна державна адміністрація Львівської області, м. Шептицький,
про: визнання права постійного користування земельною ділянкою
встановив:
Фермерське господарство Галевича Федора Антоновича (надалі - позивач, апелянт) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Сокальської міської ради (надалі - відповідач) та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним рішення Сокальської міської ради, визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.10.2025 задоволено клопотання представника позивача про відмову від частини позовних вимог, відтак предметом позову у цій справі залишилася вимога позивача до Сокальської міської ради про визнання за Фермерським господарством Галевича Ф. А. права постійного користування земельною ділянкою площею 9,3045 га, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею Б № 041392, виданого 10.02.1992, а саме земельною ділянкою площею 9, 3045 га, що розташована на території Шептицького району Львівської області Сокальської територіальної громади (колишньої Поторицької сільської ради Сокальського району) і яка входить до земельної ділянки площею 16,553 га з кадастровим номером [номер приховано]:15:000:0505.
Господарський суд Львівської області рішенням від 14.05.2026 у справі № 914/416/25 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 у справі № 914/416/25 апеляційну скаргу Фермерського господарства Галевича Федора Антоновича від 09.06.2026 задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2026 у справі № 914/416/25 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано за Фермерським господарством Галевича Федора Антоновича право постійного користування земельною ділянкою площею 9, 3045 га, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії Б № 041392, виданого 1992 року, а саме земельною ділянкою площею 9, 3045 га, що розташована на території Шептицького району Львівської області Сокальської територіальної громади (колишньої Поторицької сільської ради Сокальського району) і яка входить до складу земельної ділянки площею 16, 553 га з кадастровим номером [номер приховано]:15:000:0505. Стягнуто з Сокальської міської ради на користь Фермерського господарства Галевича Федора Антоновича 3 028 грн судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді та 3 633, 60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
16.09.2026 на адресу суду через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшла заява, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення та повернути йому з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 9 084, 00 грн і стягнути з Сокальської міської ради Львівської області на користь Фермерського господарства Галевича Федора Антоновича витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 заяву представника Фермерського господарства Галевича Федора Антоновича про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/416/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, врахувавши, при цьому вимоги ч. 2 ст. 221 ГПК України в редакції Закону України від 18.06.2025 № 4508-ІХ, встановлено відповідачу п`ятиденний термін для подання пояснень на подану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
30.09.2026 на адресу суду через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/416/25.
У вказаних поясненнях відповідач заперечує щодо задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, посилаючись на неподання позивачем детального опису виконаних адвокатом робіт та доказів фактичного надання відповідних послуг. Крім того, відповідач зазначає про необґрунтованість та неспівмірність заявленої суми, оскільки позивачем не конкретизовано перелік наданих послуг, обсяг виконаної роботи та час, витрачений адвокатом на її виконання, що унеможливлює перевірку реальності, необхідності та співмірності заявлених витрат.
При ухваленні додаткової постанови колегія суддів керувалася таким.
Відповідно до ст. 144 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому судом враховано, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що для визначення розміру витрат, понесених позивачем на правову допомогу, представник надав для підтвердження таких витрат лише платіжну інструкцію від 13.09.2026 № Р24А[номер приховано]D1173, відповідно до якої Галевич Лілія Федорівна здійснила переказ коштів у розмірі 22 175, 00 грн на рахунок Чернявського Руслана Івановича. Призначення платежу: переказ власних коштів, оплата адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, також зазначено, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом зазначила, що оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.
Зважаючи на наведене, колегія суддів звертає увагу, що надана позивачем платіжна інструкція від 13.09.2026 № Р24А[номер приховано]D1173 сама по собі не дає можливості встановити правову підставу здійснення відповідного платежу та його безпосередній зв`язок із наданням професійної правничої допомоги у справі № 914/416/25. Зокрема, із зазначеного платіжного документа не вбачається, на виконання якого саме договору, за які конкретно послуги та в межах якої справи здійснено переказ коштів у розмірі 22 175,00 грн.
Крім того, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000, 00 грн, тоді як платіжною інструкцією підтверджується переказ іншої суми - 22 175, 00 грн. За відсутності договору про надання правничої допомоги, акта приймання-передачі наданих послуг, детального опису виконаних адвокатом робіт та інших документів неможливо встановити, яка саме частина сплачених коштів стосується правничої допомоги, наданої у цій справі, які саме послуги були фактично надані та чи відповідає заявлена до відшкодування сума їх обсягу і вартості.
Отже, надана платіжна інструкція підтверджує виключно факт перерахування коштів на рахунок адвоката, однак не є достатнім доказом фактичного понесення саме заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/416/25 та не дає можливості оцінити їх реальність, необхідність і співмірність.
Колегією суддів враховано, що позивачем долучено лише платіжну інструкцію від 13.09.2026 № Р24А[номер приховано]D1173, що з врахуванням вищевказаних норм та правових позицій Верховного Суду, є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
Крім того, у вказаній заяві позивач просить Західний апеляційний господарський суд повернути йому зайво сплачений судовий збір у розмірі 9 084, 00 грн зважаючи на відмову від частини позовних вимог при розгляді справи в суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» плачений судовий збір повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на те, що заявлена до повернення сума судового збору, у зв`язку з частковою відмовою від позовних вимог, була сплачена позивачем за подання позовної заяви та розгляд справи в суді першої інстанції на рахунок Господарського суду Львівської області, питання щодо наявності правових підстав для повернення відповідної суми судового збору має вирішуватися саме Господарським судом Львівської області як судом першої інстанції, на рахунок якого було сплачено відповідний судовий збір.
Відтак, Західний апеляційний господарський суд в межах розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, не вбачає підстав для задоволення його клопотання щодо повернення зайво сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
постановив:
1. У задоволенні заяви Фермерського господарства Галевича Федора Антоновича від 16.09.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу при розгляді справи № 914/416/25 в апеляційній інстанції та повернення йому зайво сплаченого судового збору при розгляді справи в суді першої інстанції відмовити у повному обсязі.
2. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строки та в порядку, визначені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Манюк П.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Прядко О.В.