ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 909/1260/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
за участю секретаря судового засідання - Ярина ТЕЛИНЬКО
за участю представника скаржника - Мельник В.А. (в порядку самопредставництва);
розглянувши апеляційну скаргу Калуської міської ради (вх.ЗАГС №01- 05/1447/26 від 11.05.2026)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 (повне рішення - 21.04.2026, суддя Малєєва О.В.)
у справі №909/1260/25
за позовом Калуської міської ради, Івано- Франківська область, місто Калуш
до відповідача Товариства з обмеженою відповідаліністю "Оріана-Еко", Івано- Франківська область, місто Калуш
про укладення договору оренди земельної ділянки площею 244,1306 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0037
ВСТАНОВИВ:
Суть спору.
До Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Калуська міська рада з позовом до ТОВ «Оріана-Еко» про укладення договору оренди земельної ділянки площею 244,1306 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0037 в редакції, запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди від 21.06.2018 відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, на якій розташована належна йому частина об`єктів нерухомості, однак нового договору оренди не уклав. Незважаючи на прийняття позивачем рішення від 26.06.2025 № 4328 про передачу земельної ділянки в оренду строком на 5 років та направлення проекту договору, відповідач від його підписання відмовився. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний належним чином оформити право користування земельною ділянкою та сплачувати орендну плату відповідно до вимог земельного і цивільного законодавства.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 08.04.2026 позов задовольнив частково. Визнав укладеним договір між Калуською міською радою як орендодавцем та ТОВ "Оріана-Еко" як орендарем про оренду земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Івано-Франківської області, м. Калуш, вул. Промислова, 14, площею 244,1306 га (кадастровий номеро [номер приховано]:03:001:0037) для розміщення виробничої бази в редакції, запропонованій позивачем, окрім пунктів 5, 6, 8, 12, 18, які викладено в редакції рішення суду, а саме:
«Пункт 5: Об`єкт промислового призначення, який розташований на вказаній земельній ділянці, перебуває у стані, що потребує спеціальних заходів екологічної безпеки».
«Пункт 6: Земельна ділянка є деградованою та потребує проведення робіт з рекультивації або консервації відповідно до законодавств».
«Пункт 8: Орендна плата 3,5 (три з половиною) відсотка від нормативної грошової оцінки земель нараховується з моменту укладення договору і вноситься орендарем в грошовій безготівковій формі в розмірі 24 174 770 грн 18 коп. (двадцять чотири мільйони сто сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят грн 18 коп.) в рік».
«Пункт 12: У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати орендної плати у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день».
«Пункт 18: Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, підлягають відшкодуванню на умовах, в обсязі і у строки, які визначаються окремою угодою сторін».
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач як власник розташованого на спірній земельній ділянці нерухомого майна набув право користування цією земельною ділянкою та після припинення дії договору оренди продовжує користуватися нею без належного оформлення правовстановлюючих документів. Наявність рішення Калуської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду та принцип платності землекористування зумовлюють обов`язок відповідача укласти договір оренди та сплачувати орендну плату.
Водночас суд встановив, що окремі умови запропонованого позивачем проекту договору не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства. Зокрема, з огляду на підтверджений доказами критичний екологічний стан об`єктів, деградацію земель та необхідність проведення заходів з рекультивації або консервації суд змінив пункти 5 і 6 договору, зазначивши про потребу у спеціальних заходах екологічної безпеки та деградований стан земельної ділянки. Також суд змінив пункт 8, визначивши, що орендна плата нараховується з моменту укладення договору, а не з дати прийняття рішення міської ради, та пункт 18, передбачивши можливість відшкодування погоджених з орендодавцем поліпшень на умовах окремої угоди сторін. Крім того, суд скоригував умову щодо нарахування пені, виключивши її нарахування за день погашення простроченої заборгованості.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 та прийняти нове, яким задоволити позов в повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав спірну земельну ділянку деградованою та такою, що потребує рекультивації або консервації, оскільки використані судом документи, зокрема лист Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 05.01.2026, не містять кадастрового номера земельної ділянки та не підтверджують, що викладені в них відомості стосуються саме ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0037.
Також зазначає, що вирішення питання про віднесення земель до деградованих та їх консервацію належить до повноважень уповноважених органів, а не суду. На думку скаржника, суд фактично вийшов за межі предмета спору, самостійно змінивши умови договору щодо стану земельної ділянки.
У відзиві відповідач покликається на те, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права, неналежної оцінки доказів та безпідставного встановлення факту деградації земельної ділянки і необхідності її консервації є необґрунтованими. Зазначає, що відсутність у листі Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 05.01.2026 кадастрового номера земельної ділянки не свідчить про недопустимість чи недостовірність цього доказу.
Також відповідач вказує, що суд першої інстанції, вирішуючи переддоговірний спір, діяв у межах повноважень, передбачених статтями 648, 649 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), та правомірно врегулював розбіжності сторін щодо окремих умов договору шляхом викладення їх у власній редакції. При цьому, суд не надавав земельній ділянці статусу законсервованої, а лише встановив її фактичний стан як непридатний для ефективного господарського використання та такий, що потребує відповідних заходів з консервації або рекультивації.
Крім того, відповідач покликається на недобросовісність поведінки Калуської міської ради як власника земельної ділянки, яка, будучи обізнаною про її екологічний стан, не вживає належних заходів щодо охорони земель та водночас наполягає на включенні до договору умови про відсутність недоліків, що перешкоджають ефективному використанню ділянки.
Відтак просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Калуської міської ради, а оскаржуване рішення суду від 08.04.2026 залишити без змін.
Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками справи подано не було.
24.09.2026 у судовому засіданні взяв участь представник апелянта, який виклалав свої доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Відповідач - ТОВ «Оріана-Еко» участі уповноваженого представника у судових засіданнях жодного разу не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронного кабінету відповідача.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Фактичні обставини справи.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Оріана-Еко" є співвласником нерухомого майна: сульфатно-збагачувальної фабрики, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Промислова, 14. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1496876526104, розмір частки 614/1000. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 447446729 від 13.10.2025. У відомостях про складові частини об`єкта нерухомого майна вказано, зокрема, хвостосховище № 2.
Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 244,1306 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:001:0037, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (далі - земельна ділянка). Власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Калуської міської ради (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 446242580 від 03.10.2025).
Попередньо між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки від 21.06.2018, який припинив свою дію 21.06.2023. Умови п. 5 та п. 6 цього договору передбачали те, що земельна ділянка немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, і що відсутні інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини.
В рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2025 у справі №909/778/25 за участю тих самих сторін встановлені обставини, які відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.
Зокрема, суд встановив, що частка власності відповідача на об`єкт нерухомого майна сульфатно-збагачувальна фабрика складає 614/1000, і під цю частку власності сформовано земельну ділянку площею 244,1306 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0037, яка і передана відповідачу в оренду на підставі договору оренди землі від 21.06.2018. Частина будівель сульфатно-збагачувальної фабрики, які містяться в переліку майна, яке передано ПП "Інвестдорсервіс" відповідно до договору купівлі продажу підприємства-банкрута від 16.12.2016, розташовані на інших земельних ділянках комунальної власності, які передані в оренду ВАТ "Оріана", зокрема: площею 10,2640 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0047 та площею 2,0730 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0045.
Позивач 04.12.2024 направив відповідачу лист № 2814/02-15/38, в якому рекомендував йому вирішити питання про укладення договору оренди Земельної ділянки на новий строк, для чого звернутись в Управління ЦНАП і надати перелік необхідних документів. Проте відповідач з такою заявою до позивача не звертався.
Калуська міська рада 26.06.2025 прийняла рішення № 4328 "Про регулювання орендних відносин ТОВ "Оріана-Еко"", в п. 1 якого вирішила надати в оренду відповідачу земельну ділянку строком на 5 років з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02).
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.06.2025 № НВ-2601040262025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 690 707 719,50 грн.
Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2025 № НВ-0001566932025 підтверджується вид цільового призначення земельної ділянки - 11.02.
Відповідно до рішення Калуської міської ради від 29.06.2023 № 2274 з 01.01.2024 ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності з кодом 11.2 - 3,5 % від нормативної грошової оцінки землі.
На виконання рішення від 26.06.2025 № 4328 позивач листом від 18.07.2025 № 1708/02-20/17 направив на адресу відповідача проект договору оренди землі цінним листом з описом вкладення, що підтверджується фіскальним чеком та накладною Укрпошти № 773[телефон приховано].
Направлений відповідачу проект договору оренди землі містив такі основні умови:
п. 1. Орендодавець відповідно до рішення Калуської міської ради від 26.06.2025 № 4328 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення виробничої бази з кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0037, яка розташована на вул. Промислова, 14 в м. Калуші.
п. 2. В оренду передається земельна ділянка площею 244,1306 га.
п. 3. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна (сульфатно-збагачувальна фабрика, номер відомостей про речове право: 25628297 від 05.04.2018).
п. 4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 690 707 719,50 грн.
п. 5. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
п. 6. Інших особливостей об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, немає.
п. 7. Договір укладено строком на 5 (п`ять) років, а питання поновлення та укладення договору на новий строк регулюється ст. 1261 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
п. 8. Орендна плата у розмірі 3,5 (три з половиною) відсотків від нормативної грошової оцінки земель нараховується з моменту прийняття рішення Калуської міської ради, зазначеного в п. 1 даного договору, і вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі в розмірі 24 174 770,50 грн на рік.
п. 11. Розмір орендної плати переглядається у випадку: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки; в інших випадках, передбачених законом;
п. 12. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:
у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;
стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати орендної плати, включаючи день погашення, у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день";
п. 13. Земельна ділянка передається в оренду для розміщення виробничої бази.
п. 14. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (код виду цільового призначення: 11.02);
п. 18. Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню.
З листом від 28.07.2025 № 19 ТОВ "Оріана-Еко" повернуло проект договору без підписання. У листі відповідач вказав на неможливість підписання договору через невідповідність умов щодо стану земельної ділянки (екологічні проблеми) та незгоду з датою початку нарахування орендної плати.
Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 31.03.2008 № 183 "Про підготовку до консервації Домбровського кар`єру з рекультивацією зовнішніх відвалів № 1, № 4 та хвостосховищ № 1, № 2" погоджено пропозицію щодо недоцільності подальшої експлуатації кар`єру та необхідності розробки проекту його консервації.
Міністерство промислової політики України відповідно до наказу від 21.08.2009 № 563 затвердило проект "Консервація Домбровського кар`єру з рекультивацією зовнішніх відвалів № 1, № 4 та хвостосховищ № 1, № 2".
Калуська міська рада згідно з рішенням від 28.07.2009 № 938 погодила вказаний проект.
Проте відповідно до ст. 54 Закону України "Про надра" та п. 2.5, 2.6. Порядку погодження питань ліквідації та консервації гірничодобувних об`єктів або їх ділянок суду не надано наказ засновника підприємства про ліквідацію чи консервацію об`єкта, а також докази вилучення із користування земельної ділянки при ліквідації гірничодобувного об`єкта, яке відбувається за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування після прийняття засновником рішення про ліквідацію цього об`єкта.
Згідно з довідкою ТОВ "Оріана-Еко" від 14.11.2025 № 22, господарська діяльність товариством не ведеться, працівники відсутні, виробничі потужності не експлуатуються, а землі підлягають консервації.
Суд першої інстанції, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив, що об`єкт промислового призначення, який розташований на земельній ділянці (хвостосховище № 2), перебуває у стані, що потребує спеціальних заходів екологічної безпеки; земельна ділянка є деградованою та потребує проведення робіт з рекультивації або консервації відповідно до законодавства.
Так, Державна екологічна інспекція України видала доручення від 13.10.2025 про здійснення комісійного обстеження зони діяльності ТОВ "Оріана-Еко", зокрема, щодо екологічної ситуації в зоні Домбровського кар`єру та хвостосховищ. На виконання цього доручення, Державна екологічна інспекція Карпатського округу в листі від 13.11.2025 № 01-04/4605 повідомила відповідача про проведення обстеження у грудні 2025 року.
Згідно з актом комісійного обстеження від 30.12.2025, проведеного за участю представників органів екології, Держпродспоживслужби та місцевого самоврядування, встановлено критичний стан об`єктів відповідача. В цьому акті стан хвостосховища № 2 характеризується як критичний та екологічно небезпечний. Основні відомості щодо цього об`єкта такі: 1) заповненість та відсутність рекультивації - хвостосховище повністю заповнене відходами, вільні обсяги відсутні; при загальній ємності 9,4 млн м?, воно містить 8 млн м? твердої фази та 1,5 млн м? рідкої фази; через наявність великого об`єму рідкої фази об`єкт залишається нерекультивованим; 2) деформація тіла дамби - спостерігається розущільнення і просідання дамби в її північно-східній та південно-східній частинах; 3) карстові процеси та фільтрація розсолів - вздовж периметру дамби (особливо на північно-східному борті) активно розвиваються карстові процеси; це призводить до розмиву дамби, її просідання та постійної фільтрації розсолів у довкілля ("принцип решета"); 4) загроза руйнування та екологічної катастрофи - у разі випадання інтенсивних опадів можливий перелив розсолів, що спричинить розмив укосів і подальше руйнування дамби; при прориві дамби величезна кількість соляної ропи може потрапити в річку Кропивник (притока р. Сівка, басейн р. Дністер), що загрожує виникненням екологічної катастрофи державного масштабу.
У листі Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 05.01.2026 № 01-01/98 зазначено, що екологічна ситуація в зоні діяльності ТОВ "Оріана-Еко" характеризується деградацією земель, порушенням природного стану земної поверхні та формуванням великих зон просідання і періодичних провалів над шахтними виробітками. Виявлено негативний стан тіл захисних дамб хвостосховищ, що спричиняє виніс висококонцентрованих сольових розчинів у довкілля. Ці розсоли проникають у водоносні горизонти та підземними потоками мігрують у бік річки Лімниця. У районі хвостосховищ формується великий ареал забруднення природних вод. Також вказано, що існує серйозна загроза, що у разі інтенсивних опадів можливий перелив розсолів, розмив укосів і руйнування дамби, що може призвести до масштабного виливу соляної ропи в поверхневі водойми та спричинити екологічну катастрофу державного масштабу.
Відповідач на підтвердження стану земельної ділянки надав ряд фотокарток.
Між позивачем, як власником земельної ділянки, і відповідачем, як її користувачем, велася тривала переписка з приводу використання земельної ділянки і її консервації. Відповідач надав докази звернення з відповідними листами і до інших органів.
Так, відповідач звертався до Калуського міського голови з листом від 03.07.2025 № 1, в якому повідомляв про неможливість використання земельних ділянок за цільовим призначенням через їх екологічний стан та просив вжити заходи для виготовлення робочого проекту землеустрою щодо їх консервації. У відповідь на це звернення, виконавчий комітет Калуської міської ради в листі № 4250/02-20/20 (вх. № 14 від 13.01.2025) повідомив, що строк дії попередніх договорів оренди закінчився, земля використовується без правових підстав, а проект консервації може бути розроблений самим землекористувачем.
Листом від 23.12.2025 № 2804/02-40/83 виконавчий комітет Калуської міської ради поінформував відповідача про завершення екологічного моніторингу, результати якого виявили небезпечні зони можливого прориву дамби хвостосховища № 2. Позивач вимагав від ТОВ "Оріана-Еко" негайно вжити запобіжні заходи щодо укріплення бортів хвостосховища для запобігання надзвичайній ситуації техногенного характеру.
Відповідач, посилаючись на неможливість господарського використання земель, звертався до контролюючих органів із листами від 23.01.2026 № 2 (до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області) та № 3 (до Державної екологічної інспекції Карпатського округу), в яких просив провести перевірку стану земельних ділянок та внести Калуській міській раді подання про їх консервацію у зв`язку з непридатністю до використання. Аналогічна вимога щодо проведення інвентаризації та консервації земель була викладена у листі відповідача до міської ради від 13.02.2026 № 4.
У відповідь на вказане звернення позивач, листом від 06.03.2026 № 1010/02-20/15 повідомив про відсутність підстав для консервації. Позивач зазначив, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру (витяги № НВ-0002502872025 та № HB-0001566932025) будь-яких обмежень, що вказували б на деградацію чи забруднення земель, не встановлено. Крім того, міська рада зауважила, що жоден державний контролюючий орган не звертався до неї з офіційним поданням про необхідність консервації спірних ділянок.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) та ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема будівлю або споруду, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України.
Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (аналогічна правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).
З огляду на викладене, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.
Таким чином, відповідач після набуття права власності на об`єкт нерухомого майна набув право користування земельною ділянкою, до 21.06.2023 здійснював це право на підставі договору оренди від 21.06.2018, а після 21.06.2023 користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Згідно зі ст. 116 ЗК України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності відповідно до рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Міські ради передають земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України). Відповідно до ст. 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.
Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 ЗК України).
У ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" (надалі - Закон) зазначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 6 Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
В ст. 13 Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами земельних торгів (ч. 2 ст. 16 Закону).
З аналізу наведених норм матеріального права, які регулюють земельні правовідносини, випливає, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду.
Матеріалами справи підтверджується, що Калуська міська рада 26.06.2025 прийняла рішення № 4328 про надання в оренду відповідачу земельної ділянки, у зв`язку з наявністю у відповідача права власності на нерухоме майно, яке розташоване на ній.
Щодо наявності у відповідача обов`язку укласти договір оренди земельної ділянки суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства передбачено свободу договору. Водночас свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
В постанові від 14.11.2025 у справі № 348/1503/23 Верховний Суд відхилив аргументи заявника про порушення його права на вільне укладення договору та відсутність законодавчо встановленого обов`язку укласти відповідний договір оренди землі з вказівкою на наявність чинного рішення ради про передачу земельної ділянки в оренду відповідачу та з огляду на те, що свобода договору не є безмежною. Схожі за змістом правові висновки щодо обов`язковості укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 924/857/18, від 13.08.2019 у справі № 914/1087/18, від 19.11.2019 у справі № 904/7527/17 та від 16.04.2024 у справі № 916/3669/23.
Враховуючи зазначене, доводи відповідача про свободу договору та відсутність у нього обов`язку укладення договору оренди землі через її невідповідний екологічний стан є безпідставнми.
Суд першої інстанції також правомірно врахував і те, що в ч. 3 ст. 179 ГК України, який був чинним до 28.08.2025 і діяв на час переддоговірних дій сторін, було передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом. В ч. 1 ст. 16 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб"визначено, що спори, що виникають при укладенні договорів, укладення яких є обов`язковим відповідно до закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.
Наведені приписи ЦК України, ЗК України та Закону покладають обов`язок на відповідача як власника об`єкта нерухомого майна сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. Необхідність здійснювати таку плату обумовлює обов`язковість укладення договору оренди землі і можливість вирішення такого спору судом.
При цьому, покликання відповідача на те, що він не здійснює господарської діяльність на об`єкті, що знаходиться спірній земельній ділянці через її екологічний стан (необхідність консервації), суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки ч. 3 ст. 319 ЦК України визначає, що власність зобов`язує. Право власності позивача на об`єкт нерухомості зареєстроване у встановленому законом порядку та не припинене. Законодавство не ставить обов`язок здійснювати плату за землю в залежність від можливості отримання прибутку чи ведення активної господарської діяльності на ній, а пов`язує його з фактом володіння нерухомістю та користування землею.
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В ст. 14 Закону передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджений Типовий договір оренди землі.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що аналіз поданого позивачем проекту договору, який надсилався відповідачу та який викладений у позовній заяві, свідчить про те, що зміст зазначеного договору визначений на основі типового договору оренди землі та містить усі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону.
Водночас, визнаючи укладеним договір оренди землі, суд першої інстанції дійшов висновку, що пункти договору, зокрема п. 5 та п. 6, у редакції, запропонованій позивачем, не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Відтак суд виклав вказані пункти у власній редакції.
Однак скаржник (позивач) не погоджується з п. 5 та п. 6 договору в редакції, яка зазначена в рішенні суду, а саме, що «об`єкт промислового призначення, який розташований на вказаній земельній ділянці, перебуває у стані, що потребує спеціальних заходів екологічної безпеки» (п. 5) та «Земельна ділянка є деградованою та потребує робіт з рекультивації або консервації відповідно до законодавства» (п. 6). Апелянт покликається на те, що обставини, щодо деградації земельної ділянки, що мають значення для справи є не доведеними, проте суд першої інстанції визнав їх встановленими.
Колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апелянта в цій частині з огляду на таке.
Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 31.03.2008 №183 «Про підготовку до консервації Домбровського кар`єру…» погоджено пропозицію щодо недоцільності подальшої експлуатації кар`єру та необхідності розробки проекту його консервації» (а.с. 78, т. 1).
28.07.2009 Калуською міською радою прийнято рішення №938 «Про погодження проекту «Консервація Домбровського кар`єру з рекультивацією зовнішніх відвалів №1, №4 та хвостосховищ №1, №2» (а.с.79, 80, т. 1)
Міністерство промислової політики України відповідно до наказу від 21.08.2009 №563 затвердило проект «Консервація Домбровського кар`єру з рекультивацією зовнішніх відвалів №1, №4 та хвостосховищ №1, №2» (а.с. 77, т. 1).
На виконання Указу президента України від 10.02.2010 №145 , розпорядженням Кабінету Міністрів України №381-р від 02.05.2010 «Про деякі заходи з ліквідацією наслідків надзвичайної екологічної ситуації на території м. Калуша та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області» було виділено кошти на проведення заходів, пов`язаних з ліквідацією надзвичайної екологічної ситуації.
21.05.2010 розпорядженням голови Івано-Франківської ОДА №276 функції замовника робіт по консервації Домбровського кар`єру делеговано Калуській міській раді.
Рішенням Калуської міської ради від 29.03.2018 №1468 «Про внесення змін до бюджету міста на 2018 рік» виділено кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації з ліквідації джерел забруднення підземних вод та рекультивації порушених земель на території гірничо-технологічних об`єктів колишнього Калуського калійно-магнієвого виробництва (Домбровський кар`єр із зовнішніми відвалами розкривних порід №1 та №2, хвостосховище №1, хворстосховище №2, шламонакопичувач). Джерело фінансування - обласний бюджет.
Отже, з наведених доказів вбачається, що Калуській міській раді відомо про реальний стан та характеристики земельних ділянок, на яких розміщений Домбровський кар`єр та хвостосховища №1 та №2. Окрім того, 10.05.2018 між Калуською міською радою та ТОВ «Інститут «Гірхімпром» був укладений договір №14 про виготовлення проектно-кошторисної документації з ліквідації джерел забруднення підземних вод та рекультивації порушених джерел на території гірничо-технологічних об`єктів колишнього Калуського калійно-магнієвого виробництва (Домбровський кар`єр із зовнішніми відвалами розкривних порід №1 та №4 , хвостосховище №1, хвостосховище №2; шламонакопичував).
Рішенням Калуської міської ради №41 від 10.12.2020 було схвалено та направлено звернення Калуської міської ради до Кабінету Міністрів України щодо екологічної ситуації на території міста Калуша та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області, в якому зазначено про критичну ситуацію, яка склалась на території розміщення Домбровського кар`єру та хвостосховищ №1 та №2.
Листом від 23.12.2025 №2804/02-40/23 виконавчий комітет Калуської міської ради повідомив відповідачу про завершення екологічного моніторингу, результати якого виявили небезпечні зони можливого прориву дамби хвостосховища №2 та вимагав від ТОВ "Оріана-Еко" негайно вжити запобіжні заходи щодо укріплення бортів хвостосховища для запобігання надзвичайній ситуації техногенного характеру (а.с. 130, т. 1).
Відповідно до акту обстеження Домбровського кар`єру від 30.12.2025, на виконання доручення Державної екологічної інспекції України №1737 від 13.10.2025 щодо доручення Першого віце-прем`єр міністра України - Міністра економіки України Юлії Свириденко від 09.07.2025 №14897/9/1-25, з метою встановлення реального стану техногенної та екологічної небезпеки в зоні діяльності ТОВ "Оріана" та ТОВ "Оріана-Еко", представниками екологічної інспекції, водних ресурсів, Держпродспоживслужби та органів місцевого самоврядування здійснено комісійне обстеження, Домбровського кар`єру з відвалами, хвостосховищами і зон просідань над відпрацьованими шахтними полями рудників, з метою встановлення реального стану техногенної та екологічної небезпеки в зоні діяльності ТОВ «Оріана-Еко».
Комісією серед іншого встановлено, що на Домбровському кар`єрі підняття рівня розсолів майже до рівня води в р. Сівка та активний контакт розсолів з водоносним горизонтом. Даний факт підтверджує і стійке значне зменшення загальної мінералізації води за період 2012 2025 з 120 г/дм3 до 15 г/дм3, що спостерігається у пробах відібраних науковцями на поверхні Домбровського кар`єру. Північний борт кар`єру інтенсивно зсувається і карст переміщається до річки Сівка, яка вже тривалий час фільтрується у кар`єр, що спричиняє вимивання соляних порід та ґрунту і призводить до утворення промоїн між річкою і чашею кар`єру. Таким чином, на Домбровському кар`єрі необхідно здійснити конкретні заходи у трьох головних напрямках: зменшити притік вод в чашу кар`єру та виніс розсолів з відвалів на прилеглу територію; провести повну гідроізоляцію кар`єру та солевідвалів; організувати утилізацію (переробку) розсолів та солевмісних відвалів. Це дасть змогу забезпечити екологічну рівновагу в районі Домбровського кар`єру, зберегти сировинну базу для відновлення виробництва сульфатних безхлорних калійно-магнієвих добрив та технічної солі.
ТОВ "Оріана-Еко" звернулося до Державної екологічної інспекції Карпатського округу із листом від 23.01.2026 №2 (а.с.119-121), в якому просило здійснити перевірку стану земельних ділянок площею 402,3276 га, 244,1306 га та 2,6351 га та внести Калуській міській раді подання про їх консервацію, у зв`язку з непридатністю до використання.
Також ТОВ "Оріана-Еко" звернулося до Калуської міської ради із листом №4 від 13.02.2026 (а.с.138-140), в якому просило провести інвентаризацію земельних ділянок з кадастровими номерами: [номер приховано]:04:001:0002; [номер приховано]:03:001:0037 та [номер приховано]:04:001:0038 та за результатами проведення інвентаризації розглянути питання щодо подальшої консервації зазначених земельних ділянок.
Наведені вище докази у своїй сукупності свідчать про те, що стан спірних земельних ділянок та території, на якій вони розташовані, не може вважатися таким, що не має недоліків або не потребує вжиття спеціальних заходів, як про це вказує позивач. Матеріалами справи підтверджується наявність тривалих екологічних та техногенних проблем, пов`язаних із Домбровським кар`єром, хвостосховищами та прилеглими територіями, необхідність проведення робіт із консервації, рекультивації, ліквідації джерел забруднення та запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
Водночас такі обставини не є достатньою підставою для викладення п. 5 договору у редакції, визначеній судом першої інстанції.
Так, п. 5 договору суд першої інстанції зазначив, що «об`єкт промислового призначення, який розташований на вказаній земельній ділянці, перебуває у стані, що потребує спеціальних заходів екологічної безпеки».
Однак предметом договору оренди є саме земельна ділянка, тоді як наведене формулювання стосується стану розташованого на ній об`єкта промислового призначення. При цьому, із досліджених судом доказів не вбачається належного та достатнього підтвердження фактичного стану саме такого об`єкта промислового призначення, його характеристик та необхідності застосування щодо нього спеціальних заходів екологічної безпеки.
Згідно з вимогами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази , надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого переконання.
З огляду на принцип вірогідності доказів та оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність екологічних та техногенних проблем, пов`язаних із станом земельної ділянки та прилеглої території, однак не доведено обставин, які б давали підстави для включення до договору положення про стан саме «об`єкта промислового призначення» у редакції, визначеній судом першої інстанції.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а п. 5 договору підлягає виключенню.
Щодо вимог скаржника в частині викладення п. 6 проекту договору в його редакції «Інших особливостей об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, немає» замість викладеного п. 6 в редакції суду «земельна ділянка є деградованою та потребує робіт з рекультивації або консервації відповідно до законодавства», то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Статтею 1 Закону України "Про охорону земель" визначено, що консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Передача у власність і користування земель державної та комунальної власності, щодо яких прийнято рішення про їх консервацію, для цілей, не пов`язаних із такою консервацією, забороняються (ст. 51 ЗУ "Про охорону земель").
Статтею 51 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що консервація земель здійснюється відповідно до робочого проекту землеустрою щодо земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, які відповідно до ст. 122 ЗК України приймають рішення про передачу земельних ділянок у власність чи користування; рішення органів місцевого самоврядування про консервацію земель може прийматися за власною ініціативою або за поданням органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.
Згідно з пунктами 5, 7 «Порядку консервації земель», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 визначено, що рішення уповноважених органів про консервацію земель державної та комунальної власності може прийматися за власною ініціативою або за поданням територіальних органів Держгеокадастру та/або територіальних органів Держекоінспекції. Під час здійснення заходів з державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель територіальні органи Держгеокадастру та/або територіальні органи Держекоінспекції в разі виявлення порушень вимог законодавства щодо консервації земель з питань, що належать до їх компетенції, видають власникам земельних ділянок та/або землекористувачам приписи про усунення виявлених порушень та/або вносять подання уповноваженим органам з метою прийняття ними рішень про консервацію земель.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що оскільки рішення про консервацію земельної ділянки площею 402,3276 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0002 Калуською міською радою не приймалось, то зазначені в законі обмеження не застосовуються.
Щодо рекультивації спірної земельної ділянки колегія суддів зазначає, що відповідно до підпунктів 33, 34 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про державну службу України з питань геології, картографії та кадастру» держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань обмежує земельні ділянки , які підлягають рекультивації, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності: у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою
З врахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції інших органів, зокрема органів місцевого самоврядування, органів Держгеокадастру та/або територіальних органів Держекоінспекції щодо консервації чи рекультивації, відтак приходить до висновку про виключення п. 6 проекту договору, як в редакції позивача, так і в редакції суду.
Колегія суддів зазначає, що заявляючи вимогу про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалення нового рішення про повне задоволення позову, скаржник в апеляційній скарзі не наводить доводів і не зазначає підстав, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення в іншій частині. Натомість із змісту апеляційної скарги вбачається, що з відповідними висновками суду першої інстанції скаржник фактично погоджується.
Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції виклав п. 18 проекту договору в такій редакції: «Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі підлягають відшкодуванню на умовах, в обсязі і у строки, які визначається окремою угодою сторін, врахувавши п. 23 Типового договору.
В контексті наведеного суд апеляційної інстанції вказує, що, враховуючи обставини та матеріали справи, відповідач по суті не заперечував п. 18 проекту договору, викладеного в редакції позивача, а саме: «поліпшення стану земельної ділянки , проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню.
Пунктом 23 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 «Про затвердження типового договору оренди землі» встановлено, що «Поліпшення стану земельної ділянки (земельних ділянок), проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, підлягають (не підлягають) відшкодуванню. Умови, обсяги і строки ------------------ (непотрібне закреслити») відшкодування орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки (земельних ділянок) визначаються окремою угодою сторін.
Врахувавши зазначений пункт проекту договору, суд апеляційної інстанції вважає, що такий викладено у типовому договорі альтернативно, відтак позивач (орендодавець), виклавши його, як поліпшення стану земельної ділянки (земельних ділянок), проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню є обґрунтованим, врахувавши те, що відповідач такий пункт не заперечував, а відтак, у суду були відсутні достатні передумови для самостійного визначення цієї умови договору оренди земельної ділянки.
Отже, в частині п. 18 договору колегія суддів дійшла висновку про його зміну та викладення такого пункту у редакції, запропонованій позивачем.
В іншій частині підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення не встановлено.
Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що надала відповіді на усі істотні доводи сторін, які мають значення при прийнятті судового рішення у цій справі.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції погоджується із рішенням суду про часткове задоволення позовних вимог, однак дійшов висновку про виключення із резолютивної частини рішення суду пунктів 5 та 6 договору в редакції, викладеній судом, а також про викладення п. 18 договору у редакції, запропонованій позивачем, а не викладеній судом, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення, а його мотивувальну частину викласти у редакції цієї постанови.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про покладення судового збору за подання апеляційної скарги на позивача та відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 271, 00 грн. В іншій частині судовий збір залишається за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Калуської міської ради задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1260/25 змінити.
3. Викласти резолютивну частину постанови в такій редакції:
- пункт 18 договору оренди: «Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню».
- пункти 5 та 6 договору, викладеного в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026, виключити.
4. В іншій частині резолютивну частину рішення суду залишити без змін.
5. Мотивувальну частину постанови викласти в редакції цієї постанови.
6. Стягнути з ТОВ "Оріана-Еко" (77304, вул. Євшана, 9 м. Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 41136873) на користь Калуської міської ради (77300, вул. Івана Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область код ЄДРПОУ 33578261) 2 271,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК