ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 909/70/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Манюк П.Т.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
прокурор: Букаловська Л.Є.,
позивача: не з`явився,
відповідача: Шмигельська О.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Ювента-2" б/н від 28.04.2026 (вх. суду від 28.04.2026 № 01-05/1280/26)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 (повне рішення підписано 09.04.2026 в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Неверовська Л.М.)
у справі № 909/70/26
за позовом Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави
в особі Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Приватного підприємства "Ювента-2", м. Тлумач, Івано-Франківська обл.
про: стягнення збитків в сумі 389 081 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області з позовом до Приватного підприємства "Ювента-2" про стягнення 389 081 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок неналежного виконання ПП «Ювента-2» умов договору підряду №111 від 21.06.2019 спричинено збитки державі на загальну суму 389 081 грн. Прокурор вказав, що у кримінальному провадженні № 12022091240000016 від 16.02.2022 отримано висновок експертів від 14.03.2023, яким підтверджується надлишкове перерахування коштів згідно договору, а також невідповідність обсягу робіт зазначених в договірній документації та Актах приймання виконаних робіт по об`єкту "Капітальний ремонт даху Тлумацької спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату Тлумацького району Івано-Франківської області (Код ДК 021-2015 (СРV) 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)".
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Ювента-2" на користь Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області 389 081 (триста вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят одну) грн збитків. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що в результаті неналежного виконання відповідачем господарського зобов`язання, що полягає в завищенні останнім обсягу та вартості виконаних будівельних робіт за договором підряду, державі в особі Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області завдано збитків на суму 389 081 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що доказів повернення цих коштів замовнику робіт матеріали справи не містять та відповідач не надав суду жодних доказів, які спростовують заявлені позовні вимоги.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Приватне підприємство "Ювента-2" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 у справі № 909/70/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник вважає, що розгляд даної справи помилково було здійснено судом першої інстанції у спрощеному проваджені. Також місцевий господарський суд не врахував, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково вважав, що позовні вимоги доведені належними доказами та поклав в основу виключно висновки експертизи проведеної в кримінальній справі, учасником якої ПП «Ювентус-2» не було, а кримінальна справа відносно директора цього підприємства була закрита у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що експертиза була проведена без участі відповідача, без забезпечення змагальності та без надання можливості відповідачу поставити питання експерту, а об`єкт досліджувався не у стані виконання робіт, а через значний проміжок часу, що виключає достовірність висновків.
Також апелянт вказує, що судом не враховано методологічну неспроможність експертизи, оскільки роботи за договором підряду були виконані в липні-серпні 2019 року, а судова будівельно-технічна експертиза, оформлена висновком від 14.03.2023.
На думку скаржника, використання експертного висновку з кримінального провадження без його оцінки порушує баланс сторін, створює процесуальну перевагу позивачу.
Івано-Франківська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювента-2», а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 у справі № 909/70/26 залишити без змін.
Прокурор зазначає, що жодних дій для захисту та відновлення порушених інтересів держави, повернення до бюджету коштів у розмірі 389 081 грн. Управлінням капітального будівництва Івано-Франківської області тривалий час не вжито, тому підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала пасивна поведінка уповноваженого органу, його бездіяльність щодо захисту порушених майнових прав та економічних інтересів держави.
Прокурор стверджує, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а відтак правомірно були задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.
Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області відзиву на апеляційну скаргу не подало.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 справу № 909/70/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ювента-2" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 у справі № 909/70/26.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у складі колегії суддів: головуючого - судді Бонк Т.Б., суддів: Бойко С.М. та Якімець Г.Г. розгляд справи № 909/70/26 призначено на 14.07.2026.
У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, керівник апарату розпорядився провести автоматизований розподіл апеляційної скарги у цій справі.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 для розгляду справи № 909/70/26 визначено такий склад суду: Бонк Т.Б. - головуючий суддя, судді Бойко С.М. та Манюк П.Т.
Ухвалою суду від 14.07.2026 відкладено розгляд справи № 909/70/26 на 08.09.2026, а ухвалою від 08.09.2026 - на 06.10.2026.
У судовому засіданні 06.10.2026 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, прокурор заперечив такі доводи з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, учасники справи надали суду пояснення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
21.06.2019 між замовником - Управлінням капітального будівництва в Івано-Франківській області (далі - УКБ в Івано-Франківській області), в особі директора Магулій Галини Іванівни, та підрядником - Приватним підприємством «Ювента-2», в особі директора Чаплінського Анатолія Михайловича укладено договір № 111 на виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт даху Тлумацької спеціальної школи-інтернату Тлумацького району Івано-Франківської області (код ДК 021-2015 (CPV): 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)».
Згідно з умовами договору, ПП «Ювента-2» (підрядник) на замовлення УКБ в Івано-Франківській області (замовник) зобов`язувалось до 31.12.2020 виконати будівельні роботи, відповідно до проектної документації та умов договору, а саме по об`єкту «Капітальний ремонт даху Тлумацької спеціальної школи - інтернату Тлумацького району Івано-Франківської області».
Договірна ціна робіт визначена на основі локального кошторису і складала 1412492 грн.
Сума зобов`язань сторін в межах бюджетних призначень за договором на 2019 рік становила 937739,00 грн (п.8 договору).
Згідно з п.п. 17 договору, підрядник зобов`язаний виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації; відшкодувати відповідно до законодавства та договору підряду завдані замовнику збитки.
Пунктами 45-48 договору урегульовано порядок приймання-передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва).
Фінансування робіт (будівництва об`єкта) здійснювалося за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету, на підставі Розпорядження ОДА та ОР №58/95-р від 22.02.2019 року (п.43 договору).
Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із врахуванням положень загальних умов на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт за повністю завершені роботи та в порядку передбаченому ст.530 Цивільного кодексу України (п. 49 договору).
На підтвердження виконання умов вказаного договору сторонами складено та підписано:
- довідку №513-1 від 23.07.2019 за формою КБ-3 за липень 2019 року на суму 383442 грн; акт приймання виконаних робіт № 513-1 за формою КБ-2в за липень 2019 року від 23.07.2019 на загальну суму 383442 грн;
- довідку №519-1 від 12.08.2019 за формою КБ-3 за серпень 2019 року на суму 430404 грн; акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в № 519-1 за серпень 2019 року від 12.08.2019 на загальну суму 430404 грн.
На виконання п. 49 договору № 111 від 21.06.2019, на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3, Управлінням капітального будівництва в Івано-Франківській області здійснено оплату з державного бюджету ПП «Ювента-2» в повному обсязі на загальну суму 813846 грн, а саме: 24.07.2019 на суму 383442 грн (платіжне доручення №95 від 23.07.2019 відповідно до акту КБ-2в № 513-1 від 25.03.19 договір № 111 від 21.06.2019); 14.08.2019 на суму 430404 грн (платіжне доручення №118 від 12.08.2019 відповідно до акту КБ-2в №519-1 від 12.08.2019 договір № 111 від 21.06.2019 з ПДВ).
У провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області перебувало об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 (директора ПП «Ювента-2») у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження №12022091240000016 від 16.02.2022 за ч.2 ст. 367 КК України встановлено факт невідповідності обсягів та вартості виконаних і прийнятих актами виконаних робіт, через що зайво сплачено кошти з державного бюджету у сумі 389081 грн, що спричинило порушення інтересів держави, які полягають в ефективному, раціональному, економному та законному використанні бюджетних коштів.
У кримінальному провадженні №12022091240000016 від 16.02.2022 наявний висновок експертів №1773/22-28/456/23-28 від 14.03.2023, яким підтверджується надлишкове перерахування коштів згідно договору, а також невідповідність обсягу робіт зазначених в договірній документації та Актах приймання виконаних робіт №513-1 за липень 2019, №519-1 за серпень 2019 та виконаних будівельних робіт по об`єкту "Капітальний ремонт даху Тлумацької спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату Тлумацького району Івано- Франківської області (Код ДК 021-2015 (СРV) 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)", що знаходиться за адресою м. Тлумач, вул. Грушевського, 12, Івано-Франківського району Івано-Франківської області відповідно до Договору підряду №111 на виконання будівельних робіт за державні кошти від 21.06.2019 року.
У висновку експертів зазначено:
«Загальна вартість виконаних робіт по Договору №111 від 21.06.2019 згідно Актів приймання виконаних робіт (Кб-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) становить - 813 846 грн.
Вартість фактично виконаних будівельних робіт становить - 424765 грн (без ПДВ).
Вартість завищення по відсутності робіт, а саме: по розбиранню дерев`яних мауерлатів; нанесення вручну в один шар покриття з вогнезахисного матеріалу на горизонтальні і вертикальні поверхні дерев`яних конструкцій даху, а також завищенням об`ємів робіт, а саме: по розбиранню покриттів покрівлі з хвилястих азбоцементних листів; по улаштуванню пароізоляційного шару поверхонь з плівки поліетиленової; по улаштуванню покрівель двосхилих із метало черепиці, становить - 389 081 грн (без ПДВ).»
За результатами розгляду кримінального провадження, Тлумацьким районним судом винесено ухвалу у справі №353/525/21 від 04.12.2024, згідно з якою обвинуваченого ОСОБА_2 (директора ПП «Ювента-2») звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, цивільний позов прокурора в інтересах потерпілого - Управління капітального будівництва в Івано- Франківській області до Чаплінського А.М. залишено без розгляду.
Вказані обставини стали підставою для звернення керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області до суду з позовом в інтересах Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.
Щодо підстав звернення з позовом керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області.
Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 22.10.2019 у справі № 914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Водночас відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Така правова позиція щодо представництва прокурором інтересів держави викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18,від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Підставою для представництва інтересів держави у цій справі, як вказав прокурор, є нездійснення уповноваженим органом - Управлінням капітального будівництва Івано-Франківської області захисту інтересів держави, а саме невжиття заходів цивільно-правового характеру для відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до Положення про Управління капітального будівництва Івано-Франківської області (далі - Положення), яке затверджене розпорядження голови обласної державної адміністрації 06 лютого 2020 року №57 УКБ в Івано-Франківській області (далі - Управління) є державною організацією, що належить до сфери управління Івано- Франківської обласної державної адміністрації (далі - Засновник).
Пунктом 2.2. Положення передбачено предмет діяльності Управління, зокрема: виконання завдань з будівництва об`єктів житла, охорони здоров`я, комунального господарства та іншого призначення, газифікації сільських населених пунктів і ефективного використання капітальних вкладень; організація будівництва, реконструкції, ремонту об`єктів відповідно до державних будівельних норм і стандартів та переліків об`єктів в межах фінансових ресурсів, що направляються на дані цілі згідно з законодавством.
Управління згідно п.п. 3.8., 3.12., 3.14. виконує функції замовника будівництва; здійснює технічний нагляд за будівництвом, реконструкцією і капітальним ремонтом об`єктів і контроль за відповідністю обсягів та якості виконаних робіт проектам, технічним умовам, стандартам і нормативним актам; здійснює розрахунки за закінченими будівництвом об`єктами або пусковими комплексами.
Відповідно до п. 4 Управління серед інших має такі права: представляти і захищати свої інтереси у державних, громадських, кооперативних, підприємницьких та інших органах; розпоряджатися коштами на виконання основних завдань і функцій замовника у межах затверджених в установленому порядку кошторисів.
Збитки, завдані Управлінню в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Управлінню винними особами добровільно або за рішенням суду (п. 6.4. Положення).
Як слідує з матеріалів справи, на адресу Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області Івано-Франківською окружною прокуратурою направлено листа №51/4-2014 вих-25 від 26.06.2025, у якому прокурором проінформовано про факт порушення економічних інтересів держави та поставлено питання щодо вжиття заходів щодо відшкодування шкоди, завданої злочином.
З відповіді Управління капітального будівництва №482 від 01.07.2025 вбачається, що управління не вживало заходи щодо стягнення шкоди завданої кримінальним правопорушенням, та в порядку цивільного судочинства відповідний позов не пред`явлено. При цьому, оскільки Управління, на даний час, перебуває в процесі ліквідації, просять вжити органами прокуратури заходи цивільно-правового характеру щодо стягнення завданої шкоди Управлінню на суму 389081 грн.
Враховуючи наведене, прокурор вживав заходів щодо забезпечення позивачу можливості самостійного здійснення своїх функцій та стягнення заборгованості в судовому порядку, проте, такі вчинено не було. Таким чином, у цій справі прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, а правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави, тому суд відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для представництва прокурора у справі.
Щодо розгляду спору по суті.
Предметом позову у цій справі є стягнення збитків в розмірі 389 081 грн.
Як встановлено судами, між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) укладено договір на виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт даху Тлумацької спеціальної школи-інтернату Тлумацького району Івано-Франківської області (код ДК 021-2015 (CPV): 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)».
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі (ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Частиною 1 ст. 884 ЦК України встановлено, що підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору сторонами складено та підписано акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, Управлінням капітального будівництва в Івано-Франківській області сплачено відповідачу грошові кошти в розмірі 813 846 грн.
У даній справі, прокурор посилається на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12022091240000016 від 16.02.2022 за ч.2 ст. 367 КК України встановлено факт невідповідності обсягів та вартості виконаних і прийнятих актами виконаних робіт, через що зайво сплачено кошти з державного бюджету у сумі 389 081 грн, що спричинило порушення інтересів держави.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (пункт 4 частини 1 статті 611 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (частина 2 статті 623 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності зокрема, постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 916/477/18 (на яку посилався скаржник у касаційній скарзі), від 28.07.2022 у справі № 911/21/21, від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23).
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
Також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків.
Як було зазначено вище, на підтвердження позовних вимог, прокурор посилався на висновок експертів №1773/22-28/456/23-28 від 14.03.2023 у кримінальному проваджені, яким, на думку прокурора, підтверджується надлишкове перерахування коштів згідно договору, а також невідповідність обсягу робіт зазначених в договірній документації та Актах приймання виконаних робіт №513-1 за липень 2019, №519-1 за серпень 2019 та виконаних будівельних робіт.
Експерти дійшли висновку про завищення вартості частини робіт, а саме: по розбиранню дерев`яних мауерлатів; нанесення вручну в один шар покриття з вогнезахисного матеріалу на горизонтальні і вертикальні поверхні дерев`яних конструкцій даху, а також завищенням об`ємів робіт, а саме: по розбиранню покриттів покрівлі з хвилястих азбоцементних листів; по улаштуванню пароізоляційного шару поверхонь з плівки поліетиленової; по улаштуванню покрівель двосхилих із метало черепиці.
Експерти зазначили про невідповідність обсягу робіт зазначених в договірній документації та Актах приймання виконаних робіт №513-1 за липень 2019, №519-1 за серпень 2019 та виконаних будівельних робіт по об`єкту "Капітальний ремонт даху Тлумацької спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату Тлумацького району Івано- Франківської області (Код ДК 021-2015 (СРV) 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)", що знаходиться за адресою м. Тлумач, вул. Грушевського, 12, Івано-Франківського району Івано-Франківської області відповідно до Договору підряду №111 на виконання будівельних робіт за державні кошти від 21.06.2019 року.
Так, згідно з ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Насамперед, суд зауважує, що відповідач не подав та матеріали справи не містять належних, допустимих доказів, в тому числі і висновків експерта, складених на замовлення відповідача, які б спростовували заявлені у цій справі позовні вимоги про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням умов договору підряду.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині 3 статті 2 ГПК України вказано, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В контексті доводів скаржника, апеляційний суд зауважує, що Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц; від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 та від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18).
Оцінюючи єдиний наявний у матеріалах даної справи висновок експертів, апеляційний суд зазначає, що безпідставним є доводи скаржника про те, що такий висновок є неналежним доказом, так як експертне дослідження проводилось через значний проміжок часу після виконання робіт.
Суд констатує, що такі твердження спростовуються самим ж змістом висновку, оскільки предметом дослідження експертів були не лише якісні характеристики робіт, а об`єктивні кількісні показники. Так, у висновку чітко зафіксовано менший об`єм покрівлі даху металочерепицею - різниця становить 100,85 м2, тобто незважаючи на те, що експертне дослідження було проведено в 2023 році, об`єм виконаних робіт або наявність конструктивних елементів покрівлі не могли зменшитись з часом.
До того ж, як було зазначено вище, експертами було зафіксовано повну відсутність робіт, які були включені сторонами в акти приймання виконаних робіт. Так, експерти зазначили, що не виконано будівельні роботи згідно проєктної документації, а саме: утеплення перекриття горища з мінераловатних плит товщиною 150 мм.; поверхневе вогнезахисне просочування дерев?яних конструкцій (вогнезахист повинен бути прийнятий згідно акту), влаштування дахових вікон та огородження, влаштування системи водовідведення; влаштування освітлення та пожежної сигналізації на даху (а.с. 77).
Апеляційний суд відхиляє також доводи скаржника стосовно того, що у висновку експертів відсутні формули, за яким визначено розмір збитків в сумі 389 081,00 грн. Як слідує з висновку, визначення обсягу невиконаних (завищених) робіт здійснювались експертом шляхом арифметичного зіставлення - від обсягу робіт, вказаних у актах приймання виконаних робіт було віднято обсяг робіт, фактично виявлених експертами під час дослідження.
Суд наголошує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України)
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
Матеріали цієї справи не містять належних, допустимих доказів, які б спростовували позовні вимоги.
Також апеляційний суд вважає безпідставним довід апелянта щодо помилкового розгляду судом першої інстанції справи № 909/70/26 у спрощеному провадженні, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до приписів частини 1 статті 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктом 1 частини 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами частини 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2026 у справі № 909/70/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та у пункті 5 резолютивної частини ухвали зазначено: «Запропонувати сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали».
Як вбачається з КП «Діловодство спеціалізованого суду» документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження" від 28.01.26 у справі № 909/70/26 (суддя Неверовська Л. М.) надісланий одержувачу Приватне підприємство "Ювента-2" в його електронний кабінет. Документ доставлений до електронного кабінету: 28.01.26 о 15:09 год.
Водночас у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо розгляду справи № 909/70/26 у порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому частиною 4 статті 247 ГПК України імперативно визначено які справи не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи наведене та те, що дана категорія спору не підпадає під перелік встановлений частиною 4 статті 247 ГПК України, суд першої інстанції не допустив процесуального порушення розглядаючи справу № 909/70/26 в порядку спрощеного позовного провадження.
На підставі викладеного, апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку суд першої інстанції про задоволення позову керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Ювента-2" про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов договору № 111 від 21.06.2019 в сумі 389 081 грн.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 у справі № 909/70/26 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Тому згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 255, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ювента-2" б/н від 28.04.2026 (вх. суду від 28.04.2026 № 01-05/1280/26) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 у справі № 909/70/26 - залишити без змін.
3. Судові витрати покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя П.Т. Манюк