ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2026 р. Справа№ 927/285/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сибіги О.М.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 27.05.2026
у справі №927/285/26 (суддя В.В. Шморгун)
за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача: Міністерства освіти і науки України
до відповідача 1. Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
3. Державного навчального закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області"
про визнання недійсним договору та зобов?язання повернути нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Ніжинська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державного навчального закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області", у якому просить суд:
- визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/22-24 від 29.04.2024, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Державним навчальним закладом "Ніжинській професійний аграрний ліцей Чернігівської області" та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна", об`єктом якого є нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Василівська,73, що обліковується на балансі ДНЗ "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області";
- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" повернути ДНЗ "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, нерухоме майно - нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Василівська,73.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що майно, яке обліковується на балансі Державного навчального закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області", передано в оренду відповідачу-1 з метою розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги доступу до інтернету, чим порушуються вимоги Закону України "Про освіту", адже він не допускає використання майна освіти поза межами цілей освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2026 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/22-24 від 29.04.2024, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Державним навчальним закладом "Ніжинській професійний аграрний ліцей Чернігівської області" та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" за об`єктом - нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Василівська,73, що обліковується на балансі Державного навчального закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області".
Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" повернути Державному навчальному закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, нерухоме майно - нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Василівська,73.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 1774,94 грн.
Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 1774,93 грн.
Стягнуто з Державного навчального закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 1774,93 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Василівська, 73, яке належить до майна закладів освіти, передане орендарю в користування не з метою надання послуг, що не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу та обслуговуванням його учасників, а з метою розміщення власного технічного обладнання орендаря - технічних засобів і антен оператора телекомунікацій, який надає послуги рухомого (мобільного) зв?язку та послуги доступу до інтернету, що є порушенням імперативних приписів ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".
При цьому суд відзначив, що невикористання відповідачем-3 спірного приміщення не надає права передачі цього приміщення в оренду не за визначеним чинним законодавством цільовим призначенням навчального закладу, а відповідно до профілю власної підприємницької діяльності, у даному випадку - для розміщення власного технічного обладнання (технічних засобів і антен оператора телекомунікацій), що не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням та наданням послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони не дотрималися вимог статті 80 Закону України "Про освіту", що в силу положень частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України є правовою підставою для визнання його недійсним.
Оскільки суд визнав спірний договір оренди недійсним, відповідач-1 не має правомірних підстав для користування спірними приміщеннями, отже, за висновком суду позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача-1 повернути нерухоме майно - нежитлове приміщення підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 27.05.2026 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що напрямки діяльності орендаря чітко передбачені постановою КМУ № 287 та кваліфікуються, як діяльність пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Довгострокова заборгованність за договором оренди відсутня, умови договору не порушують права сторін.
Апелянт доводить, що укладення договору оренди з ПрАТ "ВФ Україна" має на меті обслуговування учасників освітнього процесу, не погіршує їх соціально-побутових умов, що відповідає положенням частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» та свідчить про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору оренди.
Крім того, скаржник зазначає, що ПрАТ "ВФ Україна" було подане клопотання про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, в задоволені вказаного клопотання було відмовлено, чим порушено право сторони на неупереджене справедливе вирішення спорів судом.
Також, не погоджуючись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 27.05.2026 у справі №927/285/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував частину четверту статті 80 Закону України «Про освіту», надавши їй надмірно звужувальне тлумачення.
За доводами апелянта, надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку та доступу до мережі Інтернет є саме такими послугами, тому що вони безпосередньо пов`язані з функціонуванням закладу освіти, доступом учасників освітнього процесу до цифрових освітніх ресурсів, електронного документообігу, дистанційних платформ, систем оповіщення та управління.
Скаржник також зазначає, що постанова КМУ № 287 не встановлює нові правовідносини, а конкретизує вже існуюче законодавче положення частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» шляхом офіційного визначення переліку видів діяльності, які законодавець визнає пов`язаними із забезпеченням освітнього процесу.
Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам надання електронних комунікаційних послуг закладу освіти.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права при відмові у переході до загального позовного провадження.
Також до апеляційної скарги відповідачем-1 долучено додаткові докази, а саме: копії Заявки №395454306538/994257616 від 09.06.2026 та Акту приймання-передачі послуг №1 від 09.06.2026, які з огляду на приписи ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України не приймаються судом до розгляду, оскільки доведення обставин, на які сторона може посилатися як на підставу своїх вимог або заперечень, має здійснюватися у суді першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013 та інші).
Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19).
Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/331/23.
Узагальнені доводи та заперечення Ніжинської окружної прокуратури
01.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від Ніжинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "ВФ Україна", в якому остання заперечила доводи викладені в ній, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Прокуратура наголошує на тому, що відповідач-1 не належить до суб`єктів освітньої діяльності, а його діяльність не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, оскільки використання спірного приміщення, що перебуває на балансі ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», з метою розміщення власного технічного обладнання орендаря технічних засобів і антен оператора телекомунікацій, який надає послуги рухомого (мобільного) зв`язку та послуги доступу до інтернету для отримання прибутку жодним чином не пов`язано ні з навчальним процесом, ні з забезпеченням навчального процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Також зазначає, що з часу укладення Договору №295443622094 від 18.08.2025 між ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» та ПрАТ «ВФ Україна» по дату винесення рішення по справі судом першої інстанції електронні комунікаційні послуги закладу освіти з боку відповідача-1 фактично не надавалися у зв`язку з відсутністю активації тарифного плану в даного оператора мобільного зв`язку. Одночасно, упродовж всього строку дії оспорюваного Договору № 13/22-24 від 29.04.2024 потреби закладу освіти в отриманні електронних комунікаційних послуг доступу до Інтернету забезпечували інші провайдери ТОВ «Інтел-сервіс» та ПрАТ «Датагруп».
Щодо врахування положень постанови КМУ № 287 від 04.03.2026 у спірних правовідносинах, прокуратура зазначила, що зазначена постанова КМУ є підзаконним нормативно-правовим актом і може застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу. Натомість вказаною постановою черговий раз підтверджено, що надання в оренду об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти здійснюється з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Тобто необхідною умовою має бути обов`язковість надання таких послуг закладу освіти.
Прокуратура наголошує, що ані Договором оренди, ані іншими наявними в матеріалах належними та допустимими доказами не підтверджено надання відповідачем-1 послуг відповідачу-3 з метою забезпечення освітнього процесу на базі спірного орендованого приміщення.
Також, 03.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від Ніжинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, в якому остання заперечила доводи викладені в ній, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Прокуратура наголошує на тому, що Порядок, затверджений постановою КМУ від 03.06.2020 № 483, та Перелік платних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 є підзаконними нормативно-правовими актами і можуть застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог цього Закону.
Прокуратура доводить, що незважаючи на тривале невикористання майна закладу освіти при передачі його в оренду мають бути дотримані вимоги ст. 80 Закону України «Про освіту».
Таким чином, посилання відповідача-2 на Порядок, затверджений постановою КМУ від 03.06.2020 № 483, як на підставу правомірності укладення спірного договору оренди, є безпідставними.
Прокуратура також наголошує, що норми, передбачені постановою КМУ № 287 від 04.03.2026, не поширюються на правовідносини, які виникли на підставі Договору оренди від 29.04.2024.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв і клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у справі №927/285/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Скрипка І.М., Сибіга О.М.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 17.06.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" у справі №927/285/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Скрипка І.М., Сибіга О.М.
19.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме платіжної інструкції №995 від 16.06.2026, яке з огляду на приписи ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України, не прийнято судом до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2026 у справі №927/285/26. Судове засідання призначено на 15.07.2026. Витребувано матеріали справи №927/285/26 з Господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2026 у справі №927/285/26. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2026 у справі №927/285/26 призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2026 у справі №927/285/26. Судове засідання призначено на 15.07.2026.
30.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
02.07.2026 матеріали справи №927/285/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
08.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 10.07.2026.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/285/26.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.07.2026, справу №927/285/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційних скарг Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2026 у справі №927/285/26 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Тарасенко К.В., Спаських Н.М., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026. Розгляд апеляційних скарг призначено на 29.07.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні 29.07.2026, розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2026 у справі №927/285/26, призначено на 15.09.2026.
У судовому засіданні 15.09.2026 суд відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача-1 про долучення доказів, а саме платіжної інструкції №995 від 16.06.2026, з огляду на приписи ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України. Суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 15.09.2026 з`явились прокурор, представники відповідача-1 та відповідача-2, які надали свої пояснення. Представники позивача та відповідача-3 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 03.08.2026. До того ж позивач просив розглядати справу без участі його представника.
Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача та відповідача-3 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" за відсутності представників позивача та відповідача-3.
Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України прокурор у позовній заяві зазначив про порушення інтересів держави та суспільства, що полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчального закладу, загрозі збереження наявної мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання дітей; порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна освітнього закладу, що фінансується з державного бюджету, має наслідком порушення інтересів держави у сфері освіти.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Міністерства освіти і науки з листом від 13.11.2025 №52-77-7483ВИХ-25, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні спірного договору оренди, а також просив повідомити чи будуть Міністерством вживатись заходи щодо захисту інтересів держави в суді.
У листі від 23.12.2025 №1/26925-25 Міністерство повідомило, що ним було надано позитивні висновки щодо погодження рішення про намір передачі державного майна в оренду з метою розміщення технічних засобів і антен оператора телекомунікацій, який надає послуги рухомого (мобільного) зв?язку та послуги доступу до інтернету, строком на 5 років і повідомило про це балансоутримувача. У разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами, Міністерство просило вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.
Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб?єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а).
До того ж колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, в якій вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов?язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Міністерством освіти і науки України допущено бездіяльність, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
На підставі звернення Ніжинського професійного аграрного ліцею Чернігівської області від 15.02.2024 №157/01 та пропозиції Комісії (протокол №5 від 01.03.2024), Міносвіти надано позитивні висновки щодо погодження рішення про намір передачі державного майна в оренду з метою розміщення технічних засобів і антен оператора телекомунікацій, який надає послуги рухомого (мобільного) зв?язку та послуги доступу до інтернету, строком на 5 років, про що навчальний заклад (балансоутримувач) повідомлено листом 05.03.2024 №1/3856-24.
25.03.2024 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях за допомогою електронної торгової системи "prozorro.gродажі" розміщено оголошення про оренду нежитлового приміщення будівлі гаражу загальною площею 53,3 кв.м, за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Василівська, 73, що обліковується на балансі ДНЗ "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" (ідентифікатор доступу: LLE001-UA-20240325-42568).
За результатами проведеного аукціону, переможцем якого визначено Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна", 29.04.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (орендар) та Державним навчальним закладом "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" (балансоутримувач) укладено Договір № 13/22-24 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до п. 4.1., 12.1. розділу І якого орендарю передано у строкове платне користування нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Василівська, 73, що обліковується на балансі ДНЗ "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області", строком на 5 років з дати набрання чинності цим договором.
Відповідно до п. 1.2. розділу ІІ Договору майно передається в оренду для використання згідно із п. 7 Умов.
За умовами п. 7.1. розділу І Договору майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у п. 29 Порядку, і які є пов?язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу: розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги доступу до інтернету.
Згідно з п. 2.1. розділу ІІ Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Пунктами 4.1.-4.3. розділу ІІ Договору передбачено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний:
- звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом (п. 4.1);
- протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Орендар зобов`язаний підписати три примірника акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання і одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди. Звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів (п. 4.2);
- майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акту повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3).
Цей договір укладено на строк, визначений у п. 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
На виконання умов Договору № 13/22-24 від 29.04.2024 балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв. м., яке перебуває на балансі ДНЗ "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, що підтверджується Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.04.2024 (а.с.64).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на комплекс будівель загальною площею 2125,7 кв. за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Василівська, 73 зареєстровано за державою в особі Міністерства освіти і науки України; 18.11.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права оперативного управління вказаним нерухомим майном за Державним навчальним закладом "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області".
Відповідно до реєстру суб`єктів освітньої діяльності Державний навчальний заклад "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" є закладом професійно-технічно освіти державної форми власності, основним видом діяльності якого (код ЄДРПОУ 02548794) за КВЕД є 85.32 Професійно-технічна освіта.
За змістом Статуту п. 1.1., 7.9. Статуту Державного навчального закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області", затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2018 №1238, професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України. Функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює Міністерство освіти і науки України. Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, не підлягають використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім випадків передбачених законодавством.
Таким чином, нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Василівська, 73, що обліковується на балансі ДНЗ "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області", яке є об`єктом спірного Договору, є власністю держави в особі Міністерства освіти і науки України та передане закладу освіти на праві господарського відання з метою здійснення освітньої діяльності.
Виходячи зі змісту п. 3.1., 3.2. Статуту приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів ПрАТ "ВФ Україна" (протокол № 86 від 25.07.2025) товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.
Відповідно до предмету своєї діяльності Товариство: 3.2.1. надає послуги мобільного телефонного зв`язку (незалежно від технології) з правом технічного обслуговування та експлуатації електронних комунікаційних мереж і надання в користування електронних комунікацій; 3.2.2. проектує (розробляє), будує (споруджує), володіє, експлуатує та обслуговує мережі мобільного зв`язку з використанням електронних телекомунікацій; 3.2.3. надає всі види послуг електронних телекомунікацій фіксованого зв`язку, послуги електронних комунікацій у фіксованому, всі види послуг мобільного зв`язку; 3.2.4. надає проводовий і безпроводовий доступ до електронних комунікаційних мереж; 3.2.5. надає доступ до мережі Інтернет; 3.2.6. здійснює технічне обслуговування та експлуатацію електронних комунікаційних мереж, ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення і телемереж; 3.2.11. проектує (розробляє), будує (споруджує), володіє, експлуатує й обслуговує електронні комунікаційні мережі з використанням технічних засобів електронних телекомунікацій та здійснює іншу діяльність яка є необхідною або бажаною для досягнення мети, вказаної вище в пункті 3.1 цього Статуту.
Згідно з листом Державного навчального закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" № 865/01 від 18.08.2025, нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., що передане в оренду за Договором 13/22-24 від 29.04.2024 не використовується закладом освіти з освітньою метою більше десяти років. Між ПрАТ "ВФ України" та закладом освіти укладено договір щодо доступу до мережі "Інтернет" з використанням бездротових технологій (а.с.68).
Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2025 між ПрАТ "ВФ Україна" (оператор) та Державним навчальним закладом "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" (абонент) укладено Договір №295443622094 про надання електронних комунікаційних послуг та Угоду №GSM-295443622094 про надання послуг мобільного зв`язку до Договору № 295443622094.
Відповідно до п. 1.1., 1.3. Договору № 295443622094 від 18.08.2025 абонент замовляє та оплачує, а оператор надає на тарифній основі електронні комунікаційні послуги. Порядок та умови надання послуг встановлюються згідно законодавством України, визначаються Умовами користування відповідною послугою, які є невід`ємною частиною Договору та угод.
Пунктами 1.1., 1.2., 1.3., 5.1. Угоди №GSM-295443622094 про надання послуг мобільного зв`язку передбачено, що оператор надає замовлені абонентом послуги в межах України та визначено максимальну швидкість передавання даних для послуг доступу до Інтернет для мобільного зв`язку. Послуги надаються згідно з встановленими рівнями якості послуг мобільного зв`язку, затвердженими наказом Держспецв`язку № 576 від 20.09.2021 "Про затвердження Вимог щодо рівня якості послуг рухомого (мобільного) зв`язку". Абонент може здійснювати підключення до доступних тарифних планів Оператора. Ознайомитися з тарифними планами абонент може на сайті оператора https://vodafone.ua.
Крім того, матеріали справи містять укладені упродовж 2024-2026 років Державним навчальним закладом "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" Договори про надання послуг доступу до мережі Інтернет його об?єктів, за якими відповідач-3 отримував послуги до мережі Інтернет та здійснював оплат за них:
- 25.01.2024 Договір №00982089 з ПрАТ "Дата груп" про надання послуг доступу до мережі Інтернет за адресою: м. Ніжин, вул. Незалежності, 5А, строком дії до 31.12.2024;
- 22.01.2024 Договір №5-0124 з ТОВ "Інтел-сервіс" про надання електронних комунікаційних послуг доступу до мережі Інтернет за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 111, строком дії до 31.12.2024;
- 16.01.2025 Договір №00982089 з ПрАТ "Дата груп" щодо надання послуги доступу до мережі Інтернет за адресою: м. Ніжин, вул. Незалежності, 5А, строком дії до 31.12.2025;
- 16.01.2025 Договір №5-0125 з ТОВ "Інтел-сервіс" про надання електронних комунікаційних послуг доступу до мережі Інтернет за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 111, строком дії до 31.12.2025;
- 15.01.2026 Договір №00982089 з ПрАТ "Дата груп" щодо надання послуги доступу до мережі Інтернет за адресою: м. Ніжин, вул. Незалежності, 5А, строком дії до 31.12.2026;
- 20.01.2026 Договір №5-0126 з ТОВ "Інтел-сервіс" про надання електронних комунікаційних послуг доступу до мережі Інтернет за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 111, строком дії до 31.12.2026.
Звертаючись до суду прокурор наголосив на тому, що цільовим призначенням Договору оренди № 13/22-24 від 29.04.2024 є розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги доступу до інтернету, відповідач-1 (орендар) використовує орендоване приміщення з метою розміщення власного технічного обладнання, що не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням та наданням послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, що є порушенням імперативних положень ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані учасниками судового процесу пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини 1, 4).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини з оренди нерухомого майна державної власності, що врегульовані положеннями Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а також Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 зі змінами.
Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16.10.2014, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності; здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Державний навчальний заклад "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" належить до системи професійної (професійно-технічної) освіти, є державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, яке закріплює за професійним ліцеєм майно з метою забезпечення права громадян України на професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітників.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі звернення відповідача-3 від 15.02.2024 №157/01 та пропозиції Комісії (протокол №5 від 01.03.2024), позивач - Міністерство освіти і науки України надав позитивні висновки щодо погодження рішення про намір передачі державного майна в оренду з метою розміщення технічних засобів і антен оператора телекомунікацій, який надає послуги рухомого (мобільного) зв?язку та послуги доступу до інтернету, строком на 5 років, про що навчальний заклад (балансоутримувач) повідомлено листом 05.03.2024 №1/3856-24.
29.04.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (орендар) та Державним навчальним закладом "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" (балансоутримувач) укладено Договір № 13/22-24 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до п. 4.1., 7.1., 12.1. розділу І якого орендарю передано у строкове платне користування нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Василівська, 73, що обліковується на балансі ДНЗ "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області", строком на 5 років з дати набрання чинності цим договором; майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у п. 29 Порядку, і які є пов?язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу: розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги доступу до інтернету.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, на час укладення спірного Договору № 13/22-24 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.04.2024, врегульовані положеннями Закону України "Про освіту".
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення Договору від 29.04.2024) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Частиною 4 статті 80 Закону України передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
За умовами п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 зі змінами майно, що перебуває у державній та комунальній власності, яке передається в оренду за результатами проведення аукціону, може використовуватися за будь-яким цільовим призначенням, крім, зокрема, майна закладів освіти.
У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Таким чином, положення Закону України "Про освіту" містять імперативні приписи щодо заборони використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням.
Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22, від 01.04.2025 у справі № 927/1687/23.
Верховний Суд звертав увагу, що саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 04.06.2024 у справі № 927/1125/23.
Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Отже, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи та з урахуванням того, чи не погіршує надання в оренду майна закладів освіти соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 22.05.2024 у справі № 906/1105/22.
Як звертав увагу Верховний Суд у постанові від 16.04.2024 у справі № 922/3883/23, саме в договорі оренди має бути визначено мету використання майна освітнього призначення.
З урахуванням вищенаведеного, є вірним висновок суду першої інстанції, що нежитлове приміщення будівлі гаражу площею 53,3 кв.м., за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Василівська, 73, яке належить до майна закладів освіти, передане орендарю в користування не з метою надання послуг, що не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу та обслуговуванням його учасників, а з метою розміщення власного технічного обладнання орендаря - технічних засобів і антен оператора телекомунікацій, який надає послуги рухомого (мобільного) зв?язку та послуги доступу до інтернету, що є порушенням імперативних приписів ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано відзначив, що невикористання відповідачем-3 спірного приміщення не надає права передачі цього приміщення в оренду не за визначеним чинним законодавством цільовим призначенням навчального закладу, а відповідно до профілю власної підприємницької діяльності, у даному випадку - для розміщення власного технічного обладнання (технічних засобів і антен оператора телекомунікацій), що не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням та наданням послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Судом встановлено, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності відповідача-1 КВЕД 61.20 "Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку", тобто орендар не провадить навчальної та/або освітньої діяльності та не надає освітні послуги.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач-1 не належить до суб`єктів освітньої діяльності, а його діяльність не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, на чому наголошує відповідач-1 у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки використання спірного приміщення, що перебуває на балансі відповідача-3, з метою розміщення власного технічного обладнання орендаря - технічних засобів і антен оператора телекомунікацій, який надає послуги рухомого (мобільного) зв?язку та послуги доступу до інтернету для отримання прибутку жодним чином не пов`язано ні з навчальним процесом, ні з забезпеченням навчального процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а тому у цьому випадку вказане майно не могло бути переданим в оренду через існування прямої заборони закону, а саме частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту".
Також місцевий господарський суд правомірно відхилив посилання відповідача-1 на Договір №295443622094 про надання електронних комунікаційних послуг та Угоду №GSM-295443622094 про надання послуг мобільного зв`язку до Договору № 295443622094, як на доказ надання послуг з метою забезпечення освітнього процесу, оскільки такі були укладені 18.08.2025, тобто через 1 рік і 4 місяці після укладення спірного Договору № 13/22-24 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, і їх умови не містять жодного посилання на те, що послуги за ними надаються з метою забезпечення саме освітнього процесу відповідача-3.
Крім того, суд першої інстанції вірно відзначив, що надана відповідачем-1 заявка №439/1, адресована йому відповідачем-3 з проханням з 01.05.2026 активувати тарифний план "IoT Unlim" за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Василівська, 73 дійсно містить мету такої активації - забезпечення освітнього процесу, проте вона датована від 16.04.2026, тобто через 2 роки після укладення спірного Договору оренду та після звернення прокурора з даним позовом до суду, тобто вона не може бути підтверджуючим доказом відповідачам-1 його заперечень у спірних правовідносинах.
До того ж, умови наданих відповідачем-1 Договору №295443622094 про надання електронних комунікаційних послуг від 27.04.2026 з угодою №GSM-295443622094 від 27.04.2026 до нього не містять жодних посилань на те, що вони укладені дійсно з метою забезпечення освітнього процесу. Крім того, в них не конкретизовано місце надання послуг та користувачів даної послуги, що унеможливлює зробити беззаперечний висновок про те, що вказані послуги надавалися/надаються з метою забезпечення освітнього процесу відповідача-3.
Таким чином, є обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що подальше укладення орендарем та балансоутримувачем Договорів №295443622094 від 18.08.2025 та від 27.04.2026 з Угодами до них не змінює змісту оспорюваного договору оренди та не свідчить про дотримання положень частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" під час його укладення.
Протилежні доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, наведених вище.
При цьому судом враховано, що ані Договором оренди, ані іншими наявними в матеріалах належними та допустимими доказами не підтверджено надання відповідачем-1 послуг відповідачу-3 з метою забезпечення освітнього процесу на базі спірного орендованого приміщення.
Разом з тим, матеріали справи містять укладені відповідачем-3 упродовж 2024-2026 років Договори про надання послуг доступу до мережі Інтернет його об?єктів, з ПрАТ "Дата груп" та ТОВ "Інтел-сервіс" за якими відповідач-3 отримував послуги до мережі Інтернет та здійснював оплату за них.
Виходячи з приписів постанови КМУ №287 від 04.03.2026 надання в оренду об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти здійснюється з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, тобто необхідною умовою має бути обов`язковість надання таких послуг закладу освіти.
Посилання відповідачів на постанову КМУ №287 від 04.03.2026, яка, за їх твердженням, підтверджує правомірність укладення оспорюваного договору, що продубльовано в поданих ними апеляційних скаргах, обгрунтовано відхилено місцевим господарським судом, як безпідставні, оскільки зазначена постанова є підзаконним нормативно-правовом актом і може застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту".
Так, 04.03.2026 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №287, якою було затверджено Перелік цільових призначень, за якими здійснюється надання в оренду об`єктів та майна державних та комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпеченні безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Даний нормативно-правовий акт визначає напрями діяльності за якими допускається передача в оренду майна закладів освіти. До таких напрямів включено: КВЕД 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку» та КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку», КВЕД 6190 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».
Натомість вказаною постановою підтверджено, що надання в оренду об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти здійснюється з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Тобто необхідною умовою має бути обов`язковість надання таких послуг закладу освіти.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач-1 використовує орендоване майно виключно в цілях підприємницької діяльності. Його діяльність не пов`язана із наданням послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
В сукупності зазначеного вище, враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, в частині визначеного відповідачем-1 виду його економічної діяльності, яка не пов`язана ні з навчальним процесом, ні з забезпеченням навчального процесу, а також враховуючи визначений в пункті 7.1 Договору цільове призначення орендованого майна, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що сторони не дотрималися вимог статті 80 Закону України "Про освіту", що в силу положень частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України є правовою підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладені такі висновки: за змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій в натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
Наслідком недійсності договору є проведення реституції між сторонами недійсного правочину (схожий за змістом висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Такі правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 917/1173/22 від 16.02.2024.
Вимога про застосування наслідків реституції в вигляді повернення сторін правочину в попередній стан, що існував до укладення оскаржуваного договору, зокрема, зобов`язання орендаря повернути балансоутримувачу за актом повернення з оренди спірне нерухоме майно, має похідний характер, та з огляду на доведеність існування підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним, відповідач-1 не має правомірних підстав для користування цим приміщенням, а тому повинен його повернути з орендного користування.
Враховуючи висновки суду про визнання спірного договору оренди недійсним, є обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач-1 не має правомірних підстав для користування спірними приміщеннями, отже, позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача-1 повернути нерухоме майно - нежитлове приміщення підлягає задоволенню.
Стосовно доводів скаржників про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права при відмові у переході до загального позовного провадження, колегія суддів зазначає таке.
За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Виходячи зі змісту вказаних норм, а також ст. 250 ГПК України, якою врегульовано порядок вирішення питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, малозначні справи розглядаються виключно за правилами спрощеного позовного провадження, і в цьому випадку перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження є неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 09.04.2026 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про перехід від спрощеного до загального позовного провадження, в обгрунтування якого відповідач-1 посилався на те, що спір про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та похідна вимога про повернення майна з урахуванням характеру спірних правовідносин, необхідності дослідження підстав недійсності правочину, правового режиму нерухомого майна, обсягу доказів, кількості учасників та значення справи для сторін, не є справою незначної складності, а тому підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
За висновком суду першої інстанції, фактично єдиною особливістю даного спору є те, що Закон України "Про освіту" не допускає використання майна освіти поза межами цілей освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу. В іншому - це звичайні правовідносини щодо оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а тому їх специфіка не є беззаперечною підставою для розгляду справи в загальному провадженні, і що вже було враховано судом (у т.ч. кількість учасників справи, обсяг і характер доказів та інші критерії, які викладені у ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України) при вирішенні питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача-1 щодо необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, не вбачаючи при цьому будь-яких порушень судом першої інстанції норм процесуального права.
Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Інші доводи, на які посилаються скаржники під час розгляду даної справи, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на власному тлумаченні скаржниками норм чинного законодаства у сфері спірних правовідносин, зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 27.05.2026 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянтів, оскільки апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2026 у справі №927/285/26 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна".
Матеріали справи №927/285/26 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2026 після виходу судді Тарасенко К.В. з відпустки
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сибіга
К.В. Тарасенко