СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 917/671/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В. , суддя Лакіза В.В.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вх.№ 1689 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В., рішення підписано 16.07.2026) у справі №917/671/26
за позовною заявою Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, м.Решетилівка, Полтавська область, в інтересах держави в особі Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, с.Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область, Державної екологічної інспекції Центрального округу, м.Полтава,
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Київ,
про стягнення 2 623 240,62 грн,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2025 року керівник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області та Державної екологічної інспекції Центрального округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 2 623 240,62 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що вина та протиправна поведінка відповідача, який є постійним лісокористувачем земельної ділянки, полягає у тому, що всупереч вимогам законодавства відповідач не виконав обов`язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася незаконна рубка дерев невстановленими особами, чим спричинено шкоду державі, розрахунок розміру якої здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/671/26 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області 2 623 240,62 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 31 478,89 грн.
Рішення суду обґрунтовано тим, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Як встановив суд, виконання обов`язків постійного лісокористувача з питань охорони та захисту лісів є також одним із основних завдань відповідача відповідно до змісту його Статуту. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Суд встановив, що земельна ділянка, на якій здійснено незаконну рубку дерев, перебуває у постійному користуванні відповідача, що ним не заперечується. За висновком суду, протиправна поведінка відповідача полягає у бездіяльності, внаслідок якої він, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для рубки дерев, не здійснив комплекс заходів, які б запобігли збереженню лісу від незаконної рубки та порушенню лісового законодавства невстановленими особами. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної вирубки невстановленими особами дерев та заподіяння збитків. Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулась вирубка дерев невстановленими особами та заподіяна шкода. Судом відхилено як необґрунтовані доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки його дії щодо фіксування рубки дерев невстановленими особами та подання листа про злочин саме по собі не свідчать про вжиття ним усіх належних заходів для забезпечення охорони лісу, та, в свою чергу, не доводять відсутність вини відповідача у спричиненні шкоди внаслідок незаконної рубки лісу на належній йому земельній ділянці.
Суд встановив, що у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202317[телефон приховано] від 13.03.2023 за ч.4 ст.246 КК України, ННЦ "Інститут судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса" на підставі постанови слідчого від 19.04.2023 про призначення експертизи, проведено комплексну судову інженерно-екологічну та економічну експертизу. Відповідно до висновку експерта № 17243/17244 від 16.10.2023, складеного за результатами проведення комплексної інженерно-екологічної та економічної експертизи, встановлено що розрахунки шкоди заподіяної лісу, складені начальником відділу лісового господарства ДП "Полтавський лісгосп" на загальну суму 2 623 240,62 грн, арифметично підтверджуються. З екологічної точки зору внаслідок порубки 49 дерев порід сосна, груша та акація в кварталі 41 Новосанжарського лісництва ДП "Полтавський лісгосп", що розташований на території Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський", довкіллю було завдано істотну шкоду. Перевіривши наданий розрахунок шкоди, суд дійшов висновку, що його здійснено відповідно до вимог законодавства, зокрема, додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якому визначені такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/671/26 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ДП «Ліси України» не заперечує правильність висновків, до яких приходить місцевий суд, застосувавши системне тлумачення приписів ст. 16, 17, 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, змісту Статуту відповідача, зокрема, в частині наслідків порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів. Так, ДП «Ліси України» не заперечує, що винне порушення вимог щодо ведення лісового господарства, яке спричинило завдання збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. Особливу увагу звертає на те, що відповідач у справі у повному обсязі погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило збитки. При цьому вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, місцевий суд допустив неправильну кваліфікацію правовідносин, що склались у справі, а саме неправильно визначив елементи складу правопорушення, яке на думку суду мало місце, та відповідно вважав доведеними обставини, які не мали місця. Сам лише факт заподіяння шкоди, не може підтверджувати порушення ДП «Ліси України» вимог законодавства щодо охорони лісів. Разом з цим, суд першої інстанції не встановив жодної конкретної обставини, яка б свідчила про порушення Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» вимог законодавства щодо охорони лісів. Більше того, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував факт допущення відповідачем порушень покладених на нього законом обов`язків щодо охорони лісів. У справі відсутні акти перевірок, приписи, висновки контролюючих органів, результати службових розслідувань чи будь-які інші документи, які б свідчили про допущені відповідачем порушення вимог лісового законодавства.
14.09.2026 до суду від Решетилівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10014), в якому остання проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Згідно Положення про Ландшафтний заказник місцевого значення «Маячківський» на території Заказника забороняється, в тому числі, але не виключно, рубки головного користування, інші види рубок проводяться при необхідності за наявністю висновків лісопатолога та погодження Державного управління екології та природних ресурсів в Полтавській області. Відповідно до Охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні екоресурсів в Полтавській області за № 423 від 31.01.2003, Новосанжарський держлісгосп, правонаступником якого є ДП «Ліси України», дав зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження оголошеного Ландшафтного заказника місцевого значення «Маячківський» в межах Новосанжарського лісництва загальною площею 670,8 га. Тобто, уповноважені особи ДП «Ліси України» були обізнані про цінність збереження території Ландшафтного заказника місцевого значення «Маячківський» та мали забезпечити посилену охорону його території від незаконних рубок лісу, адже даний об`єкт природно-заповідного фонду створений з метою збереження в природному стані типової для Лівобережного лісостепу притерасної ділянки р.Оріль із специфічною флорою. Відповідач як постійний лісокористувач, який здійснює свою діяльність на території Ландшафтного заказника місцевого значення «Маячківський», зобов`язаний був забезпечити охорону лісових насаджень на території об`єкта природно-заповідного фонду відповідно до оформленого охоронного зобов`язання. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт незаконної вирубки деревини невстановленими особами за відсутності відповідного дозволу на проведення вирубки, що є порушенням лісового законодавства. Водночас, оскільки відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 2 623 240,62 грн завданої шкоди є обґрунтованим. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів про вжиття заходів, які могли б забезпечити охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території.
18.09.2026 до суду від ДП «Ліси України» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№10261), в яких відповідач просить продовжити процесуальний строк для подання відповіді на відзив та прийняти її до розгляду.
25.09.2026 до суду від Решетилівської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення (вх.№10511), в яких прокурор зазначає, що документ апелянта від 18.09.2026 не є заявою по суті справи у розумінні ГПК України та не породжує для суду обов`язку встановлювати чи продовжувати процесуальний строк на його подання.
Колегія суддів, розглянувши відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№10261 від 18.09.2026), зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу.
Порядок, строки, механізм подання цих заяв по суті справи чітко регламентується ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що відповідь на відзив на апеляційну скаргу не є заявою по суті справи у розумінні ГПК України в суді апеляційної інстанції, а відтак суд не приймає її до розгляду і не розглядає клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив.
Прокурор у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити.
Інші учасники у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені ухвалою суду від 31.08.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням другої сесії двадцять другого скликання Полтавської обласної ради народних депутатів від 27.10.1994 "Про затвердження додаткового переліку заповідних територій та об`єктів області" затверджено перелік заповідних територій та об`єктів згідно з додатками. Додаток №2 до вказаного рішення від 27.10.1994 містить перелік заказників місцевого значення, до якого включено Ландшафтний заказник "Маячківський" площею 225 га.
Відповідно до рішення двадцятої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради від 14.01.2002 "Про розширення існуючих та оголошення нових територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" змінено межі раніше оголошених заказників місцевого значення. У додатку №1 до рішення від 14.01.2002 визначено перелік заказників місцевого значення, межі яких змінюються (за рахунок розширення). До переліку включено Ландшафтний заказник "Маячківський", існуюча площа 225 га, площа розширення 1211,3 га, площа після зміни меж 1436,3 га.
Відповідно до Положення про Ландшафтний заказник місцевого значення "Маячківський", затвердженого Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області, заказник розташований на території Новосанжарського (на теперішній час територія Полтавського) району Полтавської області (Маячківська сільська рада, квартали 36-41 Новосанжарського лісництва Новосанжарського держлісгоспу) та займає площу 1436,3 га (п. 1.2, 1.3).
Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України. Територія Заказника не вилучається із землекористування постійного землекористувача та у її землевласника, на землях яких він розташований, а саме землекористувач Новосанжарський держлісгосп - 670,8 га, землевласник Маячківська сільська рада - 765,5 га (п. 1.6 Положення).
Пунктом 3.1 Положення визначено, що на території Заказника забороняється, в тому числі, але не виключно, рубки головного користування, інші види рубок проводяться при необхідності за наявністю висновків лісопатолога та погодження Державного управління екології та природних ресурсів в Полтавській області.
Відповідно до Охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні екоресурсів в Полтавській області за № 423 від 31.01.2003, Новосанжарський держлісгосп дав зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження оголошеного Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський" в межах Новосанжарського лісництва загальною площею 670,8 га.
Відповідно до Охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні екоресурсів в Полтавській області за № 425 від 07.02.2003, Маячківська сільська рада дала зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження оголошеного Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський" в межах землеволодіння Маячківської сільської ради загальною площею 765,5 га.
Згідно з п. 3.2.2. Статуту ДП «Ліси України» одним з основних напрямків діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
У п. 3.2.3. Статуту ДП «Ліси України» визначено, що основними напрямками діяльності підприємства є запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства.
08.03.2023 на території Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський" державною лісовою охороною Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія "Полтавське лісове господарство" Новосанжарського лісництва в кв. 41 виявлено незаконну порубку 49 сироростучих дерев.
10.03.2023 головним лісничим філії "Полтавське лісове господарство" ДП "Ліси України" Олексанром Глушко заявою про вчинення кримінального правопорушення №389 повідомлено відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про те, що 08.03.2023 працівниками відповідача у кварталі 41 на території Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський" Новосанжарського лісництва виявлено незаконну порубку 49 сироростучих дерев, чим заподіяно шкоди на суму 2 623 240,62 грн. У означеній заяві зазначено, що ДП "Ліси України" є постійним лісокористувачем відповідної земельної ділянки. В додатки до заяви від 10.03.2023 № 389 залучено, зокрема: розрахунок шкоди заподіяної лісу; визначення об`єму незаконно зрубаних дерев; карто-схему локалізації пнів незаконної порубки; координати розташування пнів незаконної порубки; витяг з проекту організації та розвитку лісового господарства; копію витягу з Державного реєстру речових прав.
Відповідно до розрахунку шкоди заподіяної лісу, складеного начальником відділу лісового господарства ДП "Полтавський лісгосп" О.І. Бондаренко, згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України №575 від 10.05.2022 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", та долученого до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10.03.2023 №389, загальний розмір шкоди спричиненої незаконною рубкою дерев на території Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський" складає 2 623 240,62 грн.
Зазначений розрахунок містить відомості про точну кількість, види зрубаних сироростучих дерев та їх діаметри у кори біля шийки кореня.
На підставі вказаної заяви, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, було розпочате кримінальне провадження №1202317[телефон приховано] від 13.03.2023, у межах якого встановлено, що 08.03.2023 на території Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський" державною лісовою охороною Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія "Полтавське лісове господарство" Новосанжарського лісництва в кв. 41 виявлено незаконну порубку 49 сироростучих дерев.
Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження 13.03.2023 слідчим слідчого відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із залученням майстра лісу лісового господарства проведено огляд місця події, за результатами якого складено протокол огляду від 13.03.2023 (копія протоколу огляду наявна у матеріалах справи).
Під час досудового розслідування кримінального провадження №1202317[телефон приховано] від 13.03.2023 за ч.4 ст.246 КК України, Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса" на підставі постанови слідчого від 19.04.2023 про призначення експертизи, проведено комплексну судову інженерно-екологічну та економічну експертизу.
Відповідно до висновку експертів №17243/17244 за результатами проведення комплексної судової економічної та інженерно-екологічної експертизи, проведеної по кримінальному провадженні №1202317[телефон приховано], розрахунки шкоди заподіяної лісу, складені начальником відділу лісового господарства ДП "Полтавський лісгосп" на загальну суму 2 623 240,62 грн (1 113 763,50+1 026 801,96+482 675,16), арифметично підтверджуються. З екологічної точки зору, внаслідок порубки 49 дерев порід сосна, груша та акація в кварталі 41 Новосанжарського лісництва ДП "Полтавський лісгосп", що розташований на території Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський", довкіллю було завдано істотну шкоду.
Прокурор зазначає, що під час розслідування кримінального провадження №1202317[телефон приховано] від 13.03.2023 осіб, які вчинили незаконну рубку дерев, не встановлено, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади. Самовільна рубка мала місце на території Нехворощинської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Таким чином шкода, завдана внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Нехворощинської сільської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Нехворощинської сільської ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.
Решетилівською окружною прокуратурою на адресу Нехворощанської сільської ради в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано лист від 09.03.2026 за №56/3-1443вих26 щодо самостійного вжиття заходів на усунення виявлених порушень, зокрема, шляхом звернення до суду із позовною заявою про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
У відповідь Нехворощанська сільська рада листом від 10.03.2026 за №02-19/356 повідомила, що заходи щодо стягнення заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки сільською радою не вживалися. Просила вжити заходів представницького характеру Решетилівську окружну прокуратуру.
Решетилівською окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції Центрального округу в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлено лист від 09.03.2026 №56/3-1444вих26 щодо встановленого прокуратурою факту порушення вимог лісового законодавства, що спричинило шкоду інтересам держави та запропоновано самостійно вжити заходів на усунення виявлених порушень, зокрема, шляхом звернення до суду із позовною заявою про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
У відповідь Державна екологічна інспекція Центрального округу листом від 18.03.2026 за №06-08/1412 повідомила, що Інспекція не зверталася до суду із позовом щодо стягнення 2 623 240,62 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. Просила вжити заходів представницького характеру Решетилівську окружну прокуратуру.
Як зазначає прокурор, Державною екологічною інспекцією Центрального округу за наявності достатніх підстав не вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача - ДП "Ліси України", тобто уповноважені органи фактично визнають неможливість самостійного належного захисту майнових інтересів держави, що свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою та органу місцевого самоврядування.
Листами від 31.03.2026 Решетилівською окружною прокуратурою було додатково повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу та Нехворощанську сільську раду в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про представництво окружною прокуратурою в суді інтересів держави шляхом пред`явлення відповідного позову.
Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Положеннями статті 16, частини першої статті 17 Лісового кодексу України встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Пунктом 1 частини другої статті 19 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Відповідно до частини першої статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Згідно з частиною п`ятою статті 86 Лісового кодексу України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Лісового кодексу України основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Частиною першою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2026 у справі № 918/1274/25.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що сам лише факт заподіяння шкоди, не може підтверджувати порушення ДП «Ліси України» вимог законодавства щодо охорони лісів. Суд першої інстанції не встановив жодної конкретної обставини, яка б свідчила про порушення Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» вимог законодавства щодо охорони лісів; матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував факт допущення відповідачем порушень покладених на нього законом обов`язків щодо охорони лісів.
Зі змісту виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що 24.08.2023 до Реєстру внесені дані про припинення Державного підприємства «Полтавське лісове господарство». Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником Державного підприємства «Полтавське лісове господарство».
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 14.07.2022 за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 209,8276 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:003:0017.
Згідно даних з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:003:0017 - для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, категорія земель- землі лісогосподарського призначення, місцерозташування - Нехворощанська сільська територіальна громада Полтавського району (колишня Маячківська сільська рада Новосанжарського району).
08.03.2023 на території Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський" державною лісовою охороною Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія "Полтавське лісове господарство" Новосанжарського лісництва в кв. 41 виявлено незаконну порубку 49 сироростучих дерев.
10.03.2023 головним лісничим філії "Полтавське лісове господарство" ДП "Ліси України" Олексанром Глушко до відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення №389, на підставі якої за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, було розпочате кримінальне провадження №1202317[телефон приховано] від 13.03.2023, у межах якого встановлено, що 08.03.2023 на території Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський" державною лісовою охороною Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія "Полтавське лісове господарство" Новосанжарського лісництва в кв. 41 виявлено незаконну порубку 49 сироростучих дерев.
Таким чином, незаконна порубка була здійснена в адміністративних межах Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області в межах Ландшафтного заказника місцевого значення «Маячківський» на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:00:003:0017, право постійного користування на яку належить Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».
Згідно з п. 3.2.2. Статуту ДП «Ліси України» одним з основних напрямком діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
У п. 3.2.3. Статуту ДП «Ліси України» визначено, що основними напрямками діяльності підприємства є запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарств.
Отже, відповідач як постійний лісокористувач, який здійснює свою діяльність на території Ландшафтного заказника місцевого значення «Маячківський», зобов`язаний був забезпечити охорону лісових насаджень на території об`єкта природно-заповідного фонду відповідно до оформленого охоронного зобов`язання.
Відтак, відповідачем, як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, що полягає у незабезпеченні охорони та збереження лісових насаджень.
Тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування 49 сироростучих дерев.
Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідач допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев у кількості 49 штук.
Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 13.08.2026 у справі № 918/1274/25.
Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у постановах від 19.02.2026 у справі № 918/612/25, від 11.02.2026 у cправі № 907/278/25, від 04.02.2026 у справі № 907/998/24, від 08.07.2025 у справі № 925/556/24, від 12.03.2025 у cправі № 909/131/24, від 13.08.2026 у справі № 918/1274/25.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу, зокрема, не виконав обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, внаслідок чого завдано шкоди лісу.
У межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202317[телефон приховано] від 13.03.2023 ННЦ "Інститут судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса" на підставі постанови слідчого від 19.04.2023 про призначення експертизи, було проведено комплексну судову інженерно-екологічну та економічну експертизу.
Відповідно до висновку експерта № 17243/17244 від 16.10.2023, складеного за результатами проведення комплексної інженерно-екологічної та економічної експертизи, встановлено що розрахунки шкоди заподіяної лісу, складені начальником відділу лісового господарства ДП "Полтавський лісгосп" на загальну суму 2 623 240,62 грн арифметично підтверджуються. З екологічної точки зору, внаслідок порубки 49 дерев порід сосна, груша та акація в кварталі 41 Новосанжарського лісництва ДП "Полтавський лісгосп", що розташований на території Ландшафтного заказника місцевого значення "Маячківський", довкіллю було завдано істотну шкоду.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/671/26 без змін як такого, що постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/671/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 07.10.2026.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя П.В. Демідова
Суддя В.В. Лакіза