СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/3000/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В.,
за участі секретаря судового засідання Пилипенко В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх. №1943Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.09.2026 (ухвалу постановлено суддею Добрелею Н.С. в приміщенні Господарського суду Харківської області 03.09.2026, повна ухвала складена 03.09.2026) у справі №922/3000/26
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до ОСОБА_1
про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2026 року Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення першого поверху №19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м, другого поверху №23-1 площею 47,2 кв.м, загальною площею 80,9 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення першого поверху №Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху №2-:-7, 23-1, загальною площею 162,4 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою АДРЕСА_1 , проведену 08.02.2022 на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Д.Є. від 10.02.2022 № 63357224; судовий збір за подання позовної заяви стягнути з відповідача; судові витрати по справі покласти на відповідача.
Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради також подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно приміщення (група приміщень): об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2578289363120 - нежитлові приміщення першого поверху №Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху №2-:-7, 23-1, загальною площею 162,4 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2026 у справі №922/3000/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3000/26, ухвалено справу №922/3000/26 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.09.2026.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2026 у справі №922/3000/26 в задоволенні заяви Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову відмовлено.
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.09.2026 у справі №922/3000/26 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити; здійснити перерозподіл судових витрат; судовий збір за подання апеляційної скарги стягнути з відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються з положеннями статей 136, 137 ГПК України. В порушення ст. 86 ГПК України судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора, що предметом спору у даній справі є, зокрема, вимога про витребування у комунальну власність нежитлових приміщень першого поверху №19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м., другого поверху №23-1 площею 47,2 кв.м, загальною площею 80,9 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11. Отже, прокуратурою пред`явлено до суду позов майнового характеру. В свою чергу умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна - ОСОБА_1 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь- який час. Крім того, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування та не надано належної оцінки доказам щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення у даній справі. На переконання прокурора, застосування заявлених заходів забезпечення позову спрямоване саме на збереження існуючого становища спірного майна до вирішення цієї справи, і такі заходи покликані забезпечити можливість виконання судового рішення і ефективно захистити права територіальної громади. При цьому прокурор не оспорює законність набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення першого поверху № Іа, 1а; другого поверху №2-:-7 загальною площею 81,5 кв.м в житловому будинку літ «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 набуті нею від ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу від 16.02.2016 №128. Витребування спірних приміщень площею 80,9 кв.м. та їх виключення зі складу новоутвореного об`єкта нерухомості загальною площею 162,4 кв.м. не має впливати на права відповідача на ті приміщення, які правомірно належали відповідачу до такого об`єднання. Проте, оскільки внаслідок вчинених відповідачем дій щодо об`єднання приміщень спірні приміщення площею 80,9 кв.м., які підлягають витребуванню наразі перебувають у складі новоутвореного об`єкта нерухомості загальною площею 162,4 кв.м., прокурор просить заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії саме щодо сформованого об`єкта цивільних прав, на який можливо накласти таку заборону.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх. №1943Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.09.2026 у справі №922/3000/26; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 06.10.2026.
29.09.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу - без змін.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О.; суддя Демідова П.В., суддя Лакіза В.В.
Згідно з розпорядженням Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О.; суддя Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О..
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О.; суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Предметом позову у даній справі є витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень першого поверху №19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м, другого поверху №23-1 площею 47,2 кв.м, загальною площею 80,9 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення першого поверху №Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху №2-:-7, 23-1, загальною площею 162,4 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою АДРЕСА_1 , проведену 08.02.2022 на підставі рішення державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Д.Є. від 10.02.2022 № 63357224.
Підставою для звернення прокурора з даним позовом стало те, що нежитлові приміщення першого поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м, другого поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м, загальною площею 80,9 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 вибули з власності територіальної громади міста в порушення вимог статей 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» - шляхом їх викупу орендарем, ФОП Стаматіною (Гільовою П.Г.), у позаконкурентний спосіб, за відсутності невід`ємних поліпшень орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків його ринкової вартості, що встановлено судовим рішенням у справі № 922/1970/19, яке залишено без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 та Верховного Суду від 17.09.2024. Проте, відповідач після ухвалення судами першої та другої інстанцій рішень у справі №922/1970/19 не на її користь вчинила умисні дії щодо об`єднання спірних приміщень з іншими належними їй приміщеннями, що створило перешкоди для подальшого виконання судових рішень у цій справі про повернення приміщень площею 80,9 кв. м територіальній громаді. Внаслідок об`єднання Стаматіною П.Г. нежитлових приміщень у будинку літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 утворився новий об`єкт нерухомості площею 162,4 кв.м, до якого увійшли як приміщення, які зобов`язано ОСОБА_3 повернути територіальній громаді (площею 80,9 кв.м), так і приміщення, законним власником яких є ОСОБА_1 (площею 81,5 кв.м). Вказане унеможливлює виконання рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 в частині повернення Харківській міській територіальній громаді нежитлових приміщень площею 80,9 кв.м у будинку літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, інтерес територіальної громади щодо повернення вказаних нежитлових приміщень у комунальну власність залишається незахищеним, а боржник ОСОБА_1 фактично ухилилась від виконання судового рішення. Як наслідок, з метою поновлення порушених інтересів держави, нежитлові приміщення першого поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м, другого поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м, загальною площею 80,9 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 підлягають витребуванню з власності ОСОБА_1 . Крім того, державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення першого поверху № Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху № 2-:-7, 23-1 загальною площею 162,4 кв.м в житловому будинку літ. «А-3» за адресою м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, проведена 08.02.2022 державним реєстратором з відкриттям нового розділу в ДРРП та присвоєнням об`єкту нерухомості реєстраційного номеру 2578289363120, є перешкодою для реєстрації за територіальною громадою права власності на спірні приміщення площею 80,9 кв. м в порядку їх витребування, у зв`язку з чим прокурор просив скасувати державну реєстрацію права власності.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у забезпеченні позову суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не надано жодних письмових та/або речових та/або електронних доказів та/або показання свідків, котрі в сукупності давали б суду підґрунтя для висновку про те, що відповідач дійсно вчиняє підготовчі дії (або має реальний намір їх вчинити в майбутньому) спрямовані на укладення правочинів, що мають на меті відчуження та/або передачу спірного майна в оренду (публічні чи персональні пропозиції про продаж, рекламні оголошення, попередні договори, проекти договорів про відчуження, листування тощо) на користь третіх осіб, або змінити призначення (з нежитлового на житлове тощо) та/або здійснити поділ, виділ чи об`єднання. Також прокурором не надано доказів того, що відповідач та/або інші особи вчиняють або дійсно мають намір вчинити будь-які реєстраційні дії відносно спірного майна. Місцевий господарський суд зазначив, що подана Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова заява фактично ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, в інтересах якого звернувся прокурор. Посилання прокурора на те, що під час розгляду господарської справи №922/1970/19 відповідач об`єднав нежитлові приміщення, за висновком суду, не можуть бути підставою в даному проваджені для забезпечення позову. Прокурор, повинен довести відповідними доказами вчинення відповідачем певних дій щодо спірного майна, що в подальшому може спричинити утруднення чи унеможливлення виконання рішення у цій справі. За відсутності жодних відповідних доказів суд позбавлений можливості зробити хоча б скільки-небудь обґрунтоване припущення про існування фактичних обставин, котрі можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі.
Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що прокурор у заяві про забезпечення позову просить заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно нежитлових приміщень першого поверху № Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху № 2-:-7, 23-1, загальною площею 162,4 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11. Натомість, предметом позову в даній справі є витребування нежитлових приміщень першого поверху №19-1-:-19-3 площею 33,7 кв. м, другого поверху №23-1 площею 47,2 кв. м, загальною площею 80,9 кв. м у житловому будинку літ. «А-3» за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11. Тобто предмет заяви забезпечення позову (нежитлові приміщення) не є тотожним предмету спору в даній справі. При цьому прокурором у заяві не наведено підстав необхідності застосувати заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно нежитлових приміщень у цілому, а не їх окремої частини, котрі останній просить витребувати у відповідача на користь позивача.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 та інших.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Як вже зазначалось, предметом позову у даній справі є витребування нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації права власності.
Необхідність забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій прокурор обґрунтовує тим, що у разі задоволення позовних вимог відповідач втрачає право власності на спірне майно та повинна буде його повернути. На думку прокурора, без встановлення обмежень на час розгляду справи власник спірного нерухомого майна може розпорядитися їм на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Наявність у відповідача правомочностей власника майна вказує на можливість у будь - який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. Відповідач, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами. Прокурор звертає увагу на те, що вказані ризики підтверджуються тим, шо відповідач Стаматіна (Гільова) П.Г. безпосередньо вчинила дії, що створили перешкоди для виконання судового рішення у справі № 922/1970/19 шляхом об`єднання нежитлових приміщень, які її зобов`язано повернути судовим рішенням у вказаній справі, з іншими нежитловими приміщеннями, які належать їй на праві власності та щодо яких відсутній спір. Прокурор стверджує, що з огляду на предмет та підстави позову у даній справі він має обгрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Аналізуючи доводи прокурора щодо підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, колегія суддів враховує таке:
- метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення;
- такий спосіб забезпечення позову як заборона вчинення дій є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, власником спірного майна є ОСОБА_4 , а відсутність обтяжень не перешкоджатиме зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору;
- сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника ( ОСОБА_4 ) вільно розпоряджатися майном;
- існує прямий зв`язок між обраними прокурором заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що вказаний захід забезпечення позову не завдає шкоди ОСОБА_4 адже не позбавляє її права, зокрема, на володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам, змінити його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділити, виділити чи об`єднати.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими, які застосовуються на період вирішення спору та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об`єкта) з метою обмеження вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_4 під час розгляду справи не зазначила, яким чином вжиття наведених заходів та збереження у зв`язку з цим існуючого стану, порушують її права, та не навела обставин, що в сукупності свідчили б про можливість позивача отримати повний захист оспорюваного права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згадані заходи забезпечення позову у цій справі не будуть вжиті судом (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2025 у cправі № 914/444/25).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що підставою звернення з даним позовом прокурор зазначає обставини створення відповідачем перешкод у виконанні судового рішення №922/1970/19.
Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 (результатами нового розгляду) у справі № 922/1970/19 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Гільової Поліни Геннадіївни про скасування рішення, визнання договору недійсним та повернення майна позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині, а саме п. 35 додатку до рішення; визнано недійсним в повному обсязі договір №5521-В-С від 28.11.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м., 2-го поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м. та 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 кв.м., загальною площею 85,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 416568 грн., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Гільовою П.Г.; зобов`язано ФОП Гільову П.Г. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м., 2-го поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м. та 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 кв.м., загальною площею 85,2 кв.м. та вартістю 416568 грн., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 апеляційні скарги ФОП Гільової Поліни Геннадіївни, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.09.2024 касаційні скарги Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи - підприємця Стаматіної (Гільової) Поліни Геннадіївни задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 скасовано в частині задоволення позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 про визнання незаконним та скасування пункту 35 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова»; в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури № 1; в іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 залишено без змін.
Водночас, як зазначає прокурор, виконання судового рішення у справі №922/1970/19 щодо повернення спірних нежитлових приміщень територіальній громаді було унеможливлено діями ОСОБА_4 .
Так, під час касаційного перегляду справи №922/1970/19 за замовленням ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт групи нежитлових приміщень від 09.11.2021, згідно з яким об`єктом технічної інвентаризації є нежитлові приміщення першого поверху №№ Іа, 1а, 19-1, 19-2, № XIV; другого поверху №№2,3,6,7,23-1, загальною площею 171,1 кв.м. Крім того, ОСОБА_1 . Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат № IУ123210820302 від 07.09.2021 про готовність до експлуатації об`єкта згідно з проектом Реставраційний ремонт нежитлових приміщень громадського призначення першого поверху №№ Іа, 1а, 19-1 - 19-3, № XIV; другого поверху № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 23-1 «Торгово-адміністративний будинок» (охоронний № 7096-Ха) по АДРЕСА_1 . 08.02.2022 державним реєстратором Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Д.Є. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення першого поверху № Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху № 2-:-7, 23-1 в житловому будинку літ. «А-3» загальною площею 162,4 кв.м за адресою: м. Харків, вулиця Квітки-Основ`яненка, 11. Підставами для проведення державної реєстрації вказано: Витяг з Реєстру будівельної діяльності № ІУ123210820302; договір купівлі-продажу № 1814 від 10.11.2016, договір купівлі-продажу № 5521-В-С від 28.11.2017, акт приймання-передачі № 5521-В-С від 08.12.2017. Одночасно, рішенням державного реєстратора Артюх Д.Є. від 10.02.2022 № 63359566 закрито розділи в ДРРП на об`єкти нерухомості за №№ 1231646363101 і 347023063101, право власності Стаматіної П.Г. на приміщення площею 80,9 кв.м і 81,5 кв. м.
На підтвердження вказаних обставин прокурором до матеріалів справи надано, зокрема, технічний паспорт групи приміщень від 09.11.2021, сертифікат № ІУ123210820302 від 07.09.2021, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.11.2025 та від 07.08.2026.
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 під час розгляду справи №922/1970/19 вже вчинялися дії щодо зміни об`єкта спірного нерухомого майна (об`єднання), що призвело до неможливості виконати вказане рішення, тому такі дії можуть викликати сумніви у її добросовісності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову є пов`язаними із наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також направлені на забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, пов`язані із предметом розгляду цього спору, є співмірними та адекватними по відношенню до заявлених позовних вимог, такими, що не порушують рівності та збалансованості інтересів сторін оскільки мають тимчасовий характер, та, навпаки, спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, що може слугувати додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позовних вимог буде реально виконане.
Натомість міркування суду першої інстанції про необхідність надання доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення, на думку колегії суддів, є прикладом застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція).
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, та наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом спору, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.09.2026 у справі №922/3000/26 скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Керуючись статтями 269 - 271, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.09.2026 у справі №922/3000/26 скасувати.
Заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта будь-які реєстраційні дії відносно: об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 2578289363120 - нежитлові приміщення першого поверху № Іа, 1а, 19-1,19-3; другого поверху № 2-:-7, 23-1, загальною площею 162,4 кв.м, в житловому будинку літ. «А-3» за адресою м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11.
Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із наступного дня після набрання нею законної сили.
Стягувач: Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, 55-А; код ЄДРПОУ [номер приховано]) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції 7; код ЄДРПОУ 04059243).
Боржник: Стаматіна Поліна Геннадіївна ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 07.10.2026.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя П.В. Демідова
Суддя І.В. Тарасова