ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4413/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.
Представники сторін:
скаржник: Мандзюк Ольга Дмитрівна (в залі суду) - самопредставництво
від позивача: Шипіло Дмитро Олександрович (в залі суду) - представник ТОВ "Аста Буд Груп" самопредставництво
інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 у справі № 904/4413/25 (суддя Іванова Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Буд Груп" (49127, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Базова, будинок 8; ідентифікаційний код 42675598)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" (49053, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Доблесна, будинок 223; ідентифікаційний код 23943603)
про стягнення заборгованості за договором поруки від 04.04.2025 у розмірі 1 751 040,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста Буд Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки від 04.04.2025 у розмірі 1 751 040,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" (третя особа) 25.12.2023 укладено договір поставки № 07-М/23Р, на виконання якого позивач 08.05.2025 перерахував на рахунок постачальника кошти в сумі 1 751 040,00 грн за рахунком № 80 від 30.04.2025, однак товар не був поставлений. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 , яка є директором та єдиним учасником ПП "ВКП "Авангард", укладено договір поруки від 04.04.2025, за яким відповідач поручилася відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань третьої особи у повному обсязі як солідарний боржник. Попри направлення письмової вимоги від 30.07.2025, отриманої відповідачем 07.08.2025, остання не виконала обов`язок і не сплатила суму боргу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 позовні вимоги ТОВ "Аста Буд Груп" до ОСОБА_1 , за участі третьої особи ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард", про стягнення заборгованості за договором поруки від 04.04.2025 у розмірі 1 751 040,00 грн - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Аста Буд Груп" заборгованість у загальному розмірі 1 751 040,00 грн, а також 21 012,48 грн судових витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між позивачем та третьою особою укладено договір поставки № 07-М/23Р від 25.12.2023, на виконання якого позивач здійснив попередню оплату товару на суму 1 751 040,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2343 від 08.05.2025. Незважаючи на отримання коштів, третя особа не здійснила поставку товару у встановлений строк - 14 календарних днів з моменту оплати, передбачений додатковою угодою від 30.12.2024. Матеріали справи не містять доказів відвантаження, видаткових накладних чи інших документів, що підтверджували б виконання постачальником своїх зобов`язань. Суд встановив, що договір поруки від 04.04.2025 є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки. Відповідно до п. 1.4 договору поруки, порукою забезпечене виконання як дійсного зобов`язання, так і задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору поставки, а тому зобов`язання за рахунком № 80 від 30.04.2025 також є забезпеченим порукою. Суд зазначив, що згідно з п. 2.2 договору поруки внесення змін до договору поставки, які мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, не потребує додаткового погодження з ним. Суд відхилив доводи відповідача про подвійне стягнення, зазначивши, що солідарна відповідальність передбачає право кредитора вимагати виконання як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Суд також відмовив у призначенні судової почеркознавчої експертизи, оскільки позивач не заперечує автентичності свого підпису, а обставини щодо укладення договору не є спірними. Заяву відповідача про закриття провадження у справі суд відхилив з підстав відсутності тотожності сторін, предмета та підстав позову зі справою № 904/4085/25. Суд також відмовив у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн у зв`язку з відсутністю доказів фактичної оплати.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через підсистему "Електронний суд", ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 у справі № 904/4413/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 у справі № 904/4413/25, та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "Аста Буд Груп" у задоволенні позову повністю.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у призначенні судової почеркознавчої експертизи, яку було заявлено з метою перевірки автентичності підпису директора позивача на документах. Суд мотивував відмову тим, що підпис не викликає сумнівів, проте, на думку апелянта, це суперечить вимогам ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких суд зобов`язаний призначити експертизу, якщо без неї неможливо з`ясувати обставини, що мають значення для справи. Апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду у справах № 910/11363/20 від 24.02.2022 та № 914/1592/21 від 21.09.2023, де зазначено, що відмова у призначенні почеркознавчої експертизи при запереченні автентичності підпису є істотним порушенням процесуальних прав сторони. Таким чином, суд позбавив відповідача права на доказування, порушивши принцип змагальності, закріплений у ст. 13, 43 ГПК України.
Апелянт зазначає, що згідно з п. 1.1 договору поруки поручитель відповідає за виконання зобов`язань боржника за договором поставки № 07-М/23Р від 25.12.2023 саме за рахунком № 67 від 04.04.2025 на суму 2 566 851,13 грн. Проте кредитором пред`явлено вимоги щодо виконання зобов`язання за іншим рахунком - № 80 від 30.04.2025 на суму 1 751 040,00 грн, що не відповідає умовам договору поруки. Апелянт посилається на ст. 546, 553 ЦК України, відповідно до яких поручитель відповідає лише за зобов`язання боржника, визначені договором поруки, а також на п. 2.2 договору поруки, стверджуючи, що зміни, які збільшують обсяг відповідальності поручителя, потребують його погодження, чого зроблено не було. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/12345/19 та постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 754/9876/20.
ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо фактичного виконання зобов`язань за договором поставки. Зокрема, поставка товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010) - самовивіз зі складу постачальника, що покладає мінімальні зобов`язання на постачальника. Позивач не надав доказів того, що здійснював спроби отримати товар, не виконав обов`язку щодо забезпечення отримання товару, зокрема не оформив довіреність на отримання товару відповідно до п. 2.5-2.6 договору, не надав перевізника та не ініціював приймання товару. Апелянт вважає, що порушення строків поставки сталося внаслідок бездіяльності самого покупця, а тому порушення умов поставки з боку третьої особи відсутнє, що виключає підстави для покладення відповідальності на поручителя.
Апелянт зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у разі, якщо товар не передано в строк з вини продавця. У даному випадку, на думку апелянта, товар був сформований і готовий до передачі, а вина постачальника у непоставці відсутня, оскільки покупець сам не забезпечив умови для отримання товару. Відповідно, умови застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України не виконані.
Апелянт вказує на акцесорний характер поруки відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України та стверджує, що якщо основне зобов`язання за договором поставки не виникло або не підлягає виконанню, то й зобов`язання поручителя також не підлягає виконанню. Позивач не довів належним чином, що ПП "ВКП "Авангард" порушило зобов`язання за рахунком № 67 від 04.04.2025, та не вказав, в чому саме полягає невиконання поставки на суму 2 566 851,13 грн. Стверджує, що умова п. 3.1 договору поруки, яка дозволяє кредитору звертатися до поручителя з вимогою без надання доказів порушення зобов`язання постачальником, суперечить ст. 554 ЦК України, згідно з якою відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання основного зобов`язання, та порушує баланс прав сторін. Апелянт також зазначає, що направив відповідь на претензію кредитора, в якій вказав на безпідставність вимог, обмеженість відповідальності поручителя та необхідність звернення насамперед до основного боржника.
ОСОБА_1 посилається на відсутність доказів реального порушення зобов`язання постачальником, зокрема позивач не надав суду доказів того, що рахунок № 67 від 04.04.2025 був оплачений, що товар за цим рахунком був готовий до видачі або не прийнятий покупцем, що ПП "ВКП "Авангард" порушило свої зобов`язання з постачання. Апелянт також зазначає, що третьою особою було виконано в повному обсязі зобов`язання за рахунком № 67 від 04.04.2025, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2025 по 07.05.2025.
Апелянт вказує, що договір поруки підписаний під впливом помилки, оскільки ОСОБА_1 як директор ПП "ВКП "Авангард" вважала, що це є внутрішньою формальністю для погодження рахунку на оплату, а порука стосується лише фінансового забезпечення, а не фактичної відповідальності фізичної особи за дії юридичної особи. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про наявність помилки у волевиявленні відповідно до ст. 229 ЦК України. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 553-554 ЦК України та помилково ототожнив «майбутні зобов`язання» із зобов`язаннями, які фактично виникли після настання прострочення та після ухвалення окремого судового рішення. На момент укладення договору поруки заборгованість не існувала, а обсяг зобов`язань не був визначений. Апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду у постановах від 03.07.2019 у справі № 755/10947/15-ц та від 12.11.2020 у справі № 910/11344/19, згідно з якими порука може забезпечувати майбутні зобов`язання лише за умови чіткого визначення їх обсягу та змісту.
ОСОБА_1 стверджує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/4085/25 з основного боржника - ПП "ВКП "Авангард" - вже стягнуто цю ж саму суму 1 751 040,00 грн, і це рішення набрало законної сили. Суд першої інстанції не врахував обов`язковість судового рішення відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, хоча обставини, встановлені у справі № 904/4085/25, мають преюдиціальне значення. Залишення рішення в силі створює ризик подвійного стягнення однієї і тієї ж суми, що суперечить принципу справедливості, забороні зловживання правом відповідно до ст. 13 ЦК України та ст. 3, 509, 627, 629 ЦК України. Апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/1005/20 та від 18.02.2020 у справі № 910/8472/19.
Апелянт також зазначає, що суд не з`ясував, чи існувало зобов`язання постачальника на момент укладення поруки, чи виникло воно у межах строків дії договору, чи було належним чином повідомлено поручителя про зміну строків поставки та збільшення обсягу зобов`язання. Докази, на які послався суд, не підтверджують, що поручитель був повідомлений про зміну умов договору, які безпосередньо збільшили його відповідальність, що суперечить правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 14.06.2018 у справі № 522/5111/15-ц та від 25.09.2019 у справі № 910/11228/18. Суд неналежно застосував стандарт доказування, передбачений ст. 79 ГПК України, переклавши тягар доказування на відповідача, тоді як позивач не довів фактичне виникнення обсягу зобов`язання поручителя, не надав доказів повідомлення поручителя про істотні зміни договору та не довів відсутність виконання основним боржником. Крім того, у мотивувальній частині рішення відсутні оцінка кожного доказу, правовий аналіз заявлених клопотань та мотиви відмови у призначенні експертизи, що є порушенням вимог ст. 236-238 ГПК України.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
ТОВ "Аста Буд Груп" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" не скористалося правом подати пояснення щодо апеляційної скарги, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2026р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4413/25.
07.01.2026 матеріали справи № 904/4413/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 31 518,72 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 у справі №904/4413/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.06.2026 о 10:00 годин.
В судове засідання 30.06.2026 були присутні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 представник ТОВ "Аста Буд Груп", та надали власні пояснення щодо вимог апеляційної скарги. Інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв`язку з чим колегія суддів виснує про відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.
В судовому засіданні на протокол в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України уповноважний представник ТОВ "Аста Буд Груп" Шипіло Дмитро Олександрович та Мандзюк Ольга Дмитрівна, визнали як обставину, яка не потребує доказування той факт, що єдиним керівником, учасником та кінцевим бенефіціаром ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" є присутня в судовому засіданні ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та вишенаведеними рішеннями ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності і виснує про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Присутня в судовому засіданні ОСОБА_1 заявила усне клопотання про приєднання додаткових пояснень щодо виконання рішення у справі № 904/4085/25, яке набрало законної сили, яке задоволено колегією суддів протокольною ухвалою суду.
30.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Відповідно до підпункту 10 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява, в тому числі повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Колегія суддів констатує в тексті позовної заяви наступне підтвердження уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Буд Груп" - Шипіли Дмитра Олександровича про те, що: «…Позивач підтверджує, що на момент звернення до суду з даним позовом, Позивачем не було подано іншого позову до цього самого Відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав (п.10 ч. 3 ст. 162 ГПКУ)…»
В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:
« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».
За змістом тексту позовної заяви вбачається, що в якості підстав для стягнення заборгованості у розмірі 1 751 040,00 гривень, позивачем наведено наступні юридичні факти: « … 25 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТА БУД ГРУП" (надалі - Позивач, Покупець за договором) та ПП "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АВАНГАРД" (надалі - Третя особа, Постачальник за договором) було укладено Договір № 07-М/23Р (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується у термін, встановлений даним Договором, передати у власність Покупця Товар, а покупець зобов`язується прийняти товар т оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару, загальна кількість, асортимент, розгорнута номенклатура Товару визначається у рахунках на оплату (надалі - рахунки) Постачальника або Специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного Договору, при цьому кількість товару є орієнтованою, остаточна кількість товару зазначається у видаткових накладних.
У відповідності до пункту 3.4. Договору порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлене у Специфікаціях.
Між сторонами не укладались специфікації.
Згідно з пунктом 2.1. Договору Постачальник поставляє Покупцю товар окремими партіями.
Поставка товару за цим Договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2010», на умовах EXW - склад Постачальника, якщо інше не визначено в рахунках або Специфікаціях. Постачальник має право надати Покупцеві перелік складів, з яких буде здійснюватись самовивіз товару.
Відповідно до додаткової угоди до Договору від 30.12.2024 року, внесено зміни до пункту 2.3. Договору, яким сторони визначили, що строк поставки Товару за цим Договором складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати отримання попередньої оплати за Товар, якщо інший термін поставки не обумовлений Сторонами в відповідних додаткових угодах до цього Договору.
Також сторони внесли зміни до пункту 14.1. Договору, відповідного до якого, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного розрахунку між сторонами.
Відповідно до виставленого Постачальником рахунку на оплату №80 від 30 квітня 2025р., сторони погодили поставку арматури №12; кл. А-400С/500С;12м. та арматури №8, кл. А-400С/500С;12м., на загальну суму 1 751 040,00 грн.
На виконання умов Договору, відповідно до платіжної інструкції №2343 від 08.05.2025р., Позивач перерахував Третій особі кошти за товар в розмірі 1 751 040,00 грн.
Однак ПП «АВАНГАРД» не здійснив поставку Позивачу визначеного рахунком товару, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання…
…З метою забезпечення виконання зобов`язань Третьої особи за Договором поставки № 07-М/23Р, між Позивачем та фізичною особою - ОСОБА_1 (надалі - Відповідач), яка є єдиним учасником та директором ПП «АВАНГАРД», було укладено договір поруки б/н від 04 квітня 2025 року (надалі - Договір поруки).
Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором відповідати за зобов`язаннями ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АВАНГАРД", код ЄДРПОУ 23943603, адреса місцезнаходження: Україна, 49053, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Доблесна, будинок 223, за Договором №07-М/23Р від « 25» грудня 2023р., укладеного між Кредитором і Постачальником та зобов`язанням з постачання товару відповідно до рахунку №67 від 04.04.2025 року на суму 2 566 851,13 грн.
Згідно з пунктом 1.2. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань Постачальника в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Постачальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат/збитків Кредитора за можливу непоставку Постачальником товару за Договором поставки, тощо.
У разі порушення Постачальником зобов`язань, вказаних в пункті 1.1. цього Договору, Постачальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від Постачальника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Кредитор має право у разі порушення Постачальником своїх зобов`язань за Договором поставки, одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна та/або коштів Поручителя (пункт 1.3. Договору поруки).
У відповідності до пункту 1.4. Договору поруки, порукою забезпечене виконання як дійсного зобов`язання, так і задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору поставки.
Відповідно до пункті 2.2. - 2.3. Договору поруки, 2.2. у разі внесення змін до Договору поставки, з якого випливає зобов`язання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності Поручителя, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Постачальником зобов`язання в розрізі таких змін і додаткового погодження їх з Поручителем не вимагається.
Положення п. 2.2. цього Договору не стосуються змін, які можуть відбутись у зобов`язанні у випадках, які були прямо передбачені в тексті договору(ів), з якого(их) випливає зобов`язання (в тому числі тих, що тягнуть за собою збільшення обсягу відповідальності Поручителя). Зважаючи на те, що Поручитель до підписання цього Договору ознайомився з усіма умовами договору(ів), з якого(яких) випливає зобов`язання, такі зміни вважаються заздалегідь погодженими Поручителем.
Згідно з пунктом 3.1. Договору поруки, у разі порушення зобов`язання Постачальником Кредитор направляє Поручителю письмову вимогу виконати зобов`язання (або певну його частину). Кредитор направляє вимогу, в якій зазначається загальна сума заборгованості, при цьому Кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь яким чином факт невиконання зобов`язання Постачальником.
Вимога Кредитора буде достатньою для Поручителя підставою виконати зобов`язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до Кредитора про надання додаткової інформації чи документів.
Поручитель зобов`язаний виконати пред`явлену йому вимогу Кредитора в валюті зобов`язання в повному обсязі в строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання такої вимоги (пункт 3.2. Договору поруки).
30.07.2025 року, на адресу ОСОБА_1 була направлена претензія (письмова вимога кредитора) про існуючу заборгованість ПП «АВАНГАРД» і необхідність її погашення Поручителем.
Відповідно до трекеру відстеження поштової кореспонденції Укрпошта, Відповідач отримала претензію 07.08.2025 року.
На момент звернення до суду, Поручитель не виконала свої зобов`язання за Договором поруки та не сплатила заборгованість ПП «АВАНГАРД» перед ТОВ «АСТА БУД ГРУП» в розмірі 1 751 040,00 грн. …» .
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 25.12.2023 між ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" (постачальник) та ТОВ "Аста Буд Груп" (покупець) укладено договір поставки № 07-М/23Р; 30.12.2024 між сторонами договору поставки укладено додаткову угоду, якою змінено строк поставки товару на 14 календарних днів з дати отримання попередньої оплати та продовжено дію договору до 31.12.2025; 30.07.2025 кредитор направив поручителю письмову вимогу (претензію від 29.07.2025) про сплату заборгованості, отриману останньою 07.08.2025; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/4085/25, яке набрало законної сили, з ПП "ВКП "Авангард" на користь ТОВ "Аста Буд Груп" стягнуто 1 751 040,00 грн основного боргу, 83 282,34 грн пені та 22 011,87 грн витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи зміст претензії (письмової вимоги кредитора): «…На виконання умов Договору, відповідно до платіжної інструкції №2343 від 08.05.2025р., Покупець сплатив Постачальнику кошти за товар в розмірі 1 751 040,00 грн… На підставі викладеного, вимагаємо сплатити на банківський рахунок ТОВ «АСТА БУД ГРУП» НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк» суму попередньої оплати за товар за договором № 07-М/23Р від 25 грудня 2023 року в розмірі 1 751 040,00 грн. протягом 5-ти календарних днів.…» (а.с. 19), колегія суддів виснує, що предметом позову у даній справі є стягнення попередньої оплати за товар за договором №07-М/23Р від 25.12.2023р. у розмірі 1 751 000,00 грн на підставі того, що відповідний обов`язок у відповідача виник з договору поруки б/н від 04 квітня 2025 року (а.с. 20).
Зміст частини 1, 7 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» свідчить, що відомості, які містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних), а державні органи, у тому числі суди, мають безоплатний доступ до них в електронній формі. Для отримання відомостей з ЄДР користувач обов`язково зазначає підставу для їх отримання (відповідні норми закону та реквізити справи (провадження) тощо).
Положення процесуального законодавства щодо можливості з`ясування певних обставин з відкритих державних реєстрів чи витребування доказів із зазначених у випадку недобросовісної поведінки сторін щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію принципів змагальності та диспозитивності у цивільному процесі, з одного боку та контекст принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічний правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Використання судом за власною ініціативою відомостей з відкритих державних реєстрів не є виявом необ`єктивності та недобросовісною поведінкою учасників цивільного судочинства, а не механізмом сприяння змагальності в дотриманні процесуального мінімалізму (постанова ВС від 07.10.2021 у справі № 522/532/20).
Отже, фактичне отримання судом відомостей з ЄДР і долучення їх до матеріалів справи жодним чином не спростовує наявність у суду права на дослідження відповідних документів та врахування їх під час ухвалення рішення у справі з урахуванням його повного та всебічного вирішення спору.
На це вказала Велика Палата Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 (провадження № 12-25гс24.
В порядку вищезазначеного, колегія суддів, дослідила зміст рішення Господарський суд Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/4085/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Буд Груп" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" про стягнення заборгованості за договором № 07-М/23Р від 25.12.2023 у загальному розмірі 1 834 322 грн. 34 коп (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130789808 ): « … Ціна позову складається з наступних сум:
- 1 751 040 грн. 00 коп. - основний борг (попередня оплата);
- 83 282 грн. 34 коп. - пеня…
… 25.12.2023 між Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста Буд Груп" (далі - покупець, позивач) було укладено договір № 07-М/23Р (далі - договір, а.с. 6-10), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується у термін, встановлений договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.
У пунктах 14.1., 14.2. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2024, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного розрахунку між сторонами. У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
У пункті 14.3. договору сторони також передбачили, що договір може бути змінений, розірваний за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою доданого договору.
Так, 30.12.2024 між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до договору (а.с.11), за умовами якої сторони погодили, зокрема, змінити пункт 14.1 договору та викласти його у наступній редакції: договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2025, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного розрахунку між сторонами (а.с.11).
Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання…
… Згідно з пунктом 1.2. договору ціна за одиницю товару, загальна кількість, асортимент, розгорнута номенклатура товару визначається у рахунках на оплату (далі - рахунки) постачальника або Специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору, при цьому кількість товару є орієнтованою, остаточна кількість товару зазначається у видаткових накладних.
Як зазначив позивач у позовній заяві, між позивачем та відповідачем Специфікації до договору не укладались…
… Так, у розділі ІІІ договору сторонами були визначені умови щодо суми договору та порядку розрахунків, зокрема:
- всі розрахунки за договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні (пункт 3.1. договору);
- оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 3.2. договору);
- в платіжному документі покупець повинен вказати номер та дату договору або рахунок на оплату. У випадку надходження коштів без зазначених реквізитів, кошти вважаються невизначеними, постачальник відвантаження не здійснює, та передбаченої статтею 536 Цивільного кодексу України, відповідальності за використання коштів не несе (пункт 3.3. договору);
- порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлене у Специфікаціях (пункт 3.4. договору);
- строк оплати товару встановлено в рахунку, якщо інше не зазначено у Специфікаціях. Факт оплати товару є підтвердженням отримання покупцем рахунку. За згодою сторін (письмовою чи усною) товар може бути поставлено без попередньої оплати або погодження, відтермінування оплати, при цьому покупець повинен здійснити оплату протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару (пункт 3.5. договору).
Як убачається з матеріалів справи, у відповідності до вказаних умов відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату № 80 від 30.04.2025 на суму 1 751 040 грн. 00 коп., в якому зазначено:
- підстава - договір № 07-М/23Р від 25.12.2023;
- оплата таких товарів: 1) арматура № 12; кл. А-400С/500С; 12 м; 2) арматура № 8; кл. А-400С/500С; 12 м (а.с.12).
В свою чергу позивачем вказаний рахунок був у повному обсязі оплачений, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 2343 від 08.05.2025 на суму 1 751 040 грн. 00 коп. із призначенням платежу: "оплата за металопрокат згідно з рахунком № 80 від 30.04.2025" (а.с.13).
Отже, позивач свої зобов`язання щодо оплати товару виконав належним чином…
… У розділі ІІ договору сторонами були визначені умови щодо поставки товару, зокрема:
- поставка товару за договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс 2010", на умовах EXW - склад постачальника, якщо інше не зазначено у рахунках або Специфікаціях. Постачальник має право надати покупцеві перелік складів, з яких буде здійснюватися самовивіз товару (пункт 2.2. договору);
- строк поставки товару за договором складає 30 календарних днів з дати отримання попередньої оплати за товар, якщо інший термін поставки не обумовлений сторонами в відповідних додаткових угодах до договору (пункт 2.3. договору);
- право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару покупцю/першому перевізнику. Датою отримання покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної (пункт 2.7. договору).
У подальшому, 30.12.2024 між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до договору (а.с.11), за умовами якої сторони погодили, зокрема, змінити пункт 2.3 договору та викласти його у наступній редакції: строк поставки товару за договором складає 14 календарних днів з дати отримання попередньої оплати за товар, якщо інший термін поставки не обумовлений сторонами в відповідних додаткових угодах до договору (а.с.11).
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором № 07-М/23Р від 25.12.2023 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати в сумі 1 751 040 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, на підставі пункту 7.2 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 23.05.2025 по 17.07.2025 в сумі 83 282 грн. 34 коп. Вказане і є причиною виникнення спору…
… Судом вище встановлено, що сторонами у пункті 3.4. договору було узгоджена 100% попередня оплата товару.
Також судом встановлено, що у відповідності до вказаних умов відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату № 80 від 30.04.2025 на суму 1 751 040 грн. 00 коп., в якому зазначено:
- підстава - договір № 07-М/23Р від 25.12.2023;
- оплата таких товарів: 1) арматура № 12; кл. А-400С/500С; 12 м; 2) арматура № 8; кл. А-400С/500С; 12 м (а.с.12).
В свою чергу позивачем вказаний рахунок був у повному обсязі оплачений, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 2343 від 08.05.2025 на суму 1 751 040 грн. 00 коп. із призначенням платежу: "оплата за металопрокат згідно з рахунком № 80 від 30.04.2025" (а.с.13).
Отже, позивач свої зобов`язання щодо здійснення 100% попередньої оплати товару виконав належним чином.
Як було встановлено вище, у пункті 2.3. договору (в редакції Додаткової угоди від 30.12.2024) сторони визначили, що строк поставки товару за договором складає 14 календарних днів з дати отримання попередньої оплати за товар, якщо інший термін поставки не обумовлений сторонами в відповідних додаткових угодах до договору (а.с.11).
Враховуючи вказане, суд відзначає, що граничним строком для поставки товару на суму 1 751 040 грн. 00 коп., за який позивачем була здійснена попередня оплата, є 22.05.2025…
… Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на суму 1 751 040 грн. 00 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати позивачу.
Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 1 751 040 грн. 00 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу 1 751 040 грн. 00 коп. попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 1 751 040 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню…
… Так, у пункті 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення строку поставки товару покупцю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується неустойка, від вартості товару, який не постановлено, за кожний день порушення строку.
За прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, на підставі пункту 7.2 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 23.05.2025 по 17.07.2025 в сумі 83 282 грн. 34 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.3), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно…
… Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 83 282 грн. 34 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню…» .
Стаття 75 ГПК закріплює підстави звільнення від доказування. Так, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст. 75 ГПК). Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч.7 ст. 75 ГПК).
Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Таким чином, обставини (факти), що є преюдиціальними відповідно до ст. 75 ГПК, не потребують доказування та є обов`язковими для господарського суду. Суд не вправі ставити під сумнів такі обставини (факти).
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 910/7859/23, від 11.01.2024 у справі № 911/84/22 та інших.
Вищенаведені обставини (факти), встановлені у справі № 904/4085/25 визнаються колегією суддів що є преюдиціальними при розгляді даної справи.
Колегія суддів зауважує, що при розгляді справи № 904/4085/25 провадження в якій відкрито ухвалою суду першої інстанції про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 28.07.2025р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129148809), Відповідач у даній справі м. ДніпроСправа № 904/4085/25 участі не приймав.
Як зазначалося вище, в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, сторонами, як обставина, яка не потребує доказуванню визнано той факт, що єдиним керівником, учасником та кінцевим бенефіціаром ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" є відповідач по даній справі - ОСОБА_1 .
Відповідні обставини підтверджено відповіддю № 1708354 від 27.08.2025р. з єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 56).
Позов у даній справі, уповноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Буд Груп" - Шипіло Дмитро Олександрович подав через підсистему електроний суд 08.08.2025р., тобто після відкриття 28.07.2025р. провадження у справі № 904/4085/25, зазначивши, що: « … Позивач підтверджує, що на момент звернення до суду з даним позовом, Позивачем не було подано іншого позову до цього самого Відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав (п.10 ч. 3 ст. 162 ГПКУ)…».
Натомість, як зазначалося вище, предметом позову і у даній справі № 904/4413/25 і у справі № 904/4085/25 є стягнення передоплати у розмірі 1 751 040 грн. 00 коп.
Принцип добросовісності учасників судового процесу має універсальний характер та поширюється на всю процесуальну діяльність сторін, адже за змістом частини першої статті 43 ГПК України, яка кореспондується з частиною першою статті 44 ЦПК України та частиною першою статті 45 КАС України, законодавець не обмежує дію їх обов`язків добросовісно користуватися процесуальними правами окремою стадією (етапом) провадження, а тому й механізми реагування суду на зловживання процесуальним правом мають застосовуватися на будь-якому етапі, де таке зловживання можливе.
З`ясувавши про те, що єдиним керівником, учасником та кінцевим бенефіціаром ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" є відповідач по даній справі - ОСОБА_1 , що 27.08.2025р., тобто до прийняття 07.10.2025 рішення у справі № 904/4085/25, суд першої інстанції мав перевірити тотожність предметів позовів у зазначених справах і відповідно, правдивість тверджень позивача про не подання іншого позову до цього самого Відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав
Принцип non bis in idem закріплений у ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави».
Зміст цієї конвенційної норми відображає традиційний підхід, який зводить застосування принципу non bis in idem до сфери кримінальної юстиції. Однак унаслідок автономного тлумачення терміна «кримінальний» у практиці ЄСПЛ заборона повторного притягнення до суду або покарання поширилася також на інші види проваджень і юридичної відповідальності, що існують в різних країнах (адміністративну, дисциплінарну, фінансову тощо).
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуальрного кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
В контексті обставин даної справи, задоволення позовних вимог щодо стягнення передоплати у розмірі 1 751 040 грн. 00 коп з єдиного керівника, учасника та кінцевого бенефіціара ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" - відповідача по справі № 904/4413/25 - ОСОБА_1 , як поручителя за зобов`язаннями належного їй ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Авангард" з якого, згідно додаткових пояснень, прийнятих до уваги колегією суддів і не оспорених позивачем у справі станом на час розгляду апеляційної скаргни вже стягнуто 1 500 000,00 грн буде проявом порушення принципу non bis in idem і суперечитиме завданням господарського судочинства в частині справедливого правосуддя і неможливості задоволення позовних вимог щодо стягнення однієї і тієж позовної вимоги двічі в різних провадженнях з однієї і тієї ж особи.
Відповідно до пункту 1 ;пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 у справі № 904/4413/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 у справі № 904/4413/25, відповідно скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 31 518,72 грн. покладаються на ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 272, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 у справі № 904/4413/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 у справі № 904/4413/25 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 31 518,72 грн. покласти на ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.10.2026
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв