ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
01.10.2026 Справа № 910/4701/25
Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбат Констракшн"
про стягнення 6 340 561,14 грн
Без участі представників сторін,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комбат Констракшн" (далі - ТОВ "Комбат Констракшн", відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6 340 561,14 грн, з яких: пеня у сумі 2 714 086,45 грн, штраф у сумі 1 491 091,49 грн та процентів за користування коштами попередньої оплати у сумі 2 135 383,24 грн.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов?язань за Державним контрактом на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 23/3-558-VDK-24 від 17.10.2024 в частині своєчасної поставки товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі №910/4701/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, у задоволенні позову державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 12.02.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі №910/4701/25 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/4701/25 передано на розгляд судді Привалову А.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 прийнято справу № 910/4701/25 до провадження. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.04.2026.
31.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, до якого були долучені: клопотання про витребування у Відділенні поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області відомостей щодо об`єктів які були знищені, пошкоджені 06.12.2024 року внаслідок вибуху по кримінальному провадженні №1202414[телефон приховано] від 06.12.2024 року; клопотання про призначення судової експертизи та клопотання про виклик свідків.
02.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Натомість, підготовче засідання у справі № 910/4701/25, призначене на 02.04.2026, не відбулося, у зв`язку з хворобою судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 підготовче засідання у справі призначено на 07.05.2026.
05.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи доказів вчинення дій, спрямованих на врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.
Присутній у підготовчому засіданні 07.05.2026 представник позивача заперечив проти задоволення поданих відповідачем разом з доповненням до відзиву клопотань.
Представник відповідача просив відкласти розгляд справи, оскільки відповідач звернувся до Міністерства оборони України з пропозицією укласти мирову угоду по даній справі, а також просив задовольнити раніше подані клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення судової експертизи та клопотання про виклик свідків.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача, оскільки клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення судової експертизи не пов`язані з предметом позовних вимог, а також не відповідають положеннями ст. 81, 99 ГПК України. Клопотання про виклик свідків не відповідає приписам ст. 89 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 28.05.2026.
28.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 300 000,00 грн.
У підготовчому засіданні 28.05.2026 судом, відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, було оголошено перерву до 04.06.2026, у зв`язку з наміром позивача подати додаткові пояснення по справі.
04.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 04.06.2026 судом, відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, було оголошено перерву до 09.07.2026 за клопотанням представника відповідача, який просив надати час на ознайомленням з поданими позивачем додатковими поясненнями.
17.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи доказів направлення на адресу позивача проекту мирової угоди по даній справі.
У підготовчому засіданні 09.07.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.08.2026, яка занесена до протоколу судового засідання.
26.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи доказів.
Судове засідання 27.08.2026 не відбулося, оскільки у місті Києві було оголошено сигнал «повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2026 підготовче засідання у справі призначено на 01.10.2026.
Судове засідання 01.10.2026 також не відбулося, у зв`язку з оголошенням у місті Києві сигналу "повітряна тривога".
Утім, ураховуючи обставини справи та з метою процесуальної економії часу суду та учасників судової справи, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі з наступних підстав.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не повністю поставив позивачу продукцію на умовах Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 23/3-558-VDK-24 від 17.10.2024, у зв`язку з чим позивачем нараховані пеня в розмірі 2 714 086,45 грн, штраф у сумі 1 491 091,49 грн та процентів за користування коштами попередньої оплати у сумі 2 135 383,24 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що прострочення строків виконання контракту у частині поставки товару відбулося за відсутності вини відповідача та за наявності форс-мажорних обставин, оскільки внаслідок вибуху було знищено (пошкоджено) виготовлену відповідачем продукцію, а також матеріально-технічну базу для виконання контракту, що в свою чергу призвело до неможливості відповідача поставити товар у передбачені строки.
Крім того відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 300 000,00 грн.
Суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин.
Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
У ч. 4 ст. 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" визначено, що положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.
Закон набрав чинності 28.02.2025.
Судом встановлено, що Верховний Суд ухвалою від 07.07.2026 справу №910/10229/24 передав на розгляд Об`єднаної палати для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі №910/3844/25, шляхом їх конкретизації, зазначивши, що якщо сторони договору або державного контракту самостійно погодили стягнення штрафу в розмірі 7% без посилання на ст. 231 Господарського кодексу України, приписи ч. 4 ст. 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" до такої договірної неустойки не застосовуються.
У справі №910/10229/24 Міністерство оборони України звернувся до суду з позовом до Підприємства про стягнення коштів, а саме, пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих у зв`язку з невиконанням виконавцем умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.
Колегія суддів, передаючи справу №910/10229/24 на розгляд Об`єднаної палати, виходила з такого:
- питання застосування ч. 4 ст. 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" у подібних правовідносинах поставки, в яких постачальник є виконавцем державного контракту з оборонних закупівель, не завершеного на день набрання чинності цим Законом, а умови договору щодо нарахування штрафу є аналогічними за змістом, було предметом розгляду Верховного Суду в постановах від 05.03.2026 у справі №910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі №910/3844/25;
- у цих постановах Верховний Суд зазначив, що в умовах воєнного стану, введеного в Україні, законодавець звільнив виконавців державних контрактів з оборонних закупівель від сплати штрафів за прострочення виконання зобов`язань, передбачених ст.231 Господарського кодексу України, якщо ці контракти: 1) виконуються під час/ воєнного стану та 2) не завершені на момент набрання чинності відповідним законом, який, зокрема, визначає особливості застосування штрафних санкцій у цей період; отже, у постановах Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі №910/3844/25 сформульовано висновок про можливість застосування ч. 4 ст. 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" до штрафу в розмірі 7% незалежно від того, чи заявлений він безпосередньо на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, чи встановлений самостійно сторонами у договорі;
- відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може встановлюватися як договором, так і актом цивільного законодавства; тому варто розмежовувати неустойку, правовою підставою застосування якої є відповідна норма закону, та договірну неустойку, що ґрунтується на погодженому сторонами регулюванні їхньої відповідальності;
- за позицією колегії суддів, ч. 4 ст. 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" прямо передбачає незастосування положень абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, відтак його дія поширюється саме на штраф, нарахований відповідно до зазначеної норми, а не на будь-яку договірну неустойку лише з огляду на тотожність її розміру із передбаченим законом штрафом;
- це, на переконання колегії суддів, зумовлює необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі №910/3844/25, шляхом їх конкретизації, зазначивши, що якщо сторони договору або державного контракту самостійно погодили стягнення штрафу в розмірі 7% без посилання на ст. 231 Господарського кодексу України, приписи ч. 4 ст. 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" до такої договірної неустойки не застосовуються.
Об`єднана палата ухвалою від 30.07.2026 прийняла до свого провадження справу №910/10229/24.
Отже, Об`єднана палата у справі №910/10229/24 має надати відповідь щодо можливості застосування ч. 4 ст. 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" у подібних правовідносинах поставки, в яких постачальник є виконавцем державного контракту з оборонних закупівель, не завершеного на день набрання чинності цим Законом, а умови договору щодо нарахування штрафу є подібними до відносин і даній справі.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, за приписами ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, законодавець не передбачив можливості зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України на стадії судового розгляду.
Разом з тим, згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
На думку суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції" вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.
У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
З огляду на викладене вище, оцінюючи правову та фактичну складність даної справи, судом ураховано наявність обставин, що утруднюють вирішення спору по суті, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.
Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення на стадію підготовчого провадження для розгляду даної справи в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження та зупинення провадження у справі №910/4701/25, оскільки підстави для зупинення провадження у справі виникли, починаючи з 30.07.2026, коли Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу про прийняття справи № 910/10229/24 до провадження, тобто після закриття підготовчого провадження у справі та початку розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 177, 181-183, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Перейти зі стадії судового розгляду у справі №910/4701/25 до стадії підготовчого провадження.
2. Зупинити провадження у справі № 910/4701/25 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/10229/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення по вказаній справі.
3. Зобов`язати учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
4. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений 07.10.2026.
Суддя А.І. Привалов