ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8732/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Андреїшина І.О.)
від 11.03.2026
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.)
від 16.06.2026
у справі № 910/8732/25
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 537 167 580,05 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Слівінська Н.І.
відповідача - Прокопів Н.М.
третьої особи - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі "ВП "Енергоатом-Трейдинг") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27.02.2020 та за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 від 25.05.2020 у розмірі 537 167 580,05 грн, з яких: 433 228 252,64 грн інфляційних втрат та 103 939 327,41 грн 3% річних.
1.2. Позов мотивовано невчасним виконанням відповідачем зобов`язання за наказом Господарського суду міста Києва від 27.06.2022, виданого на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/11610/20.
1.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 замінено відповідача, ДП "Гарантований покупець", його правонаступником, Акціонерним товариством "Гарантований покупець" (далі - АТ "Гарантований покупець").
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/8732/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 103 921 995,95 грн - 3% річних, 433 228 252,64 грн - інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції виходив з такого:
- судовими рішеннями у справі №910/11610/20, які набрали законної сили, встановлено наявність у відповідача основного боргу за договором №65-150-SD-20-00068/320/01/20 у сумі 3 747 022 503,50 грн та несвоєчасну оплату 366 702 145,22 грн за договором №65-150-SD-20-00138/1452/01/20; ці обставини відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не доказуються повторно;
- повідомлення позивача про черговість зарахування грошових коштів 2020 року досліджувалися судами у справі №910/11610/20, а повідомлення 2021 року досліджено Господарським судом міста Києва при розгляді заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; ухвала від 04.07.2022 у справі №910/11610/20 є судовим рішенням у розумінні статті 232 Господарського процесуального кодексу України; доводи відповідача про неправомірне зарахування коштів відповідно до пунктів 6.4 договорів зводяться до перегляду обставин, встановлених цими судовими рішеннями; договори в частині виконання фінансових зобов`язань діють до їх повного виконання (пункти 12.1 договорів);
- наявність судового рішення про стягнення боргу не припиняє грошового зобов`язання і не позбавляє кредитора права на нарахування, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України, до повного виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц); тому доводи відповідача про те, що строки виконання зобов`язань не настали, є необґрунтованими;
- моментом фактичного виконання судового рішення є надходження коштів з рахунку боржника на рахунок виконавчої служби (постанова Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18); кошти списано з рахунку відповідача 28.10.2024, тому 3% річних підлягають нарахуванню по 27.10.2024 включно; з урахуванням цього суд здійснив перерахунок 3% річних, а розрахунок інфляційних втрат визнав обґрунтованим та арифметично правильним;
- підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат немає, оскільки вони не є штрафними санкціями, а 3% річних заявлено в розмірі, визначеному законом.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/8732/25 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі №910/8732/25, Акціонерне товариство "Гарантований покупець" звернулось з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
3.2. Підставами касаційного оскарження Акціонерне товариство "Гарантований покупець" визначило пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Акціонерне товариство "Гарантований покупець" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №910/10365/15, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 (щодо застосування частин четвертої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України); від 18.06.2026 у справі №910/8282/25 (щодо застосування принципу диспозитивності); від 02.07.2026 у справі №910/4986/25, від 11.06.2026 №904/4274/24, від 12.05.2026 у справі №904/4274/24, від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 17.11.2021 у справі №910/2605/20 (щодо застосування частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
3.5. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи зазначене тим, що судами попередніх інстанцій взагалі не було надано жодної оцінки наявним у справі доказам: укладеній сторонами Угоді про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків від 07.02.2022, якою, на думку скаржника, змінено строки розрахунків та повідомленням про черговість зарахування коштів.
3.7. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" проти вимог та доводів останньої заперечує, мотивуючи його тим, що посилання скаржника на правові висновки в обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених скаржником постановах є нерелевантними до спірних правовідносин. За результатами розгляду просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Також АТ "НАЕК "Енергоатом" подало до Суду додаткові пояснення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
27.02.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "НАЕК "Енергоатом" (далі - продавець) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 (далі - договір-1).
Також 25.05.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "НАЕК "Енергоатом" (далі - продавець) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 (далі - договір-2).
Укладені між сторонами договори за своїми умовами є ідентичними (далі - договори).
Вказані договори укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, та результатів електронного аукціону.
Відповідно до пункту 2.1 договорів продавець зобов`язаний продати електричну енергію гарантованому покупцю, а гарантований покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені в цих договорах.
Згідно з пунктом 3.1 договорів періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.
Як передбачено пунктом 4.1 договорів, купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.
Згідно з пунктом 4.2 договорів вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт год та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.
У відповідності до пункту 6.4 договорів, у разі наявності заборгованості за цим договором, сторони домовилися, що зарахування платежів, які здійснює гарантований покупець на користь продавця, буде здійснюватися у такому порядку: у першу чергу погашаються пеня та/або штраф, що виникли у зв`язку з порушенням умов договору; у другу чергу погашаються зобов`язання щодо сплати за електричну енергію відповідно до черговості їх виникнення. Про черговість зарахування грошових коштів, отриманих від гарантованого покупця (у разі наявності заборгованості), продавець протягом 3 (трьох) робочих днів направляє гарантованому покупцю повідомлення в електронному вигляді на електронну адресу, вказану гарантованим покупцем у розділі 14 цього договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи).
Позивач зазначає, що повністю виконав умови договорів, зокрема, поставив електроенергію в обсягах та у строки, передбачені додатковими угодами для відповідних періодів постачання, однак гарантований покупець не виконав умови укладених договорів щодо вчасної сплати коштів за куплену електричну енергію: за одним договором за період з березня по травень 2020 року та за другим договором за період з червня 2020 року.
У зв`язку з тим, що Акціонерне товариство "Гарантований покупець" не виконало умови укладених договорів в частині своєчасної сплати коштів за куплену електричну енергію, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом в рамках провадження у справі № 910/11610/20.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 4 113 724 648,72 грн основного боргу, 79 674 219,92 грн пені, 269 879 244,19 грн штрафу, 26 841 498,41 грн 3% річних та 21 768 780,75 грн інфляційних втрат.
Розрахунок позовних вимог було здійснено станом на 28.07.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 провадження у справі в частині стягнення 367 613 657,30 грн закрито у зв`язку з оплатою основного боргу в сумі 366 702 145,22 грн та пені в сумі 911 512,08 грн за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 від 25.05.2020; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 4 144 274 734,69 грн, з яких: 3 747 022 503,50 грн основного боргу, 78 762 707,84 грн пені, 269 879 244,19 грн штрафу, 26 841 498,41 грн 3% річних та 21 768 780,75 грн інфляційних втрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2021 у справі № 910/11610/20 змінено в частині стягнення пені, штрафу та трьох відсотків річних. Апеляційним судом зменшено розмір пені та штрафу на 50%, стягнуто 3% річних за розрахунком суду. В частині закриття провадження у справі, стягнення основного боргу та інфляційних втрат - рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26.05.2022 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р. у справі № 910/11610/20.
27.06.2022 Господарський суд міста Києва видав наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у справі № 910/11610/20.
Приймаючи до уваги часткову сплату боржником заборгованості після прийняття рішення місцевим господарським судом, обов`язок Державного підприємства "Гарантований покупець" зі сплати присуджених до стягнення пені у розмірі 39 035 776,71 грн, штрафу в сумі 134939622,10 грн, а також основного боргу в загальному розмірі 3 065 363 922,97 грн відсутній у зв`язку з його добровільним виконанням боржником.
Зазначені обставини встановлені Господарським судом міста Києва, який ухвалою від 04.07.2022 у справі № 910/11610/20 визнав наказ Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 таким, що не підлягає виконанню в частині основного боргу у розмірі 3 065 363 922,97 грн, пені у сумі 39 035 776,71 грн та штрафу у розмірі 134 939 622,10 грн.
15.09.2022 Державне підприємство "Гарантований покупець" у добровільному порядку сплатило на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" грошові кошти у розмірі 628 797 619,61 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 249183.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.01.2023 у справі № 910/11610/20 визнано наказ Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 таким, що не підлягає виконанню в частині основного боргу у розмірі 3 694 161 542,58 грн, пені у сумі 39 035 776,71 грн та штрафу у розмірі 134 939 622,10 грн.
Залишок боргу у сумі 52 860 960,92 грн було сплачено відповідачем 01.11.2024.
Спір у справі виник у зв`язку з тим, що рішення господарського суду у справі № 910/11610/20, на думку позивача, було виконане відповідачем лише 01.11.2024, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу 3% річних, інфляційні втрати за період з 29.07.2020 (з наступного дня після завершення періоду нарахування у справі № 910/11610/20) по дату, що передує даті, в яку сплачено борг - 31.10.2024.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Відповідач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.
5.5. За доводами касаційної скарги відповідача судами попередніх інстанцій застосовані положення частин четвертої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №910/10365/15, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19 та від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21.
Надаючи оцінку цим доводам скаржника, касаційний суд зазначає, що висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах є релевантними до спірних правовідносин, оскільки оцінка дотримання судами положень частин четвертої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України при врахуванні обставин як преюдиційних, здійснюється безвідносно до предмета та підстав позову у конкретній справі, його суб`єктного складу.
Однак, за результатами перегляду цієї справи в касаційному порядку не вбачається неврахування судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень зазначених висновків Верховного Суду, не встановлено неправильного застосування положень частин четвертої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до висновків щодо застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постанові від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15, яка наведена скаржником, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, узагальнюючи підходи Великої Палати Верховного Суду, наголосив на необхідності розмежування юридичних фактів та їх правової оцінки, підкресливши, що преюдиційне значення можуть мати лише встановлені судом обставини (факти), тоді як висновки суду щодо застосування норм права за певних обставин не є такими обставинами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц звертала увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).
5.6. Правила про преюдицію викладені у статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною сьомою цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
5.7. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (пункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (пункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
5.8. Відповідно до частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Тобто резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов`язковим до виконання. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
5.9. У цій справі № 910/8732/25, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заявлено вимогу про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 433 228 252,64 грн інфляційних втрат та 103 939 327,41 грн 3% річних, за порушення виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27.02.2020 та додатковими угодами №№ 3, 4 до нього та за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 від 25.05.2020 та додатковою угодою №1 до нього щодо своєчасної оплати поставленої йому електричної енергії.
Судами встановлено, що у цій справі позивач здійснив донарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за договором № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 та додатковою угодою №3 на основний борг у розмірі 1 577 014 036,95 грн, починаючи з 29.07.2020 по дату, що передує даті сплати боргу (11.02.2021) та просить суд здійснити стягнення трьох процентів річних у сумі 25 609 036,39 грн та інфляційних втрат у сумі 77 092 937,28 грн; за додатковою угодою №4 на основний борг у розмірі 2 170 008 466,56 грн, починаючи з 29.07.2020 по дату, що передує даті сплати боргу (31.10.2024) та просить суд здійснити стягнення трьох процентів річних у сумі 78 210 383,60 грн та інфляційних втрат у сумі 356 135 315,36 грн.
Також, позивач здійснив донарахування трьох процентів річних на основний борг у розмірі 366 702 145,22 грн за додатковою угодою №1 до договору № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20, починаючи з 29.07.2020 по дату, що передує даті сплати боргу (11.08.2020) та просить суд здійснити стягнення трьох процентів річних у сумі 119 907,42 грн.
Обставини порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії від 27.02.2020 №65-150-SD-20-00068/320/01/20 встановлені судами у справі №910/11610/20. У справі №910/11610/20 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4 511 888 391,99 грн, у тому числі: 4 113 724 648,72 грн - основного боргу, 79 674 219,92 грн - пені, 269 879 244,19 грн - штрафу, 26 841 498,41 грн - 3% річних та 21 768 780,75 грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані простроченням зобов`язання за договором № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27.02.2020 щодо оплати вартості електроенергії, відпущеної у березні - травні 2020 року, а також договором № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 від 25.05.2020 щодо оплати вартості електроенергії, відпущеної у червні 2020 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 366 702 145,22 грн та пені у сумі 911 512,08 грн; стягнуто з відповідача на користь позивача 3 747 022 503,50 грн - основного боргу, 78 762 707,84 грн - пені, 269 879 244,19 грн - штрафу, 26 841 498,41 грн - 3% річних та 21 768 780,75 грн - інфляційних втрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.12.2021) змінено судове рішення в частині розміру 3% річних, пені та штрафу, стягнуто пеню у розмірі 39 035 776,71 грн, штраф у розмірі 134 939 622,10 грн, 3% річних у розмірі 26 682 969,56 грн. У решті - залишено без змін.
Отже, судовими рішеннями у справі №910/11610/20, підтверджено наявність у відповідача перед позивачем 3 747 022 503,50 грн основного боргу.
Враховуючи, що судовими рішеннями у справі №910/11610/20 позов задоволено, судові рішення стосуються особи, щодо якої ухвалено це рішення, висновки суду щодо підтвердження обставин наявності у відповідача заборгованості за договором № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27.02.2020 щодо оплати вартості електроенергії та несвоєчасної сплати боргу в розмірі 366 702 145,22 грн за договором № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 від 25.05.2020 (сплачено після подання позову), які викладені у мотивувальній частині рішення, а також резолютивна частина рішення, яка містить обов`язковий для відповідача припис сплатити суму боргу у визначеному розмірі, мають обов`язкове (преюдиціальне) значення поза справою, у якій вони зроблені судом.
Судове рішення про задоволення позову про стягнення суми основного боргу у справі №910/11610/20 не підлягає перегляду щодо наявності підстав та встановленого судом розміру заборгованості в іншій справі при вирішенні спору про нарахування 3% річних та інфляційних на суму заборгованості за наступний період.
Доводи скаржника, спрямовані на заперечення наявності та розміру основного боргу станом на ухвалення рішення у справі №910/11610/20 або порядку зарахування платежів, встановленого ухвалами від 04.07.2022 та від 23.01.2023, фактично є спробою перегляду судових рішень, що набрали законної сили, що є недопустимим.
5.10. У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2026 у справі №910/4986/25, від 11.06.2026 №904/4274/24, від 12.05.2026 у справі №904/4274/24, від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 17.11.2021 у справі №910/2605/20 щодо застосування частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
За доводами скаржника з оскаржуваних рішень видно, що судами першої та апеляційної інстанцій було знехтувано положеннями частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, не досліджено повідомлення про черговість зарахування, зазначені у касаційній скарзі, не звернено увагу на відсутність повноважень підписантів вказаних повідомлень про черговість зарахування тощо.
Відповідно до частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення про черговість зарахування грошових коштів, на які посилається відповідач, зокрема, від 30.07.2020 №50-04/1159; від 03.08.2020 №50-04/1170; від 10.08.2020 №50-04/1216; від 14.08.2020 №50-03/1256 стосуються додаткової угоди №1 до договору № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20, досліджувалися судами у справі №910/11610/20 та саме на підставі їх оцінки судом було закрито провадження у справі в частині основного боргу у сумі 366 702 145,22 грн та в частині розміру пені у сумі 911 512,08 грн.
Також судами встановлено, що повідомлення про черговість зарахування грошових коштів від 17.02.2021 №50-12/329; від 22.02.2021 №50-12/370; від 14.04.2021 №50-12/705; від 27.04.2021 №50-12/814 досліджені Господарським судом міста Києва при розгляді заяви ДП "Гарантований покупець" про визнання виконавчого документа у справі №910/11610/20 таким, що не підлягає виконанню частково.
Оскільки ці повідомлення покладено в основу судових рішень, що набрали законної сили, доводи скаржника про відсутність у їх підписантів повноважень зводяться до заперечення обставин, встановлених цими судовими рішеннями.
У зв`язку з цим безпідставними є і посилання скаржника на порушення судами вимог частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2026 у справі №910/4986/25, від 11.06.2026 №904/4274/24, від 12.05.2026 у справі №904/4274/24, від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 17.11.2021 у справі №910/2605/20, оскільки ці доводи зводяться до заперечення встановлених у справі № 910/11610/20 обставин наявності у відповідача основного боргу за зобов`язаннями з оплати електричної енергії по договору № 65-150-SD-20-00068/320/01/20 від 27.02.2020 та за договором № 65-150-SD-20-00138/1452/01/20 від 25.05.2020.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, щодо ненадання оцінки судами попередніх інстанцій повідомленням про черговість зарахування коштів.
5.11. Щодо доводів касаційної скарги стосовно неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.06.2026 у справі №910/8282/25 щодо застосування принципу диспозитивності. Обґрунтовуючи свої доводи скаржник вказує, що судами обох інстанцій не надано оцінку угоді про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків №37-150-22-00544, укладеної між сторонами 07.02.2022 (в угоді зазначено дві дати 07.02.2022 та 08.02.2022 (відповідач зазначає дату 08.02.2022), якою були змінені строки розрахунків за договором.
Також в цьому контексті скаржник вказує, що суди не врахували висновків щодо застосування частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2026 у справі №910/4986/25, від 11.06.2026 та від 12.05.2026 у справі №904/4274/24, від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 17.11.2021 у справі №910/2605/20, оскільки не дослідили угоду від 07.02.2022 (08.02.2022).
Відповідно до частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Наведені скаржником постанови стосуються обов`язку суду оцінити кожен доказ, на який посилається сторона.
Відповідач у відзиві на позов вказує, що між сторонами 08.02.2022 було підписано Угоду про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків №37-150-22-00544, відповідно до пункту 3 якої ДП "Гарантований покупець" зобов`язався оплатити заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом" до 01.05.2022, але не раніше підписання актів приймання-передачі наданої послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел між ДП "Гарантований покупець" та НЕК "Укренерго" за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, а також повної сплати заборгованості НЕК "Укренерго" перед ДП "Гарантований покупець" за цей період.
За переконанням відповідача станом на день звернення позивача до суду у нього, враховуючи пункт 3 цієї угоди, взагалі не настав строк розрахунків за договором.
Доводи апеляційної скарги, як їх відображено в постанові апеляційного суду, також стосувалися того, що граничний строк оплати не настав у зв`язку із заборгованістю ПрАТ "НЕК "Укренерго", повної сплати боргу 01.11.2024.
Проте із оскаржуваних відповідачем судових рішень не вбачається, що судами попередніх інстанцій надавалася оцінка поданій відповідачем угоді на предмет того, чи спірні правовідносини, що виникли у цій справі, підпадають під дію угоди та чи настав строк розрахунків за договором. Посилання відповідача на угоду від 07.02.2022 (08.02.2022) як на підставу його заперечень у судових рішеннях взагалі не відображено.
У справі №910/8282/25 на яку посилається скаржник, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, не погодився із відмовою судів досліджувати умови угоди про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків якою змінено строки розрахунків за договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів №65-150-SD-20-00162-2007/04/20 від 28.10.2020 з огляду на те, що остання не була предметом розгляду в межах справи №910/20227/21, визначивши, що обставини, встановлені в судовому рішенні у справі №910/20227/21 є преюдиціальними. Верховний Суд при цьому зазначив, що ненадання ДП "Гарантований покупець" у справі №910/20227/21 суду угоди про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків як доказу не означає, що ДП "Гарантований покупець" не може надати її та посилатися на неї як на доказ своїх доводів у межах цієї справи №910/8282/25.
Отже доводи скаржника щодо порушення судами частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України частково підтвердилися, хоча суди попередніх інстанцій не відмовляли у дослідженні угоди про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків як доказу на відміну від справи №910/8282/25, проте залишили поза увагою та не дослідили угоду як доказ, на який сторона посилалася як на підставу своїх заперечень.
Надати власну оцінку змісту угоди від 07.02.2022 (08.02.2022), зокрема встановити, на які зобов`язання сторін вона поширюється, суд касаційної інстанції не може в силу частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Таке неповне з`ясування обставин справи призвело до ухвалення судами рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. В свою чергу, Верховний Суд, в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду. Під час нового розгляду справи суд має взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи і залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір із належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судовому рішенні.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6.2. З огляду на те, що для вирішення спору по суті необхідно встановити наведені вище обставини та надати оцінку доводам та доказам, враховуючи положення пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
6.3. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, вирішити питання щодо наданих сторонами доказів, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Судові витрати
7.1. Оскільки судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не здійснюється.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 скасувати, а справу №910/8732/25 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко